Рішення № 33308130, 20.08.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2013 р. Справа № 911/2565/13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія

«Нафтогаз України», м. Київ;

до Підприємства «Березаньтепломережа», м. Березань Київської області;

про стягнення 274446,56 грн.

Суддя Карпечкін Т.П.

В засіданні приймали участь:

від позивача: Бернацька О.В. (довіреність № 14-113 від 14.05.2013 р.);

від відповідача: Мамаєв Д.Ю. (довіреність б/н від 25.03.2013 р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Підприємства «Березаньтепломережа» (надалі - відповідач) про стягнення 274446,56 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що до нього на підставі Договору про відступлення права вимоги № 14/7129/12 від 21.11.2012 р. перейшло право вимоги до відповідача в частині виконання останнім зобов'язань за Договором на постачання природного газу № 500500022-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.2011р. щодо своєчасного проведення розрахунків у період з листопада 2011 року по квітень 2012 року за переданий у власність природний газ на суму 242850,25 грн., за прострочення якої нараховані 18527,85 грн. - пені, 1405,14 грн. - інфляційних втрат та 10234,11 грн. - 3% річних.

Ухвалою від 03.07.2013 р. господарський суд Київської області порушив провадження у справі № 911/2565/13 та призначив розгляд справи на 23.07.2013 р.

23.07.2013 р. через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зобов'язання позивача надіслати копію позовної заяви з додатками, оскільки позивач в порушення вимог ст. 56 ГПК України не надіслав додані до позовної заяви додатки.

відзив на позову заяву та клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням представника відповідача у відпустці.

Присутній у судовому засіданні 23.07.2013 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та надав витребувані судом докази.

Представник відповідача наполягав на задоволенні поданого через канцелярію суду клопотанні.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 30.07.2013 р. для надання відповідачу часу ознайомитись з матеріалами справи.

29.07.2013 р. через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує в частині стягнення пені, інфляційних та 3% річних.

В судовому засіданні 30.07.2013 р. судом було встановлено, що позивач направив на адресу відповідача копію іншої позовної заяви, ніж та, що була подана до господарського суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 06.08.2013 р.

06.08.2013 р. через загальний відділ господарського суду від позивача надійшли пояснення по справі, в яких фактично уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача: 242850,25 грн. боргу, 1405,14 грн. інфляційних втрат, 10234,11 грн. 3% річних, 9938,60 грн. пені.

Отже позовні вимоги розглядаються в межах нової ціни позову - 264428,10 грн.

Присутній у судовому засіданні 06.08.2013 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню в розмірі наведеному у поясненнях, поданих через канцелярію суду 06.08.2013 р. При цьому, позивач не надав суду доказів направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 20.08.2013 р.

15.08.2013 р. через загальний відділ господарського суду від позивача надійшли докази направлення на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів, а також заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 242850,25 грн. боргу, 1405,14 грн. інфляційних втрат, 10234,11 грн. 3% річних, 9938,60 грн. пені та 1429,21 грн. штрафу.

Отже позовні вимоги розглядаються в межах нової ціни позову - 265857,31 грн.

Присутній у судовому засіданні 20.08.2013 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав наведених у позовній заяві та з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив та подав у судовому засіданні заяву про застосування строку позовної давності в частині стягнення штрафу.

Суд дійшов висновку, що, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2011р. між ПАТ «Київоблгаз» (далі - постачальник) та Підприємством «Березаньтепломережа» (далі - споживач) було укладено Договір на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 500500022-ТКЕ-ТЕ/11, відповідно до якого постачальник постачає природний газ споживачу для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг.

Крім того, 20.12.2011 р. сторони уклали Додаткову угоду № 2 до договору на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 01 жовтня 2011 року № 500500022-ТКЕ-ТЕ/11, якою виклали умови договору в новій редакції.

Відповідно до п. 4 Додаткової угоди № 2 від 20.12.2011 р., остання поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 грудня 2011 року і діє протягом дії договору.

Судом встановлено, що постачальник свої обов'язки за договором в частині постачання природного газу виконав належним чином.

Так, на виконання умов договору, протягом періоду з жовтня 2011 року по квітень 2012 року постачальник поставив, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 422124,05 грн., що підтверджується підписами уповноважених осіб та відбитками печаток сторін на актах приймання-передачі природного газу: від 31.10.2011 р. на суму 24268,64 грн., від 30.11.2011 р. на суму 61401,48 грн., від 31.12.2011 р. на суму 61226,05 грн., від 31.01.2012 р. на суму 89278,27 грн., від 29.02.2012 р. на суму 114759,24 грн., від 31.03.2012 р. на суму 58094,44 грн., від 30.04.2012р. на суму 13095,92 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Про належне виконання постачальником своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення першим умов договору.

