Ухвала суду № 33308502, 02.09.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

№ справи:117/2284/2012 Головуючий суду першої інстанції:Асанов Е.Н. № провадження:22-ц/190/3786/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Кузнєцова О. О. _______________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Кузнєцової О.О. суддів:Берещанської І.І. Новікова Р.В. при секретарі:Таранець О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду АР Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики,

за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 15.04.2013 року,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 28.03.2012 року звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_7 заборгованості за договором позики, оформленого 26.09.2007 року розпискою, у розмірі 49 500 грн. з врахуванням 3 % річних від простроченої суми - 6 386,8 грн., мотивуючи вимоги тим, що відповідач не виконує взятих на себе за договором зобов'язань по поверненню боргу.

Заочним рішенням Сакського міськрайонного суду від 04.07.2012 року з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 стягнуто заборгованість за договором позики у розмірі 49 500 грн., 3 % річних від простроченої суми за час затримки виконання грошового зобов'язання - 6 386,8 грн. та судові витрати - 558,87 грн., а всього стягнуто 56 445,67 грн. (а.с. 24).

Вказане судове рішення скасовано ухвалою суду від 02.11.2012 року відповідно до ст. ст. 228-232 ЦПК України (а.с. 59).

Рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 15.04.2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 заборгованість за договором позики у розмірі 49 500 грн., 3% річних - 6 386,8 грн. та судові витрати - 558,87 грн., а всього стягнуто - 56 445,67 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати з підстав його незаконності та необґрунтованості, порушення норм процесуального права щодо підсудності справи та невідповідності висновків суду фактичним обставинам у справі, стверджуючи про відсутність між сторонами правовідносин за договорами фінансового характеру та відповідно боргових зобов'язань. Апелянт наполягає на прийнятті нового рішення про відмову у позові.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, переглядаючи законність і обґрунтованість судового рішення відповідно до положень ст. 303 ЦПК України, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду не підлягає скасуванню, зважаючи на таке.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду справи у апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів, правильно виходив з того, що ОСОБА_7 порушені зобов'язання за договором позики, що надає ОСОБА_6 право вимоги повернення боргу з врахуванням 3 % річних.

За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 1046, 1049 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та у порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як в десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, та на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а за ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК).

Судом встановлено, що 26.09.2007 року у с. Утне ОСОБА_7 складено та передано ОСОБА_6 розписку, оригінал якої ОСОБА_6 надано суду (а.с. 21) про отримання ОСОБА_7 від ОСОБА_6 у позику грошів в сумі 50 500 грн. під зобов'язання їх повернення у строк до 01.05.2008 року. В наступному на розписці зазначено про отримання 20.05.2009 року ОСОБА_6 1 000 грн.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_7 зазначив, що дійсність договору позики, оформленого розпискою, він не оспорював, підтвердив факт складання розписки, стверджуючи, що гроші позичав у інших осіб та повернув їх у повному обсязі у визначений договором строк.

Статтею 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи в межах, заявлених у позові вимог та на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, та за приписами ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, перевіряючи доводи відповідача, колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 545 ЦК України кредитор, прийнявши зобов'язання повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання. У разі, якщо боржник видав кредиторові борговий документ (у даному випадку розписку), кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові, а у разі неможливості повернення боргового документу - вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність у боржника боргового документу підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання.

Будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів щодо виконання зобов'язань за договором позики відповідач суду не надав, а тому, виходячи з аналізу наведеного вище наявність у позивача розписки та відсутність у відповідача відповідних доказів на підтвердження виконання ним своїх зобов'язань свідчить про правомірність вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про повернення боргу за договором позики з врахуванням 3 % річних, оскільки відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилання представника апелянта в суді апеляційної інстанції на сплив позовної давності, а відтак наявність правових підстав для відмови у позові, є безпідставним, оскільки відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові лише у разі, якщо про це заявлено стороною у спорі до ухвалення судом рішення.

Матеріали справи такої заяви відповідача та/або його представника не містять, будь-яких доказів на підтвердження того, що така заява мала місце до ухвалення судом рішення, відповідачем та його представником на виконання вимог ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України суду не надані і судом це не встановлено. Відсутні доводи щодо безпідставного незастосування судом наслідків спливу позовної давності і в апеляційній скарзі.

Не є підставою для скасування судового рішення й посилання апелянта на порушення судом правил підсудності, оскільки за приписами ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни судового рішення лише у разі, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, а згідно з ч. 3 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Порушення правил підсудності у даному випадку не є безумовною підставою для скасування судового рішення та, оскаржуючи законність і обґрунтованість судового рішення, апелянт не навів доводів та не надав доказів того, що це порушення призвело до неправильного вирішення спору.

Наведені апелянтом доводи висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають. Таким чином, переглядаючи законність і обґрунтованість судового рішення у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що судом правильно встановлені обставини справи, характер спірних правовідносин, наданим та дослідженим доказам дана належна правова оцінка, на підставі чого, вирішуючи спір, судом ухвалено рішення, підстав для скасування якого за апеляційною скаргою немає.

На підставі наведеного та, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 15.04.2013 року залишити без змін.

Судове рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді:

Берещанська І.І. Кузнєцова О.О. Новіков Р.В.