Постанова № 33314981, 03.09.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2013 р. Справа № 915/1073/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Лисенко В.А., Ярош А.І.

(Склад судової колегії сформований розпорядженням заступника голови суду №658 від 02.09.2013р.)

при секретарі судового засідання: Альошиній Г.М.

за участю представників сторін:

від позивача - Цехоцький І.А., довіреність №616/02.02.01-22/0207/14/13 від 11.03.2013р.;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 02.09.2013р.;

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду Миколаївської області від 15.07.2013 року

у справі №915/1073/13

за позовом: Миколаївської міської ради

до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

про внесення змін до договору оренди землі від 20.03.2006р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 15.07.2013 р. у справі №915/1073/13 (суддя Т.М. Дубова) позовні вимоги задоволено повністю: внесено зміни до договору оренди землі, укладеного між Миколаївською міською радою та фізичною особою- підприємцем ОСОБА_3, який зареєстровано в Державному реєстрі земель 25.04.2006р. за №040600100258, виклавши пункт 4.2. розділу 4 договору оренди землі у наступній редакції: „Річна орендна плата за земельну ділянку (9129 кв.м.) встановлюється у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки" (а.с. 63-66). Судове рішення мотивоване тим, що сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору та статтею 652 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з прийнятим рішенням, фізична особа - підприємець ОСОБА_3

звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області від 15.07.2013 р. у справі №915/1073/13 скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (а.с. 78-82).

В судовому засіданні 03.09.2013р. представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, представник позивача проти її задоволення висловив заперечення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Миколаївської міської ради від 24.02.2006р. №43/29 вирішено, зокрема, передати приватному підприємцю ОСОБА_3 в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 9129 кв.м для обслуговування придбаного майнового комплексу (для вирощування грибів) по АДРЕСА_1 (а.с. 7).

На виконання вказаного рішення 20.03.2006р. між Миколаївської міською радою („орендодавець") та приватним підприємцем ОСОБА_3 („орендар") було укладено договір оренди землі (далі - договір від 20.03.2006р.), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку для обслуговування придбаного майнового комплексу (для вирощування грибів) по АДРЕСА_1 площею 9129 кв.м строком на 10 років (а.с. 8-9).

Зазначений договір зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП „Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.04.2006р. за №040600100258.

У відповідності до пунктів 2.2, 2.3 договору від 20.03.2006р. на земельній ділянці знаходиться майновий комплекс, що належить приватному підприємцю ОСОБА_3; земельна ділянка передається в оренду без будинків, будівель, споруд та інших об'єктів.

Згідно пункту 2.4 договору від 20.03.2006р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про визначення нормативної грошової оцінки від 15.03.2006р. №163 на час укладення цього договору становить 3 809 988,15 грн. (з урахуванням коефіцієнта щорічної індексації 1,035).

Пунктом 4.2 договору від 20.03.2006р. передбачено, що річна орендна плата за земельну ділянку (9129 кв.м.) встановлюється у розмірі 1,2% від її нормативної грошової оцінки, де: нормативно грошова оцінка земельної ділянки (9129 кв.м.) на час укладення цього договору становить 3 809988,15 грн. (з урахуванням коефіцієнта щорічної індексації 1,035). Виходячи з цього розмір орендної плати за рік за цим договором на момент його укладення складає 45719, 88 грн.

Сторонами також узгоджено, що розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв'язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства й інших нормативних документів. Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього договору (пункт 4.3 договору від 20.03.2006р.)

Відповідно до пункту 4.6 договору від 20.03.2006р. умови цього договору про розмір орендної плати можуть переглядатися за згодою сторін, шляхом внесення змін у вигляді додаткової угоди, що буде невід'ємною частиною цього договору та нотаріально посвідченою.

Листом від 15.08.2011р. №2247/211/14/10 позивач звернувся до відповідача з пропозицією внести зміни до укладеного між сторонами договору від 20.03.2006р. в частині збільшення розміру орендної плати до трикратного розміру земельного податку, проте вказана пропозиція була залишена фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 без задоволення (а.с. 20, 21). Оскільки сторони не дійшли згоди щодо внесення змін до названого договору оренди, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

В силу статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічне положення закріплено в частині першій статті 188 Господарського кодексу України.

