Ухвала суду № 33312350, 30.08.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Юрченко І.М.

Суддя-доповідач - Білак С. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2013 року справа №432/2556/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Білак С.В., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Стахановського міського суду Луганської області від 22 травня 2013 року у справі № 432/2556/13-а за позовом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Державного казначейства України в Луганській області, Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області про визнання дій незаконними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової компенсації по втраті годувальника,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_2 (далі - позивач) до Головного управління Державного казначейства України в Луганській області (далі - відповідач - 1), Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області (далі - відповідач - 2) про визнання дій незаконними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової компенсації по втраті годувальника.

Позивач просив визнати дії відповідача 1, що полягають в не донарахуванні і несплаті встановленої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи» суми одноразової компенсації сім'ї, яка втратила годувальника, - незаконними, такими що обмежують конституційні і громадянські права, як вдови учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який був інвалідом 1-ї групи.

Визнати незаконним правовий акт індивідуальної дії відповідача 1, тобто його рішення про відмову у задоволенні заяви про перерахунок одноразової грошової компенсації по втраті годувальника, що міститься у відповіді відповідача від 19.02.2013р. №908.

Зобов'язати відповідача 1 зробити перерахунок та здійснити належну виплату одноразової грошової компенсації по втраті годувальника у сумі, що не може бути меншої ніж 60 мінімальних заробітних плат із врахуванням встановленої величини мінімальної заробітної плати на день сплати заборгованості.

Зобов'язати відповідача 2 забезпечити належну виплату одноразової грошової компенсації по втраті годувальника у сумі, що не може бути меншої ніж 60 мінімальних заробітних плат із врахуванням встановленої величини мінімальної заробітної плати на день сплати, за рахунок коштів Державного бюджету України.

Ухвалою Стахановського міського суду Луганської області від 22 травня 2013 року позовну заяву було залишено без розгляду, на підставі ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з пропуском строку звернення до суду з даним позовом.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції повністю проігнорував при застосуванні строків позовної давності ст. 58 Конституції України, яка встановлює заборону зворотної дій законів у часі. Але суд застосував ст. 99 КАС України до правовідносин з виплати компенсації, які на думку суду склалися у 1994 року, ще до прийняття КАС України (а він діє тільки з 01.09.2005р.). В період до вступу в силу положень КАС України, оскільки відносини з виплати компенсації відносилися до сфери цивільних правовідносин, позивач мала право розраховувати і розраховувала на відсутність скорочених строків позовної давності у цій сфері і на застосування Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду (за якою строки на відшкодування не пропущені, так само, як і за спеціальним національним законодавством). Європейський Суд з прав людини вже висловлював свою думку, що порушення принципу правової впевненості і правової визначеності при вирішенні судових справ є порушенням ст. 6 ч.1 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, але суд першої інстанції проігнорував права і принцип правової визначеності, встановив для позивача зобов'язання, які вона не могла передбачити у 1994 році, що є порушенням міжнародних зобов'язань України щодо захисту прав людини.

Позивач має права на поновлення строків позовної давності із врахуванням того, що згідно із ст. 99 ч.4 КАС України вона взнала про порушення своїх прав тільки з дати отримання відповіді УПСЗН від 13.02.2012р., де їй відмовили у належній сплаті боргу. Тому вона просила суд першої інстанції поновити строк на звернення до суду з цих підстав та за вище наведених обставин.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з зазначеним позовом звернулася до суду першої інстанції 12.04.2013 року (а.с. 1).

Позовні вимоги стосуються періоду з 09 жовтня 1994 року - з дати смерті ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 17).

Відповідно до абз. 1 ч.2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Як на час подання цього позову, так і на момент прийняття судом оскаржуваної ухвали відповідно до частини першої статті 99 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач про порушення свого права, якщо він вважав його порушеним, повинен був дізнатися при виплаті йому відповідачем суми одноразової компенсації сім'ї, яка втратила годувальника. Звернення позивача до відповідача із заявою щодо сплати зазначеного виду допомоги за минулий час не є передбаченою законом можливістю досудового порядку вирішення спору в розумінні частини четвертої статті 99 КАС України.

Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановлюється ухвала.

Закони, інші нормативно-правові акти, судові рішення є доступними для ознайомлення всіма громадянами, і можливість обізнаності людини про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання такої людини.

Доказів, що засвідчують тривале захворювання, що не давало можливості звернутися з позовом та призначити представника, інші причини, які не залежали від волі позивача, до суду надано не було.

Обставини, які б заважали (робили б неможливим) звернення позивача до суду з цим позовом, за матеріалами справи відсутні.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що оскільки позивачем не заявлено обґрунтованого клопотання про поновлення строку, не надано доказів поважності пропуску строку звернення до суду, тому судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду з цим позовом.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Стахановського міського суду Луганської області від 22 травня 2013 року у справі № 432/2556/13-а за позовом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Державного казначейства України в Луганській області, Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області про визнання дій незаконними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової компенсації по втраті годувальника - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали складена 30 серпня 2013 року, в повному обсязі виготовлена 02 вересня 2013 року.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя С.В. Білак

Судді Т.Г. Гаврищук

М.Г. Сухарьок