Постанова № 33311366, 03.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2013 р. Справа№ 5011-34/6067-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Рєпіної Л.О.

Суліма В.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник

від відповідача-1: Федорчук Х.В. - представник

від відповідача 2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Індустріальне» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації на рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2013

по справі № 5011-34/6067-2012 (головуючий суддя: Сташків Р.Б., судді: Капцова Т.П., Удалова О.Г.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до 1. Комунального підприємства «Індустріальне» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації

2. Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

про стягнення 44110,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про солідарне стягнення із Комунального підприємства «Індустріальне» Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації та Публічного акціонерного товариства «Київенерго» 29104,55 грн. реальних збитків та 15006,09 грн. упущеної вигоди.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.06.2013 по справі №5011-34/6067-2012 позов задоволено частково.

На підставі рішення з Комунального підприємства «Індустріальне» Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації підлягає стягненню на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 27395,00 грн. реальних збитків, 15006,09 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди та 1547,05 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство «Індустріальне» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2013 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню.

Так у своїй апеляційній карзі відповідач-1 зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження розмірів завданих збитків, а також недоведена відповідача-1 у заподіянні позивачу збитків на суму 44110,64 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 03.09.2013.

Представник позивача 27.08.2013 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача-1, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач-2 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. поважних причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача-2.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4, на праві приватної власності належить нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 149,40 кв.м., що підтверджується договором купівлі-продажу нежилих приміщень від 22 травня 2008 року, зареєстрованим Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в реєстрову книгу № 140п-231 за реєстровим № 8031п 03 червня 2008 року.

31.03.2008 між Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» та відповідачем-1, Комунальним підприємством «Індустріальне», укладено договір на утримання житлових будинків і прибудинкових територій, відповідно до умов якого відповідачу-1 як виконавцю передано функції з утримання будинків, споруд і об'єктів благоустрою та прибудинкових територій, прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, надання споживачам комунальних послуг.

Будинок за адресою: АДРЕСА_2, приміщення в якому належить на праві власності позивачу, згідно наведеного договору віднесено до сфери обслуговування відповідача-1.

01.04.2008 між відповідачем-1 та позивачем було укладено договір №365 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території щодо належного позивачеві на праві власності приміщенні, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 149,40 кв.м.

При цьому, зовнішні тепломережі цього ж будинку знаходяться на балансі Публічного акціонерного товариства «Київенерго».

Як вбачається з матеріалів справи, 23-24 жовтня 2010 року відбулось залиття належного позивачу на праві власності приміщення за адресою: АДРЕСА_2, внаслідок чого позивачеві були завдані збитки, про стягнення яких останній звернувся із позовом до відповідачів.

З метою встановлення технічної причини вказаного залиття, реальної вартості ремонтно-будівельних робіт з ліквідації наслідків цього залиття та пов'язаності цього залиття з відсутністю чи неякісною герметизацією вводу теплової мережі в будинок, місцевим господарським судом було призначено будівельно-технічну експертизу.

На вирішення експерта поставити наступні питання:

1) яка технічна причина залиття, яке сталося 23-24 жовтня 2010 року в нежитловому приміщенні загальною площею 149,40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4?

2) яка реальна вартість ремонтно-будівельних робіт з ліквідації наслідків залиття, яке сталося 23-24 жовтня 2010 року в нежитловому приміщенні загальною площею 149,40 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4?;

3) чи пов'язане залиття, яке сталося 23-24 жовтня 2010 року в нежитловому приміщенні загальною площею 149,40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 з відсутністю чи неякісною герметизацією вводe теплової мережі в будинок.

У висновку судової будівельно-технічної експертизи №8657/12-43 від 12.03.2013, судовий експерт по першому та третьому питанням зазначив наступне.

