Постанова № 33308599, 05.09.2013, Луганський окружний адміністративний суд

5.1.2

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 вересня 2013 року Справа № 812/7719/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Островської О.П.,

при секретарі: Тельдековій Н.В.,

за участю:

представника позивача: Верби Л.В.,

відповідач: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про підтвердження обґрунтованості рішення №000163/2 від 04.09.2013 року в частині тимчасової заборони розповсюдження Пилососу «LG» V-С3651 NTV, серійний №010ТАZF04613, ТМ «LG», виробник: by LG Electronics inc, представник виробника ПП «ЛГ Електронікс Україна», 02222 України, м. Київ, пр-т. Маяковського, 26,-

ВСТАНОВИВ:

04 вересня 2013 року за вх. №29386 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про підтвердження обґрунтованості рішення №000163/2 від 04.09.2013 року в частині тимчасової заборони розповсюдження Пилососу «LG» V-С3651 NTV, серійний №010ТАZF04613, ТМ «LG», виробник: by LG Electronics inc, представник виробника ПП «ЛГ Електронікс Україна», 02222 України, м. Київ, пр-т. Маяковського, 26.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно наказу начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області від 23.08.2013 №60 спеціалістами відділу ринкового нагляду була проведена планова перевірка дотримання законодавства про ринковий нагляд ФОП ОСОБА_2 АДРЕСА_2, юридична адреса: АДРЕСА_1.

У ході перевірки встановлено, що Пилосос «LG» V-С3651 NTV, серійний №010ТАZF04613, ТМ «LG», виробник: by LG Electronics inc, представник виробника ПП «ЛГ Електронікс Україна», 02222 України, м. Київ, пр-т. Маяковського, 26 не відповідає вимогам п. 7 Технічного регламенту низьковольтового обладнання, його пакуванні або документації не нанесено Національний знак відповідності.

Крім того, на вимогу органу ринкового нагляду відповідачем не було надано документації, яка дає згоду ідентифікувати будь - який суб'єкт господарювання, який поставив відповідну продукцію, що є порушенням пункту 1 частини 5 статті 8 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

За результатами перевірки складений акт від 30.08.2013 №000163.

На підставі акту перевірки відповідачу 30.08.2013 року були надані проекти рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.

На підставі викладеного позивач просить підтвердити обґрунтованість рішення №000163/2 від 04.09.2013 року в частині тимчасової заборони розповсюдження Пилососу «LG» V-С3651 NTV, серійний №010ТАZF04613, ТМ «LG», виробник: by LG Electronics inc, представник виробника ПП «ЛГ Електронікс Україна», 02222 України, м. Київ, пр-т. Маяковського, 26.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав через представника позивача заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до такого.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. № 877-V (надалі - Закон України №877) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Зі змісту ч. 1 ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. №1023-XII вбачається, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів та має право подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів.

Абзацом 2 ч. 5 ст.4 Закону України №877 визначено, що якщо законом передбачено, що обґрунтованість вжиття органом державного нагляду (контролю) заходів реагування має бути підтверджена судом, орган державного нагляду (контролю) звертається до адміністративного суду з адміністративним позовом не пізніше наступного робочого дня з дня видання (прийняття) відповідного розпорядчого документа.

Згідно з ч.7 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Аналогічна за змістом норма міститься у Кодексі адміністративного судочинства України, де у ч. 1 ст. 183-6 визначено, що провадження у справах щодо підтвердження обґрунтованості вжиття суб'єктами владних повноважень заходів реагування на виявлені під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності порушення вимог законодавства у разі, якщо необхідність такого підтвердження передбачена законом, здійснюється на підставі адміністративного позову суб'єкта владних повноважень, яким ужито відповідних заходів реагування.

Відповідно до п.п.4, 5, 6 частини 1 статті 11 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02.12.10 № 2735 ( далі - ЗУ № 2735) з метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності проводять перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирають зразки продукції та забезпечують проведення їх експертизи (випробування); приймають у випадках та порядку, визначених цим Законом, рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, здійснюють контроль стану виконання суб'єктами господарювання цих рішень.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач зареєстрований 19.06.2003 року №2 380 017 0000 004481 виконавчим комітетом Краснолуцької міської ради Луганської області, як фізична особа - підприємець на підтвердження чого було видане свідоцтво серії НОМЕР_1 (а.с.10).

Відповідно до графіку планових перевірок відділу ринкового нагляду на тиждень з 27.08.2013 по 30.08.2013 (а.с.18), затвердженого наказом начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області від 23.08.2013 №60 (а.с.17) та направлення від 27.08.2013 № 000163 (а.с. 16) позивачем 30.08.2013 проведено планову перевірку дотримання законодавства про ринковий нагляд ФОП ОСОБА_2 АДРЕСА_2, юридична адреса: АДРЕСА_1.

Результати перевірки зафіксовані в акті перевірки характеристик продукції № 000163 від 30.08.2013, який підписано відповідача без заперечень (а.с.14-15).

