Рішення № 33307855, 30.08.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2013 р. Справа № 915/1125/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-Агро", 54001, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Лягіна, буд. 4/4, кімната 401

до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких", 08670, Київська область, Васильківський район, с. Тростинка, вул. Богдана Хмельницького, 4

про стягнення шкоди в розмірі 1377970,44 грн.

колегія суддів:

суддя А.П. Алексєєв

суддя Л.І. Васильєва

суддя Е.М. Олейняш

за участю представників сторін:

від позивача - Валешинська О.С., дов. б/н від 17.06.2013 р.

від відповідача - керівник Бойко В.М., паспорт ВС 295803 від 18.05.2000 р., Бурмис В.М. за дов. №235 від 06.08.2013 р.

у засіданні приймав участь інспектор Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області Кузьмінський С.О.

Суть спору: 27.06.2013 року до господарського суду Миколаївської області від ТОВ "Партнер-Агро" надійшла позовна заява до ТОВ "Агрофірма Корнацьких", в якій позивач просив суд стягнути з відповідача шкоду, завдану самовільним зайняттям земельних ділянок площею 1520,1737 га, які розташовані в межах Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, в розмірі 1377970,44 грн.

Позивач в обґрунтування свого позову послався на те, що він орендує земельні ділянки загальною площею 1520,1737 га в межах Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області на підставі 773-х договорів оренди, які укладені 29.12.2012 року з фізичними особами та зареєстровані у державному реєстрі земель відділом Держкомзему в Первомайському районі Миколаївської області. З початку 2013 року позивач фактично позбавлений права користування земельними ділянками у зв'язку з їх використанням відповідачем для ведення власної господарської діяльності. Як на докази самовільного використання відповідачем земельних ділянок позивач послався на документи складені Державною інспекцією сільського господарства в Миколаївській області, а саме: акти перевірок дотримання вимог земельного законодавства; акти обстеження земельних ділянок; розрахунки розміру заподіяної шкоди; припис внесений керівництву ТОВ "Агрофірма Корнацьких" з вимогою усунути порушення земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення. Як на правову підставу свого позову позивач послався на приписи ст. ст. 90, 95, 152 Земельного кодексу України.

При поданні позову позивачем одночасно було подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "Агрофірма Корнацьких" вчиняти будь-які дії на спірних земельних ділянках.

Ухвалою суду від 04.07.2013 року клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову було задоволене.

08.08.2013 року від представника Корнацької К.П. - адвоката Гроцького О.М. до суду надійшла заява про залучення Корнацької К.П. до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, яка є належним власником земельних ділянок, переданих в оренду позивачу.

У судовому засіданні 20.08.2013 року судом було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання з тих підстав, що представником заявника не було надано доказів наявності у Корнацької К.П. права власності або права користування на спірні земельні ділянки.

20.08.2013 року та 30.08.2013 року від представника відповідача до суду надійшли клопотання про зобов'язання позивача направити на адресу відповідача копії позовної заяви із додатками, у зв'язку з їх неотриманням та про відкладення у зв'язку із цим розгляду справи.

У судових засіданнях 20.08.2013 року та 30.08.2013 року судом було відмовлено у задоволенні цих клопотань з тих підстав, що матеріали справи містять доказ належного направлення позивачем копії позовної заяви та доданих до неї документів за місцезнаходженням відповідача, яке значиться у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 09.07.2013 року (т. 1 а.с.88-89), а саме: 08670, Київська обл., Васильківський р-н, с.Тростинка, вул.Богдана Хмельницького, 4. В підтвердження направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів, суду надана транспортна накладна №12474273 "Турман-експрес" про відправлення на юридичну адресу відповідача позовної заяви із додатками (т. 1 а.с. 7). Вказані обставини свідчать про належне виконання позивачем свого обов'язку, визначеного ст. 56 та п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України.

Судом також було взято до уваги те, що ухвала суду від 01.07.2013 року про порушення провадження у справі була отримана повноважним представником відповідача 06.07.2013 року (т.1 а.с.110), тобто відповідач був обізнаний щодо розгляду судом відповідної господарської справи та мав можливість в будь-який час до першого судового засідання - 20.08.2013 року ознайомитись з її матеріалами, скориставшись правами, передбаченими ст. 22 ГПК України.

