Ухвала суду № 33312220, 04.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" вересня 2013 р. м. Київ К/800/30727/13

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Блажівської Н.Є., Островича С.Е.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

представника позивача Бойка Є.Г.,

представника відповідача Чернової О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2013 року

у справі № 2а-1670/7884/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Повстинагроальянс» (далі - позивач, ТОВ «Повстинагроальянс»)

до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Лубенська ОДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Повстинагроальянс» звернулось у грудні 2012 до суду з адміністративним позовом до Лубенської ОДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.08.2012 року № 0000182301, № 0000142301, від 06.11.2012 року № 0000252301, від 08.11.2012 року № 0000272301.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2013 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справ, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Повстинагроальянс» 20.03.2006 року зареєстровано як юридичну особу (ідентифікаційний код 34131667) державним реєстратором Пирятинської РДА (свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 575087). Позивач перебуває на податковому обліку в Лубенській ОДПІ.

Позивач відповідає критеріям наведеним п. 209.1, 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України (далі ПК України) та є сільськогосподарським підприємством, на яке розповсюджується спеціальний режим оподаткування.

Відповідачем у період з 12.07.2012 року по 20.07.2012 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, за результатами якої 27.07.2012 року складено акт № 1197/22-34131667, в якому, зокрема, зафіксовані порушення:

- пункту 187.1 статті 187, пункту 209.2 статті 209 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ в Деклараціях з ПДВ по розрахунках з бюджетом за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року на загальну суму 12 154 850,00 грн., у тому числі: у жовтні 2011 року - 2 422 167,00 грн., у листопаді 2011 року - 502 750,00 грн., у грудні 2011 року - 3 325 062,00 грн., у січні 2012 року - 655 880,00 грн., у лютому 2012 року - 100 000,00 грн., у березні 2012 року - 148 991,00 грн.;

- пункту 209.2 статті 209 ПК України, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 198.2 статті 198 ПК України, в результаті чого завищено ПДВ у Деклараціях з ПДВ (скорочених) за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року на загальну суму 12 350 134,00 грн., у тому числі завищено: у жовтні 2011 року - 2 422 167,00 грн., у листопаді 2011 року - 5 502 750 грн., у грудні 2011 року - 3 622 333,00 грн., у січні 2012 року - 655 833,00 грн., у лютому 2012 року - 99 833,00 грн., у березні 2012 року - 140 667,00 грн. та занижено: у квітні 2010 року - 41 696,00 грн., у травні 2010 року - 40 886,00 грн., у квітні 2011 року - 10 867,00 грн.;

- пунктів 209.3, 209.4, 209.7 статті 209 ПК України, в результаті чого підприємством завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню Декларації з ПДВ по розрахунках з бюджетом за лютий 2012 року (рядок 23.2) на 256 750,00 грн.

На підставі акту перевірки від 27.07.2012 року № 1197/22-34131667 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.08.2012 року:

форми «Р» № 0000142301, яким позивачу збільшено суму грошового (податкового) зобов'язання з ПДВ у розмірі 12 154 850,00 грн. за основним платежем та 3 038 713,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

форми «В1» № 0000182301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 256 750,00 грн. та нараховано (застосовано) штрафні (фінансові) санкції у розмірі 64 188,00 грн.

Позивач донараховані податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції не сплатив, а податкові повідомлення-рішення про їх застосування оскаржив в адміністративному порядку. За результатами процедури адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 07.08.2012 року № 0000142301 та № 0000182301 ДПС у Полтавській області прийняте рішення від 04.10.2012 року № 2508/10/10-215, відповідно до якого: податкові повідомлення-рішення від 07.08.2012 року № 0000142301 та № 0000182301 залишені без змін, збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ, визначену податковим повідомленням-рішенням від 07.08.2012 року № 0000142301 на 1000,00 грн. за основним платежем та на 250,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та, відповідно, зобов'язано відповідача винести нове податкове повідомлення-рішення на суму збільшення, зобов'язано відповідача винести податкове повідомлення-рішення на суму зменшення від'ємного значення з ПДВ на суму 30 983,00 грн.