Із зазначеного акту вбачається, що у ході перевірки встановлено, що Пилосос «LG» V-С3651 NTV, серійний №010ТАZF04613, ТМ «LG», виробник: by LG Electronics inc, представник виробника ПП «ЛГ Електронікс Україна», 02222 України, м. Київ, пр-т. Маяковського, 26 не відповідає вимогам п. 7 Технічного регламенту низьковольтового обладнання, його пакуванні або документації не нанесено Національний знак відповідності.

Крім того, на вимогу органу ринкового нагляду відповідачем не було надано документації, яка дає згоду ідентифікувати будь - який суб'єкт господарювання, який поставив відповідну продукцію, що є порушенням пункту 1 частини 5 статті 8 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Підпунктом «а» пункту 1 частини 2 ст.24 ЗУ № 2735 передбачено, що під час проведення перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів на підставах, визначених пунктом 1 і підпунктом «а» пункту 2 частини першої цієї статті на початковому етапі перевірки об'єктами перевірки є наявність на продукції Національного знака відповідності (у тому числі ідентифікаційного коду призначеного органу з оцінки відповідності), якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та додержання правил застосування і нанесення Національного знака відповідності.

Пунктом 7 «Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2009 р. N 1149 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України ід 29 серпня 2012 р. N 810) передбачено, що перед введенням в обіг на електрообладнання повинен бути нанесений національний знак відповідності, який підтверджує відповідність електрообладнання вимогам цього Технічного регламенту, включаючи виконання процедури оцінки відповідності (внутрішній контроль виробництва) згідно з додатком 3 до цього Технічного регламенту.

Згідно частини 1 статті 29 Закону України № 2735 у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі акту перевірки відповідачу 30.08.2013 року були надані проекти рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів (а.с.6, 7).

04.09.2013 року позивачем було винесено рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 04 вересня 2013 року №000163/1 (а.с.8).

04.09.2013 року позивачем було винесено рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 04 вересня 2013 року №000163/2 (а.с.9).

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Статтею 6 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлені права споживача продукцію належної якості, а саме: продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію; Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції; Вимоги до продукції щодо її безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища встановлюються нормативними документами. Щодо окремих груп продукції зазначені вимоги встановлюються законами та іншими нормативно-правовими актами. На товари, що ввозяться на територію України, повинен бути передбачений законодавством документ, який підтверджує їх належну якість; Забороняється введення в обіг фальсифікованої продукції.; Виробник (виконавець) зобов'язаний забезпечити використання продукції за призначенням протягом строку її служби, передбаченого нормативним документом або встановленого ним за домовленістю із споживачем, а в разі відсутності такого строку - протягом десяти років; Виробник (виконавець) зобов'язаний забезпечити технічне обслуговування та гарантійний ремонт продукції, а також її випуск і поставку для підприємств, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт, у необхідному обсязі та асортименті запасних частин протягом усього строку її виробництва, а після зняття з виробництва - протягом строку служби, в разі відсутності такого строку - протягом десяти років; Реалізація інтересів споживачів у встановленні вимог до належної якості продукції забезпечується правом участі споживачів та їх об'єднань у розробленні нормативних документів згідно із законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 14 зазначеного Закону, споживач має право на те, щоб продукція за звичайних умов її використання, зберігання і транспортування була безпечною для його життя, здоров'я, навколишнього природного середовища, а також не завдавала шкоди його майну. У разі відсутності нормативних документів, нормативно-правових актів, що містять обов'язкові вимоги до продукції, використання якої може завдати шкоди життю, здоров'ю споживача, навколишньому природному середовищу, а також майну споживача, відповідні органи виконавчої влади, що здійснюють державний захист прав споживачів, зобов'язані негайно заборонити випуск і реалізацію такої продукції.

Згідно до п.1, 2, 3, 7 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право: давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів, забороняти суб'єктам господарювання реалізацію споживачам продукції:

а) на яку відсутні документи, що засвідчують її відповідність вимогам нормативних документів;

б) на яку в нормативно-правових актах та нормативних документах встановлено обов'язкові вимоги щодо забезпечення безпеки життя, здоров'я, майна споживачів та охорони навколишнього природного середовища, якщо продукцію внесено до переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, але яка не має сертифіката відповідності (свідоцтва про визнання відповідності);

в) ввезеної на територію України без документів, які підтверджують її належну якість;

г) на яку строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, а також товарів, строк придатності яких минув;

ґ) яка є фальсифікованою.

Порядок проведення таких перевірок визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері захисту прав споживачів; відбирати у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт згідно із законодавством, з оплатою вартості зразків і проведених досліджень (експертизи) за рахунок коштів державного бюджету.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначають Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V від 05.04.2007 (далі Закон № 877).

Згідно із частиною 1 статті 8 Закону № 877 орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю); відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону; надавати (надсилати) суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; накладати штрафні санкції та вживати заходи, передбачені законом.

Відповідно до частини 5 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування. Вжиття інших заходів реагування, передбачених законом, допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, а у випадках, передбачених законом, - із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом.