До того ж, із матеріалів справи вбачається (т. 1. а.с. 108), що представник відповідача - адвокат Гроцький О.М. безпосередньо у суді ознайомився із справою, що видно із його заяви.

В той же час, з метою об'єктивного, всебічного та неупередженого розгляду справи, у судових засіданнях 12.07.2013 року та 20.08.2013 року судом відкладався розгляд справи, а тому у відповідача було достатньо часу ознайомитися із справою та підготувати заперечення на позовну заяву з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

Не дивлячись на ці обставини, представником відповідача - Бурмисом В.Ю. у судових засіданнях 20.08.2013 року та 30.08.2013 року заявлялися клопотання щодо покладення судом на позивача обов'язку направити відповідачеві примірник позовної заяви разом із додатками.

Вказані дії, на думку суду, свідчать про зловживання представником відповідача своїми процесуальними правами з метою затягування судового процесу.

Під час розгляду справи представники позивача підтримали доводи, викладені у позові.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, а представник відповідача - Бурмис В.Ю. у судових засіданнях в усному порядку позовні вимоги не визнав, пославшись на те, що всупереч ст. 56 ГПК України примірнику позовної заяви відповідач не отримував. З цієї причини у нього немає можливості підготувати ґрунтовні заперечення.

Заслуханий у судовому засіданні керівник відповідача Бойко В.М. також позов не визнав, але усно судові пояснив, що відповідач здійснює свою діяльність на спірних земельних ділянках законно - на підставі домовленості із власником цих земельних ділянок - фізичною особою Корнацькою К.П. При цьому, будь яких доказів існування обставин, на які послався Бойко В.М. у своїх поясненнях, судові представлено не було.

30.08.2013 року у судовому засіданні Бойко В.М. заявив клопотання про витребування судом доказів, які, на його думку, вказують на недійсність договорів оренди землі, укладених між позивачем та фізичними особами.

Зазначене клопотання представника відповідача судом було відхилене, як таке, що було подане без додержання вимог ст. 38 ГПК України.

Враховуючи відсутність письмового відзиву на позовну заяву, суд, керуючись ст. 75 ГПК України, вважав за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 30.08.2013 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, інспектора Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області Кузьмінського С.О., суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач орендує земельні ділянки площею 1520,1737 га в межах Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області на підставі договорів оренди, які укладені із фізичними особами 29.12.2012 року строком на 20 років з моменту їх державної реєстрації. Як вбачається з матеріалів справи, вказані договори оренди зареєстровані відділом Держкомзему у Первомайському районі Миколаївської області 29.12.2012 року за відповідними порядковими номерами. 29.12.2012 року між 773 фізичними особами та позивачем були складені та підписані акти приймання-передачі земельних ділянок з відповідними кадастровими номерами. Зазначені обставини підтверджуються наданими позивачем копіями договорів оренди від 29.12.2012 року та копіями актів приймання-передачі від 29.12.2012 року, а також довідкою управління Держземагентства у Первомайському районі Миколаївської області Головного управління Держземагенства у Миколаївській області №1761 від 26.07.2013 (т.1 а.с.134-199).

Відповідно до ч. 1 ст. 792 ЦК України та ст. ст. 1, 13, 14 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. За договором оренди землі орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Таким чином, позивачем підтверджено належними та допустимими доказами той факт, що з 29.12.2012 року земельна ділянка загальною площею 1520,1737 га, яка розташована в межах території Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, перебуває у його володінні та користуванні на законних підставах.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про оренду землі», орендар земельної ділянки має право, зокрема, самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; отримувати продукцію і доходи тощо.

Приписи Закону України «Про оренду землі» кореспондуються також з приписами ст. ст. 90, 92 Земельного кодексу України, за якими власники та землекористувачі мають право самостійно господарювати на землі; мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію. Порушені права як власників так і землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» під самовільним зайняттям земельної ділянки розуміє будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Ст. 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Таким чином, обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки, якщо землекористувач не доведе, що його дії відповідно до закону є правомірними.

