Рішення № 33313374, 06.09.2013, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 1805/9569/2012

Провадження № 2/591/140/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 вересня 2013 року

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого - судді Грищенко О.В.,

секретаря Біріної Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ПАТ „Укрсиббанк" про визнання права власності, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, припинення права власності, визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач за первісним позовом свої вимоги мотивує тим, що з 13.10.2006 р. до 2013 р. перебувала у шлюбі з відповідачем. В період шлюбу подружжям була придбана квартира АДРЕСА_1, зареєстрована на ім'я відповідача. Просить визнати за нею право власності на ? частину зазначеної квартири.

Відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом, який мотивує тим, що спірна квартира АДРЕСА_1 була придбана під час шлюбу частково за спільні кошти подружжя, і частково за кредитні кошти, і він є позичальником за кредитним договором та сплачує кредит. У звязку з цим просив здійснити поділ майна - спірної квартири, з урахуванням його зобов'язань за кредитним договором та з виплатою ним ОСОБА_1 грошової компенсації в сумі 7 565,20 грн., а також припинити її право власності на ? частку спірної квартири, визнавши за ним право власності на дану квартиру.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом підтримав позовні вимоги в повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечував. Пояснив суду, що в придбання спірної квартири за 126 250 грн. позивачкою були вкладені її особисті кошти в сумі 90 900 грн., які були отримані нею від продажу домоволодіння, отриманого нею в порядку спадкування. А різницю вартості в сумі 35 350 грн. було сплачено за рахунок кредитних коштів, які отримав за договором кредиту ОСОБА_2 Тому вважав, що запропонована відповідачем компенсація в розмірі 7 565,20 грн. є явно несправедливою, і з цих підстав ОСОБА_1 заперечує проти задоволення зустрічного позову.

Представник відповідача за первісним позовом проти задоволення позовних вимог заперечував, пояснив суду, що право власності на ? частину спільного майна подружжя - це право, передбачене законом, і спір з цього приводу відсутній. В той же час, підтримуючи зустрічні позовні вимоги, просив припинити право власності позивачки на ? частину спірної квартири, з виплатою їй компенсації, розмір якої розрахував, виходячи з суми кредитних зобов'язань, які буде виконувати і в майбутньому, до 2028 року. Просив також визнати за ним право власності на спірну квартиру.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

З 08.08.1997 р. до 15.04.2013 р. сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, що не заперечувалося ними в судовому засіданні.

Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 05.12.2007 року ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1, вартістю 126 250 грн., з яких 90 900 грн. отримано покупцем до підписання цього договору, а 35 350 грн. повинна бути сплачена не пізніше 05.12.2007 року. (а.с.6).

Згідно з договором про надання споживчого кредиту від 05.12.2007 року ОСОБА_2 отримав в АКБ „Укрсиббанк" кредит на придбання квартири АДРЕСА_1, в сумі 7 000 дол. США, що дорівнює за курсом НБУ 35 350 грн., з кінцевим терміном повернення 04.12.2028 року, зі сплатою відсотків при застосуванні ануїтентної схеми погашення. (а.с.89-94).

В забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором квартира АДРЕСА_1 передана позичальником в іпотеку банку, що підтверджується договором іпотеки від 05.12.2007 року. (а.с.84-85).

За інформацією ПАТ „Укрсиббанк" від 06.08.2013 року, наданою на запит суду, станом на 31.07.2013 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором від 05.12.2013 року складає 5 631,29 доларів США, з яких: 5 583,3 долари США - заборгованість за кредитом, 47,99 долари США - заборгованість за відсотками. (а.с.175).

Дійсна ринкова вартість спірної квартири на даний час, згідно із звітом про оцінку, складає 135 300 грн.(а.с.118-132).

Витягом з Державного реєстру правочинів підтверджується, що 05.12.2007 року об 11 год. 27 хв. зареєстровано договір купівлі-продажу ОСОБА_1 будинку за адресою АДРЕСА_2 (а.с.58), а цього ж дня, о 14-45 год. зареєстровано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (а.с.59).

Згідно з копією розписки, яка міститься в матеріалах справи, ОСОБА_2 05.08.2012 року, в присутності двох свідків, забрав речі, які були придбані ним: холодильник, килим, мікрохвильову піч, телевізор, пилосос. Претензій більше пред'являти не буде (а.с.60).

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами Сімейного кодексу України, Цивільного кодексу України.

Статтею 61 СК України визначено об'єкти права спільної сумісної власності.

Згідно із ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Отже, за загальним правилом майно, придбане подружжям у кредит, є спільною власністю чоловіка та дружини. Також ст. 70 СК України передбачено, що в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Аналогічна норма закріплена також в ст. 370 ч. 2 ЦК України, якою передбачено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними.

Згідно з положеннями ст. 65 СК України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Частинами 4, 5 ст. 71 СК України передбачено, що присудження одному з подружжя грошової компенсації допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України, та можливе лише за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1. частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2. річ є неподільною;

3. спільне володіння і користування майном є неможливим;

4. таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Відповідно до ч. 2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у абзаці третьому пункту 6 постанови "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" від 4 жовтня 1991 року № 7, розмір такої грошової компенсації визначається за угодою сторін, а за відсутності такої угоди - судом за дійсною вартістю будинку (квартири) на час розгляду справи.

