Постанова № 33329577, 21.08.2013, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2013 р. Справа № 818/5164/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кравченка Є.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Сахно М.В.,

представника позивача - Курило Р.В.,

представника відповідача - Василець С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Локнянське-БСР" про нарахування податкових зобов'язань та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И В:

Охтирська об'єднана державна податкова інспекція Сумської області (далі - позивач) звернулась до суду з адмністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Локнянське-БСР" (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просить провести відповідачу нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 75 513, 00 грн., з податку на прибуток у розмірі 336 257, 00 грн. та зменшити розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 562, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Локнянське-БСР" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 Охтирською ОДПІ був складений та підписаний акт перевірки від 16.04.2013 № 170/2200/34878619, яким, в тому числі було встановлено порушення відповідачем вимог п.п.1.20.1, п.п.1.20.2 п.1.20, ст.1, п.п. 4.1.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 року (зі змінами та доповненнями), який діяв до 31.03.2011 року та п. 39.2, п.39.4 ст. 39 Податкового кодексу (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 336 257 грн., в тому числі за 2010 рік у сумі 336 257 грн.; та порушення п.4.2 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями), який діяв до 31.12.2010 року та п. 39.2, п.39.4 ст.39; п.198.2 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого по загальній декларації занижено податок на додану вартість всього у сумі 75513 грн., в тому числі за листопад 2010 року у сумі 74105 грн., за вереснь 2010 року у сумі 467 грн., за вересень 2011 року у сумі 513 грн., за листопад 2011 року у сумі 3 грн., за грудень 2011 року у сумі 425 грн. та завищено від'ємне значення по податку на додану вартість всього у сумі 562 грн., в тому числі за липень 2012 року у сумі 500 грн., за серпень 2012 року у сумі 62 грн.; у зв'язку з невірним застосуванням звичайних цін.

На підставі зазначеного акту перевірки, Охтирською ОДПІ були прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 08.05.2013 форми "Р", яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 94 532, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 75 513, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 19 019, 00 грн.;

- від 08.05.2013 форми "Р" № 0000232201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 420 321, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 336 257, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 84 064, 00 грн.;

- від 08.05.2013 форми "В4" № 0000262201, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 562, 00 грн..

Несплата відповідних сум, визначених в податкових повідомленнях-рішеннях відповідно до приписів п. 39.15 ст. 39 Податкового кодексу України, стала підставою звернення позивача до суду з позовом про зобов'язання відповідача нарахувати та сплатити податок на додану вартість у розмірі 75513, 00 грн., податок на прибуток в розмірі 336 257, 00 грн. та зменшити розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 562, 00 грн.

У письмовому запереченні, поданому до суду, відповідач зазначив, що позивач встановив звичайну ціну товару на підставі не належних даних, тобто помилково, а тому невірно визначив базу оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток, що свідчить про безпідставність позовних вимог.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав його необгрунтованості, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов необгрунтований та задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.

Охтирською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Локнянське-БСР" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 16.04.2013 № 170/2200/34878619 (а.с. 13-83, т. 1).

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Локнянське-БСР», згідно договорів поставки № 70/С/07-10 від 01.07.2010 (а.с. 91-92, т. 1) та № 70/П 1/07-10 від 01.07.2010 (а.с. 94-95, т.1), продавало ТОВ „Українські Аграрні Інвестиції", яке є засновником Товариства (частка в статутному капіталі ТОВ «Локнянське-БСР» складає 160,0 тис. грн. або 80%), сою та соняшник за цінами, що є нижчими від звичайних.

