Постанова № 33311209, 28.08.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2013 р. Справа № 906/590/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гудак А.В.

суддів Розізнана І.В.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу віповідача Комунальне підприємство "Агенство з управління майном" Житомирської міської ради на рішення господарського суду Житомирської області від 03.07.13 р.

у справі № 906/590/13 (суддя Ляхевич А.А. )

позивач Приватне підприємство "Елітбуд-1" (м.Житомир)

відповідач Комунальне підприємство "Агенство з управління майном" Житомирської міської ради

про стягнення 208660,42 грн.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 27 серпня 2013 року у зв"язку тимчасовою непрацездатністю судді Сініциної Л.М. внесені зміни до складу колегії і визначено колегію суддів у складі : головуюча суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Розізнана І.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 03 липня 2013 року у справі № 906/590/13( суддя Ляхевич А.А.) позовні вимоги Приватного підприємства "Елітбуд-1" до Комунального підприємства "Агенство з управління майном" Житомирської міської ради про стягнення 208660,42 грн. задоволені частково.

Стягнуто з Комунального підприємства "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради на користь Приватного підприємства "Елітбуд-1"

- 180546,32 грн. основного боргу,

- 1643,40 грн. 3% річних,

- 8217,02 грн. пені,

- 18045,63 грн. штрафу,

- 4169,04 грн. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовлено.

Приймаючи рішення , суд першої інстанції вказав , що свої зобов'язання по оплаті отриманого товару КП "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради належним чином у встановленому договором порядку не виконало ,а тому , з огляду на положення ст.ст. 11, 509, 526,530, 538,548,610,625, 655, ч.1,2 ст.692, 712 ЦК України, ст.ст. 712,193, п.4 , п.6 ст. 231 ГК України, прийшов до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Не погодившись з постановленим рішенням, Комунальне підприємство "Агенство з управління майном" Житомирської міської ради звернулось з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 03 липня 2013 року та прийняти нове , яким в задоволенні позови відмовити у повному обсязі.

Додатково апелянт у скарзі зазначив, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Зокрема,на думку апелянта , відповідно до умов договору та специфікації до договору обов'язок покупця оплатити товар виникає з моменту отримання рахунку на оплату поставленої продукції.

Апелянт зазначає, що Покупець вказаного рахунку на оплату не отримував, що підтверджується відповіддю на Претензію №31 від 15 березня 2013 року .

Вважає, що покликання Позивача під час судового розгляду, що вказаний рахунок буде зроблений, а також підписаний керівником Покупця та отриманий чи доставлений через кур'єрську службу Покупцю лише підтверджує факт, що вказаний документ не надавався позивачем Покупцю та станом на день розгляду справи не міг бути доказом по справі.

КП "Агентство з управлінням майном" Житомирської ради не визнає виникнення обов'язку оплати продукції з підстав викладених вище, а тому і не визнає права Позивача на нарахування штрафних санкцій та неустойки за договором, так як відповідно до стаття 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Апелянт у скарзі наголошує, що Комунальне підприємство "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради є публічним товариством, а тому для укладання договору Комунальне підприємство "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради повинно було отримати згоду Засновника (територіальної громади міста Житомира) чи Органу управління майном (Виконкому Житомирської міської ради), а також організувати та провести тендер на укладання такого договору. Враховуючи те , що вищевказане зроблено не було ,договір поставки товарів № 12-12/01 від 11 грудня 2012 року є недійсним в зв"язку з недотриманням в момент укладання вимог статей 203,215 Цивільного кодексу України, 79 Господарського кодексу України.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло,що відповідно до ч.2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду .

У судове засідання апеляційного господарського суду сторони не з"явились, про час та місце розгляду скарги повідомлені у встановленому законом порядку.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Зважаючи на те, що копії ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 25 липня 2013 року про призначення розгляду справи на 28.08.2013 року надіслані сторонам та ними отримані , про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с.96,97), враховуючи, що явка сторін обов"язковою не визнавалась, обмеженість строків розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних матеріалів.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Комунального підприємства "Агенство з управління майном" Житомирської міської ради" не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 грудня 2012 року між Приватним підприємством "Елітбуд-1" (як постачальником) та КП "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради (як покупцем) укладено договір поставки товарів №12-12/01 (а.с.10-12, додатки-специфікації№1 та №2, а.с.13,14).

