Постанова № 33312375, 05.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2013 року Справа № 916/839/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Дерепи В.І.

суддів Грека Б.М., Палія В.В. (доповідач)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський

торговий дім"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.07.2013

у справі № 916/839/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський

торговий дім"

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про витребування майна та стягнення 6 700,00 грн.

за участю представників:

позивача: Бондар Р.В.- предст. (дов. від 17.01.2013р.)

відповідача: ОСОБА_1- СПД- фізична особа

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про витребування з незаконного володіння відповідача стіл (місце) НОМЕР_1, що є власністю і знаходиться на території Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім" за адресою: АДРЕСА_1, шляхом вилучення у Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 столу (місця) НОМЕР_1 і передання його Товариству з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім", а також про стягнення (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) неустойки у розмірі 6700,00грн. за користування річчю за час прострочення.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.05.2013 року у справі № 916/839/13 (суддя Д'яченко Т.Г.) позовні вимоги задоволено повністю, із посиланням на їх обґрунтованість.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.07.2013 року (судді Лавриненко Л.В., Пироговський В.Т., Філінюк І.Г.) апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено, рішення господарського суду Одеської області від 28.05.2013 року у справі № 916/839/13 скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Постанову мотивовано тим, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушених прав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У відзиві відповідач проти доводів касаційної скарги заперечив, просить судовий акт попередньої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, Розпорядженням Одеського міського голови від 17.12.1998 р. № 414-01р "Про організацію тимчасового ринку по торгівлі непродовольчими товарами на території, що зайнята будівництвом споруди універмагу по АДРЕСА_1" АТ "Одеський торговий дім" м. Одеса (позивачу по справі) надано дозвіл на замовлення розробки робочого проекту благоустрою території, що зайнята будівництвом споруди універмагу по АДРЕСА_1, та улаштування на цій території тимчасового ринку непродовольчих товарів.

Пунктом 1.4 розпорядження АТ "Одеський торговий дім" м. Одеса повідомлено про те, що улаштування та експлуатація тимчасового ринку на ділянці за вказаною адресою можлива до введення в експлуатацію споруди універмагу. Вирішено також вважати територію ринку місцем, спеціально відведеним для торгівлі.

Відповідно до укладеного між Виконавчим комітетом Одеської міської ради та Закритим акціонерним товариством "Одеський торговий дім" м. Одеса договору на право тимчасового користування землею від 31.05.1997 р. земельна ділянка по АДРЕСА_1 знаходиться у тимчасовому довгостроковому користуванні (на 50 років), в тому числі, до двох років - для завершення будівництва, 48 років - для експлуатації та обслуговування будинку ЗАТ "Одеський торговий дім" м. Одеса.

01.01.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім" м. Одеса та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 м. Одеса укладено договір № ДГ ДГ- 0644 оренди торгового місця на території, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім" АДРЕСА_1. За умовами цього договору підприємство надає, а підприємець приймає у тимчасове платне користування стіл (місце) № 499 на території, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім" АДРЕСА_1.

За умовами п. 2 договору вартість оренди одного місця (лотка) становить 750 грн. на місяць, в т. ч. ПДВ. В зазначену суму входить відшкодування фактичних витрат підприємства за користування землею, комунальні послуги, прибирання приміщень загального користування та території, охорону громадського порядку та інші витрати.

Пунктом 7 зазначеного договору визначено, що він укладається до початку будівельних або інших робіт, пов'язаних з цільовим використанням чи реконструкцією території, на якій розташоване торгівельне місце, у зв'язку з чим підприємець зобов'язується звільнити торгове місце, що займає. Узгоджений сторонами термін дії договору склав з 01.01.2012 р. до 30.04.2012 р.

Додатковими угодами від 01.05.2012 р., від 01.09.2012 р. та від 01.11.2012 р. № 1 до договору оренди від 01.01.2012 р. № ДГ ДГ- 0644 строк дії договору оренди продовжено до 30.12.2012 року, включно.

Також, умовами договору оренди торгового місця від 01.01.2012 р. № ДГ ДГ- 0644 передбачено, що підприємець, повідомлений про закриття території, на якій розташоване торгове місце, та ліквідацію торгівельних місць, зобов'язується не чинити перешкод закриттю торгового місця.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до довідки ПАТ АБ "Порто-Франко" м. Одеса про рух грошових коштів від 08.04.2013 р. № 28/153 за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 через в касу банку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім" м. Одеса сплачено 9 000 грн.

17.01.2013р. у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди, позивач звернувся до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Одеса з вимогою № 81 про повернення за актом орендованого столу (місця).

Невиконання відповідачем обов'язку щодо повернення майна після закінчення дії договору оренди стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що за своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором найму (оренди).

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив із їх обґрунтованості, у зв'язку з чим судом було винесено рішення про витребування майна із незаконного володіння відповідача, шляхом вилучення майна у відповідача та передання його позивачу. Також було стягнуто 6700,00грн. неустойки.

Проте, суд першої інстанції при вирішенні спору у даній справі не звернув уваги на те, що у мотивувальній частині позовної заяви міститься посилання як на норми статті 785 ЦК України, так і на положення ст. 387 ЦК України, яка регулює питання витребування майна власником від особи, яка без відповідної правової підстави заволоділа ним. При цьому, прохальна частина позовної заяви фактично містить вимогу про витребування майна із чужого незаконного володіння (віндікаційний позов). Суд, за результатом розгляду позовних вимог, задовольнив такий віндікаційний позов.

Предметом віндікаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном, тобто не власника про повернення індивідуально-визначеного майна із чужого незаконного володіння.

Проте, суд першої інстанції, задовольняючи позов, не врахував, що позивач, який звертається до суду в порядку ст. 387 ЦК України з вимогою про витребування майна з незаконного володіння третьої особи (віндікаційним позовом), повинен довести факт незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння такою особою спірним майном.

Судом апеляційної інстанції було додатково встановлено, що стіл (місце) № 499 знаходиться на території позивача за адресою: АДРЕСА_1. Дані столи, які передавались в оренду фізичним особам - підприємцям, в т. ч. СПД -фізичній особі ОСОБА_1, представляють собою зварені металеві конструкції, які знаходяться на охоронюваній території ринку. Тобто, знаходяться у володінні позивача.

В силу приписів ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності полягає в наявності у власника прав володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку про те, що позов у даній справі має бути спрямований на захист права користування та розпорядження спірним майном.

Отже, для правильного вирішення спору у даній справі суду належало з'ясувати, який саме спосіб захисту порушеного права обрано позивачем (про спонукання відповідача до вчинення дії - повернути майно після закінчення дії договору оренди чи про витребування майна із чужого незаконного володіння). Для чого, суду належало запропонувати позивачу визначитись із предметом та підставою позову, викласти позовні вимоги у відповідності до обраного способу захисту та вирішити спір у залежності від характеру зобов'язань відповідача.

Нез'ясування судом даних обставин, фактично, призвело до витребування судом майна із володіння особи, у якої воно не знаходиться. Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, відмовив у задоволенні позову із формальних підстав, не дивлячись на те, що у мотивувальній частині позову міститься посилання, у тому числі, і на положення ст. 785 ЦК України, проте, прохальна частина позову не відповідає способу захисту, що передбачений даною статтею. При цьому, відмову у задоволенні позову в частині стягнення неустойки за користування річчю за час прострочення судом апеляційної інстанції жодним чином не обґрунтовано.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, ні постанову апеляційної інстанції, ні рішення суду першої інстанції не можна визнати законними, обґрунтованими та справедливими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 28.05.2013 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.07.2013 року зі справи №916/839/13 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

В.В. Палій