Постанова № 33333841, 28.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2013 року Справа № 5008/1134/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Міщенка П.К., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційні скарги 1. публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ; 2. публічного акціонерного товариства "Омега Банк", м. Київ 3. товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", м. Київна ухвалувід 25.03.2013 р. господарського суду Закарпатської області та постановувід 03.07.2013 р. Львівського апеляційного господарського суду (у частині розгляду грошових вимог ПАТ "Омега Банк" (правонаступник ПАТ "Сведбанк") та гр. ОСОБА_4) у справі№5008/1134/2012 господарського суду Закарпатської областіпро банкрутствотовариства з обмеженою відповідальністю "Енергоресурси", с. Баранинці Закарпатської областірозпорядник майнаЛошак О.В., м. Ужгородкредитор гр. ОСОБА_4, м. Ужгороду судовому засіданні взяли участь представники

ПАТ "Омега Банк" ПАТ "Дельта Банк"Омельченко І.В., довір.; Карасюк О.В., довір.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 12.12.2012 р. порушено провадження у справі №5008/1134/2012 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоресурси" (далі - ТОВ "Енергоресурси", боржник).

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 25.12.2012 р. за результатами підготовчого засідання визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника у сумі 597 380, 02 грн., зобов'язано першого здійснити відповідну публікацію у офіційному друкованому органі та інше.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 25.03.2013 р. (суддя Ремецькі О.Ф.) затверджено реєстр вимог кредиторів боржника та, зокрема, визнано грошові вимоги: публічного акціонерного товариства "Сведбанк" у сумі 111 526 243,16 грн. - перша черга, у сумі 4 033 228, 47 грн. - шоста черга та 1 147 грн. судові витрати - перша черга; гр. ОСОБА_4 в сумі 109 195 250, 96 грн. - четверта черга, у сумі 56 819 126, 37 грн. - шоста черга та 1 147 грн. судові витрати - перша черга. Відмовлено у визнанні грошових вимог публічного акціонерного товариства "Сведбанк" у сумі 59 866 773, 89 грн. пені.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 р. у порядку ст. 25 ГПК України замінено публічне акціонерне товариство "Сведбанк" його правонаступником - публічним акціонерним товариством "Омега Банк" (далі - ПАТ "Омега Банк", скаржник 2).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 р. (судді: Желік М.Б. - головуючий, Кузь В.Л., Малех І.Б.) ухвалу від 25.03.2013 р., зокрема, змінено в частині черговості задоволення грошових вимог ПАТ "Омега Банк", а саме: визнано грошові вимоги ПАТ "Омега Банк" до боржника в сумі 49 502 129,96 грн. - перша черга, 62 024 113,20 грн. - четверта черга, 4 033 228,47 грн. - шоста черга, 1147 - перша черга. Також судом апеляційної інстанції вказано про залишення решти ухвали від 25.03.2013 р., у тому числі у частині розгляду грошових вимог гр. ОСОБА_4, без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (далі - скаржник 1), скаржник 2 та публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - скаржник 3) звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами.

Скаржник 1 просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у частині визнання грошових вимог гр. ОСОБА_4 з підстав порушення судами норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 541, 554 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Скаржник 1 вказує, що гр. ОСОБА_4, як поручитель боржника, може набути статусу кредитора останнього тільки після фактичного здійснення виконання забезпеченого порукою зобов'язання за боржника.

Вимоги касаційних скарг скаржників 2, 3 полягають у скасуванні оскаржуваних судових рішень у частині визнання грошових вимог ОСОБА_4 з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у визнанні таких грошових вимог, а також у скасуванні постанови суду апеляційної інстанції у частині зміни черговості задоволення вимог скаржника 2. Касаційні скарги мотивовані порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 556 ЦК України, ст.ст. 1, 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), ст.ст. 25, 33, 34 ГПК України.