Позивач в обґрунтування своїх вимог зазначає, що з моменту укладання договорів оренди він не може реалізувати своє право на користування орендованими земельними ділянками у зв'язку з їх самовільним використанням відповідачем (культивацією, посівом сільськогосподарських культур), у зв'язку із чим вимушений звернутися до суду за захистом свої прав та законних інтересів.

Факти самовільного використання земельних ділянок з боку відповідача позивач підтверджує наступними документами:

- актом державного інспектора сільського господарства Кузьмінського С.О. від 04.04.2013 року про перевірку дотримання вимог земельного законодавства, відповідно до якого встановлено оброблення невстановленими особами 10 га земель, які орендуються позивачем;

- актом обстеження земельної ділянки, складеного державним інспектором Кузьмінським С.О. 04.04.2013 року за № 2, відповідно до якого встановлено оброблення невстановленими особами 10 га земель, які орендуються позивачем;

- актом державного інспектора сільського господарства Кузьмінського С.О. від 04.04.2013 року про перевірку дотримання вимог земельного законодавства, відповідно до якого встановлено оброблення невстановленими особами 160 га земель, які орендуються позивачем;

- актом обстеження земельної ділянки, складеного державним інспектором Кузьмінським С.О. 04.04.2013 року за № 1, відповідно до якого встановлено оброблення невстановленими особами 160 га земель, які орендуються позивачем;

- актом державного інспектора сільського господарства Кузьмінського С.О. від 16.04.2013 року про перевірку дотримання вимог земельного законодавства, відповідно до якого встановлено оброблення ТОВ «Агрофірма Корнацьких» 700 га земель, які орендуються позивачем;

- актом обстеження земельної ділянки площею 700 га, складеного державним інспектором Кузьмінським С.О. 11.04.2013 року за № 4, яким зафіксоване самовільне зайняття земельної ділянки;

- актом державного інспектора сільського господарства Кузьмінського С.О. від 14.06.2013 року про перевірку дотримання вимог земельного законодавства, відповідно до якого встановлено оброблення 800 га земель, які орендуються позивачем;

- актом обстеження земельної ділянки площею 800 га, складеного державним інспектором Кузьмінським С.О. 14.06.2013 року за № 12, яким зафіксоване самовільне зайняття земельної ділянки;

- актом обстеження земельної ділянки площею 800 га, складеного державним інспектором Кузьмінським С.О. 20.06.2013 року за № 13, яким зафіксоване збирання врожаю відповідачем на земельній ділянці, яка орендується позивачем.

В обґрунтування заявленої до стягнення суми позивач послався на розрахунки шкоди, які складені державним інспектором Кузьмінським С.О. за результатами обстеження земельних ділянок.

Крім того, позивач послався на те, що державною інспекцією сільського господарства в Миколаївській області 22.04.2013 року керівництву відповідача вносився припис №000380 про усунення порушень вимог земельного законодавства та було складено протокол про адміністративне правопорушення №000144 за ч. 1 ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно генерального директора відповідача Ложкар З.Д.

Суд дійшов переконання, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» пленум вищого спеціалізованого суду узагальнює з метою забезпечення однакового застосування норм права при вирішенні справ відповідної судової юрисдикції практику застосування матеріального і процесуального закону.

Так, у п. 3.8 пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року йдеться мова про те, що відповідно до п. 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 року №110 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963» підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру заподіяної шкоди внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

Слід зазначити, що державним інспектором Кузьмінським С.О. розрахунок шкоди по земельних ділянках площею 10 га, 160 га та 800 га було здійснено лише на підставі актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства та актів обстеження земельних ділянок без складання протоколу про адміністративне правопорушення та внесення припису щодо усунення порушень вимог земельного законодавства.

Факт самовільного використання земельної ділянки площею 700 га було зафіксовано актом про перевірку дотримання вимог земельного законодавства, актом обстеження земельної ділянки із подальшим складанням протоколу про адміністративне правопорушення №000144 від 22.04.2013 року та внесення припису керівництву відповідача.

Згідно розрахунку державного інспектора Кузьмінського О.С. розмір шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 700 га становить 577592,40 грн.

Так, у приписі №000380 від 22.04.2013 року була висунута вимога відповідачу про звільнення у місячний термін самовільно зайнятої земельної ділянки.

