Постанова № 33331132, 30.08.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2013 р. Справа № 922/1705/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників:

ПАТ "Державний ощадний банк України" - Коцюба О.В. (дов.№19-11/175 від 23.11.2012 року), Шашкова Т.О. (дов.№19-11/103 від 27.08.2013 року),

ТОВ "Стройиндустрия" - Пивоварова Р.В. (дов. б/н від 18.06.2013 року),

ТОВ "Металіст-Будметалконструкція" - Пивоварова Р.В. (дов. б/н від 07.06.2013 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройиндустрия" (вх. №2177 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 19.06.2013 року у справі №922/1705/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Київ

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройиндустрия", м. Харків;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Металіст-Будметалконструкція", м. Харків

про стягнення 209181,66 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.06.2013 року у справі №922/1705/13 (суддя Шатерніков М.І.) позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙИНДУСТИЯ" та товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛІСТ-БУДМЕТАЛКОНСТРУКЦІЯ" на користь публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" 36455,76 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 1003,69 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів; 7491,89 грн. - 3% річних; 4058,82 грн. інфляційних втрат; 450,00 грн. заборгованості по сплаті комісійної винагороди; 989,20 грн. судового збору. В частині вимог позивача про стягнення з позивача 737,27 грн. інфляційних втрат в позові відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройиндустрия" з рішенням місцевого господарського суду не погодилось та, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 19.06.2013 року у справі №922/1705/13 за позовом ПАТ "Державний ощадний банк України" до ТОВ "Стройиндустрия", ТОВ "Металіст - БМК" про стягнення заборгованості - скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову - відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що договором поруки не передбачено послідовність погашення поручителем зобов'язань позичальника, а самовільне змінення банком призначення платежу, вказаного платником у платіжному дорученні, призвело до завищення сум нарахованих відсотків та пені за кредитним договором. Також, апелянт вважає, що місцевий господарський суд невірно застосував положення ст. 625 Цивільного кодексу України та неправомірно стягнув 3% річних як за несвоєчасну сплату основного боргу, так і 19% відсотків річних плати за користування грошовими коштами за договором.

Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції неправомірно стягнуті 450 грн. комісійної винагороди за реєстрацію змін у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, оскільки вказані платежі не передбачені ні умовами договору, ні положеннями законодавства.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду (у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Кравець Т.В., суддя Крестьянінов О.О.) від 18.07.2013 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд на 08.08.2013 року.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 07.08.2013 року у зв'язку з відпусткою суддів Фоміної В.О. та Кравець Т.В. для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.

08.08.2013 року у судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду оголошено перерву до 29.08.2013 року.

29.08.2013 року від ПАТ "Державний ощадний банк України" надійшли додаткові пояснення у справі та відзив на апеляційну скаргу з додатковими матеріалами (вх.№№7331,7332).

Надані позивачем додаткові докази, колегія суддів апеляційного господарського суду не може прийняти до розгляду враховуючи те, що всупереч положенням ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України заявник не обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У судовому засіданні 29.08.2013 року представник відповідачів підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 19.06.2013 року у справі №922/1705/13 та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Представники позивача проти апеляційної скарги заперечували та просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 19.06.2013 року у справі №922/1705/13 - без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

03.08.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стройиндустрия" було укладено договір кредитної лінії № 605/31/2 (далі - кредитний договір).

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору, банк зобов'язується надати на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 2.2. кредитного договору, кредит надається у вигляді невідновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 30.09.2012 року з максимальним лімітом кредитування у розмірі 2100000,00 грн.

Відповідно до п. 2.6 кредитного договору, за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати банку відповідну плату (проценти) в порядку та розмірі, визначених цим договором. Проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 19 % річних (п.2.6.1).

Додатковою угодою №2 від 03.12.2012 року до кредитного договору сторони погодили, що кредит надається у вигляді невідновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 25.12.2012 року з сумою максимального ліміту кредитування в розмірі 2029411,90 грн.

В забезпечення зобов'язань позичальника за кредитним договором, 03.08.2012р. між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металіст-Будметалконструкція" був укладений договір поруки №605/31/2-5, відповідно до якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором (п. 1.1.).

Відповідно до п.2.2 договору поруки у разі порушення боржником виконання зобов'язання кредитор має право вимагати від поручителя виконання зобов'язання боржника перед кредитором згідно з умовами кредитного договору та цього договору в порядку передбаченому цим договором.

Згідно п. 2.5 договору поруки, якщо при настанні строку виконання зобов'язання відповідно до кредитного договору боржником не буде виконано зобов'язання та не сплачено відповідний платіж кредитору, боржник та/або кредитор зобов'язуються повідомляти поручителя про невиконання боржником зобов'язання та прострочення строку платежу за кредитним договором. При цьому поручитель зобов'язується протягом 15-ти календарних днів з моменту направлення повідомлення кредитора або боржника виконати зобов'язання, а саме сплатити суму кредиту, нараховані проценти та комісії, а також відшкодування кредитору збитки за неналежне виконання зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи ПАТ Державний ощадний банк України" розпорядженням про перерахування коштів з позичкового рахунку ТОВ "Стройиндустрия" та виконання договору кредитної лінії від 03.08.2012 року №605/31/2 згідно платіжного доручення №4 від 06.08.2012 року перерахував кошти в сумі 2029411,90 грн. (т.1 а.с. 33-35).

