Рішення № 33319438, 30.08.2013, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

30.08.2013

Справа № 497/773/13-ц

Провадження № 2/497/343/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2013 року Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кравцової А.В.,

при секретарі судового засідання Суйчимезовій Х.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4,

третьої особи ОСОБА_5,

свідка ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Болград цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, накладення арешту на майно відповідача, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору позики удаваним правочином і визнання його договором оренди,

ВСТАНОВИВ:

29.03.2013р. до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3, яким просив стягнути на його користь з відповідачки кошти за договором позики у сумі 47940грн., що складає еквівалент 6000 доларів США по курсу НБУ станом на момент подання позову, та судові витрати в розмірі сплаченого судового збору, а також накласти арешт на майно, що належить відповідачці на загальну суму 47940грн., стверджуючи, що 14.05.2011р. між ним і відповідачкою було укладено договір позики, згідно якого він надав відповідачці у борг кошти, еквівалент яких складає 6000доларів США, що підтверджується розпискою, яка була складеною і підписаною між сторонами угоди - ОСОБА_1 і ОСОБА_3 в присутності трьох свідків. Згідно розписки ОСОБА_3 зобов'язалася повернути борг - отримані кошти у тому ж розмірі у строк до 01.12.2011р.

Відповідачка ОСОБА_3 подала до початку судового засідання по суті зустрічний позов до позивача, яким просила визнати удаваним правочином договір позики між нею та позивачем за первісним позовом ОСОБА_1, та визнати, що їхні відносини, наслідком якого є вищевказана розписка, регулюються правилами правочину про договір оренди нерухомого майна, та стягнути на її користь з ОСОБА_1 судові витрати, стверджуючи, що між нею і громадянином ОСОБА_5 відбулася домовленість, згідно якої вони досягли згоди щодо надання їй ОСОБА_5 в тимчасове користування на правах оренди нерухоме майно, що знаходиться в АДРЕСА_1; згідно цієї домовленості ОСОБА_5 запропонував їй можливість користування користуватися майном за вказаною адресою шляхом провадження господарської діяльності з надання населенню послуг у кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1», а вона в свою чергу мала оплатити борги ОСОБА_5 та внести йому плату за користування майном на загальну суму, що дорівнює 6000дол.США; договір оренди вони - ОСОБА_3 і ОСОБА_5 скласти не мали можливості, оскільки нерухомість за вказаною адресою була оформлена в оренду на ім'я ОСОБА_5 і переоформлення зайняло б тривалий час, тому вони домовилися укласти договір оренди шляхом оформлення боргової розписки між ОСОБА_3 і ОСОБА_1, який спільно з ОСОБА_5 керував вказаним кафе-баром; під час оформлення розписки не відбулось ніякої фактичної передачі коштів; вона, ОСОБА_3, виконала свою частину умови і в якості плати за використання нею майна до січня 2012р. вона трьома платежами передала усі 6000долСША через ОСОБА_6, який був присутнім при домовленості і ставив підпис під розпискою, проте ОСОБА_1, на її прохання повернути розписку у зв'язку з виконанням з її боку домовленостей, запевнив, що претензій до неї не має і підстав для її хвилювання немає. В підтвердження своїх доводів у зустрічному позові ОСОБА_3 посилається на те, що починаючи з лютого 2012р. вона набула статусу орендаря вказаного нерухомого майна, а тепер, після подання ОСОБА_1 позову до суду, зрозуміла, що на неї чинився психологічний тиск і її, як юридично необізнану особу, ОСОБА_5 і ОСОБА_1 ввели в оману обіцянкою не вживати заходів щодо повернення позики за розпискою, пояснюючи, що іншого способу отримати в оренду вищевказане майно неможливо.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 надав суду письмові заперечення на зустрічний позов, стверджуючи, що не визнає його вимоги і пояснюючи, що він зі своєю дружиною часто відвідував розважальний заклад «Кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1», яким керував - займався підприємницькою діяльністю рідний брат дружини - ОСОБА_5 У цьому закладі вони - ОСОБА_1 з дружиною, і познайомилися з ОСОБА_3, разом іноді проводили час за відпочинком, в них склалися дружні стосунки. Він, ОСОБА_1, до підприємницької діяльності ОСОБА_5 не мав ніякого відношення, і коли ОСОБА_3 звернулася до нього, ОСОБА_1, з проханням надати їй у борг кошти в розмірі 6000дол.США, пояснивши, що хоче купити вказаний розважальний заклад у ОСОБА_5, він, ОСОБА_1, надав їй таку можливість і передав їй вказану суму 14.05.2011р. у присутності свідків, оговоривши умови повернення боргу, про що була складена розписка і підписана присутніми при передачі коштів ОСОБА_6, ОСОБА_5 і ОСОБА_7. Також ОСОБА_1 у запереченнях наполягає на тому, що передача коштів насправді відбувалася під час складання розписки, а відсутність домовленості про відсотки за користування цими коштами свідчить про їхні дружні стосунки на момент займу та добровільність угоди, а також про відсутність намірів з його, ОСОБА_1, боку намірів тиснути на ОСОБА_3 чи обманювати її будь-яким чином.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 за первісним позовом і позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 підтримали свої вимоги, просивши задовольнити їх в повному обсязі, ОСОБА_1 наполягав, що ОСОБА_3 взяла в нього у борг кошти, вказані у розписці і не хоче повертати, а ОСОБА_3 наполягала, що кошти вона не брала, передачі грошей під час написання розписки не було, а цим договором позики був прихований інший договір - оренди, за умовами якого вона повністю розрахувалася з ОСОБА_1 шляхом погашення боргів, що залишилася в закладі «ІНФОРМАЦІЯ_1» після його господарювання - перед поставщиками, РЕСом, тощо, а також шляхом передачі ОСОБА_1 через третіх осіб коштів безпосередньо грошима, певними сумами і у погашенні боргу ОСОБА_1 її запевнив, відмовляючись повернути розпису, обманувши її таким чином і намагається ще раз отримати з неї суму боргу у судовому порядку.

