Рішення № 3333382, 02.04.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

02.04.2009

Справа №2-2/1209-2009

за позовом – ТОВ «Юрпак» (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Робоча, б.152, к.299)

до відповідача – ТОВ «Кольбер – Агро» (97000, Красногвардійський район, смт.Красногвардійське, вул.Островського, 25)

про стягнення 8 833грн.41коп.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача : не з’явився

Від відповідача : не з’явився.

Суть спору:

Позивач звернувся до Господарського суду АРК із позовом до відповідача про стягнення 8833грн.41коп. заборгованості за поставлений товар.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач здійснив відповідачу поставку товару. але отриманий відповідачем товар був оплачений відповідачем лише частково. Заборгованість у розмірі 8 833грн.41коп відповідач не погасив, що і стало підставою для звернення позивача із позовною заявою до суду.

Представники сторін у судове засідання не з’явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, рекомендованою кореспонденцією.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувш матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд встановив:

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 2 ст.205 ЦК України встановлено, що правочин для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України сторони вправі самостійно обирати будь-яку форму договору (усну, письмову, нотаріально посвідчену), якщо вимоги щодо його форми не встановлені законом.

Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ч.1ст.692 ЦК України).

Позивач, відповідно до видаткової накладної №РН19/08-6 від 19.8.2008 року, підписаної сторонами, відпустив відповідачу товар – плівку поліетиленову у асортименті на загальну суму 16 833грн41коп (з ПДВ). Товар у повному об’ємі, вказаному у накладній, було отримано представником відповідача, про що свідчить підпис та печать відповідача на вказаній накладній, що знаходиться у матеріалах справи.

Але ТОВ «Кольбер – Агро» у порушення умов договору оплата отриманого товару повністю проведена не була, так відповідачем було сплачено лише 8 000,00грн. Сума боргу у розмірі 8833грн.41коп за поставлений товар відповідачем погашена не була, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог, тоді як такі він до суду не надав, оскільки відповідач не довів виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті 8 833грн.41коп. боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Таким чином, позов обґрунтований, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Витрати по оплаті держмита витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу віднести на відповідача.

В засіданні суду оголошені вступна та резолютивна частини|частки| рішення.

Рішення оформлене та підписане 03.4.2009р.

Керуючись ст.ст. 49,75,82,84,85, ГПК України

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ТОВ «Кольбер –Агро» (97000, Красногвардійський район, смт.Красногвардійське, вул.Островського, 25) на користь ТОВ «Юрпак» (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Робоча, б.152, к.299, р/р 26008038047701 в ВАТ «Сведбанк» м.Київа, МФО 300164, ЄДРПОУ 34983526, ІПН 34835204666, св-во платника ПДВ №100034399) 8 833грн.41коп заборгованості, 102,00грн. державного мита, 118,00грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.