У зв'язку із невиконанням ТОВ "Стройиндустрия" умов кредитного договору, банк направив позичальнику та поручителю вимоги (вих. №№ 26/3-06/161-732, 26/3-06/162-729 від 29.01.2013 р.) про повернення всієї суми кредиту та сплати штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних.

Оскільки зазначені вимоги залишились без відповіді, позивач звернувся до господарського суду з позововом до ТОВ "Стройиндустрия" та ТОВ "Металіст-Будметалконструкція» про стягнення солідарно з ТОВ "Стройиндустрия" та ТОВ "Металіст-Будметалконструкція» на свою користь заборгованість за договором невідновлюваної кредитної лінії №605/31/2 від 03.08.2012 року, яка станом на 29.03.2013 року складає 209181,66 грн., з них заборгованість за кредитом - 158753,92 грн., заборгованість за процентами -2899,03 грн., пеня за несвоєчасне погашення процентів -998,92 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту -34236,60 грн., відшкодування 3% річних - 7047,10 грн., відшкодування втрат від інфляції - 4796,09 грн., заборгованість по сплаті комісійної винагороди за реєстрацію змін у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна - 450 грн.

У зв'язку з погашенням поручителем (ТОВ "Металіст - Будметалконструкція») заборгованості ТОВ "Стройиндустрия" по кредиту та процентам за договором кредитної лінії № 605/31/2 від 03.08.2012, під час розгляду справи, позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором невідновлюваної кредитної лінії № 605/31/2 від 03.08.2012 року станом на 01.06.2013 р. в загальному розмірі 50197,43 грн., з яких 36455,76 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 1003,69 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів; 7491,89 грн. - 3% річних; 4796,09 грн. інфляційних втрат; 450,00 грн. заборгованості по сплаті комісійної винагороди за реєстрацію змін у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Приймаючи рішення про стягнення 36455,76 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 1003,69 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів; 7491,89 грн. - 3% річних; 4058,82 грн. інфляційних втрат; суд першої інстанції з урахуванням вимог ст.ст.526, 543, 549, 553 - 554, 611, 625, 1049 Цивільного кодексу України та умов укладених між сторонами кредитного договору, додаткових договорів до нього, а також договору поруки, посилаючись на те, що банком було виконано умови договору по наданню позичальнику обумовленої суми кредитних коштів, тоді як відповідачі свої зобов'язання по поверненню отриманих кредитних коштів та сплати відсотків, належним чином не виконали, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. При цьому судом перераховано розмір інфляційних нарахувань у відповідності до п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 року "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно з ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Відповідно до положень вказаної статті поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі; поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки; особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, відповідно до приписів ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.610, 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст.232 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 кредитного договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, передбачених положеннями цього договору, банк має право застосовувати до позичальника штрафні санкції, зокрема, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу з повернення суми кредиту та/або від суми несвоєчасно сплачених комісійних винагород та/або процентів за користування кредитом за кожен день прострочення.

За порушення відповідачами взятих на себе зобов'язань позивач нарахував відповідачам пеню, розмір якої відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", та яка станом на 01.06.2013 року складає 1003,69 грн. за несвоєчасне погашення процентів і 36455,76 грн. за несвоєчасне погашення кредиту. Тому, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановивши невідповідність розрахунків інфляційних втрат вимогам чинного законодавства, місцевий господарський суд правомірно частково задовольнив позовні вимоги та стягнув 4058,82 грн. інфляційних втрат, відмовивши в іншій частині.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних в сумі 7491,89 грн., суд першої інстанції також правомірно дійшов висновку, що вони не суперечать нормам чинного законодавства та підлягають стягненню з відповідача у повній мірі.

Посилання апелянта на безпідставність нарахування 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки, на його думку, вони можуть бути стягнуті лише у випадку, якщо договором не встановлено інший розмір відсотків за користування грошовими коштами, колегія суддів апеляційного господарського суду не може вважати обґрунтованими з огляду на наступне.

Пунктом 2.6.1 кредитного договору №605/31/2 сторони погодили, що проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 19% річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1048 Цивільного Кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1056-1 Цивільного Кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Таким чином процентна ставка це сума, зазначена у відсотковому вираженні до суми кредиту, яку платить одержувач кредиту за користування ним у розрахунку на певний період (місяць, квартал, рік).

В розумінні ст.625 Цивільного кодексу України три проценти річних є платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Вказана правова норма носить загальний характер, а встановлений нею обов'язок боржника сплатити три проценти річних поширюється на правовідносини, які виникають з різних підстав, але пов'язані з виконанням саме грошового зобов'язання.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що проценти передбачені кредитним договором, як плата за користування позичкою та проценти нараховані в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання, мають різну правову природу.

