Рішення № 33311254, 02.09.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 вересня 2013 р. Справа № 9/80/2012/5003

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: прокурора Бершадського району в інтересах держави в особі

Чернятської сільської ради Бершадського району,

с. Чернятка Бершадського району

до: товариства з обмеженою відповідальністю «Земун Поле Плюс»,

смт. Чабани Києво-Святошинського району

про припинення права постійного користування земельною ділянкою,

скасування державного акту на право постійного користування

земельною ділянкою, скасування реєстрації державних актів на право

постійного користування землею та зобов'язання повернення земель

при секретарі судового засідання Павловій Т.С.

за участю прокурора: Трачук Т.Є., сл. посвідчення № 007053 від 01.10.2012 року,

представників сторін:

позивача не з'явився

відповідача О. Кириленка за довіреністю № 28/5-2013 від 28.05.2013 року.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Бершадського району звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Чернятської сільської ради Бершадського району Вінницької області до товариства з обмеженою відповідальністю «Земун Поле Плюс» з наступними позовними вимогами:

- припинити права постійного користування ТОВ «Земун Поле Плюс» земельною ділянкою площею 1,0290 га, яка розташована на території Чернятської сільської ради Бершадського району, Вінницької області надану для обслуговування камерної сушилки СКП-8;

- скасувати державний акт серії ВН №001 на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,0290 га, яка розташована на території Чернятської сільської ради, Бершадського району, Вінницької області, виданого ТОВ «Земун Поле Плюс»;

- скасувати в книзі реєстрації державних актів право постійного користування на земельну ділянку площею 1,0290 га, яка розташована на території Чернятської сільської ради Бершадського району, Вінницької області, виданого ТОВ «Земну Поле Плюс»;

- зобов'язати ТОВ «Земун Поле Плюс» повернути Чернятській сільській раді Бершадського району Вінницької області земельну ділянку ідповідачем по справі вищезазначену земельну ділянку площею 1,0290 га, яка розташована на території Чернятської сільської ради, Бершадського району, Вінницької області.

Позовні вимоги мотивовано тим, що земельна ділянка площею 1,0290 га, яка надана ТОВ «Земун Поле Плюс» в постійне користування для обслуговування камерної сушилки СКП-8 рішенням 18 сесії 9 скликання «Про надання земельної ділянки в постійне користування і видачі державного акту» від 10.07.2001 не може використовуватись ТОВ «Земун Поле Плюс» за цільовим призначенням для обслуговування сушилки СКП-8, оскільки право власності на майно, яке знаходиться на вказаній земельній ділянці зареєстровано за громадянином ОСОБА_3 (надалі гр. ОСОБА_3).

11.10.2012 року прокуратурою Бершадського району за участю спеціаліста - державного інспектора сільського господарства у Вінницькій області проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства під час використання земель державної та комунальної власності.

Під час перевірки встановлено, що земельна ділянка, яка надана в постійне користування ТОВ «Земун Поле Плюс» для обслуговування сушилки СКП - 8 використовується способами, які суперечать екологічним вимогам. Зокрема, на зазначеній земельній ділянці наявні виробничі відходи рештки будівельних відходів, земельна ділянка вкрита трав'яною рослинністю та чагарниками.

За таких обставин, прокурор вбачає наявність підстав для припинення права користування вказаною земельною ділянкоюта передачі її до земель запасу Чернятської територіальної громади.

Відповідач заперечує проти позову з підстав наведених у відзиві та поясненнях (т. 1, а.с. 49-54, т. 3, а.с. 147-150).

Вказаний спір судом вирішено з винесенням 13.12.2012 р. рішення, яким в позові відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 р. рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Проте, Вищий господарський суд України постановою від 23.05.2013р. рішення господарського суду Вінницької області від 13.12.2012р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.03.2013р. в даній справі скасував та передав справу на новий розгляд.

У своїй постанові Вищий господарський суд України наголосив, що для правильного вирішення спору господарському суду першої інстанції слід було визначити процесуальний статус Головного управління Держкомзему у Вінницькій області, ТОВ «Надбужжя-Агро» (правонаступник АК ПП. «Надбужжя»), гр. ОСОБА_3, тобто визначити чи є вони третіми особами без самостійних вимог на предмет спору, чи є вони особами, які приймають участь в судовому процесі на підставі ст.30 ГПК України.