Вважаючи, що з моменту останнього залиття 24-25 жовтня 2010 року приміщень підвального поверху житлового будинку АДРЕСА_2 минув значний проміжок часу до дати проведення огляду цього об'єкту дослідження, а місце вводу тепломережі в приміщенні теплового пункту цього будинку відновлено, можна вважати:

- проникнення рідини по причині аварії тепломережі, яке сталося 23-24 жовтня 2010 року, імовірно відбулося з технічних приміщень підвального поверху будинку через нещільності (гігроскопічність цегли, неякісний цементний розчин) замурованих дверних отворів в стіні до нежитлових приміщень площею 149,40 м (фактично до приміщень №2 і №3 групи 42а) належних фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4, що знаходяться в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2.

- залиття нежитлових приміщень загальною площею 149,40 м (фактично приміщень № 2 і № 3 групи 42а), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яке сталося 23-24 жовтня 2010 року по причині аварії тепломережі, можливо відбулося через відсутність чи неякісну герметизацію вводу теплової мережі в будинок НОМЕР_2, де цей факт підтверджується тільки документально - акт комісії ТЕУ-2 від 01.03.2011 року про проведення обстеження в присутності власника нежитлових приміщень ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до Правил підготовки теплових господарств до опалюваного періоду, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 10.12.2008 № 620/378 (надалі - Правила), їх дія поширюється на суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність з виробництва, постачання, транспортування теплової енергії та надання послуг з теплопостачання (опалення та ГВП), а також на споживачів теплової енергії незалежно від організаційно-правових форм та форм власності.

Згідно із розділом VIII вказаних Правил, у місячний термін, але не пізніше травня поточного року, після проведення огляду представниками балансоутримувача і виконавця послуг, складаються переліки заходів, необхідних для підготовки внутрішньобудинкових систем централізованого опалення, вентиляції та ГВП до експлуатації в наступному опалювальному періоді, і зазначені заходи повинні передбачати, зокрема перевірку та відновлення (за необхідності) герметизації інженерних вводів; у підготовленій до опалювального періоду системі тепло-споживання споживачів (системи опалення, вентиляції та ГВП) обов'язково повинно бути відновлено (за необхідності) герметизацію інженерних вводів.

Положенням про порядок підготовки систем теплоспоживання споживачів до опалюваного сезону у м. Києві, затверджені розпорядженням КМДА від 06.08.2008 № 1117 (надані - Положення) встановлено порядок організації, терміни виконання та обсяги робіт з підготовки систем теплоспоживання споживачів та порядок приймання і оцінки готовності систем теплоспоживання споживачів до опалювального сезону, і також вказано на необхідність, для своєчасної підготовки системи теплопостачання до опалювального періоду, виконати герметизацію інженерних вводів (теплових мереж, водопроводу, каналізації) в будівлі і споруди згідно з типовим рішенням.

Відповідно до статті 1166 ЦК України визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частиною 1 ст. 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідно до взятих на себе зобов'язань за договором від 31.03.2008 з Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду», та відповідно до наведених вище Правил та Положення, а також відповідно до Правил користування тепловою енергією (постанова Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198), відповідач-1 належним чином виконував взяті на себе зобов'язання в силу вказаного договору та нормативно-правових актів, і вживав належні та необхідні заходи по підготовці будинку за адресою: АДРЕСА_2, до осінньо-зимового періоду, зокрема у вигляді проведення відновлення герметизації вводу теплової мережі у вказаний будинок.

Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що оскільки відповідачем-1 не спростовано належними засобами доказування обставини та причини залиття належного позивачу нежитлового приміщення, які встановлені судовою будівельно-технічною експертизою, то саме бездіяльність відповідача-1, у вигляді невжиття належних заходів щодо підтримання в належному стані тепломережі у вводі її до нежитлових приміщень (технічних) підвального поверху житлового за адресою: АДРЕСА_2, і призвела до залиття вказаних приміщень.

Відмовляючи у задоволенні позову до відповідача-2 суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем-2 доведено суду відсутність зв'язку між його діями та спричинення позивачу збитків, завданих позивачеві, внаслідок залиття належних йому нежитлових приміщень, оскільки нормами згаданих вище Правил та Положень, та умовами договору від 31.03.2008, саме на відповідача-1 було покладено обов'язок підготовки будинку за адресою: АДРЕСА_2, до осінньо-зимового періоду і проведення відповідних дій по відновленню герметизації вводу теплової мережі у вказаний будинок.

Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо наявності вини відповідача-1 та відсутності вини відповідача-2 у заподіянні позивачеві збитків, внаслідок залиття належних позивачеві нежитлових приміщень, ґрунтуються на висновках будівельно-технічної експертизи №8657/12-43 від 12.03.2013.

У відповідності до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Відповідно до роз'яснень, які викладені в пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 №8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» із змінами і доповненнями, при дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.

Згідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до роз'яснень, які викладені в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 №8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» із змінами і доповненнями, при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Нормами ст. 12 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що незалежно від виду судочинства судовий експерт зобов'язаний: провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок; на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора, судді, суду дати роз'яснення щодо даного ним висновку; заявляти самовідвід за наявності передбачених законодавством підстав, які виключають його участь у справі.

Пунктом 2.1.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30 грудня 2004 р. № 144/5) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 р. за № 705/3145 на експерта покладено обов'язок провести повне дослідження, дати обґрунтований та об'єктивний висновок.

За приписами п. 2.3.2 вищевказаної інструкції експерту забороняється самостійно збирати вихідні дані для дослідження, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно.

В порушення вказаних вимог висновок експерта ґрунтується у значній мірі на припущеннях експерта, що, зокрема, вбачається із заключної частини висновку, де експерт вказує на ту обставину, що з моменту останнього залиття 24-25 жовтня 2010 року приміщень підвального поверху житлового будинку АДРЕСА_2 минув значний проміжок, та не дає однозначних відповідей на поставлені питання, а лише наводить певні свої припущення, про що свідчить вживання експертом у висновку таких словосполучень як «імовірно відбулося», «можливо відбулося».

Крім того, одним із питань призначеної будівельно-технічної експертизи було встановлення реальної вартості ремонтно-будівельних робіт з ліквідації наслідків цього залиття.

З цього питання судовий експерт дійшов висновку, що вартість ремонтно-будівельних робіт з ліквідації наслідків залиття, яке сталося 23-24 жовтня 2010 року в нежитловому приміщенні площею 149,40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить позивачу, складає 27395 грн.

При цьому, досліджуючи вказане питання, судовий експерт дійшов висновку, що після залиття нежитлових приміщень, що сталося 23-24 жовтня 2010 року, були демонтовані елементи підлоги, покриття якого було виконано з ламінату PERGO Practig 035112, стіни зі шпалер під фарбування.

В якості вихідних даних для визначення вартості ремонтно-будівельних робіт з ліквідації наслідків залиття експертом, зокрема, були взяті:

- рахунок-фактура № ПІД -0000345 від 15.08.2008 року на придбання ламінату у кількості 159375 кв.м. на суму 38 569 грн. 39 коп. з ПДВ;

- видаткова накладна №ПЦ-0000001 від 15.09.2008 року про отримання ламінату в кількості 159,375 кв.м. на суму 38569,39 грн. з ПДВ, одержувачем, якого є ОСОБА_4, постачальник - ТОВ «Компанія «Паркет Центр»;

- рахунок-фактура №ПЦ - 000034 від 20.08.2008 року на придбання підложки кількістю 160,6 кв.м., невілірної маси 3.0 шт., ґрунтовки 3,0 шт., плінтус 92,2 п.м. ,послуги на загальну суму 19 239,26 грн. ПДВ;

- видаткова накладна №ПЦ - 000042 від 22.09.2008 року про отримання підложки кількістю 160,0 м2 невілірної маси 3,0 шт., грунтовки3,0шт. плінтус 92.2 п.м. послуги на загальну суму 10439,27 грн. з ПДВ одержувач - ОСОБА_4, постачальник - ТОВ «Компанія «Паркет Центр»;

- акт №ПЦ-0000132 здачі-приймання робіт (надання послуг) без здати між виконавцем ТОВ «Компанія «Паркет Центир» та ОСОБА_4 на суму 8800,00 грн. відповідно до рахунку №ПЦ - 000034 від 20.08.2008 року.

Дослідивши висновок судової будівельно-технічної експертизи №8657/12-43 від 12.03.2013, суд першої інстанції дійшов висновку, що вартість ремонтно-будівельних робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків залиття, яке сталося 23-24 жовтня 2010 року, визначається з урахуванням застосування тих будівельних матеріалів, які постраждали від залиття та виконання відповідних будівельних робіт, та згідно вимог ДБН Д. 1.1 - 2000 «Правила визначення вартості будівництва».

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що при визначенні вартості ремонтно-будівельних робіт з ліквідації наслідків залиття, яке мало місце 23-24 жовтня 2010 року експерт в якості вихідних даних взяв докази, які свідчать про придбання позивачем і вкладання за його замовлення у 2008 році ламінату PERGO Practig 035112 та супутніх матеріалів. При цьому, зазначені докази не підтверджують того факту, що саме вказані матеріали постраждали внаслідок залиття.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем не доведено завдання йому збитків саме у заявленому розмірі, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що внаслідок залиття водою належного позивачеві приміщення, було пошкоджено саме ті матеріали, які були придбані позивачем у 2008 році, а також доказів того, що до моменту залиття (до 23 жовтня 2010 року) вказані матеріли не були замінені, або демонтовані.

Таким чином, висновок експерта в частині визначення вартості ремонтно-будівельних робіт з ліквідації наслідків залиття ґрунтується на наданих позивачем доказах, які не підтверджують однозначно того що пошкоджене внутрішнє оздоблення належного позивачеві приміщення на момент залиття 23-24 жовтня 2010 року було виконане саме із ламінату PERGO Practig 035112, який був придбаний позивачем у 2008 році, та шпалер під фарбування.

Враховуючи викладене, висновок експерта №8657/12-43 від 12.03.2013 не може бути прийнятий судом до уваги та підлягає відхиленню.

За таких обставин, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, який ґрунтується на вищевказаному висновку експерта, про часткове задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та стягнення з відповідача-1 27395,00 грн. реальних збитків та 15006,09 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки вказаний висновок місцевого господарського суду ґрунтується на висновку судової будівельно-технічної експертизи №8657/12-43 від 12.03.2013, який побудований на ряді припущень судового експерта, що не можуть бути покладені в основу судового рішення.

Таким чином, в процесі розгляду справи позивачем не доведено наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для покладення на відповідачів цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Зокрема, матеріали справи не містять належних доказів вини відповідачів у заподіянні позивачеві збитків, а також наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями чи бездіяльністю відповідачів та заподіянням збитків позивачеві.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Комунального підприємства «Індустріальне» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації підлягає задоволенню, а позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з необґрунтованістю.

Згідно з п. 10 ч. 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2013 у справі № 5011-34/6067-2012 підлягає скасуванню у зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, апеляційна скарга Комунального підприємства «Індустріальне» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Індустріальне» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2013 у справі №5011-34/6067-2012 скасувати.

3. У задоволенні позову відмовити повністю.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Індустріальне» Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації (м. Київ, вул. Виборзька, 42; ідентифікаційний код 35756924) 5517,00 (п'ять тисяч п'ятсот сімнадцять грн. 00 коп.) грн. витрат на проведення судової експертизи. та 860,25 (вісімсот шістдесят грн. 25 коп.) грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи №5011-34/6067-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Головуючий суддя Тарасенко К.В.

Судді Рєпіна Л.О.

Сулім В.В.