Так, як єдиним покупцем соняшника та сої було ТОВ «Українські Аграрні Інвестиції», яке в свою чергу являється пов'язаною особою ТОВ «Локнянське-БСР», інформація щодо укладених на момент продажу такого товару договорів з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах у ТОВ «Локнянське-БСР» відсутня. Зокрема, врахувати умови договорів між ТОВ «Локнянське-БСР» та ТОВ «Українські Аграрні Інвестиції» в порівнянні з договорами на реалізацію іншим покупцям ідентичних (однорідних) товарів таких як кількість (обсяг) товарів наприклад, обсяг товарної партії, строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для/ такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну, не є можливим. Тому для розрахунку звичайної ціни, у відповідності до положень п.39.11 ст.39 Податкового Кодексу України, застосовані ціни, отримані від Головного управління статистики у Сумській області.

Згідно інформації, отриманої від Головного управління статистики у Сумській області, середні ціни на сою та соняшник по Сумській області в жовтні-грудні 2010 року становили:

- соняшник - середня ціна в жовтні 2010 року складала 2892, 80 грн. за 1 тону;

- соняшник - середня ціна в листопаді 2010 року складала 3405, 20 грн. за 1 тону;

- соняшник - середня ціна в грудні 2010 року складала 3270, 10 грн. за 1 тону;

- соя - середня ціна в грудні 2010 року складала 2637, 40 грн. за 1 тону.

Таким чином перевіркою дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 встановлено наступні порушення:

1. п.п.1.20.1, п.п.1.20.2 п.1.20, ст.1, п.п. 4.1.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 року (зі змінами та доповненнями), який діяв до 31.03.2011 року та п. 39.2, п.39.4 ст. 39 Податкового кодексу (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 336 257 грн., в тому числі за 2010 рік у сумі 336 257 грн.;

2. п.4.1, п.4.2 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями), який діяв до 31.12.2010 та п. 39.2, п.39.4 ст.39; п.198.2 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого:

- по загальній декларації занижено податок на додану вартість всього у сумі 75 513 грн., в тому числі за листопад 2010 року у сумі 74 105 грн., за вереснь 2010 року у сумі 467 грн., за вересень 2011 року у сумі 513 грн., за листопад 2011 року у сумі 3 грн., за грудень 2011 року у сумі 425 грн. та завищено від'ємне значення по податку на додану вартість всього у сумі 562 грн., в тому числі за липень 2012 року у сумі 500 грн., за серпень 2012 року у сумі 62 грн.;

- по скороченій декларації занижено податок на додану вартість всього у сумі 194 901 грн., в тому числі за грудень 2010 року у сумі 194 901 грн.;

3. п.п. 6.3.2. ч.3 п.6.3. ст.6 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-ІV від 22.05.2003р. (зі змінами та доповненнями), який діяв до 01.01.2011, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб всього у сумі 195, 51 грн., в тому числі за 2010 рік у сумі 195, 51 грн.;

пп. 8.1.2 п.8.1 ст. 8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV від 22.05.2003р. (зі змінами та доповненнями), який діяв до 01.01.2011, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питання щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, в частині несвоєчасного перерахування ТОВ «Локнянське-БСР» податку на доходи фізичних осіб до бюджету на загальну суму 532, 53 грн., внаслідок чого перевіркою нарахована пеня в сумі 48, 33 грн.;

п.176.2 б ст.176 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено подання розрахунку за формою 1-ДФ, в якому не у повному обсязі зазначені суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також суми утриманого з них податку.

На підставі акта перевірки Охтирською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 08.05.2013 форми "Р", яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 94 532, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 75 513, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 19 019, 00 грн. (а.с. 85, т. 1);

- від 08.05.2013 форми "Р" № 0000232201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 420 321, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 336 257, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 84 064, 00 грн. (а.с. 87, т. 1);

- від 08.05.2013 форми "В4" № 0000262201, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 562, 00 грн. (а.с. 89, т. 1).

Вказані податкові повідомлення-рішення у зв'язку із несплатою відповідної суми, визначеної у них, в силу положень п. 39.15 ст. 39 ПК України, вважаються відкликаними, що обумовило звернення Охтирської ОДПІ до суду із позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток, визначених із застосуванням звичайних цін.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 8 підрозділу 10 Інших перехідних положень Податкового кодексу України передбачено, що у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі по тексту Закон України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР), вимоги якого передбачають аналогічні методи визначення та порядок застосування звичайної ціни.

