Постанова № 33315293, 10.06.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2013 року 15:25 810/1874/13-а

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий - суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Маслакова І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрансгруп МЗ" до Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будтрансгруп МЗ" (далі - позивач, товариство) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000292200 та №0000282200 від 25.03.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкові повідомлення-рішення є незаконними і необґрунтованими, а тому підлягають скасуванню. Позивач вважає, що відповідачем зроблено помилкові висновки про те, що договір, укладений між позивачем та ТОВ «Червона хвиля-плюс», є нікчемним. Фактично правочини мали реальний характер, послуги контрагентом надано в повному обсязі та оплачено, належним чином оформлено первинні бухгалтерські документи. Позивач просив суд спірні податкові повідомлення-рішення скасувати в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що податкові повідомлення-рішення є правомірними. Зазначив, що при складанні акту перевірки позивача податковим органом використано протоко допиту директора ТОВ «Червона Хвиля Плюс» ОСОБА_2, який свою вину у здійсненні фіктивного підприємства з метою конвертації коштів визнав в повному обсязі. Податковим органом не встановлено жодного документального підтвердження причетності автомобілів до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Червона хвиля плюс»..

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будтрансгруп МЗ" є юридичною особою, що зареєстрована 14.11.2008 Баришівською районною державною адміністрацію Київської області. Позивача зареєстровано платником податку на додану вартість з 18.02.2009 Баришівською ОДПІ.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Червона хвиля-плюс» є юридичною особою. Видами діяльності за КВЕД є: діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами (основний), організація будівництва будівель, неспеціалізована оптова торгівля, транспортне оброблення вантажів, посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації.

На адресу податкового органу від ДПС у м. Києві надійшов лист щодо проведення перевірки діяльності ТОВ «Будтрансгруп» разом з постановою про порушення кримінальної справи та протоколом допиту свідка. Із цих документів вбачається, що старшим слідчим СВ ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС капітаном податкової міліції Музичуком О.В. 27.09.2012 порушено кримінальну справи відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 за створення/придбання суб'єктів підприємницької діяльності ряду підприємств, зокрема, ТОВ «Червона хвиля - плюс» з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненого повторно, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, вчинене організованою групою, за ч.3 ст.28, ч.2 ст.205 КК України, а 17.04.2012 порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва за ч.2 ст.205 КК України.

Із протоколу допиту свідка від 15.08.2012 вбачається, що директор ТОВ «Червона хвиля - плюс» ОСОБА_2 показав, що в 2010 році він домовився з ОСОБА_4 про те, що вони будуть здійснювати конвертацію готівкових коштів. До членів конвертаційного центру входило 4 особи. В його функції як засновника та директора ТОВ «Червона хвиля - плюс» входило підписання фіктивних первинних та звітних документів про нібито виконані роботи та поставу товарів, які в дійсності ніхто не виконував. Як директор ТОВ «Червона хвиля - плюс» він по взаємовідносинах з підприємствами-контрагентами ніяких товарів, послуг та робіт не виконував та не поставляв.

На підставі наказу Баришівського ОДПІ від 21.02.2013 за №48 податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Будтрансгруп МЗ» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при здійсненні фінансового-господарських взаємовідносин з ТОВ «Червона хвиля плюс» за період з 01.01.2011 по 31.12.2011.

За результатами складено Акт перевірки від 11.03.2013 №194/22/35694659, згідно з яким встановлено порушення підприємством: п.185.1 ст.185, п.п.186.2.1 п.186.2 ст.186, п.188.1 ст.188, п.198.1 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість на загальну суму 91283,17 грн., в тому числі за серпень 2011 р. на суму 89813,17 грн., за жовтень 2011 р. на суму 980 грн., за листопад 2011 р. на суму 490 грн.; пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України у зв'язку з тим, що до складу витрат на придбання товарів (робіт, послуг) безпідставно віднесені витрати, не пов'язані з виконанням поставок товарів (надання послуг), занижено податок на прибуток на загальну суму 2855,01 грн., в тому числі за 3 квартал на суму 2855,01 грн.

На момент проведення перевірки податковим органом не встановленого жодного документального підтвердження причетності автомобілів, на яких здійснювалось перевезення товару від ТОВ «Будтрансгруп МЗ» на адресу ВАТ «Будівельне управління №813», до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Червона хвиля плюс». Це свідчить про проведення ТОВ «Червона хвиля плюс» транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які виконують свої податкової зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, тому ці операції не мають реального товарного характеру. Взаємовідносини ТОВ «Будтрансгруп МЗ» з ТОВ «Червона хвиля плюс» не спричиняють реального настання правових наслідків та мають ознаки безтоварних операцій.

