Рішення № 33332702, 05.09.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]

05 вересня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.

суддів: Вербової І.М., Панченка М.М.

при секретарі Мікітчак А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 серпня 2012 року,-

встановила:

07.03. 2012 р. Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Надра» (надалі - ПАТ «КБ «Надра») звернулась до суду з даним позовом, в якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованість на загальну суму 690681,68 доларів США, що в еквіваленті станом на 13.12.2011 р. становить 5 518 477,56 грн. та відшкодувати судові витрати по справі в сумі 3219 грн.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 09.10.2006 р. між ВАТ «Комерційний Банк «Надра», який змінив своє найменування на ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №98/П/99/2006-840, відповідно до якого останньому було надано кредит в сумі 245000 доларів США на придбання земельної ділянки та садового будинку.

09.10.2006 р. між ВАТ «Комерційний Банк «Надра» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки.

Відповідач ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання по виплаті кредитних коштів у строки, передбачені договором, не виконує, у зв'язку з чим виникла зоборгованість.

21.01.2012 р. відповідачу ОСОБА_3 було направлено вимогу про виконання взятих на себе зобов'язань, як поручителя, яку остання не виконала.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 09 серпня 2012 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, солідарно, 5521696 грн. 56 коп.

В апеляційних скаргах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Посилаються на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Зазначили, що відповідно до рішення суду, заборгованість відповідачів перед банком виникла внаслідок невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором від 09 жовтня 2006 року №98/П/99/2006-840, укладеним між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2

Разом з тим, із залучених до матеріалів справи копій меморіального ордеру та заяви на видачу готівки, які надані банком на підтвердження видачі кредиту за кредитним договором №98/П/99/2006-840 від 09 жовтня 2006 р. вбачається, що правовою підставою для здійснення видаткових готівкових операцій за цими первинним документами зазначається кредитний договір №117/П/99/2006-840 від 09 жовтня 2006 року. Позивачем не надано суду жодного належного доказу на підтвердження факту надання кредиту саме за умовами кредитного договору №98/П/99/2006-840 від 09 жовтня 2006 року та на його виконання, а також доказів того, що зазначена у позові внутрішньобанківська операція взагалі відбулася.

В порушення положень ст. ст. 212-214 ЦПК України судом першої інстанції не мотивовано факт наявності і розмір заборгованості позивальника за кредитним договором, не з'ясована причина розбіжностей в номері договору, зазначеному у договорі, розрахунку заборгованості за договором та оформлених банком первинних документів на видачу кредиту, що є суттєвим для правильного визначення характеру спірних правовідносин. Мотивувальна частина рішення не містить жодного розрахунку, з яких суд виходив при задоволенні грошових вимог. Судом також не перевірено розрахунків позивача в частині всіх заявлених до стягнення сум, не враховано, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Оскільки зобов'язання позичальника за розрахунками позивача не виконувалися з 01 листопада 2008 року, право на стягнення пені в межах строку позовної давності могло бути реалізовано лише до 01 листопада 2009 р. При цьому позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Доказів направлення вимоги про дострокове повернення кредиту та її отримання відповідачами позивачем не надано. Відсутні також докази того, що відповідачі повідомлялися належним чином про час та місце слухання справи, що унеможливило реалізацію права особи на участь у судовому засіданні. Відповідач ОСОБА_3 також зазначила, що матеріали справи не містять доказів отримання поручителем повідомлення з вимогою виконати зобов'язання позичальника.

В судовому засіданні, яке відбулось 20.06.2013 р., відповідач ОСОБА_3 та представник ОСОБА_1 апеляційні скарги підтримали та просили їх задовольнити.

Після оголошення по справі перерви відповідачі та їх представник в судове засідання не з'явились.

Відповідно до поданих клопотань, відповідачі та їх представник просять перенести розгляд справи у зв'язку з перебуванням ОСОБА_2 та представника ОСОБА_1 у відрядженні. На підтвердження вказаної обставини надали копію наказу від 30.08.2013 р. за підписом керівника ТОВ «Компанія ВіндЕлектрик» Силіна В.В. про відрядження на службовому автомобілі з 02.09.2013 р. по 13.09.2013 р. комерційного директора ОСОБА_2 та юрисконсульта ОСОБА_1 з метою проведення переговорів, укладання договорів, проведення навчань та семінарів тощо.

