Ухвала суду № 33309276, 03.09.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Голубова Л.Б.

Суддя-доповідач - Яманко В.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2013 року справа №805/8852/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Яманко В. Г., суддів Казначеєва Е. Г., Васильєвої І. А., секретар судового засідання Карабан Т. М., за участі представників від позивача Толмачової А. М. за дов., відповідача Слупського Є. В. за дов., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року у справі № 805/8852/13-а (суддя Голубова Л. Б.) за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Кроналайн» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів 14 червня 2013 року звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою (арк. спр. 2-4) до товариства з обмеженою відповідальністю «Кроналайн» про стягнення на користь Державного бюджету України адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році, у сумі 49074 грн. 24 коп. та пені у сумі 549 грн. 36 коп. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в порушення статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідач у 2012 році не виконав норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, завдяки чому були накладені адміністративно-господарські санкції та нарахована пеня за несплату цих санкцій.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року (арк. спр. 95-97) у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Суд першої інстанції при прийнятті судового рішення виходив з того, що відповідачем вжито усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, а вакантні посади для інвалідів не були зайняті не з вини відповідача.

В апеляційній скарзі (арк. спр. 99-101) позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, й прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Позивач обґрунтував скаргу тим, що відповідачем не доведено у повному обсязі вжиття всіх належних від нього заходів для створення визначеної законодавством кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та їх безпосереднього працевлаштування, що обумовлює притягнення його до відповідальності. Крім того, апелянт зазначив, що державна служба зайнятості покликана лише сприяти працевлаштуванню інвалідів, але не повинна забезпечувати виконання нормативу замість підприємства.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, представник відповідача проти скарги заперечував, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги встановила наступне.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 875) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - ПКМУ № 70) були затверджені Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (далі - Порядок подання звітів); Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (далі - Порядок сплати санкцій та пені). Згідно пункту 2 Порядку подання звітів, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

28 лютого 2013 року відповідачем поданий до Фонду звіт за формою № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік (арк. спр. 9), за яким середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу - 167 осіб, кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність - 4, кількість інвалідів, які повинні працювати відповідно до статті 19 Закону № 875 - 7. Кількість, нестворених відповідачем, за розрахунком Фонду, робочих місць для працевлаштування інвалідів, виходячи з даних звіту - 3, тому обрахована позивачем сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів склала 49074 грн. 24 коп., а нарахована пеня - 549 грн. 36 коп. (арк. спр. 7-8).

В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач вказав, що протягом 2012 року в ТОВ «Кроналайн» працювали фактично 7 осіб, що мали інвалідність, але з незалежних від товариства причин один працівник ОСОБА_4 звільнився 11 травня 2012 року, у ОСОБА_5 знято інвалідність з 5 травня 2012 року, ОСОБА_6 отримав інвалідність з 13 листопада 2012 року. Тобто, з 1 січня по 5 травня 2012 року в ТОВ «Кроналайн» працювало 7 інвалідів, з 5 по 11 травня 2012 року - 5 інвалідів, з 11 травня по 13 листопада 2012 року - 4 інваліди, з 13 листопада по 31 грудня 2012 року - 5 інвалідів. Працевлаштування в 2012 році інвалідів, які виявили бажання працювати в ТОВ «Кроналайн», підтверджено наказами, трудовими книжками (арк. спр. 55-86). Ці обставини позивачем при нарахуванні адміністративно-господарських санкцій та пені не враховувалися.

Відповідачем подавалися звіти до Донецького міського центру зайнятості про наявність вакансій, в тому числі вільних робочих місць для інвалідів (арк. спр. 44-54) станом на 31 січня 2012 року, 29 лютого 2012 року, 30 березня 2012 року, 28 квітня 2012 року, 31 травня 2012 року, 27 червня 2012 року, 31 липня 2012 року, 31 серпня 2012 року, 28 вересня 2012 року, 31 жовтня 2012 року, 3 грудня 2012 року. Отримання цих звітів центром зайнятості підтверджено підписами відповідальних осіб. Зі звітів вбачається, що відповідачем створені робочі місця менеджерів, які можуть бути зайняті інвалідами. Крім того, відповідачем в якості доказів прийняття заходів щодо запропонування створених робочих місць інвалідам для працевлаштування надані оголошення в газету (арк. спр. 87-88).

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону № 875 адміністративно-господарські санкції застосовуються за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, тобто при вирішенні питання щодо застосування санкцій Фонд соціального захисту інвалідів повинен з'ясувати питання щодо фактичного створення місця для інвалідів та врахувати подання суб'єктами господарювання інформації про створені вільні робочі місця для інвалідів до центрів зайнятості.

За пунктом 2.2 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 р. № 223, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 травня 2007 р. за № 552/13819, пеня - це штрафна санкція, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно сплаченої адміністративно-господарської санкції, передбаченої Законом, за кожний календарний день прострочення виконання зобов'язання. Пеня нараховується згідно частини 2 статті 20 Закону № 875 за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, але у випадку розрахунку санкцій саме Фондом соціального захисту інвалідів, вони повинні бути пред'явлені в досудовому порядку суб'єкту господарювання до сплати з встановленням термінів. При цьому, згідно пункту 3.4 наведеного Порядку нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу). Згідно з пунктом 2.3 Порядку, адміністративно-господарська санкція - це грошове зобов'язання, альтернативне зобов'язанню самостійно здійснити працевлаштування інвалідів відповідно до Закону, яке сплачується у порядку і розмірах, передбачених Законом № 875 та ПКМУ № 70.

Відповідно до частини 1 статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Тобто, для застосування адміністративно-господарських санкцій суб'єкт владних повноважень повинен встановити склад порушення, встановити ступінь вини суб'єкта господарювання та причинно-наслідковий зв'язок між порушенням та виною. Реалізація цих повноважень Фондом можлива під час проведення перевірки відповідно до вимог ПКМУ № 70. В даній справі відсутній акт перевірки та відсутні докази врахування позивачем фактів створення відповідачем робочих місць для інвалідів, звітування до центру зайнятості та відсутності осіб-інвалідів, які б виявили бажання працювати у відповідача. Як вбачається з визначення адміністративно-господарської санкції, то вона є альтернативою зобов'язанню суб'єкта господарювання створити місце для інваліда, тому при фактичному створенні місця для інваліда, підстави для застосування заходів відповідальності відсутні. За частиною 1 статті 18 Закону № 875 забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості, тому у разі відсутності фактів звернення інвалідів та необґрунтованої відмови підприємством в їх працевлаштуванні така складова відповідальності, як вина суб'єкта господарювання відсутня. Позивачем до справи не надані документальні докази того, що мали місце випадки відмови відповідачем в працевлаштуванні інвалідів на вакантні посади за направленням центрів зайнятості.

З огляду на викладене в даній ухвалі, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги позивача та залишає постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 3 вересня 2013 року.

Головуючий суддя В.Г.Яманко

Судді Е.Г.Казначеєв

І.А.Васильєва