Притягнутий до участі у справі за заявою ОСОБА_3 в якості третьої особи ОСОБА_5 пояснив суду, що між ним і ОСОБА_3 фактично відбулася угода, згідно якої він продав ОСОБА_3, а вона купила в нього кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» з майном і правом на ведення підприємницької діяльності, оскільки він переїжджав жити до іншого міста з м.Болград; в нього було мало часу на оформлення формальностей, тому вони з ОСОБА_3 домовилися, що вона буде займатися деякий час підприємницькою діяльністю під його ім'ям - за документами, оформленими на нього - договір оренди приміщення, ліцензія, тощо, а переоформлять вони на ОСОБА_3 документи пізніше. Вона погодилася, але в неї не вистачало коштів до домовленої між ними суми оплати - за обладнання і можливість вести самостійну господарську діяльність - оформлення документів, і вона звернулася до ОСОБА_1, який надав їй 6000дол.США у борг, при чому він, ОСОБА_5, був присутнім; крім того, він пояснив, що кошти насправді передавалися ОСОБА_1 ОСОБА_3, і ані з боку нього, ОСОБА_5, а ні з боку ОСОБА_1 на ОСОБА_3 не відбувалося ніякого тиску - усі вони були у дружніх стосунках і домовленості і передача коштів відбувалися добровільно, на довірі, а розписка була написана за пропозицією самої ОСОБА_3 Про те, що ОСОБА_3 повернула ОСОБА_1 борг, йому нічого не відомо, тобто, йому зі слів ОСОБА_1 відомо, що ОСОБА_3 відмовляється повернути борг.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні стверджував, що передачі коштів з боку ОСОБА_1 під час написання йому боргової розписки ОСОБА_3 не відбувалося, що договір займу між ОСОБА_3 був насправді домовленістю про оренду, і що ОСОБА_3 повернула усі кошти ОСОБА_1 через нього, свідка ОСОБА_6, трьома частинами, які він брав в неї і передавав для ОСОБА_1 його знайомим - кому саме, він, свідок, передавав, він не може сказати, оскільки не знає тих осіб особисто - ОСОБА_1 дзвонив йому, вказував, де і коли буде знаходитися людина, і він, свідок, передавав кошти, видані йому ОСОБА_3; розписки він не брав і ОСОБА_3 не просила їх, оскільки усі стосунки будувалися на довірі.