На виконання зазначеного вище рішення відповідачем прийняті:

податкове повідомлення-рішення від 06.11.2012 року форми «Р» № 0000252301, яким позивачу збільшено суму грошового (податкового) зобов'язання з ПДВ за основним платежем на суму 1000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 250,00 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 08.11.2012 року форми «В4» № 0000272301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 30 983,00 грн.

За результатами розгляду повторної скарги позивача, ДПС України прийняте рішення про результати розгляду повторної скарги від 12.11.2012 року № 5105/0/61-12/10-2115, відповідно до якого зазначені вище податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а повторна скарга позивача без задоволення.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

Судами встановлено, що підставою для висновків податкового органа, що у свою чергу стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 07.08.2012 року № 0000142301, став факт віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ з попередньої оплати за договорами купівлі-продажу зернових та олійних культур, які будуть вирощені ТОВ «Повстинагроальянс», що розцінено відповідачем як нездійснення фактичної поставки власної сільськогосподарської продукції, та зумовило висновок про те, що вказана операція за своїм змістом є операцією з продажу незавершеного виробництва на яку не розповсюджуються вимоги пункту 209.2. статті 209 ПК України. Внаслідок вказаних обставин суми ПДВ, отримані позивачем в якості передоплати підлягають відображенню не в скороченій, а у загальній податкової декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Судами встановлено, що між позивачем та ТОВ «Кернел-Трейд» укладено договори купівлі-продажу, а саме: договір купівлі-продажу від 15.10.2011 року № ПЗ-12/ПВС, за яким позивач (Продавець) зобов'язується передати у власність ТОВ «Кернел-Трейд» (Покупець) зернові та олійні культури власного виробництва (а саме: пшеницю, кукурудзу, сою, насіння соняшника), вирощені на орендованих землях в сезоні урожаю 2012 року, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість на умовах, в порядку і в строки, визначені цим договором; договір купівлі-продажу від 01.03.2012 року № ПЗ-13/ПВС), за яким позивач (Продавець) зобов'язується передати у власність ТОВ «Кернел-Трейд» (Покупець) зернові та олійні культури власного виробництва (а саме: пшеницю, кукурудзу, сою), які будуть вирощені на орендованих землях в сезоні урожаю 2013 року, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість на умовах, в порядку і в строки, визначені цим договором.

Також, судами встановлено, що вищезазначені договори містять наступні умови поставки та оплати товару: планова (орієнтована) кількість та ціна товару, який Продавець зобов'язується передати Покупцю за договорами, визначається в Додатку 1 до договору (підпункти 1.2., 3.1. Договорів); фактична (остаточна) кількість та ціна проданого по договору товару може відрізнятися від планової (орієнтованої) кількості та ціни товару, зазначеної в Додатку 1, та буде визначатися сторонами в момент передачі товару Продавцем Покупцю у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору (підпункти 1.3., 3.1 Договорів); товар передається Продавцем на адресу Покупця в строк до 01 липня 2013 року (пункт 4.3. Договорів); оплата за товар здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця у вигляді попередньої оплати вартості товару або шляхом оплати вартості товару по факту поставки (пункт 5.1. Договорів).

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу від 15.10.2011 року № ПЗ-12/ПВС Покупець у період з 19.10.2011 року по 28.02.2012 року перерахував на рахунок позивача в якості попередньої оплати за товар грошові кошти на загальну суму 73 817 500,00 грн., у тому числі ПДВ - 12 302 916,32 гривень. На день отримання попередньої оплати передача товару Покупцю не здійснювалась.

На виконання умов договору купівлі-продажу від 01.03.2012 року № ПЗ-13/ПВС Покупець у період з 05.03.2012 року по 30.03.2012 року перерахував на рахунок позивача в якості попередньої оплати за товар грошові кошти на загальну суму 844 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 140 666,67 грн. На день отримання попередньої оплати передача товару Покупцю не здійснювалась.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову сум.

Частиною 1 статті 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Пунктом 209.2 статті 209 ПК України визначено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Сільськогосподарськими, відповідно до пункту 209.7 статті 209 ПК України, вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовлюються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку-суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Згідно з підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також: постачання товарів за рішенням суду.

Підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Згідно пункту 2 розділу VІ «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 року за № 1490/20228 визначено, що у рядку 1 податкової декларації (скороченої) зазначаються виключно операції з постачання сільськогосподарським підприємством вироблених (наданих) сільськогосподарських товарів/послуг на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах.

Тобто, судами вірно зазначено, що у податковій декларації (скороченій) відображаються лише операції, пов'язані із реалізацією сільськогосподарської продукції, інші операції - у податковій декларації за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - д та оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач суми ПДВ по отриманій передплаті від ТОВ «Кернел-Трейд» за зазначеними вище договорами купівлі-продажу відобразив у податковій декларації (скороченій) за датою зарахування коштів від покупця на його банківський рахунок.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що враховуючи те, що відповідно до договорів купівлі-продажу від 15.10.2011 року № ПЗ-12/ПВС та від 01.03.2012 року № ПЗ-13/ПВС визначено сільськогосподарську продукцію власного виробництва, то позивач правомірно відніс до податкових зобов'язань суми за такими контрактами за правилом першої події у скороченій декларації, на підставі п. 187.1 ст. 187 ПК України. При цьому, право визначення податкових зобов'язань та віднесення їх до скороченої декларації не ставиться діючим законодавством в залежність від факту поставки такого товару.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач на виконання умов договору купівлі-продажу від 15.10.2011 року № ПЗ-12/ПВС, у період з 19.07.2012 року по 07.02.2013 року передав у власність Покупця зернові та олійні культури власного виробництва, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами. Також, в лютому 2013 року позивачем повернуто на рахунок ТОВ «Кернел-Трейд» попередні оплати згідно вищезазначеного договору на загальну суму 2 835 782,77 грн., що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій копіями виписок ПАТ «Альфа-Банк» по особовим рахункам ТОВ «Повстинагроальянс», копіями розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних.

Щодо виконання умов договору купівлі-продажу від 01.03.2012 року № ПЗ-13/ПВС, то колегія суддів касаційної інстанції також погоджується з судами попередніх інстанцій, які вірно зазначили, що поставка товару ще не відбувалась, так як за умовами останнього позивач зобов'язаний передати у власність ТОВ «Кернел-Трейд» зернові та олійні культури власного виробництва, які будуть вирощені позивачем на орендованих землях в сезоні урожаю 2013 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій в частині помилковості висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ в деклараціях з ПДВ по розрахунках з бюджетом, оскільки будучи сільськогосподарським підприємством на яке розповсюджується спеціальний режим оподаткування ПДВ, передбачений статтею 209 ПК України, підприємство позивача зобов'язане відображати суми ПДВ, нараховані на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів, у скороченій декларації з ПДВ. При цьому, чинним законодавством зобов'язано ТОВ «Повстинагроальянс» відображати описані вище операції у своєму податковому обліку саме у тому податковому періоді, на який припадає дата виникнення податкового зобов'язання - дата зарахування коштів від Покупця.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що прийняте податкове повідомлення-рішення від 07.08.2012 року № 0000142301 є неправомірним, оскільки в основу нарахування штрафних (фінансових) санкцій контролюючим органом покладено спростований судом висновок про те, що позивачем протягом періоду, охопленого перевіркою, занижено податкові зобов'язання з ПДВ за загальною декларацією з ПДВ.

Судами встановлено, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 07.08.2011 року № 0000182301, став висновок відповідача про те, що позивачем, завищено суму бюджетного відшкодування у декларації з ПДВ по розрахунках з бюджетом за лютий 2012 року (рядок 23.2) в сумі 256 750,00 грн. Перевіркою правомірності декларування позивачем сум ПДВ, що підлягають бюджетному відшкодуванню відповідачем встановлено порушення, що полягає у завищені позивачем суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у декларації з ПДВ по розрахунках з бюджетом за лютий 2012 року (рядок 23.2) в сумі 256 750,00 грн. Оскільки, позивач є сільськогосподарським підприємством, на яке розповсюджується спеціальний режим оподаткування ПДВ, останній повинен забезпечити ведення окремого обліку операцій, пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом, та іншими операціями.

