Постанова № 33331121, 28.08.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2013 р. Справа № 914/1601/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Данко Л.С., Юрченко Я.О.

при секретарі судового засідання Бохонок В.З.

з участю представників Петришина П.М., Вторака А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на ухвалу господарського суду Львівської області від 09 липня 2013 року у справі №914/1601/13 про банкрутство приватного підприємства «Електрокабельпостач»

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Львівської області (суддя Гутьєва В.В.) ухвалою від 09 липня 2013 року по справі №914/1601/13 про банкрутство приватного підприємства «Електрокабельпостач» визнав грошові вимоги ОСОБА_4 до приватного підприємства "Електрокабельпостач" на суму 14 919,54 грн.; відмовив у визнанні грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до приватного підприємства "Електрокабельпостач" на суму 4 999 500,00 грн.; затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута - приватного підприємства "Електрокабельпостач"; визнав погашеними вимоги ОСОБА_4 до боржника в сумі 14 919,54 грн.; ліквідував приватне підприємство "Електрокабельпостач" (79066, м. Львів, вул. Соняшникова, буд. 20А; код ЄДРПОУ № 30337852); припинив провадження у справі про банкрутство приватного підприємства "Електрокабельпостач" та вказав ліквідатору виконувати свої повноваження до внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення юридичної особи - банкрута.

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» подало апеляційну скаргу, просить Львівський апеляційний господарський суд скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 09 липня 2013 року по справі №914/1601/13 в частині відмови у визнанні кредиторських вимог у сумі 4 999 500,00 грн. та прийняти нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» до приватного підприємства "Електрокабельпостач". Вважає, що ухвала постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, висновки суду не ґрунтуються на матеріалах та не відповідають обставинам справи.

Про розгляд справи учасникам провадження у справі про банкрутство повідомлено належним чином.

У зв'язку із відпусткою суддів Зварич О.В. і Давид Л.Л., у склад колегії уведено суддів Данко Л.С. і Юрченка Я.О.

У судовому засіданні представник публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» апеляційну скаргу підтримав, просить задовольнити.

Представник приватного підприємства "Електрокабельпостач" просить ухвалу господарського суду Львівської області від 09 липня 2013 року залишити без змін, у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За змістом ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» та матеріали справи №914/1601/13, заслухав пояснення представників сторін і вважає, що ухвалу господарського суду Львівської області від 09 липня 2013 року у справі №914/1601/13 про банкрутство приватного підприємства «Електрокабельпостач» слід залишити без змін з нижченаведених підстав.

Згідно з матеріалами справи приватне підприємство "Електрокабельпостач" звернулось до господарського суду Львівської області із заявою про порушення справи про банкрутство приватного підприємства "Електрокабельпостач" з урахуванням особливостей, визначених ст. 95 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвалою від 24 квітня 2013 року суд першої інстанції прийняв до розгляду заяву приватного підприємства "Електрокабельпостач" про порушення справи про його банкрутство та призначив підготовче засідання суду.

Провадження у справі №914/1601/13 про банкрутство приватного підприємства "Електрокабельпостач" (м. Львів, вул. Соняшникова, буд. 20А; код ЄДРПОУ № 30337852) порушене ухвалою суду від 07 травня 2013 року з урахуванням особливостей, визначених ст. 95 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Цією ж ухвалою уведено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Львівської області від 16 травня 2013 року приватне підприємство "Електрокабельпостач" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, обов'язки ліквідатора покладено на голову ліквідаційної комісії Леонченкова Артура Євгеновича, якого зобов'язано судову процедуру ліквідації приватного підприємства "Електрокабельпостач" здійснювати у порядку, встановленому ст.ст. 37-48 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постанова господарського суду Львівської області від 16 травня 2013 року переглядалась в апеляційному порядку й постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19 червня 2013 року залишена без змін.

Оголошення про визнання боржника банкрутом опубліковано в офіційному друкованому органі - газеті "Голос України" за № 94 (5594) від 23 травня 2013 року.

У місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, заяви про визнання грошових вимог до боржника подали фізична особа-підприємець ОСОБА_4 з сумою вимог 13772,54 грн. та публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" з сумою вимог 4 999 500,00 грн. Копії заяв надіслано ліквідатору банкрута та банкруту. Суд першої інстанції прийняв заяви до розгляду, який призначив на 09 липня 2013 року.