Згідно пункту 1.1. даного договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується отримати й оплатити товар вказаний у специфікаціях до цього договору.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна визначаються сторонами у специфікаціях та видаткових накладних, що є невід'ємними додатками до цього договору.

У відповідності до пункту 2.1. договору, загальна сума поставки за цим договором складає суму поставленого товару за період дії даного договору.

Відповідно до п.3.1. договору, оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника згідно умов та цін, вказаних у додатках (специфікаціях на кожну поставку) до цього договору.

Пунктом 5.5. договору визначено, що за прострочення здійснення розрахунку за товар покупець зобов'язаний за вимогою покупця сплатити штраф у розмірі 10% від суми своєчасно неоплаченого товару, а також, пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від несплаченої суми, за кожний день прострочення платежу.

Згідно пункту 6.1 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

11.12.2012 р. сторонами підписано також додаток №1 до договору №12-12/01 від 11.12.2012 р. - специфікація №1 погодження кількості, цін, умов оплати та поставки, в якій визначено найменування, кількість, ціну за одиницю та вартість товару, встановлено, що загальна сума специфікації складає 138357,20 грн. Відповідно до умов поставки і оплати згідно специфікації постачальник зобов'язується поставити товар за адресою м.Житомир, вул.Щорса,155 впродовж грудня 2012 року (п.2.1. специфікації); оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника у вигляді 100% оплати товару вказаної в рахунках та п.1 даної специфікації на протязі 7 (семи) календарних днів поставки товару покупцю, що підтверджується накладною. (а.с.13)

На виконання умов договору поставки товарів та додатку №1 до договору - специфікації №1, Приватним підприємством "Елітбуд-1" за видатковою накладною №44 від 11.12.2012 р. поставлено покупцю КП "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради узгоджений у специфікації №1 товар на загальну суму 138357,20 грн. (а.с.15).

18.01.2013 р. сторонами договору №12-12/01 від 11.12.2013 р. підписано додаток №2 до специфікації №2 "Погодження кількості, цін, умов оплати та поставки", якою визначено найменування, кількість, ціну за одиницю та вартість товару; загальна сума специфікації складає 42189,12грн. Умови поставки і оплати: постачальник зобов'язується поставити товару за адресою: м.Житомир, вул.Щорса, 155 впродовж січня 2013 року; оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника у вигляді 100% оплати товару вказаної у рахунках та п.1 даної специфікації на протязі 7 (семи) календарних днів після поставки товару покупцю, що підтверджується накладною.

Як свідчать матеріали, на виконання договору та специфікації №2 за видатковою накладною №1 від 31.12.2013р. позивач поставив відповідачу обумовлений товар на загальну суму 42189,12 грн.

Факт поставки позивачем відповідачу продукції згідно умов Договору підтверджується видатковими накладними на поставку продукції за спірні періоди та не заперечується відповідачем. Зазначені видаткові накладні за спірний період узгоджені сторонами та підтверджують факт прийняття відповідачем продукції без жодних зауважень та претензій, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на кожній з вказаних видаткових накладних ,скріплених відбитком штампу підприємства КП "Агенство управління майном "Житомирської міської ради" .

З матеріалів справи вбачається, що на оплату поставленої продукції позивачем відповідачу виставлялись рахунки № 197 від 11 грудня 2012 року ( а.с.42), № 45 від 31 січня 2013 року (а.с.43), які останнім були отримані, про що свідчить дата та підпис керівника КП " Агенство управління майном" Житомирської міської ради.

Крім того , 12 березня 2013 року позивач звернувся з претензією № 1 до КП "Агенство з управління майном "Житомирської міської ради" , яка отримана останнім 14 березня 2013 року ( а.с. 9). Зазначена претензія була залишена відповідачем без задоволення.

