Рішення № 33314221, 03.09.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2013 р. Справа № 915/1141/13

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Атаманюк В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "МетаБанк", пр. Металургів, буд. 30, м. Запоріжжя, 69006

до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором № 32-28-08/0011-МК від 23.07.2008 року

за участю представників сторін

від позивача Шиян Анатолій Петрович, довіреність № 10/13-794 від 30.05.2013 року;

від відповідача представник не з'явився.

Публічне акціонерне товариство "МетаБанк" (правонаступник Акціонерного банку "Металург") звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 32-28-08/0011-МК від 23.07.2008 року у загальній сумі 31 384, 17 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.07.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 16.07.2013 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.07.2013 року розгляд справи відкладено на 27.08.2013 року у зв'язку з неявкою представників сторін.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.08.2013 року продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 03.09.2013 року у зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребування доказів.

Ухвалою господарського суду миколаївської області від 03.09.13 року здійснено процесуальне правонаступництво позивача Акціонерного банку "Металург" (код ЄДРПОУ 20496061) шляхом заміни його правонаступником - Публічним акціонерним товариством "МетаБанк" (код ЄДРПОУ 20496061).

30.08.2013 року до канцелярії господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла заява, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 32-28-08/0011-МК від 23.07.2008 року в сумі 24 499, 27 грн., 4 663, 36 грн. - заборгованість за відсотками; 1 845, 98 грн. - пеню за несвоєчасне погашення кредиту; 371, 37 грн. - пеню за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту.

Розглянувши подану заяву, суд встановив наступне.

Частиною четвертою ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року з останніми змінами від 29.05.13 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено наступне.

ГПК України, зокрема статтею 22, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Пунктом 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року з останніми змінами від 29.05.13 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Згідно ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Вказана заява є заявою про зменшення розміру позовних вимог, оскільки позивачем на виконання вимог ухвали суду здійснено перерахунок розміру пені. Оскільки зазначена заява не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, вона прийнята судом до розгляду.

Отже, судом розглядаються позовні вимоги з урахуванням вищевказаної заяви.

Представник позивача у судовому засіданні 03.09.2013 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив наступне.

23.07.2008 року між Акціонерним банком "Металург", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "МетаБанк", (далі Банк, позивач) та Приватним підприємцем ОСОБА_3 (далі - Позичальник, відповідач) було укладено кредитний договір № 32-28-08/0011-МК (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Банк видає Позичальнику кредит у сумі 30 000, 00 грн. на термін до 22 липня 2010 року включно у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до умов Договору Позичальник зобов'язався: повністю погасити Банку кредит, отриманий за Договором, у перший робочий день, наступний за днем, передбаченим у п. 1.1 Договору; протягом дії Договору щомісячно здійснювати погашення кредиту частинами по 1 250, 00 грн. не пізніше передостаннього робочого дня місяця, починаючи з серпня 2008 року; сплатити банку відсотки за користування кредитом та комісію за надання кредиту в розмірі та порядку, визначеному у п. 4.2, 4.3 Договору.

Відповідно до п. 4.2, 4.3 Договору Позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 40 % річних та комісію за надання кредиту в розмірі 1 448, 00 грн. в день укладення Договору.

Видача кредиту була здійснена шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника (2600010105101), що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 23.07.2008 року по 03.06.2013 року та меморіальним ордером № КР23120752 від 23.07.2008 року на суму 30 000.00 грн.

Свої зобов'язання за Договором відповідач не виконав, регулярного щомісячного погашення частини кредиту і відсотків за користування кредитними коштами не здійснював, внаслідок чого заборгованість за Договором станом на 04.06.2013 року склала 24 499, 27 грн.

Із посиланням на норми ст. 509, 526, 546, 549-551, 610-612, 625, 1046, 1048, 1049, ч.1 ст. 1050, 1054 ЦК України та на умови Договору позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 32-28-08/0011-МК від 23.07.2008 року в сумі 24 499, 27 грн., заборгованість за відсотками в сумі 4 663, 36 грн.; пеню за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 1 845, 98 грн.; пеню за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту в сумі 371, 37 грн.

Відповідач не скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом та повноважного представника у судове засідання 03.09.2013 року не направив.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 з останніми змінами від 29.05.13 року особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача по дату, час та місце судових засідань. Зокрема, ухвали господарського суду надсилались за належною адресою відповідача, вказаною у позовній заяві та Свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (арк. справи 15).