Ліквідатор банкрута розглянув подані заяви й повідомив, що вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на суму 4 999 500,00 грн. не визнає, а вимоги ФОП ОСОБА_4 на суму 13 772,54 грн. та судовий збір на суму 1 147,00 грн. визнав і включив до реєстру вимог кредиторів ПП "Електрокабельпостач".

Також 05 липня 2013 року ліквідатор банкрута подав суду звіт про виконану роботу і ліквідаційний баланс приватного підприємства "Електрокабельпостач" та клопотання про їх затвердження. До звіту ліквідатора додано відповіді на подані ліквідатором повідомлення і запити щодо виявлення майна банкрута, відомості про відсутність майнових активів у банкрута та звіт про фінансовий аналіз ПП "Електрокабельпостач" щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, згідно з яким ознак фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства не виявлено. Про час і місце судового засідання, у якому має розглядатися звіт і ліквідаційний баланс учасникам провадження у справі про банкрутство повідомлено належним чином.

Суд першої інстанції покликаючись на приписи ст.ст. 1, 2 45, 46, 83, 95 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визнав грошові вимоги ФОП ОСОБА_4 на суму 13 72,54 грн., оскільки встановив, що такі є безспірними, підтверджені рішенням господарського суду Львівської області від 22 листопада 2013 року у справі №5015/4646/12, яким присуджено стягнути з приватного підприємства "Електрокабельпостач" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 12 163,04 грн. заборгованості та 1 609,50 грн. судового збору. Також суд дійшов висновку, що звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс приватного підприємства "Електрокабельпостач" підлягає затвердженню, а підприємство - ліквідації.

За змістом ст. 46 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню. Звіт ліквідатора має бути схвалений комітетом кредиторів. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Ліквідатор виконує свої повноваження до внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про припинення юридичної особи - банкрута.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Суд першої інстанції вказав, що ліквідатор банкрута належним чином виконав покладені на нього законом обов'язки. На запити ліквідатора банкрута ДПІ у Сихівському районі м. Львова Л/о ДПС надала інформацію про банківські рахунки боржника в банківських установах; Головне управління Держкомзему у Львівській області повідомило, що земельних ділянок у власності та користуванні за ПП "Електрокабельпостач" відповідно до даних управлінь Держкомзему у районах та містах області не зареєстровано; Відділ реєстраційно-екзаменаційної роботи ДАІ з обслуговування м. Львова та Пустомитівського р-ну Л/о повідомив, що відповідно до бази комп'ютерного обліку ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Львова та Пустомитівського р-ну автотранспортні засоби за банкрутом не зареєстровані; Державна інспекція сільського господарства в Львівській області повідомила про відсутність зареєстрованих за банкрутом транспортних засобів. Крім того, до звіту ліквідатора долучено витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 40811873 від 30 травня 2013 року, відповідно до якого відсутні записи про реєстрацію обтяжень рухомого майна ПП "Електрокабельпостач", Інформаційну довідку з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 4196062 від 30 травня 2013 року про відсутність реєстрації за боржником речових права на нерухоме майно, довідки про закриття рахунків боржника у банківських установах, архівна довідка за № 18-9 від 31 травня 2013 року про прийняття документів ПП "Електрокабельпостач". Суд також констатував, що вимоги кредитора ФОП ОСОБА_4 на суму 13 72,54 грн. не задоволені у зв'язку з відсутністю грошових коштів та майнових активів у банкрута.

Щодо грошових вимог публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - Банк) у сумі 4 999 500,00 грн., які суд першої інстанції відхилив.

Як зазначено у заяві Банку, грошові вимоги до банкрута в сумі 4 999 500,00 грн. обґрунтовані договором про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/62, укладеним 03 червня 2011 року між АТ "Райффайзен Банк Аваль" (Фактор або Банк) та ТзОВ "М-ФОН" (Клієнт); Додатковою угодою від 12 липня 2012 року № 7 до договору факторингу, за умовами якої з моменту підписання цієї додаткової угоди Клієнт вважається таким, що відступив, а Фактор набув право вимоги до ПП "Електрокабельпостач" за контрактом № 020412-02 від 02 квітня 2012 року; стандартним повідомленням про зміну реквізитів; накладними від 12 липня 2012 року, платіжним документом від 13 липня 2012 року про перерахування банком коштів у сумі 4 999 500,00 грн. ТзОВ "М-ФОН", повідомленням про сплату від 04 вересня 2012 року.

