Рішення № 33308049, 04.09.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2013 р. Справа № 914/2951/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянув матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія», м. Київ;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест», м. Трускавець;

про: стягнення 21 050 грн. 10 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Герелес Л.В. - представник на підставі довіреності б/н від 19.05.2013 року;

відповідача: Войтович О.В. - представник на підставі довіреності б/н від 09.08.2013 року.

Обставини розгляду справи. Ухвалою господарського суду від 30.07.2013 року порушено провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест» про стягнення 21 050 грн. 10 коп. Розгляд справи призначено на 21.08.2013 року.

У судовому засіданні 21.08.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. З метою надання сторонам можливості подати додаткові докази по справі судом оголошено перерву в судовому засіданні до 04.09.2013 року.

У судовому засіданні 03.09.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник відповідача суму боргу, вказану позивачем, не спростував, доказів погашення заборгованості не подав.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У відповідності до положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суть спору. Приватне акціонерне товариство «Українська гірничо-металургійна компанія» (надалі по тексту рішення - позивач, постачальник згідно з договором) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест» (надалі по тексту рішення - відповідач, покупець згідно з договором) про стягнення 21 050 грн. 10 коп.

Сторони уклали договір поставки металевої продукції № 9 від 02.08.2010 року (надалі по тексту рішення - договір). На виконання умов договору відповідач отримав металеву продукцію на суму 130 617 грн. 60 коп., однак оплатив лише 97 520 грн. 70 коп., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 33 096 грн. 90 коп. Проте продукція отримувалась у двох пунктах і та частина, що отримана відповідачем в одному з пунктів, оплачена на 12 046 грн. 80 коп. більше від її вартості. Сторони узгодили зменшити розмір дебіторської заборгованості за рахунок зарахування кредиторської заборгованості, в результаті чого відповідач підтвердив наявність боргу в розмірі 21 050 грн. 10 коп.

Станом на момент звернення до суду відповідач свого зобов'язання не виконав.

Представник відповідача відзиву на позовну заяву не подав, доказів спростування наявності боргу не подав.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 02.08.2010 року між Відкритим акціонерним товариством «Українська гірничо-металургійна компанія», від імені якого діяла Львівська регіональна філія відкритого акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест» було укладено договір поставки металевої продукції.

19.04.2011 року, згідно з внесеними до Свідоцтва про державну реєстрацію позивача змінами, найменування юридичної особи змінено на Приватне акціонерне товариство «Українська гірничо-металургійна компанія».

Згідно з п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити , а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, металопродукцію, іменовану в подальшому за текстом «продукція», асортимент, кількість, якість та ціна якої вказані в специфікаціях, які оформляються у вигляді додатків до цього договору та є його невід'ємною частиною або у рахунку-фактурі, який подається постачальником покупцю відповідно до умов цього договору та є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 5 договору приймання продукції проводиться покупцем безпосередньо при відпуску на складі постачальника відповідно до чинного законодавства. Особа, яка безпосередньо отримує продукцію від імені покупця, повинна надати постачальнику належним чином оформлену довіреність.

Відповідно до п. 6.3 договору покупець надає позичальнику згоду щодо ціни, асортименту, кількості продукції, які вказані в рахунку-фактурі шляхом отримання рахунку-фактури та перерахування грошових коштів за продукцію згідно з рахунком-фактурою або шляхом отримання рахунку-фактури та фактичного отримання продукції. Перед фактичним отриманням продукції покупець зобов'язаний пересвідчитися, що рахунок-фактура покупцем отриманий. Фактичне отримання продукції покупцем свідчить, що покупець отримав рахунок-фактуру і додаткових доказів отримання рахунку-фактури не потребує.

П. 6.5 договору визначено, що факт оплати продукції згідно з рахунком-фактурою є підтвердженням отримання покупцем рахунку-фактури.

П. 6.9 договору покупець зобов'язаний оплатити постачальнику фактично поставлену продукцію незалежно від виконання ним зобов'язання щодо об'єму поставки , передбачених сторонами в договорі.

Продукція отримувалась відповідачем у Київській регіональній філії відкритого акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія» (надалі по тексту рішення - КРФ АТ «УГМК») та у Львівській регіональній філії відкритого акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія» (надалі по тексту рішення - ЛРФ АТ «УГМК»).

Отримання продукції здійснювалось Джабієвим Тимуром Львовичом на підставі довіреності № 982 від 28.07.2010 року, Жгут Наталією Павлівною на підставі довіреності № 1061 від 05.08.2010 року.