У відповідності до статей 651, 652 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Цивільний кодекс України у частинах першій, другій статті 632 передбачає застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Орендна плата за землю визначена у частині першій статті 21 Закону України "Про оренду землі" як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №309-VI від 03.06.2008р. внесені зміни до частин четвертої, п'ятої статті 21 Закону України "Про оренду землі", згідно з якими річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель- трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим законом. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині. Вказаний Закон набрав чинності з моменту опублікування 04.06.2008р.

У зв'язку з введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011р. Закон України "Про плату за землю" втратив чинність, а питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою регулюється виключно цим Кодексом, згідно зі статтею 288 якого розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель -трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відтак, у разі прийняття відповідною радою рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування у встановленому законом порядку .

Саме такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема в пункті 2.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

Рішенням Миколаївської міської ради від 09.06.2011р. №6/33 затверджено порядок визначення розміру орендної плати за землю; дозволено управлінню земельних ресурсів перегляд умов договорів оренди землі про розмір орендної плати, укладених до прийняття цього рішення, згідно з Порядком визначення розміру орендної плати за користування землею, у разі згоди орендаря; у разі, якщо по діючим договорам оренди землі розмір орендної плати менше трикратного розміру земельного податку, доручено вказаному управлінню забезпечити перегляд умов договорів оренди землі щодо розміру орендної плати за землю; при перегляді умов договорів оренди землі щодо розміру орендної плати за землю збільшити розмір орендної плати до трикратного розміру земельного податку (а.с. 18-19).

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо того, що орендна плата за земельну ділянку комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору, проте вважає передчасним висновок щодо задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до статті 21 Закону України „Про оренду землі» розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

В силу статті 15 зазначеного Закону орендна плата із зазначенням її розміру є істотною умовою договору оренди.

Запропонований позивачем розмір орендної плати не містить конкретної суми орендної плати, не визначає від якої нормативної грошової оцінки землі має бути визначено 3%, адже пунктом 4.3 договору від 20.03.2006 р. сторонами узгоджено, що розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюватиметься без внесення змін і доповнень до цього договору. В той час як існуюча редакція пункту 4.2 договору від 25.04.2006 р. чітко встановлює розмір орендної плати за рік в сумі 45719, 88 грн., що визначена у відсотках від нормативної грошової оцінки станом на момент укладення договору - 3809988 грн.

Крім того, орендодавцем не обгрунтовано підстави визначення орендної плати у відсотках від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а не в трикратному розмірі земельного податку, як то передбачено і рішенням Миколаївської міської ради від 09.06.2011р. №6/33 в частині, що стосується договорів, укладених до прийняття цього рішення, і нормами Податкового кодексу України.

За таких обставин, у місцевого господарського суду були відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Водночас необгрунтованими є доводи апеляційної скарги стосовно того, що зміна умов договору оренди землі повинна здійснюватися тільки за взаємною згодою сторін, оскільки у відповідності до положень частини другої статті 30 Закону України „Про оренду землі» у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Помилковим є також посилання скаржника на укладений між відповідачем («дарувальник») та ОСОБА_5 («обдаровуваний») договір дарування нежитлових приміщень від 08.07.2013 р. як на підставу відмови в задоволенні позовних вимог, так як зазначені обставини можуть бути підставою для розірвання договору оренди від 20.03.2006р., проте не свідчать про автоматичне припинення договірних зобов'язань з оренди землі.

Відповідно до пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Оскаржене судове рішення господарського суду Миколаївської області від 15.07.2013р. у даній справі не відповідає цим вимогам з огляду на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, та підлягає скасуванню.

Судові витрати у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 15.07.2013 року у справі №915/1073/13 скасувати.

В задоволеннні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Миколаївської міської ради на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 573,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст складено та підписано 04.09.2013р.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя В.А. Лисенко

Суддя А.І. Ярош