Під час перевірки податковим органом встановлено, що операції з перевезення сипучих будівельних матеріалів ТОВ «Червона хвиля плюс» не підтверджуються при врахуванні реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Отже, при укладанні правочину з ТОВ «Будтрансгруп МЗ» в частині надання йому послуг по перевезенню сипучих матеріалів ТОВ «Червона хвиля плюс» ставило на меті не його виконання відповідно до передбачених договором умов, а надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування для них податкового кредиту по операціях, які реально не здійснювались, а були оформлені лише документально. Перевіркою встановлено відсутність фактичного постачання послуг з перевезення сипучих будівельних матеріалів з боку ТОВ «Червона хвиля плюс» на адресу ТОВ «Будтрансгруп МЗ», а значить відсутність об'єктів оподаткування.

Таким чином, ТОВ «Будтрансгруп МЗ» безпідставно сформовано податковий кредит за серпень 2011 р. по податкових накладних, виписаних ТОВ «Червона хвиля плюс», які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих.

На підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0000292200 від 25.03.2012, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2855,01 грн., а також №0000282200 від 25.03.2012, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 114103,96 грн., в тому числі за основним платежем 91283,17 гри. та за штрафними санкціями 22820,79 грн.

Як вбачається з досліджених матеріалів справи, між позивачем (виконавець) та ВАТ «Будівельне управління №813» (замовник) 22.07.2011 укладено договір №22/07/11 про надання послуг будівельних машин та механізмів. Предметом цього договору є перевезення сипучих будівельних матеріалів (відсів, щебінь, пісок та інше) автомобілями самоскидами за маршрутом замовника. Вартість транспортних послуг по перевезенню сипучих будівельних матеріалів автомобілями самоскидами сторонами визначено в додатку №1 до договору №22/07/11 від 22.07.2011. На виконання умов договору сторонами складено два акта здачі-приймання робіт (надання послуг), два рахунки-фактури №42 від 15.08.2011 та №44 від 31.08.2011, три податкові накладні (№42 від 15.08.2011, №44 від 31.08.2011, №104 від 30.08.2011) та одна видаткова накладна №41 від 30.08.2011.

До виконання договору між позивачем та ВАТ «Будівельне управління №813» ТОВ «Будтрансгруп МЗ» було залучено ТОВ «Червона хвиля - плюс».

Так, між позивачем (замовник) та ТОВ «Червона хвиля плюс» (виконавець) укладено договори №03/08 та №04/08 про надання послуг будівельних машин та механізмів від 01.08.2011. Предметом цих договорів є перевезення сипучих будівельних матеріалів автомобілями самоскидами марки DAF на будівельний майданчик замовника. Розділом 2 «порядок надання послуг» цього договору передбачено, що послуги щодо експлуатації самоскидів надаються виконавцем за заявкою замовника, яка направляється у письмовому вигляді (факсом). В заявці зазначається: місце провадження робіт, місце завантаження та місце розвантаження, дата початку робіт, термін роботи, об'єм робіт, а також інші умови, які ускладнюють процес експлуатації (в разі їх наявності). Замовник повинен надати заявку на послуги самоскидів не пізніше ніж за добу, що передує дню, в якому потрібно отримати послуги. Фактичний об'єм надання послуг фіксується зважуванням, а в разі відсутності такої можливості - геометричним заміром кузова, уповноваженими на те представниками сторін (час початку та час закінчення надання послуг, кількість поїздок, маса перевезеного вантажу, назва вантажу) в товаротранспортних накладних, які заповнюються замовником у чотирьох примірниках (два примірника замовнику, два примірника виконавцю). По закінченню 15 днів, протягом яких було надано послуги самоскидами, сторонами складається акт приймання-передачі виконання робіт на підставі товаротранспортних накладних. Розділом 3 «ціна послуги і порядок розрахунків» передбачено, що вартість робіт є договірною і визначається відповідно до додатку №1 до договору, що є невід'ємною частиною договору. Розрахунок здійснюється протягом 5-ти банківських днів з дня підписання сторонами акту приймання передачі наданих послуг в безготівковій формі в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Розділом 4 «права та обов'язки виконавця» передбачено, що виконавець за цим договором зобов'язується, зокрема, надавати послуги самоскидами у відповідності до заявок заявника; по закінченню місяця, в якому було надано послуги самоскидами, надати акт приймання-передачі виконаних робіт. Замовник зобов'язаний: використовувати самоскиди виключно до умов договору та провадження робіт, вказаних у відповідній заяві, згідно пункту 2.1 даного договору; здійснити попередню оплату в розмірі 20000 грн. для організації початку роботи, а також оплатити роботи, виконані згідно підписаних актів здачі-приймання виконаних робіт. Розділом 9 «строк дії договору та інші умови» передбачено, що факсимільні копії цього договору, рахунків-фактур, додаткових угод до нього, а також інших документів, що додаються до цього договору і складають його невід'ємні частини, підтверджують відповідні зобов'язання сторін до передачі сторонами належним чином оформлених оригіналів. Про вартість транспортних послуг по перевезенню сипучих будівельних матеріалів автомобілями самоскидами сторонами укладено додаток №1 до кожного укладеного договору.