21.11.2012 р. між ПАТ «Київоблгаз» (далі - первісний кредитор) та НАК «Нафтогаз України» (далі - новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги № 14/7129/12, відповідно до якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги до боржника первісного кредитора - Підприємство «Березаньтепломережа» за договором на постачання природного газу № 500500022-ТКЕ-ТЕ/11 від 01.10.2011 р. у сумі 305671,25 грн.

Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1 зазначеного договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним договором (п. 1.2 Договору про відступлення права вимоги № 14/7129/12).

27.11.2012 р. між ПАТ «Київоблгаз» та НАК «Нафтогаз України» було підписано Акт приймання-передачі документів.

28.11.2012 р. ПАТ «Київоблгаз» надіслав відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги № 12-4227 від 27.11.2012 р., відповідно до якого відповідача було проінформовано про заміну кредитора за договором на НАК «Нафтогаз України», наявність заборгованості в сумі 305671,25 грн. за договором та обов'язок відповідача здійснювати розрахунки за договором на користь нового кредитора.

Натомість, відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу належним чином не виконав, сплативши лише 62821,00 грн., внаслідок чого за ним утворилось 242850,25 грн. заборгованості, розмір якої відповідачем не оспорюється.

Посилаючись на те, що відповідач вартість решти поставленого газу не оплатив, позивач, як новий кредитор за договором, просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 242850,25 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого природного газу за січень-квітень 2012 року згідно договору.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму використання відповідної мережі, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

При цьому, об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до статей 712, 692, 530 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.1 Договору № 500500022-ТКЕ-ТЕ/11, передбачено, що остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу з урахуванням вартості постачання і транспортування газу територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 7 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Крім того, п. 4.6 договору, в редакції Додаткової угоди № 2 від 20.12.2011 р., яка поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.12.2011 р., передбачено, що оплата за газ, послуги з його постачання та транспортування, проводяться в такому порядку:

- оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- оплата в розмірі по 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводяться до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим.

У відповідності до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду наведеного, підписання відповідачем спірних актів приймання-передачі природного газу без будь-яких заперечень щодо обсягу поставленого газу свідчить про прийняття відповідачем цього газу, а укладання 21.11.2012 р. Договору про відступлення права вимоги №14/7129/12 породжує в останнього обов'язок щодо оплати решти вартості поставленого газу на користь нового кредитора (позивача) у строки, визначені умовами договору, в тому числі додаткової угоди до нього.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відтак, беручи до уваги наведені законодавчі положення, а також те, що станом на день прийняття рішення відповідач вартість поставленого газу за спірний період оплатив частково, суд дійшов висновку, що вимога позивача, як нового кредитора за договором, про стягнення з відповідача 242850,25 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого природного газу за січень-квітень 2012 року згідно договору підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема: 9638,60 грн. пені, нарахованої з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, та 1429,21 грн. штрафу, з розрахунку 7% від 20417,33 грн. заборгованості за листопад 2011р. з підстав п. 7.5 договору у первинній редакції.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.5 договору в первинній редакції передбачено, що у разі невиконання споживачем умов п. 6.1 договору споживач зобов'язується (крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. За прострочення строку платежу понад 30 календарних днів споживач додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Крім того, п. 6.2.2 договору, в редакції Додаткової угоди № 2 від 20.12.2011р., передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

З огляду наведеного, враховуючи встановлені п. 6.1 договору в первинній редакції та п. 4.6 договору, в редакції Додаткової угоди № 2 від 20.12.2011р., яка поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.12.2011 р., строки розрахунку за фактично спожиті обсяги газу, а також те, що ані умовами договору, ані відповідними додатковими угодами до нього не передбачений більш тривалий період нарахування пені ніж 6 місяців, суд дійшов висновку, що право на нарахування пені за порушення строків оплати вартості поставленого газу за листопад 2011 року у позивача виникло з 08.12.2011 р.

При цьому, право на нарахування пені за порушення строків оплати вартості поставленого газу за грудень 2011 р. - квітень 2012 р., в силу положень п. 4.6 договору, в редакції Додаткової угоди № 2 від 20.12.2011 р., у позивача виникло з 08.01.2012 р., 08.02.2012 р., 08.03.2012 р., 08.04.2012 р., 08.05.2012 р., відповідно. Під час розгляду справи відповідачем у відзиві на позовну заяву та заяві від 20.08.2013 р.

Заявлено про застосування строків позовної давності в частині стягнення пені та штрафу.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 260 Цивільного кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

У відповідності до п. 7.9 договору в первинній редакції передбачено, що сторони домовились, що строк позовної давності щодо вимог, яки виникли внаслідок невиконання умов даного договору, в т.ч. вимог щодо стягнення неустойки, пені штрафу встановлюється тривалістю у три роки.

Положення ж щодо збільшення позовної давності до вимог про стягнення пені у договорі в редакції Додаткової угоди № 2 від 20.12.2011р., яка поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.12.2011р., відсутні.

Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ст. 262 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Також,у ч. 5 п. 4.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» зазначено, що визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Частинами 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, враховуючи вищевказані положення цивільного законодавства щодо строків позовної давності та порядку їх обчислення, а також дату звернення позивача до суду з даним позовом - 27.06.2013 р., суд вважає, що позивач пропустив строк позовної давності в частині нарахування пені за наступні періоди: з 08.12.2011 по 27.04.2012 р. (на заборгованість за листопад 2011 р.); з 08.01.2012 р. по 26.06.2012 р. (на заборгованість за грудень 2011 р.); з 08.02.2012 р. по 26.06.2012 р. (на заборгованість за січень 2012 р.); з 08.03.2012 р. по 26.06.2012 р. (на заборгованість за лютий 2012 р.); з 08.04.2012 р. по 26.06.2012 р. (на заборгованість за березень 2012 р.); з 08.05.2012 р. по 26.06.2012 р. (на заборгованість за квітень 2012 р.).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, здійснивши перерахунок пені з урахуванням строку позовної давності, суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в сумі 4800,83 грн. за наступні періоди: з 27.06.2012 р. по 08.07.2012 р. (на заборгованість за грудень 2011 р.); з 27.06.2012 р. по 08.08.2012 р. (на заборгованість за січень 2012 р.); з 27.06.2012 р. по 08.09.2012 р. (на заборгованість за лютий 2012 р.); з 27.06.2012 р. по 08.10.2012 р. (на заборгованість за березень 2012 р.); з 27.06.2012 р. по 08.11.2012 р. (на заборгованість за квітень 2012 р.).

Позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 1429,21 грн., який нарахованого на суму заборгованості за листопад 2011 року задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як вбачається з п. 7.5 договору в первинній редакції, за прострочення строку платежу понад 30 календарних днів споживач додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 7% від суми заборгованості. Отже, виходячи з умов оплати спожитого природного газу, позивач має право нараховувати штраф, починаючи з 08.01.2012 р., оскільки повна оплати за спожитий газ повинна проводиться до 7 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, плюс прострочка платежу більше 30 календарних днів.

Проте, на відносини сторін, починаючи з 01.12.2011 р. розповсюджуються умови договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 20.12.2011 р., якою стягнення штрафу з відповідача за прострочення строку платежу понад 30 календарних днів не передбачено.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді пені та штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Оскільки відповідачем допущено протрочення виконання саме грошового зобов'язання, тому приписи ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України до даних відносин не застосовуються.

За таких обставин, суд відмовляє в частині стягнення штрафу в сумі 1429,21 грн.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач також просить суд стягнути з відповідача: 1405,14 грн. інфляційних втрат та 10234,11 грн. - 3% річних, нарахованих з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу, у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України.

При цьому, судом враховано, що пунктом 1.14. постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України» № 480 від 27.12.2007р. визначено, що індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

Відтак, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Крім того, згідно п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997р. № 62-97р].

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. № 52/30).

Як вбачається з розрахунку, доданого позивачем до позовної заяви, останнім здійснено розрахунок інфляційних втрат окремо за кожний місяць, з урахуванням виникнення прострочення платежу, починаючи з 8 числа кожного місяця та з урахуванням сплати боргу у відповідний період. При цьому, у розрахунку позивача помилково зазначається про нарахування інфляційних втрат, починаючи з 16 числа місяця, в якому відбувалась поставка природного газу.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, встановив, що останній є арифметично вірним, проте містить помилки позивача щодо визначення періоду нарахування, які на суму інфляційних нарахувань не вплинули.

Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню повністю в сумі 10234,11 грн. за розрахунком позивача, який є арифметично вірним та здійснений з урахування 366 днів у 2012 році.

При цьому, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо нарахування 3% річних за період прострочки тільки станом до 27.11.2012 р. (дати фактичної передачі позивачу права вимоги у зобов'язанні), оскільки такі твердження не узгоджуються з приписами ст. 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено стягнення 3% річних за весь час прострочення грошового зобов'язання.

Таким чином, з урахуванням викладених вище обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства «Березаньтепломережа» (07540, Київська область, м. Березань, вул. Фрунзе , 20; код ЄДРПОУ 20615577) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) 242850 (двісті сорок дві тисячі вісімсот п'ятдесят) грн. 25 коп. - боргу, 1405 (одну тисячу чотириста п'ять) грн. 14 коп. - інфляційних, 10234 (десять тисяч двісті тридцять чотири) грн. 11 коп. - 3% річних, 4800 (чотири тисячі вісімсот) грн. 83 коп. - пені та 5185 (п'ят тисяч сто вісімдесят п'ять) грн. 81 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині вимог в позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 04.09.2013

Суддя Карпечкін Т.П.