Апеляційний господарський суд також не може вважати обґрунтованими посилання апелянта на те, що положення кредитного договору, щодо порушення послідовності погашення зобов'язань позичальником стосується лише позичальника та не поширюється на поручителя, оскільки договором поруки не передбачено зазначеного порядку погашення зобов'язань з огляду на наступне.

Пунктом 2.8 кредитного договору передбачено, що погашення зобов'язань позичальником здійснюється в такій послідовності: прострочені проценти за користування кредитом (у випадках, якщо прострочення буде мати місце); прострочена основна сума боргу за кредитом (у випадках, якщо прострочення буде мати місце); строкові нараховані проценти за користування кредитом; комісійні винагороди за кредитом, визначені цим договором; пеня за непогашення у строк основної суми боргу за кредитом (якщо прострочення буде мати місце); пеня за непогашення у строк процентів (якщо прострочення буде мати місце); інші платежі та/або штрафні санкції що будуть належати до сплати відповідно до умов цього договору; строкова основна сума боргу за кредитом.

Додатковим договором №2 від 03.12.2012 року до договору поруки №605/31/2-5 від 03.08.2012 року сторони виклали термін "Зобов'язання" розділу "Терміни та їх тлумачення" договору поруки у наступній редакції: "зобов'язання боржника перед кредитором, що випливає з кредитного договору, а саме: здійснити погашення кредиту у розмірі 2029411,90 грн. в строк не пізніше 25.12.2012 року, сплатити кредитору проценти за користування кредитом в розмірі 19% річних, комісії, штраф, пеню та інші платежі у розмірі, порядку та умовах, зазначених у кредитному договорі. Під терміном "Зобов'язання" сторони розуміють також будь-які зміни та доповнення, які можуть бути внесенні до кредитного договору, в тому числі щодо збільшення суми кредиту, розміру процентів та комісій, строків їх сплати та інших умов".

Однак, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідачів заборгованості по сплаті комісійної винагороди за реєстрацію змін у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна у розмірі 450,00 грн.

Відповідно до п.2.9. кредитного договору за надання банківських послуг позичальник сплачує банку комісійні винагороди: за надання кредиту. Сплата комісійної винагороди здійснюється в розмірі 0,1% від суми наданого кредиту не пізніше наступного дня після видачі кредитних коштів; за зміну умов цього договору за ініціативою позичальника, зокрема за: зміну кінцевого терміну погашення, що зазначено в п.п.2.2 цього договору, заміну виду або предмета забезпечення, зміну розміру плати за користування кредитом (процентної ставки, комісійних винагород), зміну неплатіжних зобов'язань за цим договором або документами забезпечення, укладеними з позичальником/поручителем/майновим поручителем. Сплата комісійної винагороди здійснюється в розмірі 0,25 % діючого ліміту кредитування місяця не пізніше дня, в якому підписано відповідний додатковий договір (договори) про зміну умов кредитування.

Отже, п.2.9. договору кредитної лінії №605/31/2 від 03.08.2012 року передбачений вичерпний перелік комісійних винагород за надання банківських послуг, які сплачує позичальник, зокрема за зміну умов договору кредитної лінії за ініціативою позичальника, та їх фіксований розмір - 0,25% діючого кредитного ліміту місяця. Однак, кредитним договором не передбачена комісійна винагорода за реєстрацію змін у Державному реєстрі рухомого майна. Окрім того, позивачем взагалі не обґрунтовано, чому саме такий розмір комісійної винагороди підлягає стягненню.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає позовні вимоги про стягнення 450,00 грн. комісійної винагороди за реєстрацію змін у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. А тому, в цій частині рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню.

Виходячи зі змісту ст. ст. 34, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює обставини справи у відповідності до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та приймає рішення за результатами оцінки всіх доказів, які були визнані судом як належні та допустимі.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та відповідно часткове скасування рішення господарського суду Харківської області від 19.06.2013 року у справі №922/1705/13.

Відповідно до п. 10 ч.2 ст.105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне здійснити перерозподіл судових витрат у відповідності до положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України України.

Керуючись статтями 85, 91, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройиндустрия" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 19.06.2013 року у справі №922/1705/13 скасувати в частині стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройиндустрия" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Металіст-Будметалконструкція" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" 450,00 грн. заборгованості по сплаті комісійної винагороди та 9 грн. судового збору.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 450,00 грн. комісійної винагороди за реєстрацію змін у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 19.06.2013 року у справі №922/1705/13 залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" 01601, м. Київ, вул. Госпітальна, 12Г; р/р 3739905058 в ГОУ АТ "Ощадбанк", МФО 300465; код ЄДРПОУ 00032129) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройиндустрия" (61106, м. Харків, вул. Плиткова, 12; код ЄДРПОУ 14090900) 4,45 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 30.08.2013 року.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.В. Плахов

Суддя І.А. Шутенко