Якщо законом передбачено, що обґрунтованість вжиття органом державного нагляду (контролю) заходів реагування має бути підтверджена судом, орган державного нагляду (контролю) звертається до адміністративного суду з адміністративним позовом не пізніше наступного робочого дня з дня видання (прийняття) відповідного розпорядчого документа.

Частиною 7 статті 7 даного Закону, визначено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду лише у випадках, передбачених Конституцією та законами України (частина третя статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Особливості провадження у справах щодо підтвердження обґрунтованості вжиття суб'єктами владних повноважень заходів реагування під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, визначені статтею 183-6 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої провадження у справах щодо підтвердження обґрунтованості вжиття суб'єктами владних повноважень заходів реагування на виявлені під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності порушення вимог законодавства у разі, якщо необхідність такого підтвердження передбачена законом, здійснюється на підставі адміністративного позову суб'єкта владних повноважень, яким ужито відповідних заходів реагування.

Таким чином, як Закон № 877, так і Кодекс адміністративного судочинства України передбачають, що підтвердження обґрунтованості вжиття заходів реагування під час здійснення державного нагляду відбувається у разі, якщо необхідність такого підтвердження передбачена законом.

Тобто, підтвердженню в судовому порядку підлягають не всі рішення контролюючих органів про вжиття заходів реагування, а лише ті, щодо яких необхідність такого підтвердження прямо встановлена законом.

Судом проаналізовано зміст Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», на підставі статі 8 якого було прийнято рішення, про підтвердження обґрунтованості якого заявлено вимоги в даному позові.

Крім того, судом проаналізовано зміст Закону України «Про захист прав споживачів», Положення про порядок припинення (заборони) господарюючим суб'єктам відвантаження, реалізації (продажу) і виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг, що не відповідають вимогам нормативних документів, затвердженого постановою Верховної Ради України від 25.01.1995 № 26/95-ВС, а також права та обов'язки позивача відповідно до Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів (затв. Указом Президента № 465/2011 від 13.04.2011), Положення про інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (затв. наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 206 від 09.11.2011).

Суд зазначає, що Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» є загальним законом, у той час як Закон України «Про захист прав споживачів» є спеціальним законом для позивача.

З аналізу вищевказаних нормативних актів вбачається, що нормами спеціальних законодавчих актів не передбачено необхідності підтвердження адміністративним судом обґрунтованості прийнятого позивачем 04.09.2013 року рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №000163/2 та не надано позивачу право на звернення з даним позовом до суду.

В даному випадку прийняте позивачем 04.09.2013 року рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №000163/2 не потребує підтвердження його обґрунтованості судом.

За таких обставин, зважаючи на відсутність встановленого законом обов'язку щодо підтвердження обґрунтованості прийнятого рішення - відсутні підстави для задоволення позову.

Щодо питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з частиною другою статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Разом з позовною заявою позивачем було подано клопотання про звільнення від сплати судових витрат.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року позивачу було відстрочено сплату судового збору до розгляду адміністративної справи по суті.

На час розгляду справи судовий збір позивачем не сплачено.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Згідно з ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 0,03 розміру мінімальної заробітної плати.

Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що його кошторисом не передбачено витрати на сплату судового збору. Вказана обставина не є підтвердженням тяжкого матеріального стану та підставою для звільнення позивача від сплати судового збору.

Позивачем заявлено вимоги про підтвердження обґрунтованості рішення №000163/2 від 04.09.2013 року в частині тимчасової заборони розповсюдження Пилососу «LG» V-С3651 NTV, серійний №010ТАZF04613, ТМ «LG», виробник: by LG Electronics inc, представник виробника ПП «ЛГ Електронікс Україна», 02222 України, м. Київ, пр-т. Маяковського, 26. Зважаючи, що позивача не звільнено від сплати судового збору, а статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення з відповідача, суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь Державного бюджету України судового збору у розмірі 34,41грн.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163, 167, 183-6, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про підтвердження обґрунтованості рішення №000163/2 від 04.09.2013 року в частині тимчасової заборони розповсюдження Пилососу «LG» V-С3651 NTV, серійний №010ТАZF04613, ТМ «LG», виробник: by LG Electronics inc, представник виробника ПП «ЛГ Електронікс Україна», 02222 України, м. Київ, пр-т. Маяковського, 26 - відмовити повністю.

Стягнути з Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області (91021, м. Луганськ, вул. Тімірязєва, 50, код ЄДРПОУ 37991168) на користь Державного бюджету України (отримувач УДКСУ у м. Луганську , код ОКПО 37991503, МФО 804013, банк одержувача ГУДКСУ у Луганській області, рахунок 31213206784006, код класифікації доходів (ККД) 22030001, символ звiтностi банку 206, назва Судовий збір (Державна судова адміністрація, 050) судовий збір за заявлені немайнові вимоги у розмірі 34 грн. 41 коп. (тридцять чотири гривні 41 копійка).

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 11 статті 183-6 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення суду першої інстанції подаються протягом трьох днів з дня їх ухвалення.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя О.П. Островська