Згідно Наказу Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість» платники податку, які згідно зі статтею 209 розділу V Кодексу застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею.

Таким чином, судами вірно зазначено, що платниками-суб'єктами спеціального режиму оподаткування у податковій декларації з ПДВ (скороченій) відображаються лише операції, пов'язані із сільськогосподарським виробництвом, інші операції відображаються у податковій декларації, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом (загальній).

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між позивачем та ТОВ «Кернел-Трейд» укладено договір купівлі-продажу № ЕО-11/ПВС від 22.10.2010 року, згідно з яким ТОВ «Кернел-Трейд» (Постачальник) зобов'язувався передати у власність позивачу (Покупець) олію соняшникову нерафіновану у кількості 180,00 метричних тон вартістю 1 759 500,00 грн., у т.ч. ПДВ - 293 250,00 гривень (товар), а позивач зобов'язувався прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору.

Судами встановлено, що на виконання умов договору 21.12.2011 року Постачальником передано, а позивачем прийнято у власність визначений договором товар та отримано від Постачальника податкову накладну № 728 від 21.12.2011 року на загальну суму 1 759 500,00 грн., у т.ч. ПДВ - 293 250,00 грн. В подальшому товар реалізований позивачем контрагенту (Покупцю) згідно зовнішньоекономічного біржового контракту про експорт № 1112-РОУ-І-1 від 14.10.2011 року, що підтверджується дослідженою судами попередніх інстанцій вантажною митною декларацією № 504020000/2011 від 30.11.2011 року. Сума податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною № 728 від 21.12.2011 року включена позивачем до складу свого податкового кредиту та відображена у податковій декларації з ПДВ (загальній) за грудень 2011 року.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у платника податків у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Судами вірно зазначено, що внаслідок того, що в грудні 2011 року сума податкового кредиту з ПДВ перевищувала суму податкових зобов'язань з ПДВ, у позивача виникло від'ємне значення з ПДВ на суму в розмірі 297 271,00 грн., що відображено позивачем у рядку 20.2 Декларації з ПДВ (загальній).

Підпунктом «а» пункту 200.4 статті 200 ПК України передбачено якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що оскільки поставлений позивачем за експортним контрактом товар не був оплачений у грудні 2011 року, то в Декларації з ПДВ за січень 2012 року від'ємне значення з ПДВ відображено позивачем у рядку 24.

Судами встановлено, що згідно платіжного доручення № 74 від 27.01.2012 року Покупцем за експортним контрактом здійснена часткова оплата товару на загальну суму 1 540 500,00 грн., у т.ч. ПДВ - 256 750,00 грн.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач правомірно включив суму ПДВ у розмірі 256 750,00 грн. до бюджетного відшкодування у Декларації з ПДВ (загальній) за лютий 2012 року (рядок 23.2), оскільки зазначена сума податку була фактично сплачена Покупцем за експортним контрактом у січні 2012 року.

Крім того, судами попередніх інстанцій обґрунтовано, враховуючи той факт, що олія соняшникова нерафінована, що була предметом експортного контракту, не є сільськогосподарським товаром у розумінні пункту 209.7 статті 209 ПК України, погодилися з діями позивача щодо відображення такої операції в своєму податковому обліку на підставі загальних положень ПК України щодо оподаткування ПДВ та віднесенням такої операції в декларації з ПДВ по розрахунках з бюджетом (загальної).

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач правомірно сформував свої податкові зобов'язання з ПДВ, за період, охоплений перевіркою, відобразив у своєму бухгалтерському обліку та у скороченій декларації з ПДВ отримані ним за договорами від 15.10.2011 року та від 01.03.2012 року суми попередньої оплати за товар від ТОВ «Кернел-Трейд». Крім цього, позивач правомірно включив суму ПДВ у розмірі 256 750,00 грн. до бюджетного відшкодування у Декларації з ПДВ (загальній) за лютий 2012 року (рядок 23.2), оскільки зазначена сума податку була фактично сплачена Покупцем за експортним контрактом у січні 2012 року.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2013 року у справі № 2а-1670/7884/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: Н.Є. Блажівська

С.Е. Острович