Рішення № 3331776, 04.03.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

04.03.2009

Справа №2-15/728-2009

За позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Гайдара, 3а, ідентифікаційний код 03358593)

До відповідача Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Училищна, 42а, ідентифікаційний код 03348117)

За участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул.. Шолуденко, 1, ідентифікаційний код 31301827)

Про спонукання до виконання певних дій

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

представники:

Від позивача – не з’явився

Від відповідача – не з’явився

Від третьої особи – не з’явився

Обставини справи: Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кримгаз», в якому просить суд заборонити ВАТ «Кримгаз» , ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» та іншим особам вчиняти дії щодо припинення та обмеження транспортування та постачання природного газу ОП «Кримтеплокомуненерго» в об’ємах, необхідних для забезпечення гарячого водопостачання для потреб населення та бюджетних підприємств, установ, організацій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 вересня 2008 року між ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” та позивачем укладений договір №06/08-1643ТЕ-19 на поставку природного газу для надання населенню послуг по опаленню та гарячому водопостачанню, також того ж числа між тими ж сторонами був укладений договір № 06/08-1644БО-19 на поставку природного газу для вироблення теплової енергії для нужд установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів. Незважаючи на те, що позивач забезпечує населення та бюджетні установи м. Сімферополя гарячою водою, ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” 02.02.2009 р. винесло та спрямувало на адресу відповідача доручення № 31/39-855, а 03.02.2009 р. – факсограму № 47 з дорученням про припинення подачі газу 06.02.2009 р. на об’єкти позивача. 04.02.2009 р. та 05.02.2009 р. ВАТ «Кримгаз» направило на адресу позивача факсограму з попередженням про майбутнє припинення газу з 06.02.2009 р. Вказані дії позивач вважає неправомірними, такими, які не відповідають вимогам закону, які призведуть до того, що позивач не буде мати можливості виконувати прийняті на себе зобов’язання перед споживачами теплової енергії по забезпеченню своєчасного та безперебійного підігріву води населенню та бюджетним установам, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

У судовому засіданні, що відбулося 26.02.2009 р., представник ВАТ по газопостачанню та газифікації “Кримгаз” надав суду відзив №619 від 26.02.2009 р., відповідно до якого вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки встановлений порядок передбачає обмеження або припинення надання газу споживачам у випадку неповного розрахунку за спожитий газ та надані послуги по його транспортуванню, або для яких постачальником не виділено планових об’ємів (лімітів) поставки природного газу. Вважає,що його дії повністю відповідають законодавству та дорученню ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” про відключення від газозабезпечення підприємства боржника, оскільки ВАТ по газопостачанню та газифікації “Кримгаз” не є Постачальником газу для позивача та не може припиняти чи обмежувати постачання газу позивачу, оскільки це може здійснювати лише постачальник газу. Крім того, відповідач зазначає, що позивач не наводить ні одного прикладу порушення його права відповідачем.

26.02.2009 р. до господарського суду АР Крим надійшов відзив третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» за вих.. № 31/10-1633 від 23.02.2009 р., в якому вона зазначає, що чинним законодавством України передбачено процедуру припинення (обмеження) газопостачання підприємствам – споживачам природного газу у разі порушення ними строку розрахунків за спожитий природний газ або за надані послуги з його транспортування. Крім того, при вчиненні дій пов’язаних з припиненням подачі газу газотранспортні та газодобувні підприємства НАК “Нафтогаз України”, а також суб’єкти господарської діяльності, що мають ліцензію на розподіл природного та нафтового газу: обмежують або припиняють подачу газу споживачам у встановленому порядку у разі неповного проведення розрахунків за спожитий природний газ та надані послуги з його транспортування та розподілу, або для яких постачальником не виділено планових обсягів поставки газу. ДК «Газ України» зазначило, що згідно до вимог чинного законодавства має не тільки право, але й встановлений законодавством обов’язок відключати підприємства комунальної теплоенергетики від газопостачання у разі наявності у останніх заборгованості за спожитий природний газ..

У засіданні суду оголошувалася перерва в прядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України. Після закінчення перерви слухання справи було продовжено за відсутності представників сторін.

У судове засідання 04.03.2009 р. сторони явку представників не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, клопотань до початку судового засідання від сторін не надходило, отже суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ :

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що між ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” (Постачальник) та Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» (Покупець) укладений договір №06/08-1643ТЕ-19 на поставку природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 29.09.2008 р. А також того ж числа між тими ж сторонами був укладений договір № 06/08-1644БО-19 на поставку природного газу для вироблення теплової енергії для нужд установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів.

