Рішення № 33330711, 02.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11810/13

02.09.13

За позовом

Державного закладу «Дорожня клінічна лікарня №2 станції Київ ДГТО «Південно-Західна залізниця»

до

Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»

про

стягнення 23 118,76 грн.

Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

позивача:

не з’явився

відповідача:

не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державний заклад «Дорожня клінічна лікарня №2 станції Київ ДГТО «Південно-Західна залізниця» (надалі – «Лікарня») звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (надалі – «Товариство») про стягнення 23 118,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконав зобов’язання з оплати наданих медичних послуг згідно договору про надання медичної допомоги застрахованим особам №08-03-26/57-10 від 11.05.2010 р. у зв’язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 20 484,22 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 401,58 грн. та 3% річних у розмірі 232,96 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.06.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 17.07.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.07.2013 р. розгляд справи відкладено до 02.09.2013 р. у зв’язку із неявкою відповідача та невиконання сторонами вимог ухвали суду.

В судове засідання представник позивача не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, в попередньому судовому засіданні надав пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №25032881, отриманим представником 01.08.2013 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши в попередньому судовому засідання пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.05.2010 р. між Товариством (замовник) та Лікарнею (виконавець) було укладено договір про надання медичної допомоги застрахованим особам №08-03-26/57-10 (надалі – «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору його предметом є організації, забезпечення та надання застрахованим особам за програмами добровільного медичного страхування кваліфікованої лікувально-діагностичної допомоги в поліклініках та стаціонарних відділеннях медичного закладу.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що відшкодування вартості витрат на лікування і обстеження пацієнтів проводиться на підставі та у відповідності до прейскуранта вартості медичних послуг виконавця (додаток №1).

Згідно з п. 4.2 Договору відшкодування вартості витрат на лікування і обстеження пацієнтів у межах зазначеної програми страхування, оплачується замовником у формі щомісячної виплати страхового відшкодування шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, згідно наданого рахунку-фактури протягом 5 банківських днів після надходження від виконавця до замовника наступних документів:

- акту виконаних робіт за звітний місяць (додаток №2);

- рахунок-фактура;

- копія протоколу медико-економічного обґрунтування лікування застрахованих осіб (додаток №3).

Пунктами 8.1 та 8.2 Договору визначено, що цей договір набуває чинності з дати підписання і діє протягом 12 календарних місяців. Якщо жодна із сторін не заявить про припинення дії договору щодо його закінчення, договір вважається пролонгованим на наступний строк.

Матеріали справи не містять доказів заявлення сторонами про припинення дії Договору, а відтак суд приходить до висновку, що договір діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

На виконання умов Договору у період з січня по квітень 2013 року позивачем було надано відповідачу послуги з медичного обслуговування осіб на загальну суму 20 484,22 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами відшкодування витрат за лікування застрахованих №1 від 03.01.2013 р., №2 від 05.02.2013 р. та №3 від 04.04.2013 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 20 484,22 грн.

Договір є договором надання послуг, а тому права та обов’язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На виконання умов Договору у період з січня по квітень 2013 року позивачем було надано відповідачу послуги з медичного обслуговування осіб на загальну суму 20 484,22 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами відшкодування витрат за лікування застрахованих №1 від 03.01.2013 р., №2 від 05.02.2013 р. та №3 від 04.04.2013 р.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.2 Договору грошове зобов’язання відповідача по сплаті заборгованості за надані позивачем послуги повинно було бути виконане протягом 5 банківських днів після надходження від виконавця до замовника встановлених документів.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем виставлялись рахунки-фактури на оплату наданих медичних послуг у період з січня по квітень 2013 року, і сторонами підписано акти відшкодування витрат за лікування застрахованих осіб за вказаний період, а тому суд приходить до висновку, що відповідач отримував оригінали документів, передбачених п. 4.2 Договору саме в момент підписання таких актів.

Таким чином, заборгованість відповідача за надані послуги становить 20 484,22 грн., а з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 4.2 Договору, строк виконання грошового зобов’язання відповідача по оплаті наданих послуг на момент звернення позивача із позовом до суду настав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 20 484,22 грн. на підставі Договору за надані послуги. Відповідачем вказана заборгованість не спростована. Доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариство обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні Лікарні про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 20 484,22 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 401,58 грн. та 3% річних у розмірі 232,96 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання за період з 14.01.2013 р. по 18.06.2013 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і з він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно з положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 4.3 Договору у випадку порушення платежів, передбачених цим договором, винна сторона сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день затримки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Оплата пені не звільняє винну сторону від виконання основного платежу.

За перерахунком суду, враховуючи положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 1 152,28 грн. В іншій частині (1 249,30 грн.) пеня обрахована невірно.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 232,96 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 24.12.2011 р. по 07.09.2012 р.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Лікарні основного боргу у розмірі 20 484,22 грн., пені у розмірі 1 152,28 грн. та 3% річних у розмірі 232,96 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог (пеня у розмірі 1 249,30 грн.) необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного закладу «Дорожня клінічна лікарня №2 станції Київ ДГТО «Південно-Західна залізниця» задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д; ідентифікаційний код 00034186) на користь Державного закладу «Дорожня клінічна лікарня №2 станції Київ ДГТО «Південно-Західна залізниця» (01030, м. Київ, вул. Михайла Коцюбинського, 8-А; ідентифікаційний код 01110802) заборгованість у розмірі 20 484 (двадцять тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн. 22 коп., пеню у розмірі 1 152 (одна тисяча сто п’ятдесят дві) грн. 28 коп., 3% річних у розмірі 232 (двісті тридцять дві) грн. 96 коп. та судовий збір у розмірі 1 627 (одна тисяча шістсот двадцять сім) грн. 52 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.09.2013 р.

Суддя В.П. Босий