Ухвали господарського суду від 05.07.13 року повернуті поштовою установою до суду із відміткою "за закінченням терміну зберігання" (арк. справи 31-33, 34-36). Відтак, судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином відповідача про дату, час та місце судових засідань.

Явка відповідача чи його повноважного представника не визнавалась судом обов'язковою.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9.2 вищевказаної Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

23.07.2008 року між Акціонерним банком "Металург", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "МетаБанк", (далі Банк, позивач) та Приватним підприємцем ОСОБА_3 (далі - Позичальник, відповідач) було укладено кредитний договір № 32-28-08/0011-МК (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Банк видає Позичальнику кредит у сумі 30 000, 00 грн. на термін по 22 липня 2010 року включно, у порядку та на умовах, передбачених цим договором (арк. справи 6-7).

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовами кредитного договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 3.1.1, 3.1.2 Договору Позичальник зобов'язався: повністю погасити Банку кредит, отриманий за Договором, у перший робочий день, наступний за днем, передбаченим у п. 1.1. Договору. Протягом дії Договору щомісячно здійснювати погашення кредиту частинами по 1 250, 00 грн. не пізніше передостаннього робочого дня місяця, починаючи з серпня 2008 року. Сплатити банку відсотки за користування кредитом та комісію за надання кредиту в розмірі та порядку, визначеному у п. 4.2, 4.3 Договору.

Відповідно до п. 4.2 Договору Позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 40 % річних. Відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником за весь час фактичного користування кредитом за період з дня видачі кредиту по день, визначений у п. 1.1 цього Договору.

Відповідно до п. 4.4 Договору у разі виникнення простроченої заборгованості по сплаті відсотків та комісії Позичальник спочатку сплачує Банку заборгованість за відсотками та комісією, потім за кредитом, а в останню чергу - неустойку (штраф, пеню) та відшкодовує збитки.

Відповідно до п. 5.2 Договору в разі порушення Позичальником строку погашення кредиту, зазначеного в п. 3.1.1 цього Договору або у письмовому повідомленні банку згідно з п.п. 2.2.1 та п. 3.1.4 цього Договору, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 0,5 % від простроченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 5.3 Договору в разі порушення Позичальником строку сплати відсотків, передбачених п. 4.2 Договору, строків сплати комісій, передбачених п. 4.3 Договору, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 0,5% від простроченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 5.5 Договору розмір пені за Договором не обмежується подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

Відповідно до п. 6.1 Договору Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань по погашенню кредиту, сплаті відсотків, інших платежів, неустойки (штрафу, пені), а також відшкодування збитків.

Судом встановлено наступне.

На виконання умов договору Банком було виконано взяті на себе зобов'язання щодо видачі кредиту. Видача кредиту була здійснена відповідно до п. 4.1 Договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника (2600010105101), що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 23.07.2008 року по 03.06.2013 року (арк. справи 52-71) та меморіальним ордером № КР23120752 від 23.07.2008 року на суму 30 000.00 грн. (арк. справи 14)

Свої зобов'язання за Договором відповідач виконав частково, погасивши кредит в розмірі 5 500, 73 грн. Починаючи з лютого 2013 року регулярного щомісячного погашення частини кредиту і відсотків за користування кредитними коштами відповідачем не здійснювалось, внаслідок чого заборгованість за Договором станом на 04.06.2013 року склала 24 499, 27 грн., що підтверджується випискою по рахунку № 9611810105101 (арк. справи 53) та Довідкою від 30.08.2013 року (арк. справи 74-75).

Станом на день розгляду справи відповідачем не спростовано факту наявності вказаної заборгованості, як і не подано суду доказів оплати боргу. Отже, вимога про стягнення суми основної заборгованості з відповідача в розмірі 24 499, 27 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за відсотками, то слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 4.2 Договору Позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 40 % річних. Відсотки за користування кредитом сплачуються Позичальником за весь час фактичного користування кредитом за період з дня видачі кредиту по день, зазначений у п. 1.1 Договору.

Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється Банком виходячи із фактичного терміну користування кредитом та суми заборгованості за кредитом із розрахунку 365 (366) днів на рік.