28.08.2013 р. від боржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю забезпечення явки представника в судове засідання. Враховуючи встановлений ст. 1118 ГПК України строк для розгляду касаційної скарги, а також те, що заявник є юридичною особою, яка має не лише одного представника, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення клопотання.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга скаржника 1 підлягає задоволенню, а касаційні скарги скаржників 2, 3 підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, грошові вимоги ПАТ "Омега Банк" до боржника виникли на підставі кредитного договору від 24.07.2007 р. № 001-Д/Л, відповідно до якого боржнику було відкрито кредитну лінію у сумі 9 450 000 доларів США зі строком користування до 23.07.2012 р.

У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між скаржником 2 та боржником укладено ряд договорів іпотеки та застави, за якими боржник передав у заставу скаржнику 2 нерухоме та рухоме майно загальною заставною вартістю 49 502 129,96 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що заборгованість боржника за вказаним договором становить 72 261 619,04 грн. боргу за кредитом, 39 309 624,12 грн. відсотків за користування кредитом.

Врахувавши загальну вартість переданого в заставу майна боржника, визначену за згодою сторін у договорах застави та іпотеки, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання такими, що забезпечені заставою, грошових вимог скаржника 2 саме в межах вартості заставного майна, а решту вимог правомірно включено в реєстр вимог кредиторів до четвертої черги.

Що стосується сум пені, то суд правильно керувався порядком обчислення штрафних санкцій, встановленим у ст. 232 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим обґрунтовано визнав вимоги скаржника 2 щодо нарахованої пені у сумі лише 4 033 228,47 грн. з включенням таких вимог до шостої черги.

У той же час судом апеляційної інстанції не враховано приписи ч. 6 ст. 14 Закону про банкрутство щодо порядку внесення до реєстру вимог кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника. Згідно з положеннями вказаної статті відповідні вимоги кредиторів підлягають включенню до реєстру в першу чергу окремо, оскільки задовольняються виключно за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставного майна.

Крім того, судом апеляційної інстанції безпідставно було проігноровано та не розглянуто клопотання скаржника 2 від 01.07.2013 р. № 112ДПА про заміну кредитора - ПАТ "Омега Банк" його правонаступником ПАТ "Дельта Банк", чим порушено приписи ст. 25 ГПК України.

Допущені порушення норм процесуального права є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції у частині розгляду грошових вимог ПАТ "Омега Банк" з направленням справи у відповідній частині на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляду справи суду необхідно врахувати вищевикладене та розглянути справу у відповідній частині з дотриманням норм чинного законодавства.

Стосовно грошових вимог гр. ОСОБА_4 (далі - кредитор) до боржника, то вони ґрунтуються на договорі поруки від 03.08.2007 р. №001, відповідно до якого кредитор виступив фінансовим поручителем за виконання боржником зобов'язань перед ПАТ "Омега Банк" за кредитним договором від 24.07.2007 р. № 001-Д/Л.

Визнаючи грошові вимоги кредитора, суди попередніх інстанцій встановили факт невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором від 24.07.2007 р. № 001-Д/Л, що мало наслідком звернення ПАТ "Омега Банк" до поручителя - гр. ОСОБА_4 з відповідною вимогою про погашення заборгованості, забезпеченої порукою. Посилаючись на положення Закону про банкрутство та ст. 556 ЦК України, суди дійшли висновку, що внаслідок порушення провадження у справі про банкрутство основного боржника зобов'язання останнього перед поручителем є такими, що настали, тобто поручитель автоматично набув права вимоги до боржника, яке випливає з кредитного договору від 24.07.2007 р. № 001-Д/Л.

Проте такі висновки судів не можна визнати законними та обґрунтованими з огляду на таке.

Аналіз статей 553, 554 ЦК України свідчить про те, що порука - це забезпечувальне зобов'язання, яке виникає внаслідок невиконання боржником основного зобов'язання і у цьому випадку боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно зі ст. 543 ЦК України в разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

При цьому відповідно до ст. 556 ЦК України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Таким чином, положеннями статті 556 ЦК України чітко встановлено момент набуття поручителем права вимоги до боржника - після виконання зобов'язання, забезпеченого порукою.