Так, пунктом 1.20.1 ст. 1 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР передбачено, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Згідно з ч. 1 п 1.20.2 ст. 1 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідно до п. 1.20.51 ст. 1 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Згідно з п. 1.20.8. ст. 1 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Таким чином, дослідивши положення п. 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які діяли до 01 січня 2013 року, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був дотримуватися порядку визначення бази оподаткування операцій з постачання товарів/послуг виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених законодавством і до 01 січня 2013 року.

Статтею 39 Податкового кодексу України змінений порядок донарахування податкового зобов'язання, який був дотриманий позивачем.

Відповідно до пп. 14.1.71.п. 14.1 ст. 14 ПК України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно з пп. 14.1.218. п. 14.1 ПК України, ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається виходячи з можливості покупця (продавця) без значних додаткових витрат придбати (реалізувати) товар (роботи, послуги) на найближчій для покупця (продавця) території.

Відповідно до пп. 14.1.219.п.14.1 ст. 14 ПК України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Підпунктом 14.1.80.п. 14.1 ст. 14 ПК України зазначено, що ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. При цьому під ідентичними розуміються товари, що мають однакові ознаки з оцінюваними товарами, у тому числі такі, як: фізичні характеристики, якість та репутація на ринку, країна виробництва (походження), виробник.

Стаття 39 ПК України передбачає, що для визначення звичайної ціни товару використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (робіт, послуг) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у спів ставних умовах.

Відповідно до п.39.2 ПК України звичайна ціна застосовується при здійсненні платником податку бартерних операцій, операцій з пов'язаними особами, операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, в інших випадках, визначених цим кодексом.

Як зазначено в акті перевірки, у перевіряємий період було встановлено заниження валового доходу по податку на прибуток за 2010 рік на суму 1 345 030 грн., внаслідок чого було занижено податок на прибуток в сумі 336 257 грн. а також встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість по загальній декларації у листопаді 2010 рік на суму 74 105 грн. На думку позивача, такі порушення виникли внаслідок реалізації відповідачем сої та соняшнику пов'язаній особі ТОВ «Українські аграрні інвестиції» за цінами, меншими за звичайні. В обґрунтування рівня звичайних цін в акті перевірки зроблено посилання на інформацію, отриману від Головного управління статистики у Сумській області про рівень середніх цін на сою та соняшник по Сумській області в жовтні - грудні 2010 року (а.с. 90).

З такими доводами позивача суд не погоджується з наступних причин.

Так, позивач посилається в адміністративному позові, як в обґрунтування заявлених позовних вимог на положення п.1.26 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким встановлено, що пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного капіталу платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного капіталу платника податку.

Для оподаткування операцій з пов'язаними особами доходи та витрати визначаються виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни.

Як зазначено в акті перевірки ТОВ «Локнян ське-БСР» згідно договорів поставки № 70/С/07-10 від 01 липня 2010 року та № 70/П1/07-10 від 01 липня 2010 року передало ТОВ «Українські аграрні інвестиції», яке є засновником Товариства (частка в статутному капіталі ТОВ «Локнянське-БСР» складає 160,0 тис.грн. або 80%) сою та соняшник за цінами, що є нижчими від звичайних. Така поставка проводилася у жовтні - грудні 2010 року.

У відповідності зі ст. 144 ГК України статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів.

Збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі. Порядок внесення додаткових вкладів встановлюється законом і статутом товариства.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про господарські товариства» товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного (складеного) капіталу.

