Ухвала суду № 33312138, 03.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2013 року м. Київ К/9991/66551/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Муравйов О.В. Федоров М.О.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пассавт»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 р.

у справі № 2а-4499/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пассавт»

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пассавт» (далі - позивач, ТОВ «Пассавт») звернулось до суду з позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Західна МДПІ м. Харкова) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000082211 від 28.03.2012 р., № 0000072211 від 28.03.2012 р. на загальну суму 486 458,00 грн. та № 0000062211 від 28.03.2012 р. на загальну суму 852 178,25 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 р. у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ «Пассавт», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 р. скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу Західна МДПІ м. Харкова, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Ленінському районі м. Харкова була проведена позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ «Пассавт» з питання проведення фінансово-господарських операцій з підприємствами - постачальниками: ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «Тех-Агроремпоставка», ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс», за результатами якої складено акт від 14.03.2012 р. за №389/23-304/36817940.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: п.п. 7.2.3, п.7.2, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, яке полягало у заниженні податку на додану вартість у сумі 407 496,00 грн.; п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5, п.п. 8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, чим занижено податок на прибуток всього у сумі 704 655,00 грн., у т.ч. за: І квартал 2010 року у сумі 72 110,00 грн., 2 квартал 2010 року у сумі 289 472,00 грн., 3 квартал 2010 року у сумі 175 365,00 грн., 4 квартал 2010 року у сумі 53142,00 грн., 1 квартал 2011 у сумі 114566,00 грн.

На підставі акта перевірки, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000082211 від 28.03.2012 р.; за № 0000072211 від 28.03.2012 р. на загальну суму 486 458,00 грн.; за №0000062211 від 28.03.2012 р. на загальну суму 852178,25 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали обґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було укладено договір купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей (обладнання, матеріали та комплектуючи) від 01.12.2010 р. № 01-12 з ТОВ «Промтехноопт», у відповідності до якого ТОВ «Промтехноопт» - продавець продає, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар згідно з умовами договору.

Відповідно до п. 3.2 Договору доставка товару здійснюється самовивозом зі складу Постачальника.

Також позивачем було укладено угоду про надання послуг з технічного обслуговування обладнання від 30.12.2010 року № 30-12, від 01.02.2011 року № 01-02, від 10.12.2010 року № 10-12 з ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс».

Крім того, позивачем було укладено угоду купівлі-продажу ТМЦ від 29.01.2010 року № 29-01, від 01.02.2010 року № 01-02 з ТОВ «Тех-Агроремпоставка».

Відповідно до п. 3.2 Договору доставка товару здійснюється самовивозом зі складу Постачальника.

Разом з тим, як також встановлено судами попередніх інстанцій, не має підтвердження реальності господарських операцій, а саме: докази фактичного отримання товарно-матеріальних цінностей, його оприбуткування на балансі підприємства, використання у власній господарській діяльності, подальше списання та використання, транспортування зі складу продавця.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину (частина 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо фіктивності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «Тех-Агроремпоставка», ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс».

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає відхиленню, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 р. та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пассавт» відхилити.

2.Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді О.В. Муравйов

М.О. Федоров