Стосовно подальшої реалізації протоколу про адміністративне правопорушення №000144 від 22.04.2013 року судом встановлено, що у справі про адміністративне правопорушення відкритій за протоколом №000144 від 22.04.2013 року постановою державного інспектора сільського господарства на території Миколаївської області №000147 від 07.05.2013 року провадження було закрито з тих підстав, що у діях посадової особи відповідача Ложкар З.Д. містяться ознаки злочину передбаченого ст. 197-1 Кримінального кодексу України. У зв'язку з цим матеріали адміністративної справи були передані до прокуратури Миколаївської області.

Як вбачається з пояснень представника позивача та відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, припис №000380 від 22.04.2013 року оскаржувався відповідачем до Миколаївського окружного адміністративного суду, яким за вказаним позовом було відкрито провадження у справі №814/2993/13-а. Однак, ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.07.2013 року по справі №814/2993/13-а позовна заява ТОВ "Агрофірма Корнацьких" залишена без розгляду у зв'язку з відкликанням позивачем адміністративного позову.

Судом також взято до уваги те, що керівником відповідача не заперечувався у судовому засіданні факт обробки спірних земельних ділянок.

При цьому, як вказувалося вище будь яких доказів, що земельні ділянки використовуються відповідачем на законних підставах представниками відповідача судові представлено не було.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, з урахуванням позиції відповідача, представлених судові доказів, суд вважає доведений той факт, що відповідачем здійснювалося засівання земельної ділянки площею 700 га насінням соняшника, що відображено в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 16.04.2013 року та в акті обстеження земельної ділянки від 11.04.2013 року за №4, по яким у подальшому відповідачу було внесено припис № 000380 від 22.04.2013 року та стосовно посадової особи відповідача було складено протокол про адміністративне правопорушення № 000144 від 22.04.2013 року.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно положень вказаної статті ЦК України обов'язок доказування своєї невинуватості лежить на особі, яка завдала шкоду.

Таких доказів представниками відповідача судові представлено не було.

Стаття 27 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, тощо.

Згідно ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що частина позовних вимог обґрунтована, підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню обсязі.

Слід зазначити, що вже під час розгляду справи у суді по суті позивачем на додаткове обґрунтування своїх позовних вимог були надані припис від 21.08.2013 року за №000803 Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області щодо необхідності усунення порушень земельного законодавства відповідачем шляхом повернення земельної ділянки площею 800 га належному орендареві та протокол про адміністративне правопорушення № 000247 від 27.08.2013 року, який складений відносно керівника відповідача Бойка В.М.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Тобто, обставини, якими підтверджується порушення майнового права та інтересу особи, повинні існувати до дати пред'явлення позову до суду або початку слухання справи судом по суті.

З огляду на це додатково надані позивачем документи не можуть бути прийняті судом до уваги по даній справі, так як в них відображені обставини, які зафіксовані вже після порушення провадження у справі та розгляду справи по суті.

За приписами ст. 49 ГПК України, судовий збір підлягає покладенню не відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-Агро" - задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких" (08670, Київська область, Васильківський район, с. Тростинка, вул. Богдана Хмельницького, 4, ідентифікаційний код 31929340) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-Агро" (54001, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Лягіна, буд. 4/4, кімната 401; ідентифікаційний код 38247232) шкоду в розмірі 577592,40 грн. (п'ятсот сімдесят сім тисяч п'ятсот дев'яносто дві грн. 40 коп.).

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких" (08670, Київська область, Васильківський район, с. Тростинка, вул. Богдана Хмельницького, 4, ідентифікаційний код 31929340) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-Агро" (54001, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Лягіна, буд. 4/4, кімната 401; ідентифікаційний код 38247232) суму судового збору в розмірі 11551,85 грн. (одинадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят одна грн. 85 коп.).

4. В частині стягнення шкоди в розмірі 800378,04 грн. - в позові відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Порядок та строк апеляційного оскарження визначений ст. 91,93 ГПК України.

Повний текст рішення складений та підписаний 05.09.2013 року.

Головуючий суддя А.П. Алексєєв

Суддя Л.І. Васильєва

Суддя Е.М. Олейняш