Ухвалою суду від 20.06.2013р. справу прийнято до провадження та з метою розгляду заяви прокурора щодо залучення Головного управління Держкомзему у Вінницькій області, ТОВ «Надбужжя-Агро» та гр. ОСОБА_3 до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору та на виконання вказівок Вищого господарського суду України викладених у постанові від 23.05.2013р., суд зобов'язав прокурора і сторін надати оригінали документів, світлокопії яких подані ними до справи та містять в її матеріалах.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав невиконання прокурором та сторонами вимог суду щодо надання належних доказів. Востаннє ухвалою суду 20.08.2013р. розгляд справи відкладено на 02.09.2013р. та в черговий раз зобов'язано прокурора і сторін виконати вимоги попередніх ухвал. Крім того, судом винесено окремі ухвали з підстав порушення прокурором та сторонами процесуального законодавства.

Станом на день розгляду справи зазначені вимоги суду учасниками процесу виконані лише частково. Пояснень причин невиконання сторонами не надано.

Виходячи з наведеного та зважаючи на обмежений строк розгляду справи встановлений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Розглядаючи заяву прокурора щодо залучення Головного управління Держкомзему у Вінницькій області, ТОВ «Надбужжя-Агро» та гр. ОСОБА_3 до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору суд дійшов наступних висновків.

Норми процесуального інституту третіх осіб покликані захистити права та охоронювані законом інтереси осіб, які не є учасниками спірних матеріальних правовідносин, але знаходяться із однією зі сторін процесу у таких відносинах, які можуть змінитись у результаті винесеного рішення. Метою участі таких осіб у справі є обстоювання ними власних прав і законних інтересів, на які може справити вплив рішення чи ухвала суду.

Відповідно до ч.1 ст.27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть бути залучені до участі у справі, в тому рахунку і за клопотанням сторін, прокурора, до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 ГПК передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін (стаття 27 ГПК). Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.

Наявні в матеріалах справи докази дають підстави для висновку, що спір в даній справі не впливає на права та обов'язки зазначених вище осіб, що виключає підстави для залучення останніх до участі у справі в якості третіх осіб.

Перевіривши доводи учасників процесу доказами та оцінивши їх на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Статтею 361 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорюванні права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб у відносинах між ними або з державою.

Рішенням Чернятської сільської Ради за №33 від 19.07.2001 року «Про оформлення права приватної власності на сушилку СКП - 8 по АДРЕСА_2» оформлено право приватної власності на сушилку СКП - 8 по АДРЕСА_1 за ТОВ «Земун Поле плюс». Свідоцтво на право власності зареєстровано 19.07.2001 р. в реєстраційній книзі №1 за №16 в Тульчинському МБТІ та видано технічну документацію. При оформлені свідоцтва на право власності працівниками Чернятської сільської Ради була допущена технічна помилка - замість «рішення за № 33» в свідоцтві написано «рішення № 32». В червні 2010 року - рішенням за №26 від 14.05.2010 року за повісткою дня «Про виправлення помилки в рішенні виконкому» ця помилка була виправлена з № 32 на № 33 від 19.07.2001 року і видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно на підставі рішення виконавчого комітету від 19.04.2001 року за № 33 за адресою: АДРЕСА_1. Бершадське РБТІ видало витяг № 26351323 про реєстрацію права власності, реєстраційний № 30635571.

Бершадська філія ДП Вінницький регіональний центр державного земельного кадастру виготовив технічну документацію зі складанням державного акту на право постійного користування земельною ділянкою ТОВ «Земун Поле Плюс» № 0001 від 7.11.2001 року в АДРЕСА_2 інв. № 39 від 06.11.2001 р.

10 липня 2001 р. рішенням 18 сесії 3 скликання Чернятської сільської ради Бершадського району Вінницької області ТОВ «Земун Поле Плюс» надано в постійне користування 1,0290 га в межах згідно з планом землекористування для розміщення господарських будівель та споруд. Державний акт на право постійного користування землею зареєстровано в Книзі записів державних актів за № 001.

В позові прокурор зазначає, що кукурудзо-сушилка з прибудовами на насіннєвому заводі належить на праві власності ОСОБА_3 згідно рішення постійно діючого третейського суду від 06.01.2006 року №1-1/04.02 та від 03.05.2006 р. № 1-1/04.02 - є однією і тією ж будівлею та знаходяться на одній земельній ділянці.