Так, на момент укладення та виконання договорів поставки № 70/С/07-10 від 01 липня 2010 року та № 70/П1/07-10 від 01 липня 2010 року ТОВ «Локнянське-БСР» діяло у відповідності зі статутом, затвердженим зборами учасників Товариства (протокол № 1 від 29 жовтня 2007 року) і зареєстрованим державним реєстратором Сумської районної державної адміністрації Сумської області 12 листопада 2007 року, номер запису про державну реєстрацію 1 623 105 000 2000 484 (а.с. 148-153, т. 1).

Як зазначено в даному статуті, розмір статутного капіталу ТОВ «Локнянське-БСР» становив 40 000, 00 грн., розмір вкладу учасника ТОВ «Агрофірма «Рост» в статутному капіталі складає 39 960, 00 грн. (що становить 99, 9 % від загального розміру статутного капіталу), а розмір вкладу учасника ТОВ «Українські аграрні інвестиції» в статутному капіталі складає 40, 00 грн. (що становить 0,1% від загального розміру статутного капіталу).

10 жовтня 2011 року загальними зборами учасників ТОВ «Локнянське- БСР» було прийняте рішення (протокол № 17 (а.с. 154-156, т. 1) про збільшення розміру статутного капіталу Товариства на 160 000, 00 грн. (до 200 000,00 грн.) за рахунок додаткових вкладів ТОВ «Агрофірма «Рост» - на 40, 00 грн. та ТОВ «Українські аграрні інвестиції» - на 159 960, 00 грн., зміну місцезнаходження Товариства та про затвердження статуту Товариства в новій редакції.

З урахуванням такого прийнятого рішення розміри вкладів учасників в статутному капіталі ТОВ «Локнянське-БСР» становлять: ТОВ «Агрофірма «Рост» - 40 000, 00 грн. (що становить 20,0 % від загального розміру статутного капіталу), а ТОВ «Українські аграрні інвестиції» - 160 000, 00 грн. (що становить 80,0)% від загального розміру статутного капіталу).

Статут Товариства в редакції, затвердженій загальними зборами учасників ТОВ «Локнянське-БСР» від 10 жовтня 2011 року було зареєстровано державним реєстратором Сумської районної державної адміністрації Сумської області 28 жовтня 2011 року, номер запису про державну реєстрацію 1 623 105 0019 000 484 (а.с. 158-163, т. 1).

Згідно ст. 16 Закону України «Про господарські товариства» рішення про зміну розміру статутного (складеного) капіталу товариства набирає чинності з дня внесення таких змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Таким чином, висновок позивача, що у жовтні - грудні 2010 року ТОВ «Локнянське- БСР» проводило реалізацію сої та соняшника ТОВ «Українські аграрні інвестиції» як пов'язаній особі (частка в статутному капіталі якого становить 160 000,00грн. або 80,0%) за цінами, що є нижчими від звичайних, є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Серед основних методів визначення звичайної ціни (стаття 39 ПКУ України) є метод порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу), ціни перепродажу, «втрати плюс», розподілення прибутку та чистого прибутку. За неможливості застосування цих методів звичайна ціна може бути визначена виходячи з результатів незалежної оцінки майна та майнових прав, яка проводиться суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України.

Судом встановлено, та підтверджено в судовому засіданні представником позивача, що податковим органом для визначення звичайної ціни товару застосовано, передбачений п.39.2 ст.39 ПК України метод порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу).

При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов'язаними особам у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). При цьому умови визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціни, які отримуються в результаті застосування методів, встановлених цим пунктом.

Відповідно до п.39.4 ст.39 ПК України за методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) застосовується ціна, яка визначається за ціною на ідентичні (а за їх відсутності - однорідні) товари (роботи, послуги), що реалізуються (придбаваються) не пов'язаній з продавцем (покупцем) особі за звичайних умов діяльності.

Для визначення звичайної ціни товару (роботи, послуги) згідно з методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у порівнянних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). Враховуються, зокрема, такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії); обсяг функцій, що виконуються сторонами; умови розподілу між сторонами ризиків і вигод; строки виконання зобов'язань; умови здійснення платежів, звичайних для такої операції; характеристика ринку товарів, на якому здійснено господарську операцію; бізнес-стратегія підприємства; звичайні надбавки чи знижки до ціни під час укладення договорів між непов'язаними особами, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються порівнянними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні під час укладення договорів між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни, зокрема знижки, зумовлені сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів.

В обґрунтування рівня звичайних цін в акті перевірки зроблено посилання на інформацію, отриману від Головного управління статистики у Сумській області (лист від 04 квітня 2013 року вих. № 06/2-61-2086 про рівень середніх цін на сою та соняшник по Сумській області в жовтні - грудні 2010 року (а.с. 90, т. 1).

В той же час, при проведенні порівняння цін, по яких фактично реалізовувалася соя та соняшник податковим інспектором не враховувалися такі обставини, як: кількість (обсяг) товарів; обсяг функцій, що виконуються сторонами; умови розподілу між сторонами ризиків і вигод; строки виконання зобов'язань; умови здійснення платежів, звичайних для такої операції; характеристика ринку товарів, на якому здійснено господарську операцію; звичайні налбавки чи знижки до ціни під час укладення договорів, зокрема знижки, зумовлені сезонними та інтими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну, як того вимагають положення п.39.4. ст.39 Податкового кодексу України, що свідчить про необ'єктивність висновків і як наслідок цього неправомірне проведення визначення сум податкового зобов'язання по податку на прибуток та податку на додану вартість.

З метою з'ясування, чи враховувалися при наданні інформації про рівень середніх цін на сою та соняшник по Сумській області в жовтні - грудні 2010 року обставини, про які зазначено в п. 39.4 ст.39 Податкового кодексу України і які впливають на рівень цін реалізації як: кількість (обсяг) товарів; обсяг функцій, що виконуються сторонами; умови розподілу між сторонами ризиків і вигод; строки виконання зобов'язань; умови здійснення платежів, звичайних для такої операції; характеристика ринку товарів, на якому здійснено господарську операцію; звичайні надбавки чи знижки до ціни під час укладення договорів, зокрема знижки, зумовлені сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну, відповідач звернувся з запитом від 30 квітня 2013 року № 78 до Головного управління статистики у Сумській області (а.с. 164, т. 1).

На запит від 30 квітня 2013 року № 78 відповідач отримав відповідь від 15 травня 2013 року № 06/2-61-2768 в якій зазначено, що органами державної статистики такі показники, як/ кількість (обсяг) товарів; обсяг функцій, що виконуються сторонами; умови розподілу між сторонами ризиків і вигод; строки виконання зобов'язань; умови здійснення платежів, звичайних для такої операції; характеристика ринку товарів, на якому здійснено господарську операцію; звичайні надбавки чи знижки до ціни під час укладення договорів між непов'язаними особами; інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну не враховуються (а.с. 165, т. 1).

З урахуванням того, що позивачем по справі при проведенні документальної перевірки ТОВ «Локнянське-БСР» було зроблено посилання на інформацію, отриману від Головного управління статистики у Сумській області про рівень середніх цін на сою та соняшник по Сумській області в жовтні - грудні 2010 року, а не по Сумському районі Сумської області, де було зареєстровано та фактично знаходилося Товариство, відповідачем було зроблено запит до Головного управління статистики у Сумській області про надання інформації про рівень середніх цін на сою та соняшник по Сумському районі Сумській області в жовтні - грудні 2010 року.

Згідно довідки Головного управління статистики у Сумській області від 20 серпня 2013 року (а.с. 13, т. 2) за даними ф. №-21-заг «Реалізація сільськогосподарської продукції» середні ціни реалізації насіння соняшнику та сої сільськогосподарськими підприємствами (крім малих) по Сумському районі Сумської області за окремі звітні періоди 2010 року склали: насіння соняшнику:

- жовтень 2010р. - 3006,40 грн.;

- листопад 2010р. - 3161,80 грн.;

- грудень 2010р. - 2679,00 грн.