З урахуванням тієї обставини, що відповідачі та їх представник були завчасно повідомлені про час та місце розгляду справи, колегія суддів розглядає їх неявку в судове засідання, як нявку без поважних причин та вважає за можливе продовжувати розгляд справи в їх відсутність.

Представник позивача Кондрасій О.В. просить апеляційні скарги відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які було досліджено в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.303 ЦПК України, перевіривши доводи апеляційних скарг та законність ухваленого рішення в межах заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що заочне рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 09 серпня 2012 року вимогам законності та обґрунтованості не відповідає.

Так, мотивувальна частина рішення містить лише зміст статей закону, на підставі яких вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався. При цьому судом не встановлено фактичні обставини справи та не враховано всі факти, що входять до предмета доказування.

У межах своїх повноважень апеляційний суд вважає за необхідне усунути допущені судом першої інстанції недоліки судового рішення шляхом його скасування з ухваленням нового рішення по суті пред'явленого позову.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 жовтня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра», назву якого змінено на ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 117/П/99/2006-840, за умовами якого банк надає у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 245000 доларів США в порядку і на умовах, визначених договором.

Відповідно до умов цього договору, відсотки за користування кредитом розраховуються на підставі відсоткової ставки 9,5% річних. Кредит видано на строк до 09 жовтня 2036 року. Плата за управління кредитом сплачується позичальником щомісячно протягом всього терміну користування кредитними коштами із розрахунку 0,35% від розміру фактичного залишку заборгованості за кредитом.

У разі прострочення позичальником строку сплати мінімально необхідного платежу по погашенню кредиту, визначеного у п.3.3.3 цього договору, а також у випадку прострочення строку виконання зобов'язань позичальника щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків та можливих штрафних санкцій у строк, визначений у п.4.3.5 цього договору, позичальник сплачує пеню в розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Цільовим використанням кредиту сторони визначили: проведення розрахунків по договорам купівлі-продажу від 09.10.2006 р., згідно яких позичальник придбає у власність нерухоме майно - садовий будинок АДРЕСА_1, земельні ділянки , що знаходиться на АДРЕСА_1.

Про отримання готівки в сумі 245 000 доларів США в еквіваленті 1 237 250 грн. саме за кредитним договором № 117/П/99/2006-840 свідчить заява про видачу готівки від 09 жовтня 2006 р., валютний меморіальний ордер № NL-4 від 09 жовтня 2006 р. (а.с. 6, 28 т.1).

Відповідно до договору іпотеки від 09.10.2006 р., укладеним між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2, термін «кредитний договір» визначено - кредитний договір № 117/П/99/2006-840 від 09 жовтня 2006 р. (а.с. 14 т.1)

Відповідно до довідки відділення ПАТ КБ «Надра» Київське РУ від 20.06.2013 р., інших кредитів позичальнику ОСОБА_2 вказаним банком не видавалось (а.с. 51 т.2).

Відповідно до змісту договору поруки, укладеного 09 жовтня 2006 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3, остання поручилась перед банком за належне виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору № 98/П/99/2006-840, в тому числі: повернути до 09 жовтня 2036 р. кредит в сумі 245 000 доларів США, сплатити відсотки з розрахунку 9,5% річних, сплатити інші платежія, передбачені кредитним договором, сплатити можливі штрафні санкції (штраф, пеня) (а.с.18 т.1).

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, зазначення в позовній заяві про отримання кредиту за кредитним договором № 98/П/99/2006-840 є помилковим.

З урахуванням зібраних по справі доказів в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про доведеність позовних вимог в частині виникнення у відповідачів зобов'язання саме за кредитним договором № 117/П/99/2006-840 від 09 жовтня 2006 року.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.ст.525,526,530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом встановлено, що позивач виконав умови кредитного договору щодо надання кредитних коштів, а відповідачем ОСОБА_2 порушуються умови договору щодо їх повернення.