Судом встановлено, що рішенням Бершадського районного суду у справі № 2-197/11 від 23.08.2011 р., яке вступило в законну силу 03.09.2011 р. за позовом ТОВ «Земун Поле плюс» до гр. ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння та усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном, скасовано ухвалу про уточнення рішення по справі №1-1/04.02 Вінницького обласного відділення постійно діючого третейського суду від 06.01.2006 р. в частині визнання права власності за гр. ОСОБА_3 на кукурудзо-сушилку з прибудовами на насіннєвому заводів АДРЕСА_1, яка є однією і тією ж будівлею, що і камерна сушилка СКП-8, в АДРЕСА_2. Скасовано реєстрацію КП «Тульчинське МБТІ» 18.05.2006 р. в частині права власності за гр. ОСОБА_3 на кукурудзо-сушилку з прибудовами на насіннєвому заводі в АДРЕСА_1.

Наведеним спростовуються доводи прокурора про право власності на спірну будівлю ОСОБА_3.

05.09.2012р. Чернятська сільська Рада скасувала рішення від 14.05.2010 р. та скасувала право власності ТОВ «Земун Поле плюс» на камерну сушилку СКП-8.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські ради не наділені правом скасування власних рішень щодо правовідносин, пов'язаних з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Такі питання мають вирішуватись в порядку та спосіб, визначені законодавством.

Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України «Про місцеве самоврядування»). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата (Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16.04.2009 р., справа N 1-9/2009).

Згідно ч. 2 ст. 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що рішення Чернятської сільської Ради від 05.09.2012р. не відповідає законодавству України, а тому не може бути враховано при вирішенні спору у даній справі.

Щодо доводів прокурора про використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням суд зазначає наступне.

Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначені підстави та порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, а Порядком планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 12.12.2003 р. № 312 передбачено порядок проведення перевірок та оформлення встановлених фактів, зокрема, встановлено, що за результатами перевірки складається акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, в якому повинна наводиться план-схема місця розташування земельної ділянки (схематичний абрис чи викопіювання з картографічних матеріалів планів земельної ділянки з прив'язкою до місцевості та зазначенням суміжних землекористувачів), із зазначенням загальної площі земельної ділянки та площі, на якій виявлено порушення (забруднення, самовільне зайняття тощо).

Згідно статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Водночас, ст. 143 ЗК України передбачає підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку, у разі: використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; не усунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Також, статтею 144 ЗК України визначений порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, зокрема: у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк. У разі не усунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.

Підставою позову прокурор зазначає використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам.

Згідно ст. 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Обгрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка не може використовуватись ТОВ «Земун Поле Плюс» за цільовим призначенням для обслуговування сушилки СКП-8, оскільки право власності на майно, яке знаходиться на вказаній земельній ділянці зареєстровано за ОСОБА_3

Матеріалами справи спростовано доводи прокурора, що на спірній ділянці знаходиться майно, що належить на праві приватної власності гр. ОСОБА_3 Інших обгрунтувань щодо використання ТОВ «Земун Поле Плюс» земельної ділянки не за цільовим призначенням прокурором не наведено.

Щодо посилань прокурора на використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам слід зазначити таке.

Використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, може бути підставою припинення права постійного користування (ст. 143 ЗК України) в судовому порядку. Для припинення права користування земельними ділянками закон вимагає додержання процедури, закріпленої у ст. 144 ЗК України.

Відповідно до п. "б" ст. 143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

В матеріалах справи міститься лист Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області від 24.10.2012р. № 2397 (а.с. 33 т.2), з якого вбачається, що Державною інспекцією сільського господарства у Вінницькій області спільно з прокуратурою Бершадського району проведено перевірку дотримання ТОВ «Земун Поле Плюс» за адресою: АДРЕСА_2.

В листі зазначено, що під час огляду земельної ділянки, на якій розміщена камерна сушилка СКП-В встановлено, що нерухоме майно - камерна сушилка СКП -8 знаходиться в аварійному стані, під'їзд до об'єкту нерухомості відсутній, а земельна ділянка вкрита трав'яною рослинністю та чагарниками.

Вказаний лист не може бути належним та допустимим доказом, що підтверджує використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам. Акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, приписи з вимогою усунути виявлені правопорушення, протокол про адміністративне правопорушення прокурором до позовної заяви не долучались. Тобто, доказів, на підтвердження наявності підстав для припинення права користування земельною ділянкою відповідно до ст. ст. 141, 143, 144 ЗК України прокурором не надано.

Згідно ст.ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Прокурором не доведено використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням та використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам.

Зважаючи на вищевикладене в його сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а тому в позові прокурора слід відмовити.

Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити.

2. Копію рішення направити позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Повне рішення складено 05 вересня 2013 р.

Суддя В. Матвійчук

від друк. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (с. Чернятка, Бершадський район, Вінницька область)