Представник позивача ОСОБА_1 підтримав доводи свого довірителя і просив суд задовольнити позов, відмовивши у задоволенні зустрічного позову відповідачки в повному обсязі.

Представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 просив задовольнити зустрічний позов в повному обсязі. відмовивши у задоволенні позову ОСОБА_1

Вислухавши у судовому засіданні сторони, їхніх представників, третю особу по справі та свідка, вивчивши надані суду докази, суд дійшов висновку, що доводи первісного позову ОСОБА_1 є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі, а доводи зустрічного позову ОСОБА_3 не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, тому в його задоволенні необхідно відмовити за наступними підставами.

Так, судом достовірно встановлено, що між позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 і позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 14.05.2011р. був укладений договір позики, згідно якого він надав відповідачці у борг кошти, еквівалент яких складає 6000доларів США, що підтверджується розпискою, яка була складена і підписана між сторонами угоди - ОСОБА_1 і ОСОБА_3 в присутності трьох свідків. Згідно розписки ОСОБА_3 зобов'язалася повернути ОСОБА_1 борг - отримані кошти у тому ж розмірі у строк до 01.12.2011р.

Цей факт не спростовано у судовому засіданні жодним з присутніх.

Проте, твердження сторін про передачу коштів під час складання розписки, різняться: - ОСОБА_1 і ОСОБА_5 стверджували в суді, що ОСОБА_3 купувала бізнес у ОСОБА_5, їй не вистачило коштів і вона попросила в борг у ОСОБА_1 суму, що їй не вистачило - 6000дол.США; він погодився і передав їй цю суму у присутності свідків, і цю угоду займу сторони закріпили письмово - шляхом написання розписки, проте в обговорений строк борг повернутий не був, ОСОБА_3 спочатку обіцяла повернути, а після - відмовилася взагалі, тому виникла необхідність звернутися до суду;

- ОСОБА_3 запевняла суд, що вона взяла у ОСОБА_5 бізнес в оренду на обговорених умовах, однією з головних умов було те, що вона в якості плати за оренду бізнесу - приміщення і обладнання - погасить борги ОСОБА_5 перед постачальниками, РЕСом, тощо, і хоча в них дійсно були довірительні стосунки, для підтвердження угоди вона сама запропонувала скласти розписку і коли вона домовленості угоди виконала, ОСОБА_1 не повернув їй розписку на її прохання, запевнивши, що претензій до неї мати не буде.

У судовому засіданні відповідачка за первісним позовом підтвердила наявність договірних відносин з ОСОБА_5, проте не довела, що договір позики, який підтверджується розпискою, є фактично договором оренди, оскільки договірні відносини в ОСОБА_3 щодо бізнесу існували з ОСОБА_5, а боргові стосунки в неї існують з ОСОБА_1; також не надано суду доказів того, що ОСОБА_1 має відношення до бізнесу ОСОБА_5

Крім того, позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 не надано суду доказів того, що в неї існував з ОСОБА_5 договір оренди, а не договір купівлі, і не надано доказів того, що вона таки розрахувалася з його боргам и, як обіцяла йому, про що стверджувала у суді, оскільки не надала суду документів і доказів, які б підтвердили розмір боргів і факт сплати нею будь-яких сум за боргами.