Згідно з видатковими накладними № КФЯ-003307 від 28.07.2010 року, № КФЯ-003379 від 30.07.2010 року, № КФЯ-003479 від 05.08.2010 року, № КФЯ-0004357 від 05.08.2010 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи, покупець отримав у КРФ АТ «УГМК» металеву продукцію на суму 130 617 грн. 60 коп.

Отриману продукцію відповідач оплатив наступним чином: 27.07.2010 року сплачено ЛРФ АТ «УГМК» по рахунку КРФ АТ «УГМК» 54 577 грн. 50 коп.; 05.08.2010 року - 28 000 грн. 00 коп.; 03.08.2010 року на рахунок КРФ АТ «УГМК» - 14 943 грн. 20 коп., всього на суму 97 520 грн. 70 коп., що підтверджується карточкою рахунку 361 Київської регіональної філії ПАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» за 27.07.2010-04.06.2013 роки. За відповідачем залишилась заборгованість в розмірі 33 096 грн. 90 коп.

Крім цього, продукція, отримана відповідачем у ЛРФ АТ «УГМК», оплачена відповідачем на 12 046 грн. 80 коп. (як вказано позивачем) більше від її вартості, оскільки поставлено продукцію на суму 512 140 грн. 62 коп., а оплата здійснена в сумі 524 197 грн. 42 коп. Здійснивши перерахунок сум заборгованостей сторін, судом встановлено, що позивачем неправильно розраховано суму кредиторської заборгованості (524 197 грн. 42 коп. - 512 140 грн. 62 коп. = 12 056 грн. 80 коп.). Відповідно заборгованість позивача перед відповідачем за продукцію, отриману у ЛРФ АТ «УГМК», склала 12 056 грн. 80 коп., а не 12 046 грн. 80 коп.

Враховуючи наявність і дебіторської, і кредиторської заборгованостей, позивач листом від 04.06.2013 року № 3292, копія якого знаходиться в матеріалах справи, запропонував відповідачу зменшити суму дебіторської заборгованості за рахунок зарахування кредиторської заборгованості і сплатити борг в розмірі 21 050 грн. 10 коп.

Листом від 01.07.2013 року відповідач погодився з пропозицією позивача і підтвердив наявність заборгованості.

Станом на момент звернення з позовом до суду оплата боргу відповідачем не здійснена, про можливість і термін сплати боргу позивача не повідомлено.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що між сторонами виникли взаємні зобов'язання на підставі укладеного договору.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як встановлено сдом вище, покупець прийняв товар у відповідності з умовами договору та здійснив часткову оплату поставленної продукції.

Частина 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зазначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення зазначені в ст. 193 Господарського кодексу України.

Договором (п. 8.3) передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов за даним договором сторони несуть відповідальність ц відповідності до діючого законодавства України.

У статті 610 Цивільного кодексу України зазначається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договором (п. 6.6) визначено, що строк оплати продукції вказується у рахунку-фактурі та здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів по факту отримання продукції.

Як підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними, карточкою рахунку 361, відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару. Листом позивача від 04.06.2013 року відповідач отримав вимогу про здійснення оплати наявного боргу в семиденний строк від дня пред'явлення цієї вимоги. Відповідь з визнанням боргу відповідач надіслав, однак доказів погашення заборгованості до моменту звернення позивача до суду з позовом та під час розгляду справи по суті не подав.

Враховуючи наведене та досліджене судом вище, наявність боргу відповідача доведена.

Стосовно суми боргу, що підлягає стягненню, слід зазначити наступне. Як встановлено судом, позивач неправильно розрахував суму заборгованості позивача перед відповідачем за продукцію, отриману відповідачем у ЛРФ АТ «УГМК». Так, відповідачем було здійснено оплату за поставлений товар у більшій, ніж потрібно, сумі, різниця якої становить 12 056 грн. 80 коп., а не 12 046 грн. 80 коп., як зазначав позивач.

Відповідно стягненню з відповідача за невиконання своїх зобов'язань підлягає сума заборгованості в розмірі 21 040 грн. 10 коп.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест» (82200, Львівська обл., м. Трускавець, вул. Суховоля, буд. 61, код ЄДРПОУ 30439207) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія» (01013, м.Київ, Голосіївський район, вул. Баренбойма, буд. 1, код ЄДРПОУ 25412086) 21 040 грн. 10 коп. основного боргу та 1 719 грн. 68 коп. у рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення боргу в розмірі 10 грн. 00 коп. відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 05.09.2013 року.

Суддя Р.Матвіїв