Відмовляючи у визнанні грошових вимог публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на суму 4 999 500,00 грн. господарський суд Львівської області констатував, що ПП "Електрокабельпостач" не має заборгованості перед Банком, оскільки у ПП "Електрокабельпостач" відсутня заборгованість перед ТзОВ "М-ФОН" за договором поставки № 020412-02 від 02 квітня 2012 року - розрахунок за договором поставки проведено в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: № 82 від 11.04.2012 р. на суму 600 000,00 грн., № 91 від 12.04.2012 р. на суму 500 000,00 грн., № 93 від 12.04.2012 р. на суму 500 000,00 грн., № 95 від 12.04.2012 р. на суму 500 000,00 грн., № 97 від 12.04.2012 р. на суму 500 000,00 грн., № 98 від 12.04.2012 р. на суму 500 000,00 грн., № 235 від 27.04.2012 р. на суму 500 000,00 грн., № 236 в 27.04.2012 р. на суму 500 000,00 грн., № 237 від 27.04.2012 р. на суму 500 000,00 грн., № 991 від 27.07.2012 р. на суму 500 000,00 грн., № 992 в 27.07.2012 р. на суму 500 000,00 грн., які долучені до матеріалів справи, актом звірки взаєморозрахунків від 17.04.2013 р.

Крім того, суд першої інстанції вказав, що спірна сума 4 999 500,00 грн. включена до реєстру вимог кредиторів ТзОВ "М-ФОН", яке постановою господарського суду Львівської області від 26 лютого 2013 року у справі № 5015/5278/12 ТзОВ "М-ФОН" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Котика Руслана Олександровича.

Ліквідатор банкрута ТзОВ "М-ФОН" арбітражний керуючий Котик Р.О. й повідомив ліквідатору ПП "Електрокабельпостач" Леонченкову А.Є., на його запит, що ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звертався до ТзОВ "М-ФОН" з кредиторськими вимогами до ТзОВ "М-ФОН" згідно з договором про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/62 від 03 червня 2012 року, які в визнано в повному обсязі та включено в реєстр вимог кредиторів ТзОВ "М-ФОН"

Львівський апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції, викладеними в оскарженій ухвалі, у тому числі й про відмову у визнанні грошових вимог публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в сумі 4 999 500,00 грн., заявлених до банкрута.

Згідно з ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За визначенням ст. 1 Закону грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено Законом. Кредитором є юридична або фізична особа, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Щодо господарських відносин між товариством з обмеженою відповідальністю "М-ФОН" та приватним підприємством "Електрокабельпостач" за договором поставки № 020412-02 від 02 квітня 2012 року.

02 квітня 2012 року між ТзОВ "М-ФОН" (Продавець) та ПП "Електрокабельпостач" (Покупець) укладено договір поставки № 020412-02, за умовами якого упродовж терміну дії договору продавець зобов'язується передавати у власність, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати згідно з умовами цього договору непродовольчий товар, асортимент, кількість та ціна якого визначається у накладних, що є невід'ємною частиною договору. Розділом 4 означеного договору передбачено, що оплата за товар здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Продавця протягом 45 календарних днів з моменту отримання товару. Оплата товару проводиться у розмірі суми, визначеної у накладній.

На виконання умов договору ТзОВ "М-ФОН" поставило ПП "Електрокабельпостач" товар на загальну суму 5 555 000,00 грн., що підтверджується накладними від 12 липня 2012 року: № 1607 на суму 597 830,00 грн., № 1606 на суму 752 050,00 грн., № 1605 на суму 423 720,00 грн., №1604 на суму 734 140,00 грн., № 1603 на суму 890 316,00 грн., № 1602 на суму 723 938,00 грн., № 1601 на суму 812 836,00 грн., № 1600 на суму 620 170,00 грн.

За твердженнями сторін, приватне підприємство "Електрокабельпостач" повністю виконало зобов'язання за договором поставки № 020412-02 від 02 квітня 2012 року - сплатило товариству з обмеженою відповідальністю "М-ФОН" усю вартість отриманого товару платіжними дорученнями: № 82 від 11.04.2012 р. - 600 000,00 грн., № 91 від 12.04.2012 р. -500 000,00 грн., № 93 від 12.04.2012 р - 500 000,00 грн., № 95 від 12.04.2012 р. -500 000,00 грн., № 97 від 12.04.2012 р. - 500 000,00 грн., № 98 від 12.04.2012 р. -500 000,00 грн., № 235 від 27.04.2012 р. - 500 000,00 грн., № 236 в 27.04.2012 р. -500 000,00 грн., № 237 від 27.04.2012 р. - 500 000,00 грн., № 991 від 27.07.2012 р. - 500 000,00 грн., № 992 від 27.07.2012 р. - 500 000,00 грн. Всього сплачено суму 5 600 000,00 грн. Призначенням платежів у вказаних платіжних дорученнях зазначено «оплата за аксесуари згідно угоди від 02.04.2012р.». Також суду надано акт звірки взаєморозрахунків від 17 квітня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "М-ФОН" та приватним підприємством «Електрокабельпостач», згідно з яким сальдо станом на 30 грудня 2012 року і станом на 17 квітня 2013 року становило Нуль гривень 00 копійок.