На виконання умов договору №03/08 від 01.08.2011 сторонами складено три рахунки-фактури (№2 від 15.08.2011, №3 від 31.08.2011, №49 від 31.08.2011), два акта здачі - приймання робіт (надання послуг) (№2, №3), три податкових накладні (№3 від 15.08.2011, №4 від 31.08.2011, №49 від 31.08.2011) та одну видаткову накладну (№РН-0000020 від 31.08.2011).

При досліджені рахунків-фактур №2 від 15.08.2011, №3 від 31.08.2011, №49 від 31.08.2011 судом встановлено, що в графі «замовлення» зазначено «без замовлення». Суд зазначає, що договором передбачено, що послуги щодо експлуатації самоскидів надаються виконавцем за заявкою замовника.

Дослідженням видаткової накладної №РН-0000020 від 31.08.2011 встановлено, що замовлення здійснено на підставі рахунку-фактури №51 від 02.09.2011, разом з тим, позивачем не надано рахунок-фактуру №51 від 02.09.2011 до суду.

На виконання умов договору №04/08 від 01.08.2011 сторонами складено рахунок-фактуру №4 від 31.08.2011, акт №4 здачі-приймання робіт (надання послуг), податкову накладну №5 від 31.08.2011.

При дослідженні рахунку-фактури №4 від 31.08.2011 судом встановлено, що в графі «замовлення» зазначено «без замовлення». Суд зазначає, що договором передбачено, що послуги щодо експлуатації самоскидів надаються виконавцем за заявкою замовника.

Разом з тим, на вимогу суду позивачем не надано передбачених цими договорами письмових заявок-замовлень.

На підтвердження наявності транспортних засобів позивачем надано свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (т.1 а.с.95-103). Дані автомобілі знаходяться у власності ТОВ «Будтрансгруп МЗ» та у фізичних осіб. Доказів належності цих автомобілів контрагенту позивача - ТОВ «Червона хвиля - плюс» - вони не містять.

Позивачем до суду надано товарно-транспортні накладні на підтвердження виконання укладених договорів з ТОВ «Червона хвиля - плюс» (т.1 а.с.111-243, т.2 а.с.1-100). При дослідженні цих товарно-транспортних накладних судом встановлено, що в них зазначено автопідприємство - ТОВ «Будтрансгруп МЗ», замовник - ГДУ, вантажоодержувач - ВАТ «БУ 813», вантажовідправник - заводи. Крім того, в товарно-транспортних накладних зазначено прізвище водія, марка автомобіля, пункт розвантаження та пункт навантаження, назва продукції, одиниця виміру, кількість, маса. Разом з тим, при дослідженні товарно-транспортних накладних виявлено відсутність номера подорожнього листа, документів, які слідують з вантажем, підпис особи, яка дозволила відпуск, підпис, ПІП водія-експедитора, який прийняв товар, номер довіреності, підпис вантажоодержувача, а також відсутні будь-які відомості в графі транспортні послуги. Крім того, в деяких товарно-транспортних накладних відсутні відомості в графі вантажно-розвантажувальні операції, зокрема, ТТН №008414, №008416, №007307, №008472, №008468, №008474, №000072, №000080, №00079, №000180, №000137, №012598, №012590, №012586, №012574, №012631, №012629, №17458, №017452, №017460, №017456, №014885, №014880, №014883, №014870, №014886, №014893, №014895, №014890, №014888, №017801, №008307, №008309, №008311, №008406, №007310, №008409, №008462, №000081, №012601, №000128, №000143, №000138, №012604, №012595, №012655, №012651, №012657, №012925, №012929, №012927, №014833, №014831, №014993, №017805, №017803, №017807. Деякі ТТН мають виправлення в останній цифрі номера (т.1 а.с.118, а.с.139, а.с.165-166, а.с.170-173, а.с.178-183, а.с.185-186, а.с.193-198, а.с.200, а.с.203-204, т.2 а.с.28, а.с.43-45).

