Постанова № 33333842, 04.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2013 року Справа № 922/1360/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.,суддів:Жукової Л.В., Кондратової І.Д.розглянувши касаційну скаргу ДП "Завод імені В.О. Малишева"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2013 року у справі за позовомДП "Завод імені В.О. Малишева"доФОП ОСОБА_5простягнення коштівВ С Т А Н О В И В:

у квітні 2013 року ДП "Завод імені В.О. Малишева" звернулось до господарського суду з позовом до ФОП ОСОБА_5 про повернення йому на підставі ст. 1212 ЦК України 50 000 грн. попередньої оплати, сплаченої ним на виконання договору № 534 дп від 01.05.2010 року, 5 174,50 грн. на відшкодування інфляційних втрат та 10 341,38 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.05.2013 року позов задоволено частково та постановлено про стягнення з відповідача 50 000 грн. заборгованості, 2226,32 грн. інфляційних втрат, а в решті позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2013 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановлені у справі судові рішення оскаржені в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 27.08.2013 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права і просить судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відносини сторін врегульовані договором № 534 дп від 01.05.2010 року, за умовами якого ФОП ОСОБА_5 (виконавець) зобов'язалась надавати ДП "Завод імені В.О. Малишева" (замовник) послуги з налагодження та обслуговування комп'ютерної мережі, а останній прийняти ці послуги та оплатити їх вартість.

Пунктами 3.1, 6.1 вказаного договору встановлено, що обумовлені даним договором послуги повинні бути надані в період з 01.05.2010 року по 01.09.2010 року, а строк його дії закінчується 01.09.2010 року.

Перевіряючи дотримання кожною із сторін своїх зобов'язань за договором судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було перераховано на рахунок відповідача попередню оплату у розмірі 50 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 4294 від 18.06.2010 року, № 4628 від 05.07.2010 року, № 4739 від 09.07.2010 року, № 5086 від 26.07.2010 року, але обумовлені послуги у визначений договором період не надавались, попередня оплата повернута не була.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи.

Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжує таки юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

За приписами ст. ст. 1213, 1214 ЦК України набувач зобов'язаний повернути безпідставно набуте майно в натурі, а у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними відповідно до вимог ст. 536 ЦК України.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами визначається договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Оскільки договір № 534 дп від 01.05.2010 року та акти законодавства не передбачають нарахування відсотків на суму попередньої оплати, враховуючи правове обґрунтування позову, господарський суд першої та апеляційний господарський суд прийшли до правильного висновку щодо безпідставності вимог про стягнення процентів і підстав для скасування судових рішень у цій частині за наведених у касаційній скарзі судова колегія не вбачає.

Судові рішення у частині задоволення позову не оскаржуються, висновки суду про встановлене відповідають дійсності, правові висновки щодо обґрунтованості заявлених вимог є правильними.

Керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2013 року - без змін.

Головуючий М. Остапенко

Судді Л. Жукова

І. Кондратова