Також з матеріалів справи слідує, що 03 червня 2011 року публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (Фактор або Банк) та товариство з обмеженою відповідальністю "М-ФОН" (Клієнт) уклали договір про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/62, за умовами до якого Клієнт відступив на користь Банку право вимоги сплати грошових коштів від ряду контрагентів ТзОВ "М-ФОН" за укладеними договорами поставки (включаючи всі види неустойки), право одержання яких належить Клієнту відповідно до вказаних договорів, а Банк зобов'язався здійснити факторингове фінансування Клієнта на умовах факторингу з регресом. Згідно з умовами вказаного договору право вимоги вважається відступленим клієнтом банку з моменту підписання сторонами відповідної додаткової угоди (п. 1.2 договору факторингу). Пунктом 2.1. договору факторингу встановлено, що умови придбання фактором прав вимоги визначаються додатковими угодами, що складаються за формою згідно додатку № 2 до цього договору. Додатком № 5 до цього договору визначено форму і зміст Стандартного повідомлення про зміну реквізитів, яке за умовами договору Фактор і Клієнт повинні надіслати Боржнику.

Додатковими угодами до договору факторингу затверджено актуальний перелік та розміри прав вимог банку до боржників, що відступаються клієнтом на користь банку.

Зокрема, 12 липня 2012 року між публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (Фактор або Банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "М-ФОН" (Клієнт) укладено Додаткову угоду № 7 до договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-0/62 від 03 червня 2011 року, в якій одним з таких боржників визначено ПП "Електрокабельпостач".

Згідно з реєстром переданих документів № 124 від 13 липня 2012 року, Клієнт передав Факторові вищевказані накладні від 12 липня 2012 року №№ 1600 - 1607 про поставку товару Боржнику за договором поставки № 020412-02 від 02 квітня 2012 року.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За приписами ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Отже, закон чітко визначив предмет договору факторингу - право грошової вимоги до боржника, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому. Також закон зобов'язав боржника здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

За твердженням банку боржник належним чином був повідомлений про уступку права грошової вимоги за договором поставки № 020412-02 від 02 квітня 2012 року, оскільки 11 липня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "М-ФОН" надало боржнику стандартне повідомлення про зміну реквізитів рахунку.

Натомість у повідомленні без дати, яке містить відмітку про його отримання 11 липня 2012 року та штамп боржника, товариство з обмеженою відповідальністю "М-ФОН" повідомило боржника про те, що у майбутньому буде відбуватись відступлення прав грошової вимоги за договором поставки № 020412-02 від 02 квітня 2012 року на користь банку, про що додатково повідомить боржника. У вказаному повідомленні не визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню.

Отже, стандартне повідомлення про зміну реквізитів рахунку за своїм змістом не відповідає вищевикладеним вимогам ст. 1082 Цивільного кодексу України.

Більш того, 11 липня 2012 року законних підстав для такої уступки права грошової вимоги не існувало. Адже договір про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/62 від 03 червня 2011 року щодо приватного підприємства «Електрокабельпостач» почав діяти з 12 липня 2012 року, коли публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (Фактор) та товариство з обмеженою відповідальністю "М-ФОН" (Клієнт) уклали Додаткову угоду № 7 до договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-0/62 від 03 червня 2011 року, в якій одним з таких боржників визначено приватне підприємство "Електрокабельпостач".

Лише 04 вересня 2012 року публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" надіслало приватному підприємству «Електрокабельпостач» повідомлення про сплату в якому зазначено про заборгованість підприємства за договором поставки № 020412-02 від 02 квітня 2012 року зі сплати вартості товару, отриманого 12 липня 2012 року у товариства з обмеженою відповідальністю "М-ФОН" за накладними №№ 1600-1607 із зазначенням суми заборгованості по кожній накладній та про придбання цих накладних Банком у товариства з обмеженою відповідальністю "М-ФОН" на умовах договору факторингу № 017/42-0-0/62 від 03 червня 2011 року й про необхідність сплати заборгованої суми.