Як зазначив представник позивача в письмових поясненнях на апеляційну скаргу, поручителю 21.01.2012 р. була направлена досудова вимога про виконання зобов'язання позичальника (а.с.29 т.1).

Крім цього, згідно роз'яснень, наданих у п.24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення /вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.

Оскільки умовами договору встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами ( із розстроченням), прострочення повернення чергової частини є підставою для дострокового повернення частини кредиту, що залишалась, відповідно положень статей 1050, 1054 ЦК України.

Розмір заборгованості боржника підтверджується наданим суду розрахунком, відповідно до якого станом на 13.12.2011 р. заборгованість за кредитом становить 240912 ,21 доларів США, що в еквіваленті становить 1 924 864,47 грн., з яких прострочено 2630,01 доларів США; заборгованість по сплаті відсотків - 76075,69 доларів США, що в еквіваленті становить 607837,16 грн.; заборгованість по сплаті комісії - 34524,00 доларів США, що в еквіваленті становить 275843,31 грн.; пеня за прострочення сплати кредиту - 339 169,78 доларів США, що в еквіваленті становить 2 709932,63 грн. Загальна сума заборгованості становить 690681,68 доларів США, що в еквіваленті становить 5 518 477, 56 грн. (а.с. 7-9).

Оскільки відповідачі не в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, наявні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором в солідарному порядку з боржника та поручителя.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, не можуть бути прийняті судом до уваги з таких підстав.

Як вбачається з умов кредитного договору, кінцевий термін повернення кредиту сторони визначили до 09 жовтня 2036 року. Оскільки строк позовної давності до основної вимоги не сплив, відсутні підстави вважати, що строк позовної давності сплив й до додаткових вимог щодо стягнення пені.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Своїм правом на звернення з вказаною заявою відповідачі не скористались.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційних скарг щодо необхідності врахування судом вимог ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відповідно до яких розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Оскільки ОСОБА_2 отримав кредитні кошти, як фізична особа, а не як фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, вимоги вказаного закону на правовідносини, що виникли між сторонами, не поширюється.

Відповідно до ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи, що розмір неустойки - 339169,78 доларів США значно перевищує розмір заборгованості за кредитом, доказів на підтвердження завдання кредитору збитків внаслідок порушення боржником свого зобов'язання суду не надано, а також враховуючи ступінь виконання своїх зобов'язань боржником, колегія суддів дійшла висновку про можливість зменшення розміру пені та визначення його в сумі 120 000 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 13.12.2011 р. становить 958788 грн.

Враховуючи викладене, з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно, на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в сумі 471 511,90 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 13.12.2011 р. становить 3 767 332,90 грн. , з яких: заборгованість за кредитом -240912,21 доларів США, що становить 1 924 964,47 грн.; заборгованість по сплаті відсотків - 76075,69 доларів США, що в еквіваленті становить 607837,16 грн.; заборгованість по сплаті комісії -34524,00 доларів США, що в еквіваленті становить 275843,31 грн.; пеня за прострочення сплати кредиту -120 000 доларів США, що в еквіваленті становить 958788 грн.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» підлягають стягненню судові витрати в сумі 3219 грн., по 1609 грн. 50 коп з кожного відповідача.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

Вирішила:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 серпня 2012 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_2), солідарно, на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» (код ЄДРПОУ 20025456, МФО 320564, рахунок №29099810002077) заборгованість за кредитним договором в сумі 471 511,90 доларів США, що в еквіваленті становить 3 767 332,90 грн. (три мільйона сімсот шістдесят сім тисяч триста тридцять дві гривні дев'яносто копійок).

В решті позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» судові витрати в сумі 3219,00 грн., по 1609 грн. 50 коп. з кожного відповідача.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

Справа №22 -ц/796/7885/2013

Головуючий у суді першої інстанції: Новак А.В.

Доповідач в суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.