Оцінюючи надані докази в їх сукупності, місцевий суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, акти цивільного законодавства, акти органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і стаття 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець ( постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"зується передати у встановлений строк ( строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистими, сімейними, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі -продажу одна сторона ( продавець) передає або зобов"язується передати майно (товар) у власність другій стороні ( покупцеві), а покупець приймає або зобов"язується прийняти майно ( товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов"язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Умовами п. 3.1 договору передбачено, що оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Постачальника згідно умов та цін вказаних у Додатках ( специфікаціях на кожну поставку) до цього договору. Так, в пунктах 2.2 специфікацій № 1 та № 2 вказано, що оплата за товар здійснюється на протязі 7 (семи) календарних днів після поставки товару, отриманого за видатковою накладною. При цьому строк виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару, отриманого за видатковою накладною №44 від 11.12.2012 р. сплив 18.12.2012р., за товар, отриманий за видатковою накладною від 31.01.2013р. відповідач мав розрахуватись не пізніше 07.02.2013р.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з доводами апелянта про те, що відповідно до умов договору та Специфікацій обов»язок покупця оплатити товар виникає з моменту отримання рахунку на оплату постановленої продукції з огляду на те, що строк виконання грошового зобов»язання, що випливає з правовідносин купівлі- продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою ст. 692 ЦК України та не може ставитись в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України. Така правова позиція висловлена в оглядовому листі ВГСУ від 29.04.2013 р. № 01-06/767/2013.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб»єктів ,зобов»язані поновити їх , не чекаючи пред»явлення їм претензії чи звернення до суду.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджуються із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем доведено факт наявності заборгованості відповідача за товар та про задоволення позовної вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 180546,32 грн.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь період прострочення , а також сплатити 3% річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунки щодо нарахування 3% річних на заборгованість за поставлений товар, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що загальна сума 3% річних ,нарахована на заборгованість за обома видатковими накладними становить 1643 ,4 грн.

Крім того, місцевий господарський суд стягнув з відповідача на користь позивача 8217,02 грн. пені.

Так,відповідно до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.5 Договору сторони передбачили, що за прострочення здійснення розрахунку за товар Покупець зобов"язаний за вимогою Постачальника сплатити штраф у розмірі 10% від суми своєчасно неоплаченого товару , а також пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від несплаченої суми , за кожний день прострочення платежу.

Таке право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч.4 ст.231 Господарського кодексу України та узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання і таке застосування чинному законодавству не суперечить. Більше того, таке одночасне стягнення пені та штрафу за порушення господарського зобов'язання передбачено приписами ч.2 ст.231 ГК України.

Отже, господарський суд Житомирської області ,здійснивши власні перерахунки,дійшов правильного висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату поставленої продукції є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню в сумі 8217,02 грн.

Судова колегія, вважає правомірним стягнення з відповідача штрафу у розмірі 10 % від суми своєчасно неоплаченого товару ,який становить 18 045,63 грн.

Апеляційний суд не може погодитись з доводами апелянта про недійсність укладеного між сторонами договору поставки товарів з підстав недотримання позивачем чинного законодавства при його укладанні, з огляду на таке.

На час звернення Приватного підприємства "Елітбуд-1" до місцевого господарського суду, Договір поставки № 12-12/01 від 11.12.2012 р. був чинним, ні однією стороною не був оскаржений. За таких підстав, у суду першої інстанції були всі правові підстави для розгляду вимог Приватного підприємства "Елітбуд-1" щодо невиконання відповідачем умов Договору поставки № 12-12/01 від 11.12.2012 р.

Крім того , відповідно до п.3.7 та 3.8 Статуту комунального підприємства « Агентства з управлінням майном « Підприємство несе відповідальність за свої зобов»язання в межах належного йому майна згідно з чинним законодавством України. Підприємство не несе відповідальність за зобов»язанням Засновника, Засновник не несе відповідальність за зобов»язанням Підприємства.

Підприємство має право укладати договори ( угоди, набувати майнові та пов»язані з ним немайнові права, виконувати обов»язки, бути позивачем та відповідачем к судах.

Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Комунального підприємства "Агенство з управління майном" Житомирської міської ради не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Житомирської області від 03.07.2013 р. по справі № 906/590/13 слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Комунальне підприємство "Агенство з управління майном" Житомирської міської ради.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 03 липня 2013 року у справі № 906/590/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства "Агенство з управління майном" Житомирської міської ради залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Розізнана І.В.