Ухвала суду № 33334084, 29.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" серпня 2013 р. м. Київ К/9991/25715/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Ігнатпільський кар'єр" на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Ігнатпільський кар'єр" до Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Відкрите акціонерне товариство "Ігнатпільський кар'єр" (далі - ВАТ "Ігнатпільський кар'єр") звернулось до суду з позовом до Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції (далі - Овруцька МДПІ) в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року у задоволенні позову ВАТ "Ігнатпільський кар'єр" відмовлено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року апеляційну скаргу ВАТ "Ігнатпільський кар'єр" залишено без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ВАТ "Ігнатпільський кар'єр".

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Овруцькою МДПІ 05.04.2006 року проведено планову документальну перевірку дотримання вимог законодавства ВАТ «Ігнатпільський кар'єр» за період з 01.01.2005 року по 05.04.2006 року. За результатами перевірки складено акт №168-23-01-01374547 від 05.04.2006 року.

Під час перевірки встановлено порушення вимог п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , а саме: позивачем до складу валових витрат в декларації за І квартал 2004 року включено витрати, які не підтверджені відповідними розрахунками на 70000,00 грн.; порушення вимог Постанови Кабінету міністрів України від 12.12.1994 року № 827 «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення», вимог Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України», п. 4 «Порядку справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин», та п. 3 Інструкції про порядок обчислення і справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, внаслідок чого підприємству донараховано 78982,00 грн.; порушення вимог п. 6.4. розділу VI Інструкції про порядок обчислення і справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин та п. п. 5.3.1. п. 5 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: підприємством несвоєчасно сплачувалася плата за користування надрами; порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 року № 827 «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення»; п. 3.1., 4.1. Інструкції про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, внаслідок чого підприємству донараховано за перевіряємий період 4781, 53 грн.; порушення ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», а саме: проведення через касу підприємства розрахункових операцій з продажу продукції власного виробництва каменю та щебеню без придбання торгового патенту на здійснення торгівельної діяльності.

На підставі акту перевірки Овруцькою МДПІ прийняті податкові повідомлення рішення № 0000312301/0 від 12.04.2006 року, яким ВАТ «Ігнатпільський кар'єр» визначено податкове зобов'язання по платі за користування надрами в сумі 94796,00 грн. та №0000332301/0 від 12.04.2006 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по збору за геологорозвідувальні роботи в сумі 5738,90 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення - рішення №0000312301/0 від 12.04.2006 року - скасовано в частині застосування штрафної санкції в сумі 17,60 грн. та прийнято нове податкове повідомлення-рішення №0000312301/2 від 19.06.2006 року, яким визначене податкове зобов'язання з плати за користування надрами у сумі 94778,40 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державним Комітетом України по геології і використанню надр підприємству видано ліцензію на експлуатацію родовища корисних копалин №828 від 26.03.1997 року, згідно якої воно має право на експлуатацію Ігнатпільського (Руднянського) родовища граніту протягом двадцять років. Мета робіт - продовження розробки родовища з видобуванням сировини (тобто граніту), придатної для забезпечення діючого заводу по виробництву будівельного щебеню та каменю бутового.

Відповідно до ст. 28 Кодексу України про надра користування надрами є платним. Плата за користування надрами справляється у вигляді зокрема: платежів за користування надрами; відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року за №1014 затверджені базові нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин та Порядок справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин.

Відповідно до п. 3, абз. 1, 2 п. 4 та п. 6 Порядку справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 року №1014 об'єктом справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин є обсяг фактично погашених у надрах балансових та позабалансових запасів (обсяг видобутих) корисних копалин; плата за користування надрами для видобування корисних копалин встановлюється, зокрема для будівельної сировини - виходячи з обсягів погашених у надрах балансових запасів корисних копалин, квот (лімітів) на видобуток корисних копалин (якщо такі квоти (ліміти) встановлено) та нормативів плати за одиницю обсягів погашених у надрах запасів корисних копалин; нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин встановлюються для кожного виду корисних копалин (групи корисних копалин, близьких за призначенням).

Судами попередніх інстанцій визначено, що об'єктом плати є обсяг видобутих корисних копалин і саме вид корисних копалин є однією з визначальних ознак для визначення плати за користування надрами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 року №827 „Про затвердження переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення" визначено перелік корисних копалин, видобуток яких класифікується як „Сировина для будівельного каменю". Цей перелік включає в себе і корисну копалину - граніт, габро, габро - норит, габро -анортозит, гнейс, гранодіорит, пісковик та декілька десятків інших корисних копалин, при видобуванні яких плата здійснюється як за камінь будівельний (сировина будівельна (в т. ч. місцевого значення) відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 року №1014 „Про затвердження базових нормативів плати за користування надрами та Порядку справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин".