На підтвердження ведення обліку видачі паливно-мастильних матеріалів за серпень 2011 р. в ВАТ «БУ -0813» позивачем надано відомості обліку видачі паливно-мастильних матеріалів (т.2 а.с.109-124). При дослідженні цих відомостей виявлено відсутність порядкового номеру відомості.

Позивачем до суду надано витяги з книги обліку товару за 2011 р., з книг обліку товару «щебень» за 2011 р. (т.1 а.с.125-177).

Суму за зазначеними податковими накладними позивачем відображено у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних та включено до податкової декларації.

До суду представником позивачем не надано ніяких інших доказів, окрім вищеназваних документів, які досліджено судом.

На вимогу суду позивачем не надано інших доказів надання транспортних послуг саме ТОВ «Червона хвиля - плюс».

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 здійснюється Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та затверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту реальності надання товарів та послуг по тих господарських операціях, за результатами здійснення яких податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту, судом досліджено факт передачі та отримання послуг, товарів від ТОВ «Червона хвиля - плюс» на підставі укладених договорів до покупця, яким є позивач.

Судом установлено, що позивачем надано тільки вищевказані договори, податкові накладні, рахунки-фактури, акт здачі-приймання робіт (надання послуг). При цьому позивачем на вимогу суду у ході судового розгляду справи не надано на підтвердження реальності здійснених господарських операцій інших первинних документів, які підлягали б оформленню у разі фактичного здійснення цих операцій (заявки з відомостями місця провадження робіт, місце завантаження та місце розвантаження, дати початку робіт, термін роботи, об'єм роботи, товарно-транспортні накладні на перевезення товару від ПП ТОВ «Червона хвиля - плюс» до позивача, подорожніх листів, довіреностей на отримання товару, документів, що засвідчують транспортування та зберігання товару, талон замовника на товар, наявність відповідного місця зберігання товару, реєстрації заїзду та виїзду автомобілів, видаткові накладні тощо), а відомості, які зазначені в наявних товарно-транспортних накладних, не дають можливості в повній мірі встановити суть цих господарських операцій.

Наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.95 р. № 488/346 затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля та їх обов'язкове застосування форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Перевезення вантажів регламентується Законом України "Про автотранспорт" та Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом, затвердженими наказом Міністерства транспорту від 14.10.97 року № 363. Відповідно до вимог цих законодавчо-нормативних чинників для виконання послуги укладається у письмовій формі договір автоперевезення (для одного або кількох перевезень). Перевізник та відправник вантажу за необхідності для здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір.

Відповідно до Правил перевезень вантажів підставою для проведення розрахунків за виконані послуги є належним чином оформлені подорожні листи разом з товарно-транспортними накладними, а у випадку використання автомобіля, робота якого оплачується, виходячи з часу його роботи у замовника, тільки подорожні листи.

Перевезення вантажів супроводжується складанням товарно-транспортних накладних, квитанцій тощо, котрі оформляються відправником вантажу. Підприємство автоперевізник виписує подорожній лист.

Товарно-транспортна накладна (ТТН) оформляється окремо на кожну поїздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача. п. 2.4 Інструкції, котрий передбачає складання товарно-транспортної накладної. Виписують її на кожну партію вантажу в чотирьох примірниках. При цьому, усі чотири екземпляри накладної завіряються підписами і печатками вантажовідправника. Перший примірник залишається у вантажовідправника і є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто отримання і реалізація товарів, робіт, послуг повинні підтверджуватися відповідними накладними на видачу матеріальних цінностей, податковими накладними та товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товару, актами та іншими документами, які передбачаються договорами та складаються у ході їх виконання, тощо. Відсутність зазначених документів свідчить про те, що вартість таких цінностей не може бути віднесено до валових витрат.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як зазначалось судом, рішення про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ та з податку на прибуток прийнято податковим органом у зв'язку з заниженням позивачем сум за серпень 2011 р., жовтень 2011 р. та листопад 2011 р. на загальну суму 91283,17 грн. та за 3 квартал 2011 р. на суму 2855,01 грн., що призвело до заниження сплати податку від здійснення підприємницької діяльності по господарських операціях з ТОВ «Червона хвиля - плюс», які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про відсутність як факту реального здійснення господарської операції, так і відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.

Таким чином, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту реальності надання товарів та послуг по тих господарських операціях, за результатами здійснення яких податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту та податку на прибуток, судом досліджено факт передачі та отримання послуг, товарів від ТОВ «Червона хвиля - плюс» до покупця, яким є позивач.

