Постанова № 33325162, 04.09.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Захарова О.В.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2013 року справа №812/3865/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Гайдара А.В.

Яковенко М.М.

при секретарі судового засідання Левченко Г.О.

за участю представників:

від позивача: Алексанян Ю.О. - за дов. від 5 серпня 2013 року

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу

Державного підприємства «Антрацит»

на постанову

Луганського окружного адміністративного суду

від

27 червня 2013 року

по адміністративній справі

№ 812/3865/13-а (суддя Захарова О.В.)

за позовом

Державного підприємства «Антрацит»

до

Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області

про

скасування вимоги від 4 квітня 2013 року № Ю-578, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року повністю відмовлено у задоволені адміністративного позову Державного підприємства «Антрацит» (надалі підприємство, позивач у справі) до Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі (надалі управління, відповідач у справі) про скасування вимоги управління від 4 квітня 2013 року № Ю-578, з підстав правомірності її прийняття (арк. справи 3-6, 9, 30- 31).

В апеляційній скарзі позивач посилається на необґрунтованість постанови та прийняття її з порушенням норм матеріального права просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги підприємства задовольнити (арк. справи 87-88).

Апелянт наводить наступні підстави на переконання своїх доводів а саме, те, що управління є поточним кредитором по відношенню до підприємства, внаслідок чого стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов'язаннями, на які не поширюється дія мораторію, проводяться з рахунку боржника в установі банку. Крім того, апелянт доводить, що має місце самостійне стягнення добровільно сплачених сум підприємством з єдиного внеску у рахунок погашення заборгованості (арк. справи 87-88).

Доводить суперечливість норм між абзацом четвертим частини п'ятої статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та частин першої та третьої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464 (надалі Закон України 2464).

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Державного підприємства «Антрацит», зареєстрована в Управлінні як платник внесків, є платником єдиного внеску. Відокремлений підрозділ підприємства «Антрацитівський ремонтно-механічний завод» є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 1 січня 2011 року. Відокремлений підрозділ належить до платників збору відповідно до статті 4 Закону України 2464.

Ухвалою Господарського суду Луганської області 9 січня 2013 року по справі № 913/124/13-г порушено провадження у справі про банкрутство державного підприємства «Антрацит», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (арк. справи 35).

Управлінням 4 квітня 2013 року сформовано вимогу № Ю-578, предметом якої є виключно сплатити заборгованість з єдиного внеску в сумі 576 101,09 грн. Штрафні санкції та пеня вимогою не визначені (арк. справи 9).

Право управління на надіслання вимоги про сплату зокрема недоїмки встановлене частиною четвертою статті 25 Закону України 2464. Нормами цієї ж статті передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Особливість цієї справи полягає у тому, що стосовно позивача порушено справу про банкрутство. З облікової картки управління та акту звірки розрахунків складеному між сторонами на вимогу Ухвали суду від 21 серпня 2013 року вбачається наявність у відповідача кредиторської заборгованості зі сплати єдиного внеску за позивачем, як платником внесків. Порушення справи про банкрутство розділило цю заборгованість на два різновиди конкурсну та поточну, відповідно до положень статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-12 (далі Закон України 2343), за яким кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

З огляду на зазначене починаючи з 9 січня 2013 року погашення конкурсної кредиторської заборгованості, яка виникла до порушення справи про банкрутство здійснюється в межах процедури банкрутства, погашення поточної кредиторської заборгованості здійснюється за загальною процедурою.

З урахуванням зазначеного до предмету спірної вимоги, з урахуванням правил її формування встановлених Інструкцією «Про прядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994/18289, могла увійти недоїмка за наслідками грудня 2012 року, січня та лютого 2013 року (за період з 10 січня 2013 року по 1 квітня 2013 року), яка сплачена позивачем повністю станом на 1 квітня 2013 року (момент формування недоїмки, про що зазначено спірною вимогою).

Зазначені обставини підтверджуються відомостями облікової картки платника внесків, актом звірки мі сторонами у якому наведені всі платіжні доручення із зазначенням їх дат, номерів та сум сплати. Повна сплата позивачем зобов'язань з єдиного внеску за період після порушення справи про банкрутство, доводить відсутність недоїмки яка визначена спірною вимогою і як наслідок цього безпідставність її винесення. Відсутність недоїмки з поточної заборгованості обумовлює протиправність спірної вимоги.

Стосовно правових наслідків мораторію у справі про банкрутство та конкуренції норм між інститутом банкрутства та соціального страхування, колегія суддів зазначає наступне.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію (частина перша статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Відповідно до частина третьої цієї статті протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

З аналізу вищенаведених положень вбачається, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію. З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, то відповідно і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Спірна Вимога про сплату боргу не містить будь-яких сум фінансових санкцій та/або неустойки (штрафу, пені), а відповідно дія мораторію на задоволення вимог кредиторів на оскаржувану вимогу не поширюється, та крім того, як було зазначено вище, формування та надіслання вимоги про сплату боргу є обов'язком органів Пенсійного фонду України, в разі наявності в платника на кінець звітного базового періоду недоїмки зі сплати єдиного внеску. Відсутність якої обумовлює протиправність вимоги.

Крім того, відповідно до частини 5 статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

Колегія суддів зазначає, що вимога є способом реалізації владних управлінських функцій, відокремлений підрозділ позивача має самостійний баланс, самостійно веде розрахунки із застрахованими особами, перебуває на обліку управління як платник єдиного соціального внеску, відтак має відповідати за виконання обов'язку по сплаті внесків. У межах спірних відносин спірна вимога не відповідає положенням пунктів 1, 3, 8 статі 2 КАС України.

Враховуючи зазначене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 2, 18, 41, 100, 185, 195, 196, 199, 202, 205, 207, 211, 212, 254,263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Антрацит» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року по справі № 812/3865/13-а - задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року по справі № 812/3865/13-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Державного підприємства «Антрацит» до Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про скасування вимоги від 4 квітня 2013 року № Ю-578 - задовольнити.

Скасувати Вимогу від 4 квітня 2013 року № Ю-578 Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 4 вересня 2013 року. Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 4 вересня 2013 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: А.В. Гайдар

М.М. Яковенко