Постанова № 33312412, 02.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2013 року Справа № 914/1033/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.,

суддів Жаботиної Г.В., Капацин Н.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Демчук О.В.

від відповідача: не з'явився

від 3-тьої особи: не з'явився

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2013р.

у справі № 914/1033/13-г Господарського суду Львівської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Дрогобичтеплоенерго" Дрогобицької міської ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз",

про стягнення 714684,29 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.05.2013р. (суддя Пазичев В.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2013р. (судді: Дубник О.П., Скрипчук О.С., Матущак О.І.), позов задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства "Дргобичтеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 25461,97грн. інфляційних втрат, 133538,70грн. 3% річних, 111136,72грн. пені. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись частково з прийнятими у справі рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині відмови у позові щодо стягнення суми пені в розмірі 444546,90грн. та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

30 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством по газифікації та газопостачанню "Львівгаз" (Постачальник) та Комунальним підприємством "Дрогобичтеплоенерго" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №ТЕ10Н, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві імпортований природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2. цього договору.

Відповідно до п.4.1 договору перша оплата у розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

1 листопада 2011 року між Постачальником та Покупцем укладено додаткову угоду №4 до договору купівлі-продажу, відповідно до якої сторони виклали п.4.1 договору купівлі-продажу у наступній редакції: "перша оплата у розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу".

Відповідно до п.7.2.1 договору купівлі-продажу (з врахування додаткової угоди №4 від 01.11.2011 року до договору купівлі-продажу) у разі порушення Покупцем умов п.4.1 цього договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який розраховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Додатковою угодою №1 від 17.01.2012 року до договору купівлі-продажу назву договору змінено на "Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом" та викладено в новій редакції умови цього договору.

Зокрема, відповідно до п.4.6 договору постачання оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу потягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до договору. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п.6.2.2 договору постачання у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Додатковою угодою №2 від 10.08.2012 року до договору постачання сторони погодились припинити дію договору постачання в частині постачання природного газу з 01.09.2012 року.

На виконання умов договору Публічне акціонерне товариство по газифікації та газопостачанню "Львівгаз" протягом листопада 2011 року-квітня 2012 року відповідно до актів приймання-передачі природного газу поставило Комунальному підприємству "Дргобичтеплоенерго" природний газ на загальну суму 12711063,37грн., яку останній сплатив з порушенням визначених договором строків розрахунків.

14 листопада 2012 року між Публічним акціонерним товариством по газифікації та газопостачанню "Львівгаз" (Первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №14/7011/12, відповідно до п.1.1 якого Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника Первісного кредитора - Комунального підприємства "Дрогобичтеплоенерго" за договором на постачання природного газу №ТЕ10Н від 30.09.2011 року у сумі 5373363,37грн. Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п.1.1 договору, до Нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням Боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором (п.1.2 договору). Первісним кредитором Новому кредиторові були також передані всі необхідні документи.

16 листопада 2012 року Первісний кредитор повідомив боржника (відповідача) про відступлення права вимоги за договором №ТЕ10Н Новому кредиторові - Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відповідно до вищезазначеного договору від 14.11.2012р.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 Цивільного Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст. 549 цього Кодексу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з простроченням відповідачем оплати позивачем було нараховано 555683,62грн. пені, 133538,70грн. 3% річних та 24461,97грн. інфляційних втрат.

Розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат суди визнали правильним, тому правомірно задовольнили позовні вимоги в цій частині.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Господарські суди дослідили наявність підстав, передбачених ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України для зменшення розміру штрафних санкцій та правомірно зменшили заявлений до стягнення розмір пені до 20%, що становить 111136,72грн., з чим погоджується і суд касаційної інстанції.

З огляду на встановлені обставини та норми наведеного законодавства, суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір у даній справі.

З урахуванням викладеного, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2013р. у справі № 914/1033/13-г - без змін.

Головуючий - суддя Карабань В.Я.

судді Жаботина Г.В.

Капацин Н.В.