Однак за своїм змістом повідомлення про сплату від 04 вересня 2012 року теж не відповідає вимогам 1082 Цивільного кодексу України щодо змісту повідомлення про відступлення права грошової вимоги, яке клієнт або фактор зобов'язані надіслати боржнику. Крім того, у цьому повідомленні не названо підстави вимоги про сплату - Додаткової угоди № 7 до договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-0/62 від 03 червня 2011 року. Саме в цій додатковій угоді одним з боржників визначено приватне підприємство "Електрокабельпостач".

Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази того, що публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (Фактор) або товариство з обмеженою відповідальністю "М-ФОН" (Клієнт) письмово повідомляли приватне підприємство «Електрокабельпостач» про укладення 12 липня 2012 року Додаткової угоди № 7 до договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-0/62 від 03 червня 2011 року, згідно з якою відбулось відступлення Клієнтом права грошової вимоги Факторові, із зазначенням суми грошової вимоги, яка підлягає виконанню, як цього вимагає ст. 1082 Цивільного кодексу України.

Відтак, у приватного підприємства «Електрокабельпостач» не виникло обов'язку здійснити платежі Факторові за товар, отриманий у Клієнта згідно з договором поставки № 020412-02 від 02 квітня 2012 року.

З наявних у матеріалах справи доказів слідує й те, що станом на вересень 2012 року приватне підприємство «Електрокабельпостач» виконало перед товариством з обмеженою відповідальністю "М-ФОН" свої зобов'язання договором поставки № 020412-02 від 02 квітня 2012 року, про що також стверджують сторони названого договору поставки.

З огляду на предмет оскарження та відсутність у публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" права вимоги до приватного підприємства «Електрокабельпостач», суд апеляційної інстанції відхиляє твердження скаржника про неналежність доказів оплати боржником товару, отриманого за договором поставки № 020412-02 від 02 квітня 2012 року .

Не доведеними є й твердження публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про солідарну відповідальність приватного підприємства «Електрокабельпостач» та товариства з обмеженою відповідальністю "М-ФОН" перед Банком.

За визначенням ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

За змістом ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Тобто, підставою виникнення солідарного обов'язку або солідарної вимоги законодавець визначив закон або договір. Лише за наявності хоча б однієї з цих підстав виникає солідарний обов'язок боржників (солідарних боржників) виконати вимогу кредитора частково або в повному обсязі.

Скаржник не назвав і в матеріалах справи відсутній договір, у якому сторонами є публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", товариство з обмеженою відповідальністю "М-ФОН" і приватне підприємство «Електрокабельпостач» і за умовами якого у двох останніх осіб виникає солідарний обов'язок перед Банком. З урахуванням фактичних обставин справи, із закону теж такий солідарний обов'язок не виникає.

Як стверджує в апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", солідарна відповідальність ґрунтується на укладеному з товариством з обмеженою відповідальністю "М-ФОН" договорі факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-0/62 від 03 червня 2011 року, внаслідок чого товариство з обмеженою відповідальністю "М-ФОН" уступило Банку право грошової вимоги до приватного підприємства «Електрокабельпостач» за договором поставки № 020412-02 від 02 квітня 2012 року.

Однак приватне підприємство «Електрокабельпостач» не є стороною ні договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-0/62 від 03 червня 2011 року, ні Додаткової угоди від 12 липня 2012 року № 7 до договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-0/62. Сторонами вказаних правочинів є публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" і товариство з обмеженою відповідальністю "М-ФОН".

Таким чином, беручи до уваги правове регулювання виникнення солідарного обов'язку чи солідарної вимоги та виходячи із фактичних обставин справи, у приватного підприємства «Електрокабельпостач» не виникло солідарного обов'язку з товариством з обмеженою відповідальністю "М-ФОН" перед публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" за договором поставки № 020412-02 від 02 квітня 2012 року.

Згідно із ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ухвала господарського суду Львівської області від 09 липня 2013 року у справі №914/1601/13 постановлена з дотриманням вимог матеріального і процесуального права на підставі дослідження судом поданих доказів, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи. Скаржник належними і допустимими доказами не спростував висновків суду першої інстанції.

Виходячи з викладеного, законні підстави для скасування оскарженого судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Львівської області від 09 липня 2013 року у справі №914/1601/13 залишити без змін, апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Данко Л.С.

суддя Юрченко Я.О.