Ухвала суду № 33334015, 13.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

13 серпня 2013 року м. Київ В/800/2906/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.

Суддів:Бим М.Є. Голяшкіна О.В. Зайця В.С. Стрелець Т.Г. розглянувши заяву ОСОБА_6 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2013 року №К/9991/50385/12 у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання незаконним рішення, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулись до суду з позовом до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання незаконним та нечинним рішення. Постановою Автозаводського районного суду міста Кременчук Полтавської області від 25 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2013 року №К/9991/50385/12 постанову Автозаводського районного суду міста Кременчук Полтавської області від 25 січня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання незаконним та нечинним рішення залишено без змін. Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_6 26 червня 2013 року звернувся із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2013 року №К/9991/50385/12. У поданій заяві, ОСОБА_6 із посиланням на ухвалу Вищого адміністративного суду від 12 січня 2012 року №К-20874/08, постанову Вищого адміністративного суду від 10 липня 2012 року №№К/9991/39700/11; К/9991/39854/11, ухвалу Вищого адміністративного судочинства України від 22 вересня 2011 року №К-292/09, ставить питання про скасування рішення суду касаційної інстанції з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанцій одних і тих самих норм матеріального права, а саме: положень частини п'ятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та положень частини п'ятої статті 12, статті 36 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Із доданих до заяви копій судових рішень вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Так, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2013 року №К/9991/50385/12, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції, підтримуючи позицію судів попередніх інстанцій щодо правомірності рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 08.08.2008 №818 "Про визначення виконавців послуг з управління житловим фондом, який знаходиться в комунальній власності міста", яким погоджено виконавців послуг з управління, а також сформовано та затверджено ціну за послуги з управління як ціну за послугу з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій відповідно до затвердженого тарифу, виходив з того, що відповідно до частини п'ятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" офіційному оприлюдненню підлягають рішення ради нормативно-правового характеру, а не рішення виконавчих комітетів рад. В той же час, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22 вересня 2011 року №К-292/09 суд касаційної інстанції, підтримуючи іншу позицією, виходив з того, що рішення виконавчого комітету, зокрема, Тростянецької міської ради від 17.01.2007 №26 "Про затвердження тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення, що надаються комунальним підприємством "Тростянецькомунсервіс" для населення", за своєю природою є регуляторним актом, щодо якого встановлюється особлива процедура оприлюднення, передбачена частиною п'ятою статті 12 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". В ухвалі Вищого адміністративного суду від 12 січня 2012 року №К-20874/08 суд касаційної інстанції, погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності рішень виконавчого комітету Світловодської міської ради від №162 "Про тариф на послуги з утримання будинку та прибудинкової території за адресою: вул. Леніна,31", №83 "Про тариф на послуги з утримання будинку та прибудинкової території за адресою: вул. Конько,5", також вказав, що зазначені рішення є регуляторними актами, у зв'язку з чим на них поширюються особливості прийняття регуляторних актів органами та посадовими особами місцевого самоврядування, визначені статтею 36 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" в частині необхідності оприлюднення проекту регуляторного акта та наявності аналізу регулярного впливу. Аналогічну позицію щодо необхідності застосування положень статті 36 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" при розгляді питання щодо правомірності прийняття виконавчим комітетом рішення про узгодження тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій висловлено Вищим адміністративним судом України в постанові від 10 липня 2012 року №№К/9991/39700/11; К/9991/39854/11. Згідно із статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. Колегія суддів, обговоривши доводи заяви та виходячи з мети судового перегляду, з огляду на неоднакового застосування судом касаційної інстанцій одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, дійшла висновку про наявність підстав для допуску заяви до провадження. Керуючись статтями 237, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,- У Х В А Л И Л А : Допустити справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання незаконним рішення до провадження для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2013 року №К/9991/50385/12 за заявою ОСОБА_6. Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає. Судді: