Ухвала суду № 33328948, 06.09.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/11371/13-ц Провадження № 22-ц/772/2476/2013Головуючий в суді першої інстанції:Вохмінова О.С.Категорія: 30Доповідач: Міхасішин І. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2013 р. м. Вінниця Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого: Міхасішина І.В.,

суддів: Стадника І.М., Голоти Л.О.

при секретарі: Куленко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 липня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до 60 Будинку офіцерів, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

В травні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищезазначеним позовом. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 06.04.2013 року її дочка ОСОБА_5 у складі дитячої танцювальної групи виїздила до м. Києва для участі у Чемпіонаті України по танцю «хіп-хоп» «HIP HOP International». Супроводжувала групу дітей керівник студії танцю «ШАРМ-S» ОСОБА_4 В зв'язку з тим, що вінницька команда виступила на змаганнях невдало, відповідач ОСОБА_4 всю вину за невдалий виступ поклала на дітей, і зокрема виникла конфліктна ситуація і з дочкою позивача, відповідач ображала її нецензурною лайкою. Представник студії танцю прийняла рішення повернутися до Вінниці раніше запланованого терміну і направила кількох неповнолітніх дітей, в тому числі і її дочку на залізничний вокзал для обміну квитків для групи. Оскільки на один потяг, який відправлявся з Києва близько 23:00 год. квитків для всієї групи не вистачило, її дочка та ще 3 дітей придбали квитки на потяг, який відправлявся біля 02:00 год. , про що було повідомлено відповідача, яка обіцяла вирішити дане питання. Діти придбавали квитки за кошти, які їм дали батьки, особисто позивач дала дочці 1000 грн. Проте ОСОБА_4 навіть не зустрівшись із дітьми, близько 23:00 год. відправилася потягом з іншою частиною групи, заливши чотирьох дівчат на залізничному вокзалі, без нагляду і коштів для харчування, і діти самі близько 02:00 год. ночі поверталися додому. Усі проїзні документи, які можуть підтвердити матеріальний збиток знаходяться у відповідача, який відмовляється їх надати у добровільному порядку. Крім того, коли в Будинку офіцерів проводився виступ студії «ШАРМ-S» , її дочка прийшла в якості глядача, проте відповідач за підтримки співробітника Будинку офіцерів в присутності інших осіб, ображаючи ОСОБА_5 виштовхала останню з приміщення. Таким чином з боку відповідача в особі його представника ОСОБА_4 її дочці було нанесено матеріальний збиток в розмірі 1000 грн. та моральну шкоду внаслідок переживань та психологічного стресу, який вона оцінює в розмірі 14000 грн., з яких 7000 грн. моральна шкода завдана особисто позивачеві а 7000 грн. моральна шкода, завдана її дочці.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 липня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначав, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, зокрема в попередньому судовому засіданні була присутня ОСОБА_6, яка згодом була заявлена відповідачем як свідок і допитана в судовому засіданні, також в порушення процесуальних норм в судовому засіданні були допитані неповнолітні свідки без участі осіб, визначених ст. 182 ЦПК України, із залученням до участі в справі педагога, який є працівником суду, який розглядав справу, а тому є зацікавленою особою, також судом був допитаний в якості свідка представник відповідача ОСОБА_7, що є порушенням ст. 41 ЦПК України, не витребувано від відповідача документальних підтверджень трудових відносин ОСОБА_4 та законних підстав виїзду на танцювальний турнір.

По справі встановлено, що відповідно до наказу №88 від 03.09.2012 року ОСОБА_4 прийнята на посаду керівника гуртка сучасного танцю «ШАРМ-S» , що також підтверджується копією трудової книжки (а.с. 40). Відповідач звільнена з роботи 27.06.2013 року у зв'язку із закінченням строку трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Неповнолітня ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, була учасником гуртка.

В період з 05 по 07 квітня 2013 року в м. Києві проводився відбірковий тур конкурсу «HIP HOP International» і команда під керівництвом ОСОБА_4 подала заявку на участь в конкурсі. (а.с. 43).

В склад команди увійшла неповнолітня ОСОБА_5

Згідно розписки, наданої ОСОБА_2 остання надала згоду своїй дочці ОСОБА_5 брати участь у конкурсі в м. Києві (а.с. 44).

Також встановлено, що участь у конкурсі було лише за бажанням і за сприяння батьків дітей, що займались у гуртку, офіційна заявка до 60 Будинку офіцерів не надходила, відрядження не оформлялись, а робочий графік був складений відповідно до графіку занять в гуртках, тому ОСОБА_4, організовуючи участь у конкурсі , не діяла на виконання трудового (службового) обов'язку, а тому підстави для покладення відповідальності за завдану матеріальну та моральну шкоду на юридичну особу, відповідно до ст. 1172 ЦК України відсутні.