Але, незважаючи на те, що позивач забезпечує населення та бюджетні установи м. Сімферополя гарячою водою, ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” 02.02.2009 р. винесло та спрямувало відповіачу доручення № 31/39-855, а 03.02.2009 р. факсограму № 47 з дорученням здійснити припинення подання газу 06.02.2009 р. на об’єкти Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго». Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» просить суд заборонити ВАТ «Кримгаз» , ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» та іншим особам вчиняти дії щодо припинення та обмеження транспортування та постачання природного газу ОП «Кримтеплокомуненерго» в об’ємах, необхідних для забезпечення гарячого водопостачання для потреб населення та бюджетних підприємств, установ, організацій.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 Господарського процесуального кодексу України, де до позивачів віднесено осіб, які пред’явили позов або в інтересах яких пред’явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та свого інтересу, а стаття 16 цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3)припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Юридична зацікавленість позивача у вирішенні спору судом, покладає на нього обов’язок довести, що цивільні права та інтереси позивача, за захистом яких він звертається до суду, порушені, не визнаються чи оспорюються саме безпосередньо відповідачем.

ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» є акціонерним товариством діяльність якого пов'язана з газопостачанням та газифікацією, яка є ліцензована і повинна суворо відповідати вимогам чинного законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 р. «Про забезпечення споживачів природним газом», з метою сталого забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом, підвищення відповідальності за своєчасне проведення розрахунків, затверджений Порядок забезпечення споживачів природним газом.

Даною Постановою КМ України встановлено, що потреба суб'єктів господарювання, що виробляють теплову енергію, у тому числі блочні (модульні) котельні, котельні, що встановлені на даху та добудовані - задовольняються з ресурсів природного газу, що імпортований Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Виходячи з викладеного, ОП «Кримтеплокомуненерго» повинно забезпечуватися газом, що імпортований Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», а для цього ОП «Кримтеплокомуненерго» повинно укласти договір на постачання газу у 2009 році з відповідним постачальником газу, що імпортований Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України».

Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідач ВАТ «Кримгаз» не є таким Постачальником.

Матеріали справи свідчать згідно «Порядку забезпечення галузей національної економіки природним газом», ВАТ «Кримгаз» та НАК «Нафтогаз України» 23.12.2008 р. уклали договір № 14/1017/08 про надання послуг із транспортування природного газу розподільними газопроводами до кінцевого споживача - підприємств комунальної теплоенергетики.

Згідно умов цього договору ВАТ «Кримгаз» (Виконавець) зобов'язаний прийняти газ та протранспортувати власною системою газопроводів до пункту призначення (ОП «Кримтетокомуненерго»).

При цьому, після передачі газу в пунктах приймання-передачі газу Виконавець несе всі ризики, що пов'язані із втратою належного Постачальнику газу, переданого Виконавцю для транспортування, а обсяги газу, отримані Виконавцем від Постачальника протягом місяця для транспортування в пунктах приймання-передачі газу повинні відповідати обсягам газу, які передані Виконавцем споживачам в пунктах призначення.

Судом в ході судового розгляду встановлено, що ВАТ «Кримгаз» не має власної добичі природного газу та не є постачальником газу для ОП «Кримтеплокомуненерго», а тому ВАТ «Кримгаз» не може вчиняти дії щодо припинення чи обмеження постачання газу позивачу, оскільки це може здійснити лише Постачальник – особа, з якою у ОП «Кримтеплокомуненерго» укладений договір на поставку газу. Про це вказує й сам позивач, посилаючись у своєму позові на те що згідно до пункту 3 Постанови КМ України «Про затвердження Порядку пооб’єктного припинення (обмеження) газопостачання споживачам, окрім населення» № 1687 припинення газопостачання здійснюється за дорученням саме постачальником газу. Більш того, позивач сам наголошує на тому, що ВАТ «Кримгаз» не є для ОП «Кримтеплокомуненерго» ані постачальником, ані газорозподільним, ані газодобуваючим, ані газотранспортним підприємством.

ОП «Кримтеплокомуненерго» в порушення вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не наводить жодного доказу відносно того, що ВАТ «Кримгаз» відмовляється транспортувати газ.

В ході розгляду справи судом встановлено, що цивільні права та інтереси позивача не порушені та не оспорюються відповідачем на момент звернення позивача з позовом до суду.

Отже, ВАТ «Кримгаз» не є належним відповідачем відносно вимог позивача в частині заборони ВАТ «Кримгаз» здійснювати дії по припиненню та обмеженню постачання природного газу.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.