Ухвала суду № 33312141, 03.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2013 року м. Київ К/9991/71039/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Муравйов О.В. Федоров М.О.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду від 11.05.2012 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 р.

у справі № 2а-1607/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Слайдер-Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербукс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Про Інтеріорз»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Слайдер-Плюс» (далі - позивач-1, ТОВ «Слайдер-Плюс»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтербукс» (далі - позивач-2, ТОВ «Інтербукс»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Про Інтеріорз» (далі - позивач-3, ТОВ «Про Інтеріорз») звернулись до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва) про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду від 11.05.2012 р. позов ТОВ «Слайдер-Плюс» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 0000042303 від 25.01.2012 р. У задоволенні позовних вимог ТОВ «Інтребукс» та ТОВ «Про Інтеріорз» відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 р. постанову Окружного адміністративного суду від 11.05.2012 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду від 11.05.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивачі, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просять залишити її без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду від 11.05.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Слайдер-Плюс» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Інтербукс» (код ЄДРПОУ 34578440) за березень 2011 року, за результатами якої складено акт № 37/23-322-34727625 від 06.01.2012 р.

Під час перевірки було встановлено, що ТОВ «Слайдер-Плюс» було віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ за березень 2011 року у розмірі 157 988,00 грн., сплаченого у складі вартості товарів (робіт, послуг) на користь ТОВ «Інтербукс», яке в свою чергу уклало з ТОВ «Про Інтеріорз» фіктивні правочини з метою надання податкової вигоди третім особам.

На підставі вказаного акта перевірки, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000042303 від 25.01.2012 р., яким ТОВ «Слайдер-Плюс» за порушення п. 198.1, п. 198.2, ст. 198 Податкового кодексу України було нараховано суму податкового зобов'язання з податre на додану вартість у розмірі 157 989,00 грн., у тому числі основного платежу в сумі 157 988,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), тобто договір є нікчемним лише у разі, якщо його нікчемність (або недійсність) прямо встановлено законом, в іншому випадку - договір є оспорюваним.

Згідно з п.п. 14.1.181 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 та п. 198.2 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту, відповідно до п. 198.6 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо ним у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином оформленої податкової накладної

При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.04.2010 р. між ТОВ «Інтербукс» (Продавець) та ТОВ «Слайдер-Плюс» (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу друкованої продукції № 16, згідно якого Продавець зобов'язувався передати, а Покупець прийняти та оплатити товар (книжкову продукцію) у кількості, за ціною, в терміни та на умовах передбачених цим Договором та додатками до нього.

Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 29.04.2011 року до Договору купівлі-продажу друкованої продукції № 16, даний Договір вважається дійсним з моменту підписання сторонами і діє один рік до 30.04.2012 року.

Згідно умов Договору поставка товару здійснюється партіями, асортимент товару, що постачається, його кількість та ціна, визначається за окремими накладними, що є додатками до цього Договору.

У відповідності до умов вказаного Договору ТОВ «Інтербукс» поставило на користь ТОВ «Слайдер-Плюс» товари (книжкову продукцію) на суму 947 926,43 грн., що підтверджено належно складеними видатковими накладними: № 864 від 01.03.2011 р. на суму 4 850,12 грн., в тому числі ПДВ - 808,35 грн., № 865 від 01.03.2011 р. на суму 10 221, 59 грн., в тому числі ПДВ - 1 703,60 грн., № 869 від 01.03.2011 р. на суму 37 894,79 грн., в тому числі ПДВ -6 315,80 грн., № 870 від 01.03.2011 р. на суму 2 207, 53 грн., в тому числі ПДВ - 3 679, 42 грн., № 871 від 01.03.2011 р. на суму 427,34 грн., в тому числі ПДВ - 71,22 грн., № 872 від 01.03.2011р. на суму 8 444,84 грн., в тому числі ПДВ - 1 407,47 грн., № 873 від 01.03.2011 р. на суму 9 835,48 грн., в тому числі ПДВ - 1 639,25 грн., № 874 від 01.03.2011р. на суму 19 759,91 грн., в тому числі ПДВ - 3 293,32 грн., № 875 від 01.03.2011 р. на суму 5 500, 93 грн., в тому числі ПДВ - 916,82 грн., № 876 від 01.03.2011 р. на суму 302 523,59 грн., в тому числі ПДВ - 50 420,60 грн., № 877 від 01.03.2011 р. на суму 41 824,34 грн., в тому числі ПДВ - 6 970,72 грн., № 878 від 01.03.2011 р. на суму 202 752,73 грн., в тому числі ПДВ - 33 792,12 грн., № 879 від 01.03.2011 р. на суму 113 746,49 грн., № 880 від 01.03.2011 р. на суму 63 859,92 грн., в тому числі ПДВ - 10 643,32 грн.

Розрахунок за отримані товари ТОВ «Слайдер-Плюс» провело шляхом перерахування на рахунок ТОВ «Інтербукс» грошових коштів у розмірі 947 926,43 грн.

Також судами встановлено, що ТОВ «Інтербукс» виписало ТОВ «Слайдер-Плюс» податкові накладні на загальну суму 947 926,43 грн., у тому числі ПДВ - 157 988,00 грн., а саме: від 01.03.2011 року № 93 на суму 4850,12 грн. (в т.ч. ПДВ - 808,35 грн.); № 94 на суму 9169,46 грн. (в т.ч. ПДВ - 1528,24 грн.); № 95 на суму 2925,95 грн. (в т.ч. ПДВ - 487,66 грн.); № 96 на суму 92112,42грн. (в т.ч. ПДВ - 15352,07 грн.), № 97 на суму 10221,59 грн. (в т.ч. ПДВ - 1703,60 грн.); № 98 на суму 37 894,79 грн. (в т.ч. ПДВ - 6315,80 грн.); № 99 на суму 22076,53 грн. (в т.ч. ПДВ - 3679,42 грн.); № 100 на суму 427,34 грн. (в т.ч. ПДВ - 71,22 грн.); № 101 на суму 8444,84 грн. (в т.ч. ПДВ - 1407,47 грн.); № 102 на суму 9835,48 грн. (в т.ч. ПДВ - 1639,25 грн.), № ЮЗ на суму 19759,91 грн. (в т.ч. ПДВ - 3293,32 грн.); № 104 на суму 5500,93 грн. (в т.ч. ПДВ - 916,82 грн.); № 105 на суму 302523,59грн. (в т.ч. ПДВ - 50420,60 грн.), № 106 на суму 41824,34 грн. (в т.ч. ПДВ - 6970,7 грн.); № 107 на суму 202752,73 грн. (в т.ч. ПДВ - 33792,12 грн.); № 108 на суму 113746,49 грн. (в т.ч. ПДВ - 18957,75 грн.); № 109 на суму 63859.92 грн. (в т.ч. ПДВ - 10643,32 грн.), які були складені у момент виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Інтербукс».

Згідно даних Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 749850 від 14.02.2012 року, основним видом діяльності ТОВ «Слайдер - Плюс» є оптова торгівля папером, картоном, книгами, журналами та канцелярським приладдям (КВЕД 51.47.2).

Крім того, судами встановлено, що ТОВ «Слайдер-Плюс» придбаний у ТОВ «Інтербукс» продав іншим юридичним особам, а саме: ТОВ «РЕАЛ» Гіпермаркет Україна», ТОВ «Новус Україна»та ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна».

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду від 11.05.2012 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити.

2.Постанову Окружного адміністративного суду від 11.05.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді О.В. Муравйов

М.О. Федоров