Судом установлено, що позивачем переважно надано тільки вищевказані договори, договори, податкові накладні, рахунки-фактури, акт здачі-приймання робіт (надання послуг). При цьому позивачем як на вимогу податкового органу під час перевірки, так і на вимогу суду у ході судового розсліду справи не надано на підтвердження реальності здійснених господарських операцій інших первинних документів, які підлягали б оформленню у разі фактичного здійснення цих операцій (заявки з відомостями місця провадження робіт, місце завантаження та місце розвантаження, дата початку робіт, термін роботи, об'єм роботи, товарно-транспортні накладні на перевезення товару від ПП ТОВ «Червона хвиля - плюс» до позивача, подорожніх листів, довіреностей на отримання товару, документів, що засвідчують транспортування та зберігання товару, талон замовника на товар, наявність відповідного місця зберігання товару, реєстрації заїзду та виїзду автомобілів, видаткові накладні тощо).

Порядок формування податкового кредиту визначено ст.198 Податкового кодексу України. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, визначено в п.198.1 ст.198 ПК України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд зазначає, що на перевірку та до суду надано податкові накладні, в яких формально є передбачені чинним законодавством реквізити.

Разом з тим, як зазначалось судом, рішення про донарахування зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з не підтвердженням реальності здійснених господарських операцій та відсутності необхідних первинних бухгалтерських документів, а не у зв'язку з порушенням в оформленні документів.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість судом досліджено такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженням наданих відповідачем документів підтверджено відсутність кваліфікованого персоналу, основних фондів у контрагентів позивача та можливості виконання ними укладених із позивачем договорів.

Суд зазначає, що предметом договору укладених між позивачем та ТОВ «Червона хвиля - плюс» є надання послуг щодо перевезення сипучих будівельних матеріалів автомобілями самоскидами на будівельний майданчик, разом з тим, транспортні послуги з перевезення до видів діяльності ТОВ «Червона хвиля - плюс» за КВЕД не передбачено.

Суд також бере до уваги протокол допиту свідка директора ТОВ «Червона хвиля - плюс» ОСОБА_2, який показав, що ТОВ «Червона хвиля - плюс» зареєстроване для здійснення конвертаційної діяльності, а як директор ТОВ «Червона хвиля - плюс» він по взаємовідносинах з підприємствами-контрагентами ніяких товарів, послуг та робіт не виконував та не поставляв.

Незважаючи на неодноразові вимоги суду, позивачем не надано на підтвердження реальності здійснених господарських операцій інших первинних документів, які підлягали б оформленню у разі фактичного здійснення цих операцій (заявки з відомостями місця провадження робіт, місце завантаження та місце розвантаження, дата початку робіт, термін роботи, об'єм роботи, товарно-транспортні накладні на перевезення товару від ПП ТОВ «Червона хвиля - плюс» до позивача, подорожніх листів, довіреностей на отримання товару, документів, що засвідчують транспортування та зберігання товару, талон замовника на товар, наявність відповідного місця зберігання товару, реєстрації заїзду та виїзду автомобілів, видаткові накладні тощо), а з окремих наданих документах не можливо встановити господарської операції, а також унеможливлює дослідження суті цієї господарської операції, а відтак, ці документи не можуть бути підтвердженням реальності її проведення.

Суд вважає, що установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності.

При цьому суд бере до уваги, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (відображення отримання послуг без їх фактичного надання тощо). Суд ураховує також, що актом перевірки контрагента позивача встановлено відсутність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності.

Суд ураховує, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд бере до уваги, що обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.

Аналогічну правову позицію наведено в листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 742/11/13-11 та від 01.11.11 №1936/11/13-11.

Як встановлено судом, факт передачі послуг, товару від контрагента позивача - ТОВ «Червона хвиля плюс», до позивача дійсно не підтверджується документально.

Суд визнає, що позивачем ні податковому органу, ні на вимогу суду не надано інші первинні документи, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій з ТОВ «Червона хвиля - плюс», а надані докази: договори, податкові накладні, рахунки-фактури, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) є недостатніми для підтвердження цього факту.

Суд зазначає, що у разі ненадходження витребуваних судом додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів.

Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

З огляду на це, суд вважає підтвердженим висновок відповідача про те, що фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентом не було, оскільки ці операції не підтверджено відповідними документами.

Таким чином, визначення відповідачем податкового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість є правомірним і відповідає вимогам чинного законодавства, підстави для скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень відсутні.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 14 червня 2013 р.