Ухвала суду № 33311965, 27.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2013 року м. Київ К-41336/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Лосєва А.М.

Муравйова О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23 березня 2010 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року

у справі № 2а-13628/09/13/0170

за позовом Публічного акціонерного товариства Банк «Морський» в особі Керченської філії Публічного акціонерного товариства Банк «Морський»

до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23 березня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року, позов Публічного акціонерного товариства Банк «Морський» в особі Керченської філії Публічного акціонерного товариства Банк «Морський» (позивач) до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим (відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000562200/0 від 16 листопада 2009 року та № 0000572200/0 від 16 листопада 2009 року. Стягнуто на користь ПАТ Банк «Морський» в особі Керченської філії ПАТ Банк «Морський» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ в м. Керчі Автономної Республіки Крим, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23 березня 2010 року, ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку Керченської філії ПАТ Банк «Морський» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з період з 01 липня 2006 року по 30 червня 2009 року, за результатами якої складено акт № 1770/22-06/25633031 від 04 листопада 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000562200/0 від 16 листопада 2009 року, яким філії визначено суму податкового зобов'язання із земельного податку в розмірі 2 264,70 грн. (1 114,82 грн. - основний платіж, 1 149,88 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та № 0000572200/0 від 16 листопада 2009 року, яким філії визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3 246,13 грн. (2 052,00 грн. - основний платіж, 1 194,13 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення Керченською філією ПАТ Банк «Морський» статей 2, 5, 14 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2535-XII), підпунктів 4.1.1, 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на необчислення земельного податку та неподання відповідних розрахунків до податкового органу за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2009 року.

Крім того, податковий орган дійшов висновку про порушення філією підпункту 8.2.2 пункту 8.2, підпункту 8.3.2 пункту 8.3, підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з невіднесенням до першої групи основних фондів маршрутизаторів та джерел безперебійного живлення.

Задовольняючи позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону № 2535-XII використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Статтею 5 Закону № 2535-XII визначено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Згідно із статтею 15 Закону № 2535-XII власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до частин 1, 2 статті 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.

Таким чином, платниками земельного податку за земельні ділянки під багатоквартирними житловими будинками є особи, яким такі земельні ділянки передаються у постійне користування або у власність відповідно до норм Земельного кодексу, а саме - підприємства, установи і організації, що здійснюють управління цими будинками, а також об'єднання власників будинків.

Власники квартир (приміщень) у багатоквартирних житлових будинках не належать до кола платників земельного податку за земельні ділянки під такими будинками. Фактично власники квартир (житлових приміщень) у багатоквартирних житлових будинках відшкодовують сплачені суми земельного податку підприємствам, установам і організаціям, що здійснюють управління цими будинками, а також об'єднанням власників будинків, у складі сум за утримання будинків та прибудинкової території.

Як встановлено судами, позивачем в охоплений перевіркою період придбано квартири в багатоквартирних будинках, у зв'язку з чим у відповідача були відсутні підстави для визначення Керченській філії ПАТ Банк «Морський» суми податкового зобов'язання із земельного податку.

Підпунктом 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону № 334/94-ВР передбачено, що основні фонди підлягають розподілу за групами. При цьому до першої групи належать будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі; до другої групи - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; до третьої - будь-які інші основні фонди, не включені до першої, другої та четвертої груп; до четвертої - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що маршрутизатори та джерела безперебійного живлення є сучасним електронним обладнанням, яке застосовується для функціонування інформаційної системи банку, та мають невеликий строк служби, що обумовлений моральним старінням, а також не можуть самостійно використовуватись як окремо функціонуючі пристрої.

А відтак судові інстанції обґрунтовано відхилили доводи податкового органу про необхідність віднесення вказаних пристроїв до першої групи основних фондів, оскільки за приписами підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону № 334/94-ВР до першої групи відносяться передавальні пристрої саме будівель та споруд, якими, в свою чергу, спірні пристрої не є.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23 березня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23 березня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Лосєв А.М.

Муравйов О.В.