Виходячи з приписів вищезазначених норм чинного законодавства, право вимоги до боржника у поручителя виникає лише у разі виконання зобов'язання, забезпеченого порукою. До цього моменту боржник та поручитель несуть солідарну відповідальність за таким зобов'язанням перед первісним кредитором.

При цьому статтею 556 ЦК України встановлено спеціальне правове регулювання переходу права вимоги у правовідносинах поруки, наслідком якого є не право зворотної вимоги (регресу) поручителя до боржника, а заміна кредитора у зобов'язанні (ст. 512 ЦК України). Проте у будь-якому випадку така заміна може мати місце виключно у випадку здійснення поручителем фактичного виконання зобов'язання за боржника.

Однак у даному випадку судами попередніх інстанцій не встановлено наявності доказів виконання гр. ОСОБА_4, як поручителя, зобов'язання за боржника перед ПАТ "Омега Банк".

Більше того, до заяви кредитора про визнання грошових вимог не було додано жодних первинних документів, які підтверджують відповідний обов'язок боржника і які первісний кредитор - ПАТ "Омега Банк" на виконання імперативних приписів ч. 1 ст. 556 ЦК України повинен був передати кредитору (поручителю) у випадку виконання ним зобов'язання, забезпеченого порукою.

Отже, гр. ОСОБА_4 не є кредитором боржника за зобов'язаннями, що випливають з кредитного договору від 24.07.2007 р. № 001-Д/Л, оскільки не набув права вимоги до боржника у порядку, встановленому ст. 556 ЦК України.

Таким чином, суди попередніх інстанцій безпідставно двічі визнали та включили до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги кредиторів за одним і тим самим зобов'язанням боржника, а саме, первісного кредитора - ПАТ "Омега Банк" і аналогічні безпідставно заявлені грошові вимоги поручителя - гр. ОСОБА_4, що призвело до штучного збільшення пасиву боржника у процедурі банкрутства.

Допущені судами істотні порушення норм матеріального права є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень у відповідній частині.

У зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про застосування повноважень, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 1119 ГПК України, та прийняття нового рішення про відмову гр. ОСОБА_4 у визнанні грошових вимог до боржника.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що суд апеляційної інстанції, переглянувши ухвалу суду першої інстанції лише в частині розгляду грошових вимог гр. ОСОБА_4, ПАТ "Омега Банк" та ТОВ "Український промисловий банк", в пункті 6 резолютивної частини постанови зазначив про залишення ухвали без змін у цілому.

Відтак, непереглядаючи в апеляційному порядку ухвалу місцевого господарського суду в іншій частині та ненадаючи оцінки ухвалі в цій частині, суд апеляційної інстанції залишив її (частину ухвали) без змін. Залишення без змін ухвали в цілому порушує права учасників справи про банкрутство на її оскарження в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що стаття 15 Закону про банкрутство не передбачає оскарження в цілому ухвали за результатами попереднього засідання суду, колегія суддів зазначає про необхідність у такому випадку залишення без змін ухвали суду першої інстанції тільки в частині тих грошових вимог, які є предметом перегляду суду апеляційної інстанції.

У зв'язку з чим оскаржувана постанова у відповідній частині (пункт 6) підлягає скасуванню.

З урахуванням вказаного та керуючись ст.ст. 14, 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 543, 553, 554, 556 Цивільного кодексу України, ст. ст. 25, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" задовольнити. Касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та публічного акціонерного товариства "Омега Банк" задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 25.03.2013 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 р. у справі № 5008/1134/2012 у частині визнання грошових вимог гр. ОСОБА_4 до боржника в сумі 109 195 250, 96 грн. - четверта черга, 56 819 126, 37 грн. - шоста черга та 1 147 грн. судових витрат - перша черга скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити гр. ОСОБА_4 у визнанні грошових вимог до боржника.

3. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 р. у справі № 5008/1134/2012 у частині розгляду грошових вимог публічного акціонерного товариства "Омега Банк" до боржника скасувати. Справу № 5008/1134/2012 у цій частині передати на новий апеляційний розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.

4. Пункт 6 постанови Львівського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 р. у справі № 5008/1134/2012 скасувати.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді П.К. Міщенко

В.Я. Погребняк