Постановою КМУ від 12.12.1994 року №827 затверджено перелік корисних копалин місцевого значення, згідно якого до піщано-гравійної сировини належать природні сипкі, різною мірою обкатані породи: галька, гравій, пісок, піщано-гальковий матеріал, ракуша. Дана Постанова передбачає, що до піщано-гравійної сировини відносяться: галька, піщано-гальковий матеріал, гравій, ракуша, пісок.

Щебінь, вироблений внаслідок подрібнення видобутого з гранітного масиву рваного каменю є каменем та до піщано-гравійної сировини не відноситься.

Відповідно до пункту 3.1 Інструкції про порядок обчислення і справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 січня 1998 року за №20/2460) плата за користування надрами для видобування корисних копалин справляється за обсяги погашених у надрах балансових та позабалансових запасів (обсяги видобутих) корисних копалин.

Пунктом 3.2 вказаної Інструкції передбачено, що обсяги фактично погашених балансових запасів корисних копалин визначаються як сума обсягів видобутих корисних копалин та фактичних їх втрат у надрах під час видобування.

Згідно пунктів 4.1, 5.1 Інструкції нормативи плати встановлюються для кожного виду корисних копалин (групи корисних копалин, близьких за призначенням) як базові або диференційовані залежно від геологічних особливостей та умов експлуатації родовищ. Сума плати за користування надрами для видобування корисних копалин визначається користувачами надр самостійно і обчислюється щокварталу, накопичувальним підсумком з початку року для вугілля кам'яного, вугілля бурого, металевих корисних копалин, сировини нерудної для металургії, гірничо-хімічної, гірничорудної та будівельної сировини - виходячи з обсягів погашених у надрах балансових і позабалансових запасів корисних копалин, квот (лімітів) у разі їх затвердження, нормативів плати до одиниці погашених в надрах запасів корисних копалин та коефіцієнтів, наведених у пункті 4.3 цієї Інструкції.

Відповідно до ст. 61 Кодексу України про надра державний контроль за використанням і охороною надр у межах компетенції здійснюють місцеві ради народних депутатів, органи виконавчої влади на місцях, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та його органи на місцях.

В листі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 31 жовтня 2005 року №10404/29-5, зазначено, що відповідно до вимог Інструкції із застосування класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ будівельного і облицювального каменю, затвердженої наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин від 16 грудня 2002 року №199, зареєстрованої Міністерством юстиції України 30 січня 2003 року за №78/7399, до будівельного каменю відносяться гірські породи, фізико-механічні властивості яких відповідають вимогам відповідних державних стандартів та технічних умов і які застосовуються у будівництві без зміни їх хімічного складу.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що підприємства, які виготовляють бутовий камінь, щебінь, гравій та пісок з відсіву із щільних вивержених, метаморфічних і осадових гірських порід (гранітів, габро-норитів, габро-анортозитів, сієнітів, гранодіоритів, базальтів, гнейсів, кварцитів, вапняків, пісковиків тощо) сплачують плату за користування надрами за нормативами установленими для будівельного каменю. Підприємства, які виробляють аналогічну продукцію з рихлих осадових порід (піщано-гравійні суміші, піски, гравій, ракуша) сплачуть плату за користування надрами за нормативами, установленими для піщано-гравійної сировини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1999 року №115 затверджено Порядок встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету та його справляння.

Пунктами 1 і 3 вказаного Порядку визначено, що збір за виконані геологорозвідувальні роботи справляється з надрокористувачів незалежно від форми власності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, які видобувають корисні копалини на раніше розвіданих родовищах, а також на розташованих у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони родовищах з попередньо оціненими запасами, які за згодою заінтересованих надрокористувачів передані їм для промислового освоєння.

Нормативи збору за виконані геологорозвідувальні роботи встановлюється окремо для кожного виду корисних копалин чи групи близьких за призначенням корисних копалин у гривнях до одиниці видобутку чи погашення у надрах корисних копалин.

Таким чином, по своїй суті даний збір передбачає в якості бази оподаткування корисну копалину, а не продукцію, вироблену внаслідок переробки корисної копалини.

Відповідно до п. 3.1. Інструкції про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 липня 1999 року за №474/3767) об'єктом обчислення збору за геологорозвідувальні роботи є обсяг видобутих корисних копалин.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що у листах Державної геологічної служби Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №29/08-1725 від 06.04.2009 року та №25/06-1-66 від 15.04.2009 року щодо оподаткування видобутих ВАТ „Ігнатпільський кар'єр" корисних копалин зазначено, що при розробці гранітних кар'єрів, у тому числі й родовища Ігнатпільське (Руднянське) збір за геологорозвідувальні роботи та плата за користування надрами справляється за нормативами, визначеними для каменю будівельного.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог ВАТ "Ігнатпільський кар'єр".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Ігнатпільський кар'єр" залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. О. Федоров