Перше нарахування відсотків здійснюється за період з дня видачі кредиту по день, що передує останньому робочому дню у липні 2008 року включно. Наступні нарахування відсотків здійснюються щомісячно за період останнього робочого дня місяця, у якому здійснювалося попереднє нарахування відсотків, по день, що передує останньому робочому дню місяця чергового нарахування відсотків включно. У місяці погашення кредиту відсотки за користування кредитом нараховуються по день, що передує дню погашення кредиту.

Нараховані Банком відсотки за користування кредитом сплачуються Позичальником не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем, у якому вони нараховані (період сплати відсотків).

Як вбачається з поданої суду Довідки (розрахунку) позивачем нараховано відповідачу за період з 31.07.2008 року по 27.05.2013 року відсотки за користування кредитом на загальну суму 20 468, 92 грн. (арк. справи 76-78). Відповідачем частково погашено відсотки за користування кредитом в сумі 15 805, 56 грн. Відтак, заборгованість за відсотками станом на 27.05.13 року становить 4 663, 36 грн. Розрахунок відсотків здійснено позивачем арифметично правильно.

Враховуючи вищевикладене, приписи ст. 1048 ЦК України та умови Договору, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками по кредиту за період з 31.07.2008 року по 27.05.2013 року в сумі 4 663, 36 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення пені за порушення строків повернення кредиту за період з 03.12.2012 року по 03.06.2013 року в сумі 1 845, 98 грн. та пені за порушення строків повернення відсотків по кредиту за період з 03.12.2012 року по 03.06.2013 року в сумі 371, 37 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до п. 5.2 Договору в разі порушення Позичальником строку погашення кредиту, зазначеного в п. 3.1.1 цього Договору або у письмовому повідомленні банку згідно з п.п. 2.2.1 та п. 3.1.4 цього Договору, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 0,5 % від простроченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 5.3 Договору в разі порушення Позичальником строку сплати відсотків, передбачених п. 4.2 Договору, строків сплати комісій, передбачених п. 4.3 Договору, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 0,5% від простроченої суми за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за порушення строків повернення кредиту за період з 03.12.2012 року по 03.06.2013 року в сумі 1 845, 98 грн., а також нарахування пені за порушення строків повернення відсотків по кредиту за період з 03.12.2012 року по 03.06.2013 року в сумі 371, 37 грн. Розрахунок пені здійснено арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, та в межах шестимісячного строку. Період нарахування визначено позивачем правильно. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. справи 79-80). Отже, вимога про стягнення пені за порушення строків повернення кредиту за період з 03.12.2012 року по 03.06.2013 року в сумі 1 845, 98 грн., а також пені за порушення строків повернення відсотків по кредиту за період з 03.12.2012 року по 03.06.2013 року в сумі 371, 37 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Приписами ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно зі ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є підставними, обґрунтованими та підтвердженими належними доказами. Позов підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 15, 202, 509, 525, 526, 549, 551, 610-612, 629, 1048, 1054 ЦК України, ст. 193, 232 ГК України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов Публічного акціонерного товариства "МетаБанк" (код ЄДРПОУ 20496061) до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_3 (код НОМЕР_1) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 32-28-08/0011-МК від 23.07.2008 року.

Стягнути з відповідача Приватного підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) на користь позивача Публічного акціонерного товариства "МетаБанк", пр. Металургів, буд. 30, м. Запоріжжя, 69006 (код ЄДРПОУ 20496061, р/р 29092648740 в АТ "МетаБанк", МФО 313582):

- 24 499, 27 грн. (двадцять чотири тисячі чотириста дев'яносто дев'ять грн. 27 коп.) - основної заборгованості за кредитним договором № 32-28-08/0011-МК від 23.07.2008 року;

- 4 663, 36 грн. (чотири тисячі шістсот шістдесят три грн. 36 коп.) - заборгованості за відсотками по кредитному договору № 32-28-08/0011-МК від 23.07.2008 року за період з 31.07.2008 року по 27.05.2013 року;

- 1 845, 98 грн. (одна тисяча вісімсот сорок п'ять грн. 98 коп.) - пені за порушення строків повернення кредиту за період з 03.12.2012 року по 03.06.2013 року по кредитному договору № 32-28-08/0011-МК від 23.07.2008 року;

- 371, 37 грн. (триста сімдесят одна грн. 37 коп.) - пені за порушення строків повернення відсотків по кредиту за період з 03.12.2012 року по 03.06.2013 року по кредитному договору № 32-28-08/0011-МК від 23.07.2008 року;

- 1 720, 50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.09.2013 року.

Суддя Е.М. Олейняш