Постанова № 33312043, 27.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2013 року м. Київ К/9991/30542/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Лосєва А.М.

Муравйова О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року

у справі № 2а-2616/10/0870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Національний клуб Запорізька Січ»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

про визнання нечинними рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Національний клуб Запорізька Січ» (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (відповідач) про визнання нечинними рішень № 0000852304 від 05 березня 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій та № 0000862304 від 05 березня 2010 про застосування фінансових санкцій.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення № 0000862304 від 05 березня 2010 року про застосування фінансових санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «НК Запорізька Січ» 1,70 грн. судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено перевірку ресторану, що належить позивачу, з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № 0076/08/28/23/32997893 від 26 лютого 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0000852304 від 05 березня 2010 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 685,00 грн., та № 0000862304 від 05 березня 2010, яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 6 800,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, спірні рішення залишено без змін.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «НК Запорізька Січ» пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР) з огляду на проведення розрахункової операції на суму в розмірі 137,00 грн. без використання розрахункової книжки.

Також, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем статті 15-3 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 481/95-ВР) у зв'язку з продажем алкогольного напою (горілки «Російський стандарт») особі, яка не досягла 18 років.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що контролюючим органом правомірно застосовано до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог Закону № 265/95-ВР.

Поряд з цим суди дійшли висновку про те, що доводи відповідача про продаж офіціантом ресторану, що належить позивачу, алкогольного напою є безпідставними, оскільки офіціант лише виконала покладені на неї посадові обов'язки з обслуговування споживачів, а не з продажу алкогольних напоїв.

Проте, з такими висновками погодитись можна лише в частині, зважаючи на таке.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Як встановлено судами, реєстратор розрахункових операцій на момент проведення перевірки перебував у ремонті, що підтверджується квитанцією центру сервісного обслуговування № 62100 від 24 лютого 2010 року.

Згідно із статтею 5 Закону № 265/95-ВР на період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій та здійснення його ремонту або у разі тимчасового, але не більше 72 годин (7 робочих днів), відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного реєстратора розрахункових операцій.

Поряд з цим судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що будь-яких доказів на підтвердження здійснення розрахункової операції на суму в розмірі 137,00 грн. з використанням розрахункової книжки позивачем надано не було, а відтак висновок судових інстанцій про правомірність застосування контролюючим органом до ТОВ «НК Запорізька Січ» штрафних (фінансових) санкцій є обґрунтованим.

Що стосується доводів судів про відсутність у відповідача підстав для застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу за порушення вимог статті 15-3 Закону № 481/95-ВР, то колегія суддів не може з ними погодитись.

Так, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 15-3 Закону № 481/95-ВР забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Частиною 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР передбачено, що у разі порушення вимог статті 15-3 Закону № 481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 6 800 гривень.

При цьому слід враховувати, що Закон № 481/95-ВР не пов'язує відповідальність суб'єкта господарювання з тим, хто саме здійснив продаж алкогольного напою неповнолітній особі (офіціант, бармен, чи інший працівник господарської одиниці), а визначає, що необхідною умовою для відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР, є факт продажу забороненого товару неповнолітньому особою, яка перебуває у трудових відносинах із суб'єктом господарювання.

В свою чергу, факт продажу позивачем горілки «Російський стандарт» неповнолітній особі встановлений попередніми судовими інстанціями та не спростовується ТОВ «НК Запорізька Січ».

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, рішення суду апеляційної інстанції слід скасувати, а рішення суду першої інстанції змінити.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року змінити в частині задоволення позову.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В решті постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Лосєв А.М.

Муравйов О.В.