За загальним правилом, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. (ст. 1166 ЦК України).

Статтями 1166,1167 ЦК України визначено, що для покладення відповідальності на заподіювача майнової та моральної шкоди, у тому числі в результаті бездіяльності заподіювача, необхідна сукупність таких обов'язкових умов: а) наявність шкоди; б) протиправність дій заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою; г) вина в заподіянні шкоди.

Сторонами по справі, та зокрема ОСОБА_5 підтверджено, що кошти в розмірі 1000 грн. були передані безпосередньо ОСОБА_5 для здійснення витрат під час перебування в м. Києві на проживання, харчування, оплату проїзду, якими розпоряджалася ОСОБА_5 самостійно і ОСОБА_4 не передавались.

Будь-якими іншими доказами позивач не довела заподіяння ОСОБА_4 матеріальної шкоди в розмірі 1000 грн.

Згідно із ст.ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Твердження ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_4 була зобов'язана нести відповідальність за супровід дітей з 07.04.2013 року по 08.04.2013 року є безпідставними.

Відповідно до ст. 32 ЦК України неповнолітні особи віком від 14 до 18 років мають неповну цивільну дієздатність.

Згідно з ч. 2 ст. 313 ЦК України , фізична особа, яка досягла 14 років , має право на вільне самостійне пересування по території України і на вибір місця перебування. Фізична особа, яка не досягла 14 років, має право пересуватись по території України лише за згодою батьків (усиновлювачів) , опікунів та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Оскільки участь у змаганнях, які проводилися в м. Києві з 06.04.2013 року по 08.04.2013 року «HIP HOP International», була організована з ініціативи дітей, які займаються в гуртку та за сприяння їхніх батьків, офіційного відрядження з 60 Будинку офіцерів щодо участі в змаганнях не було, а тому ОСОБА_4 не зобов'язана була супроводжувати в дорозі осіб, які досягли 16 років, і нести відповідальність за їх життя та здоров'я, що також було встановлено слідчим при досудовому розслідуванні кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 137 КК України і викладені в постанові від 19.06.2013 року (а.с. 45).

Крім того показами ОСОБА_5 , ОСОБА_8 допитаних в якості свідків, встановлено, що вони відмовилися від супроводу помічника ОСОБА_4 - ОСОБА_6, кошти на харчування та проїзд в них були, будь-яких складнощів у них не виникало, ОСОБА_4 відправилася раніше разом з молодшими дітьми, постійно телефонувала дівчатам та цікавилася їхнім станом, образ з боку відповідача на адресу ОСОБА_5 не було.

Також показами ОСОБА_5 спростовано доводи позивача про те, що під час виступу в Будинку офіцерів ОСОБА_4 нецензурно висловлювалася в адресу неповнолітньої та силою змусила покинути концертний зал.

Таким чином, ОСОБА_9 не доведено належними та допустимими доказами про заподіяння діями ОСОБА_4 моральної шкоди ОСОБА_5 та їй безпосередньо, в чому така шкода виражалася та про наявність законних підстав для відшкодування такої шкоди.

Щодо тверджень апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції порушено норму ст. 41 ЦПК України при допиті представника відповідача ОСОБА_7 як свідка , то вони не підтверджені жодними доказами.

Так в матеріалах справи є довіреність, видана ТВО начальника 60 Будинку офіцерів - О.В. Швець 26.06.2013 року про уповноваження ОСОБА_7 на представництво у суді 60 Будинку офіцерів (а.с. 37).

Протягом усього часу розгляду справи ОСОБА_7 давав пояснення в судових засіданнях і діяв як представник відповідача. В якості свідка судом першої інстанції ОСОБА_7 не допитувався, до присяги свідка не приводився та про кримінальну від повільність як свідок не попереджувався.

Твердження позивача про те, що судом порушено порядок допиту неповнолітніх свідків також не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦПК України допит малолітніх свідків і , за розсудом суду, неповнолітніх свідків проводиться в присутності батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, якщо вони не заінтересовані у справі або представників органів опіки та піклування, а також служби у справах дітей.

Тобто допит неповнолітніх свідків в присутності, зазначених у ст. 182 ЦПК України осіб є не обов'язком , а правом суду залежно від обставин справи, та інших обставин, які характеризують особу, яка буде допитуватися в якості свідка. Враховуючи вік, ступінь розвитку ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_11 суд першої інстанції дійшов висновку про можливість допиту даних осіб лише в присутності педагога.

За таких обставин, суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши всі обставини справи, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, дійшов обґрунтованого висновку про відмов у задоволенні позову.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не підтверджують підстав для скасування судового рішення.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, з наступних підстав.

Керуючись, ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ І.В. Міхасішин

Судді: /підпис/ І.М. Стадник

/підпис/ Л.О. Голота

З оригіналом вірно: