Рішення № 33311355, 30.08.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" серпня 2013 р.Справа № 916/1762/13

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-КОНСАЛТ-ПЛЮС"

до відповідача: Головного управління юстиції в Одеській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача відділу державної виконавчої служби Роздільнянського районного управління юстиції Одеської області

про стягнення 16 000,00 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники:

Від позивача: Чумаченко О.М., довіреність від 18.06.2013р.

Гончаров В.П., довіреність від 10.07.2013р.

Від відповідача: Богуцька Л.П., довіреність №03-136 від 03.01.2013р.

Від третьої особи: Богуцька Л.П., довіреність №8558 від 16.07.2013р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-КОНСАЛТ-ПЛЮС", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Головного управління юстиції в Одеській області заборгованості в сумі 16 000,00 грн.

Відповідно до ст.77 ГПК України оголошувались перерви в судовому засіданні з 22.07.2013р. до 28.08.2013р. до 15 год. 20 хв., з 28.08.2013р. до 30.08.2013р. до 10 год. 20 хв.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.07.2013р. позовну заяву (вх.№2748/13) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/1762/13, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - відділ державної виконавчої служби Роздільнянського районного управління юстиції Одеської області та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити в повному обсязі, подав до суду додаткові письмові пояснення від 19.07.2013р. (вх.№22000/13), які судом досліджені та долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача заявлені позивачем позовні вимоги не визнає, з підстав викладених у відзиві на позов (вх.№21341/13 від 15.07.2013р.), додаткових запереченнях (вх.№25229/13 від 19.08.2013р.) та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Представник третьої особи письмову позицію щодо позову до суду не довів, заявлені позивачем позовні вимоги в усному порядку не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

13.02.2012р. господарським судом Одеської області прийнято рішення у справі №26-19/17-4147-2011, відповідно до якого стягненню з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Промінь" на користь державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" підлягає заборгованість за договором лізингу в сумі основного боргу - 391 258,26 грн., пеня в розмірі - 23 768,50 грн., сума індексації основного боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 16 576,31 грн., 3% річних в розмірі - 6 999,77 грн., неустойка в розмірі подвійного лізингового платежу в розмірі 28 663,64 грн., на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 9345,33 грн.

04.05.2013р. господарським судом Одеської області на виконання рішення у справі №26-19/17-4147-2011 видані відповідні накази.

Постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби Роздільнянського районного управління юстиції Одеської області Мірошник О.А. від 06.07.2012р. відкрито виконавче провадження ВП №33293317 з примусового виконання наказу №26-19/17-4147-2011, виданий 04.05.2012р. господарським судом Одеської області.

Постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби Роздільнянського районного управління юстиції Одеської області Мірошник О.А. від 13.07.2012р. відкрито виконавче провадження ВП №33943608 з примусового виконання наказу №26-19/17-4147-2011, виданий 04.05.2012р. господарським судом Одеської області.

Постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби Роздільнянського районного управління юстиції Одеської області Мірошник О.А. від 20.07.2012р. об'єднано виконавчі провадження ВП №33943608 та ВП №33293317 у зведене виконавче провадження ВП №34133522.

В ході примусового виконання державним виконавцем було виявлено майно боржника, на яке накладено арешт, про що свідчить, наявний в матеріалах справи акт опису й арешту майна від 18.10.2012р.

Постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби Роздільнянського районного управління юстиції Одеської області Мірошник О.А. від 08.11.2012р. призначено експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання Гончарову Т.Б. для участі у виконавчому провадженні ВП №33293317.

З метою авансування витрат на проведення виконавчих дій 11.12.2012р. від стягувача НАК "Украгролізінг" на депозитний рахунок ВДВС Роздільнянського РУЮ Одеської області надійшли кошти в сумі 16 000,00 грн.

Як зазначає у позові позивач, оцінщиком Гончаровою Т.Б. було здійснено оцінку в результаті якої підготовлено звіт від 25.01.2013р., який в свою чергу був затверджений товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-КОНСАЛТ-ПЛЮС" та разом із відповідним рахунком №488 від 06.11.2012р. на суму 16 000,00 грн. було надано 07.02.2013р. до ВДВС Роздільнянського РУЮ Одеської області для подальшого проведення виконавчих дій та оплати вищезазначеного рахунку.

З підстав тривалої несплати відділом державної виконавчої служби Роздільнянського районного управління юстиції Одеської області наданих позивачем послуг, 09.04.2013р. товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-КОНСАЛТ-ПЛЮС" звернулось до відділу державної виконавчої служби Роздільнянського районного управління юстиції Одеської області з претензією №1, відповідно до якої вимагало сплатити заборгованість в розмірі 16 000,00 грн.

У відповідь на претензію позивача №1 від 09.04.2013р. відділом державної виконавчої служби Роздільнянського районного управління юстиції Одеської області було направлено на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-КОНСАЛТ-ПЛЮС" лист (вих.№3583 від 15.04.2013р.) відповідно до якого було повідомлено останнього, що відповідно до "Інструкції про порядок бухгалтерського обліку депозитних сум, коштів виконавчого провадження, коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника, та звітності про них" (зі змінами та доповненнями) оплата праці експертів, перекладачів та інших учасників залучених до провадження виконавчих дій відповідно до ЗУ "Про виконавче провадження" провадиться за розпорядженням державного виконавця з спеціального реєстраційного рахунку - Субрахунку 324. Субрахунок 324 - "Спеціальний реєстраційний рахунок для обліку коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень спеціального фонду" для обліку авансових внесків стягувачів та оплати праці експертів відкритий в ГУДКС в Одеській області тільки Головним управлінням юстиції в Одеській області, тому 28.03.2013 року відділом ДВС Роздільнянського районного управління юстиції авансовий внесок в сумі 16 000 грн. був перерахований до Головного управління юстиції в Одеській області з розпорядженням державного виконавця та іншими необхідними документами для перерахування на користь ТОВ "Інтер-Консалт-Плюс" за вказаними в рахунку реквізитами.

З врахуванням вищенаведеного, на думку позивача саме Головне управління юстиції в Одеській області має сплатити позивачу вартість отриманих послуг в розмірі 16 000,00 грн., що і стало підставою для товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-КОНСАЛТ-ПЛЮС" звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Частини 1, 4 ст. 202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За приписами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено наявність наданих позивачем відділу державної виконавчої служби Роздільнянського районного управління юстиції Одеської області послуг по проведенню незалежної оцінки описаного та арештованого майна, яке належить СФГ "Промінь", що підтверджується актом виконаних робіт (послуг) №488, що підписаний уповноваженими представниками позивача та відділу державної виконавчої служби Роздільнянського районного управління юстиції Одеської області та скріплений їх печатками.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості отриманих відділом державної виконавчої служби Роздільнянського районного управління юстиції Одеської області послуг з проведення незалежної оцінки описаного та арештованого майна, яке належить СФГ "Промінь" в рамках зведеного виконавчого провадження, суд вважає зазначити наступне:

Відповідно до п.1 ст.13 Закону України "Про виконавче провадження" для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.

Згідно п.4 ст.13 Закону України "Про виконавче провадження" експерт, спеціаліст і суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання мають право на винагороду за надані ними послуги. Розмір винагороди визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Винагорода та інші витрати, зумовлені проведенням експертизи, наданням висновку спеціаліста або звіту суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання належать до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

У відповідності до ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках:

- створення підприємств (господарських товариств) на базі державного майна або майна, що є у комунальній власності;

- реорганізації, банкрутства, ліквідації державних, комунальних підприємств та підприємств (господарських товариств) з державною часткою майна (часткою комунального майна);

- виділення або визначення частки майна у спільному майні, в якому є державна частка (частка комунального майна);

- визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника із складу такого товариства;

- приватизації та іншого відчуження у випадках, встановлених законом, оренди, обміну, страхування державного майна, майна, що є у комунальній власності, а також повернення цього майна на підставі рішення суду;

- переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку;

- оподаткування майна згідно з законом;

- визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом;

- в інших випадках за рішенням суду або у зв'язку з необхідністю захисту суспільних інтересів. Проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

Умовами ст.10 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна. У випадках, визначених нормативно-правовими актами з оцінки майна, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, суб'єкти оціночної діяльності - органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють оцінку майна самостійно на підставі наказу керівника. При цьому, якщо законодавством передбачена обов'язковість проведення незалежної оцінки майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування виступають замовниками проведення такої оцінки майна шляхом укладання договорів з суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, визначеними на конкурсних засадах у порядку, встановленому законодавством. Під час укладання органами державної влади та органами місцевого самоврядування договорів на проведення оцінки майна застосовуються обмеження, зазначені в статті 8 цього Закону. Не допускається встановлення інших обмежень щодо участі суб'єктів оціночної діяльності в проведенні оцінки майна, крім тих, що визначені умовами конкурсного відбору відповідно до законодавства.

Із змісту ст.11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" договір на проведення оцінки майна укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім. Під час укладання багатостороннього договору крім замовника оцінки стороною договору може виступати особа-платник, якщо оплату послуг суб'єкта оціночної діяльності здійснює інша особа, а не замовник. У цьому випадку на платника як сторону договору поширюються обмеження, зазначені в статті 8 цього Закону. Замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки. Сторони договору на проведення оцінки майна (замовник, платник) мають право вільного вибору суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання за умови виконання вимог, встановлених статтями 8 та 9 цього Закону. Істотними умовами договору на проведення оцінки майна є:

- зазначення майна, що підлягає оцінці;

- мета, з якою проводиться оцінка;

- вид вартості майна, що підлягає визначенню;

- дата оцінки;

- строк виконання робіт з оцінки майна;

- розмір і порядок оплати робіт;

- права та обов'язки сторін договору;

- умови забезпечення конфіденційності результатів оцінки, інформації,

використаної під час її виконання;

- відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов

договору;

- порядок вирішення спорів, які можуть виникнути під час проведення оцінки та

прийняття замовником її результатів. Законодавством або за згодою сторін договору в ньому можуть бути передбачені інші істотні умови. Розмір і порядок оплати робіт з оцінки майна визначаються за домовленістю сторін або у випадках відбору суб'єкта оціночної діяльності на конкурсних засадах - за результатами конкурсу. Не допускається встановлення у договорі розміру оплати робіт як частки вартості майна, що підлягає оцінці. Права, обов'язки та відповідальність оцінювача (суб'єкта оціночної діяльності), який проводить експертизу на підставі ухвали (постанови) суду про її призначення, визначаються законодавством України про судову експертизу та цим Законом.

Частиною 1 ст.49 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 1.4, 2.2., 2.9 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309, бюджетне фінансове зобов'язання - зобов'язання розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) сплатити кошти за будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду відповідно до законодавства. Бюджетні зобов'язання та бюджетні фінансові зобов'язання розпорядників бюджетних коштів обліковуються органами Казначейства в бухгалтерському обліку виконання бюджетів та відображаються у звітності про виконання бюджетів.

Розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати взяття бюджетного зобов'язання подають до відповідного органу Казначейства Реєстр бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів за формою згідно з додатком 1 (далі - Реєстр) на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях і оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов'язання.

Отже, в даному випадку, таким документом може бути договір на проведення оцінки майна та акт виконаних робіт.

Приймаючи до уваги те, що між позивачем та відповідачем станом на момент звернення до господарського суду Одеської області із даним позовом не існувало договірних відносин, тому у суду відсутні підстави для застосування такого інституту, як захист порушеного права шляхом стягнення заборгованості, оскільки матеріалами справи встановлено, що відповідачем не порушені права та охоронювані законом інтереси позивача, отже і підстав для задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-КОНСАЛТ-ПЛЮС" у суду відсутні.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-КОНСАЛТ-ПЛЮС" є необґрунтованими, не підтверджені належними та припустимими доказами, а тому задоволенню судом не підлягають.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У позові товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-КОНСАЛТ-ПЛЮС" -

відмовити повністю.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Повний текст рішення складено 04.09.2013р.

Суддя Цісельський О.В.