Судом встановлено, що після розірвання шлюбу квартира АДРЕСА_1 є єдиним об'єктом спільного майна, яке підлягає поділу. Оскільки суд при розгляді спорів про поділ майна подружжя повинен встановити весь обсяг спільного майна подружжя, в судовому засіданні було встановлено, що до звернення до суду між подружжям було мирним шляхом вирішено питання про поділ спільного майна, про що свідчить розписка в матеріалах справи, і спір з цього приводу між ними відсутній, що підтвердили також представники сторін в судовому засіданні. Спірна квартира була придбана під час шлюбу для проживання сім'ї, тобто є спільною сумісної власністю подружжя. Частки кожного із сторін в цій власності, відповідно до наведених вище норм закону, є рівними, тобто складають по ? частині квартири. Після розірвання шлюбу між сторонами склалися неприязні стосунки, і спільне проживання їх в цій квартирі є неможливим. Квартира є однокімнатною, і виділити належні сторонам частки в натурі неможливо. Однак, для припинення права власності ОСОБА_1, з присудженням на її користь з іншого співвласника - ОСОБА_2 відповідної грошової компенсації, згідно з наведеними нормами закону, можливе лише за її годи та за умови внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. В судовому засіданні представник ОСОБА_1 заперечував проти присудження грошової компенсації та категорично не погоджувався з її розміром. Із свого боку, представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 наполягав на тому, що розмір компенсації, яку він згоден сплатити відповідачці, складає 7 565,20 грн., в той час, як дійсна ринкова вартість ? частини цієї квартири складає 67 650 грн. На таку суму компенсації сам ОСОБА_2 був не згоден, та вартість цієї частки на депозитний рахунок суду не вніс. Натомість, обґрунтовуючи свої вимоги та розмір компенсації в сумі 7 565,20 грн., він послався на те, що зобов'язання за кредитним договором виконує він, оскільки цей договір підписаний ним, а тому, і в майбутньому, тобто до 2028 року, він буде продовжувати виконувати свої зобов'язання перед банком, і з урахуванням сум, які належать до виплат за кредитом в майбутньому, розмір компенсації складає 7 565,20 грн.

Суд не може погодитися з такими доводами, оскільки даний кредит був взятий для потреб сім'ї, і витрачений на придбання квартири для проживання сім'ї. Це означає, що дружина та чоловік, незалежно від припинення шлюбу, мають рівні права та обов'язки щодо спільно нажитого у шлюбі майна, оскільки розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобов'язань за кредитом, що витікає з положень ст. 65 СК України.

На думку суду, безпідставною є вимога позивача за зустрічним позовом про зарахування, при визначенні розміру компенсації, сум кредитних платежів, які в майбутньому до 2028 року необхідно буде сплачувати, оскільки по-перше, ці платежі ще не внесені, і не виключена можливість припинення їх виплат ОСОБА_2, а по-друге, ОСОБА_1 має рівні з ОСОБА_2 обов'язки щодо виконання зобов'язань за цим кредитом. І сама позивачка в судовому засіданні не заперечувала проти погашення нею кредиту. Тобто, після внесення передбачених кредитним договором сум за цими зобов'язаннями сторони мають право звертатися з відповідними вимогами одна до одної.

Крім того, суд враховує, що оскільки спірна квартира до повного погашення боргових зобов'язань перед банком є предметом іпотеки, тому власники до цього часу не зможуть вчинити дії щодо розпорядження цим майном.

Не погоджуючись із зустрічними позовними вимогами, позивачка посилалася також на ту обставину, що на придбання спірної квартири були витрачені, окрім кредитних, кошти в сумі 90 900 грн., які належали особисто їй після продажу спадкового майна - будинку по АДРЕСА_2. В матеріалах справи є дані про те, що дійсно в один день були нотаріально оформлені дві угоди: спочатку купівлі-продажу будинку по АДРЕСА_2, потім купівлі-продажу спірної квартири. Однак, як на підставу своїх позовних вимог про визнання за нею права власності на ? частину спільного майна подружжя, позивачка не посилалася, і презумпцію спільності майна подружжя, яка закріплена в ч. 2 ст. 60 СК України, не спростувала, що є її обов'язком. Тому суд, встановивши ці обставини, не може взяти їх до уваги при вирішенні позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд вважає, що необхідно задовольнити вимоги позивачки за первісним позовом та визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, а також частково задовольнити зустрічні позовні вимоги, поділивши майно подружжя, а саме: квартиру АДРЕСА_1, виділивши по ? її частині ОСОБА_1 та ОСОБА_2, визнавши за ним право власності на ? частину цієї квартири.

Керуючись ст.ст. 61, 70, 71 Сімейного Кодексу України, ст. 365, 370 ЦК України, ст. ст. 10-11, 57-60, 88, 130, 174, 212-215, 218, 367 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково. Поділити майно подружжя, а саме: квартиру АДРЕСА_1, виділивши по ? її частині ОСОБА_1 та ОСОБА_2, визнавши за ним право власності на ? частину цієї квартири.

В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана особою яка була присутня при оголошенні рішення суду протягом 10 днів з дня його оголошення а особою яка не брала участі в розгляді справи протягом 10 днів з дня отримання копії рішення до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо скаргу не було подано.

Суддя