Рішення № 33311087, 29.08.2013, Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 2-315/11

Провадження № 2/499/29/13

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"29" серпня 2013 р. смт. Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді Погорєлова І.В.

при секретарі Дикусар В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іванівка, Іванівського району Одеської області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення , -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення посилаючись на те , що відповідно до укладеного договору № ОDМLGКО1420065 від 07.03.2007 року ОСОБА_1, відповідач по справі 22.03.2007 року отримав кредит у розмірі 24000,00 [Доллар США] зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 04.03.2027 року.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 16.03.2009 року має заборгованість - 19888,21 [Доллар США], яка складається з наступного:

-19351,89 [Доллар США] - заборгованість за кредитом;

-529,46 [Доллар США] - заборгованість по процентам за користування кредитом;

-0,00 [Доллар США] - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;

-6,86 [Доллар США] - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПриватБанк і відповідач 16 березня 2007 року уклали договір іпотеки № 459 (надалі - договір іпотеки). Згідно з договором іпотеки відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: 3-х кімнатну квартиру загальною площею 77,3 кв. м. в тому числі житловою 54,8 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу укладеного 07 березня 2007 року за реєстровим номером 381.

Вищевказані обставини підтверджуються кредитним договором, договором іпотеки, іншими документами доданими до матеріалів справи.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ОDМLGКО1420065 від 07.03.2007 року, в розмірі 19888,21 [Доллар США] представник позивача просить суд звернути стягнення на квартиру загальною площею 77,3 кв. м. в тому числі житловою 54,8 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № 459 від 16 березня 2007 р.) закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а гакож наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Виселити відповідача, який зареєстрований і проживає у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України смт. Іванівка.

Стягнути з відповідача судові витрати та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1708,50 грн. судовий збір та 30,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу.

Представник позивача надав письмову заяву про слухання справи у його відсутність, наполягав на позовних вимогах .

Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не надавав, хоча повідомлений був належним чином, про що свідчить розписка про отримання повістки. Відповідно до ч.2 ст.77 ЦП України сторони та інші особи , які беруть участь у справі зобов'язані повідомляти суд про причини своєї неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явились у судове засідання без поважних причин.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи та з урахуванням положень ст. 60 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, та ст. 11 ЦПК України, згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказі в сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а тому на запитання суду про надання інших доказів, крім наданих, чи неможливості їх витребування і необхідність цієї дії судом, встановлено, що всі докази надані, а тому суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено що , відповідно до укладеного договору № ОDМLGКО1420065 від 07.03.2007 року ОСОБА_1, відповідач по справі 22.03.2007 року отримав кредит у розмірі 24000,00 [Доллар США] зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 04.03.2027 року.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 16.03.2009 року має заборгованість - 19888,21 [Доллар США], яка складається з наступного:

-19351,89 [Доллар США] - заборгованість за кредитом;

-529,46 [Доллар США] - заборгованість по процентам за користування кредитом;

-0,00 [Доллар США] - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;

-6,86 [Доллар США] - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПриватБанк і відповідач 16 березня 2007 року уклали договір іпотеки № 459 (надалі - договір іпотеки). Згідно з договором іпотеки відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: 3-х кімнатну квартиру загальною площею 77,3 кв. м. в тому числі житловою 54,8 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу укладеного 07 березня 2007 року за реєстровим номером 381.

Вищевказані обставини підтверджуються кредитним договором, договором іпотеки, іншими документами доданими до матеріалів справи.

Відповідач по справі в ході судового розгляду справи позов не визнав.

Судовим розглядом було встановлено, що в спірному будинку відповідач проживає та зареєстрований не один, а разом з сім'єю: дружина ОСОБА_2 та неповнолітня дитина ОСОБА_3,2008 року народження.

Враховуючи той факт, що вирішення даної справи зачіпає інтереси неповнолітньої дитини судом до участі у справі було залучено прокуратуру Іванівського району Одеської області та службу у справах дітей Іванівської районної державної адміністрації Одеської області та зобов'язано надати на адресу суду висновок про можливість виселення відповідача та його сім»ю без надання іншого житла.

Представником служби у справах дітей надано висновок, з якого вбачається що служба у справах дітей вважає за недоцільне виселяти відповідача та його сім»ю, оскільки це суперечить інтересам неповнолітньої дитини.

Представник прокуратури також заперечувала проти задоволення позову, оскільки задоволення позову буде суперечити інтересам неповнолітньої дитини, так як іншого житла відповідач та його сім»я не має, що підтверджується матеріалами справи, тому представник прокуратури вважає за недоцільне позбавити єдиного житла сім»ю з неповнолітньою дитиною.

Суд дослідивши матеріали цивільної справи погоджується з висновком служби у справах дітей та представника прокуратури Іванівського району Одеської області, оскільки згідно ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки, здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Згідно з частиною першою статті 41 цього ж Закону реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленої ч.1 ст. 38 цього Закону, яка передбачає право іпотекодержателя на продаж іпотеки будь - якій особі - покупцеві.

Згідно ст. 39 Закону України «Про іпотеку» (зі змінами від 22.09.2011 р.), одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Як встановлено судом з відповідачем мешкає та зареєстрована його дружина та неповнолітня дитина. Основним законом, який регулює охорону дитинства в нашій державі, є Закон України «Про охорону дитинства», норми якого кореспондуються з нормами Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44-сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою ВР України від 27 лютого 1991, в якій встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання, як вбачається з матеріалів справи договір іпотеки був укладений до народження дитини, тобто при укладанні договору іпотеки , права та інтереси неповнолітньої дитини не зачіпались дозвіл органу опіки не потрібен був.

На момент розгляду справи в даному житловому будинку проживає неповнолітня дитина, частина 3 ст. 29 Цивільного кодексу України, визначає, що місцем проживання фізичної особи у віці до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з яким вона проживає.

Аналіз положень Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», Сімейного кодексу України та Закону України «Про охорону дитинства», дає можливість стверджувати, що законодавчі акти вимагають здійснення контролю за збереженням житлових та майнових прав дітей саме на етапі вчинення правочинів з нерухомим майном, право власності на яке або право користування яким мають діти, шляхом надання органами опіки та піклування згоди на вчинення зазначених правочинів.

З 1 січня 2006 року набрав чинності Закон України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", відповідно до статті 12 якого для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

Як вже було зазначено , що представник прокуратури та і представник служби у справах дітей заперечували проти виселення відповідача та його сім»ї та згоду не надавали.

Крім того суд для відмови в задоволенні позову вбачає ще одну підставу, зокрема слід зазначити наступне.

Відповідно до положень статей 33, 35 Закону України "Про іпотеку", згідно з якими у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до частини 2 статті 35 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонам та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рушення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Крім того, згідно з ч.І ст.131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем не надано доказів щодо виконання вищевикладених вимог, отже позивач не направив відповідачу письмової вимоги про усунення порушень з виплати заборгованості по кредиту, тому у суду є підстави вважати, що позов про звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасним.

Отже враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення.

Керуючись ст. 14, 57, 60, 88, 130, 174, 212, 213, ЦПК України, ст.ст. 526,551,610,611,1049,1054 ЦК України , суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовної заяви публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Іванівський районний суд Одеської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяІ. В. Погорєлов