соя:

- жовтень 2010р. - 2238,70 грн.;

- листопад 2010р. - 2200,00 грн.;

- грудень 2010р. - 2313,70 грн.

При цьому, як вбачається з акту перевірки, визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість та по податку на прибуток проведено позивачем, виходячи з середніх цін на сою та соняшник по Сумській області в жовтні - грудні 2010 року, а не по Сумському районі Сумській області, які суттєво відрізняються.

Відповідно до п. 39.14 Податкового кодексу України, обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом. Під час проведення перевірки платника податку орган державної податкової служби має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту.

Позивач, вказує, що в процесі перевірки він звернувся до відповідача з листом від 01 квітня 2013 року № 3788/9/22-113 (а.с. 185, т. 1) з проханням надати обґрунтування договірних цін реалізації у 2010 року сої та соняшника та відповідності їх звичайним цінам.

Проте, доказів отримання відповідачем вищезазначеного листа, позивачем суду не надано.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що позивачем не враховано особливості ціни на аналогічні товари в окремих районах області.

Тобто, позивач порушив вимоги Податкового кодексу України в частині визначення звичайної ціни у співставних умовах (відповідно до напряму реалізації) та на відповідному ринку.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач встановив звичайну ціну товару на підставі не належних даних, тобто помилково, а тому й невірно визначив базу оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.

Відповідач при визначенні зобов'язань, правомірно виходив з договірної вартості товарів. Той факт, що зазначена ціна не відповідає звичайній, податковим органом не доведено.

Отже, висновки позивача, викладені в акті перевірки та адміністративному позові про заниження валових доходів по податку на прибуток та податкових зобов'язань по податку на додану вартість і як наслідок цього проведення нарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість на суму 75 513, 00 грн. та з податку на прибуток в сумі 336 257, 00 грн. є такими, що визначені невірно, а тому заявлені позовні вимоги є необгрунтованими.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, до загальної суми позовних вимог щодо нарахування податкових зобов'язань та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість включено, зокрема, суму податкових зобов'язань, що встановлена податковим органом на порушення п. 198.2 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок безпідставного включення до складу подактового кредиту ПДВ без підтвердужуючих документів на суму 1970 грн.

Суд вважає вищезезначені дії податкового органу необгрунтованими, та такими, що не відповідають вимогам Податкового кодексу України.

Так, згідно із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Натомість, ст. 39.15 Податкового кодексу України визначений порядок донарахування податкового зобов'язання у зв'язку із застосування звичайних цін: у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності. Визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки.

За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Отже, суд дійшов висновку, що включення до суми позову керівника органу державної податкової служби про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності, визначених із застосуванням процедури звичайних цін, сум податкових зобов'язань встановлених податковим органом по іншим порушенням, є протиправним.

За таких обставин, дії органів ДПІ щодо визначення звичайної ціни, є такими що суперечать діючому законодавству України.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що доводи, викладені позивачем стосовно застосування звичайної ціни та нарахування податкових зобов'язань не підтверджується матеріалами справи, а отже у позивача на даний час відсутні правові підстави для визначення та нарахування ТОВ «Локнянське-БСР» грошового зобов'язання з ПДВ і податку на прибуток, які донараховані у результаті відхилення договірних цін у бік зменшення від звичайних цін, згідно п. 39.15 ст. 39 ПК України.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Стаття 71 КАС України передбачає обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що позовні вимоги є безпідставними та не заснованими на діючому законодавстві, що є підставою для відмови у їх задоволенні.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Враховуючи, що позивач не здійснював судових витрат по справі, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Локнянське-БСР" про нарахування податкових зобов'язань та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) Є.Д. Кравченко

З оригіналом згідно

Суддя Є.Д. Кравченко

Повний текст постанови складений та підписаний 27 серпня 2013 року.