Вимогами ст.526,527,530 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 ЦК України регламентується недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. При цьому відповідач, як сторона кредитного договору, зобов`язаний повернути позивачу одержані в нього і зафіксовані у розписці кошти (ч.1ст.1054 ЦК України).

Твердження відповідача по первісному позову ОСОБА_3 і її представника, що у розписці не вказані родові ознаки коштів, а вказано відразу еквівалент у доларах США, не свідчить про те, що між позивачем і відповідачкою відсутні зобов'язальні відносини, а зазначення у розписці еквіваленту коштів не є порушенням Законів України - лише прив'язка до банківського курсу для зручності індексації при розрахунку, про що домовилися сторони і закріпили підписанням договору (розписки).

Твердження свідка про те, що під час підписання розписки ОСОБА_3 не відбувалося передання їй коштів, суд розцінює критично, оскільки сам свідок підписав розписку про наявність боргових стосунків між ОСОБА_3 і ОСОБА_1, а його твердження про відсутність передачі коштів більше не підтверджені жодним доказом у судовому засіданні.

Крім того, твердження позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_3 про те, що між нею та ОСОБА_5 і ОСОБА_1 існували правовідносини, про які вона вказала у своєму позові - що ОСОБА_5 і ОСОБА_1 були співвласниками бізнесу і договором позики був прихований договір оренди, тому договір позики потрібно визнати удаваною угодою, суд не може розглядати в такому контексті, оскільки відповідно до ст.1053 ЦК України, за домовленістю сторін борг, що виник з договорів купівлі-продажу, найму майна, або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням. Заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (ст.1047 ЦК України).

Суду не надано доказів твердженню відповідачки за первісним позовом ОСОБА_3 про те, що боргову розписку вона надала в результаті примусу або обману.

Згідно з вимогами ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов'язання.

Вимога первісного позову про стягнення боргу в гривнях є обґрунтованою, оскільки позивач надав суду довідку з банку про курс долара США на момент звернення до суду з позовом, а в договорі позики - у розписці вказана сума боргу в еквіваленті саме цієї валюти.

Тому, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити у зв'язку з недоведеністю позовних вимог, а первісний позов підлягає частковому задоволенню, оскільки його доводи про наявність позикових відносин між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 підтверджені наданими суду вищевикладеними і дослідженими судом доказами. Проте прохання у позові ОСОБА_1 про накладення арешту на майно відповідачки за первісним позовом суд не має можливості задовольнити, оскільки згідно вимог ЦПК України, саме прерогатива позивача надавати суду усі достовірні відомості щодо позову, в тому числі і відомості про наявність майна у відповідача, якщо така вимога висувається у позові. Суду не надано позивачем ОСОБА_1 відомостей про наявність у відповідачки за його позовом майна, не звертався він і з клопотанням до суду про витребування таких відомостей в якості витребування доказів.

Крім того, суд не може приймати рішення за позовними вимогами, наданими після початку судового засідання, чим насправді є «уточнення позовних вимог» позивача ОСОБА_1, оскільки його нова сума позовних вимог є фактично не уточненням позовних вимог, а новими вимогами, тому суд залишає без задоволення вимогу позивача за первісним позовом про стягнення з відповідачки саме 47958грн. боргу та 4479,40 судових витрат.

Керуючись ст.ст.10,60,131,209,212-215,218,292,294 ЦПК України, ст.ст.207ч.1, 11ч.2, 1046,1047,1053 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, накладення арешту на майно відповідача - задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору позики удаваним правочином та визнання його договором оренди - залишити без задоволення в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 кошти за договором позики у сумі 47940 (сорок сім тисяч дев`ятьсот сорок) гривень та судові витрати в розмірі 479 (чотириста сімдесят дев`ять) грн.40коп.

В іншій частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, накладення арешту на майно відповідача - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області че рез Болградський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: