Рішення № 3330406, 30.03.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2009 р. Справа № 49/18-09

вх. № 272/3-49

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Стаднік Р.С., дор. від 02.02.2009 року

1-го відповідача - Гаврильченко О.І., дор. від 12.07.2008 року

2-го відповідача - не з'явився

3-ї особи - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Лізингова компанія-Гарант", м. Одеса

до 1. ТОВ "Техностар", м. Харків

2. ТОВ "Атос Інвестгруп", м. Харків

3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Неоліт", м. Одеса

про стягнення 378286,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд зобов'язати ТОВ “Техностар” повернути ТОВ “Лізингова компанія - Гарант" обладнання, а саме: вібропрес для виробництва плитки тротуарної ПВ-01М наступної комплектації: двохбункерний вібропрес (1шт.), пристрій подачі технологічних піддонів (1 шт.), роликові направляючі виходу готової продукції (1 шт.), гідростанція з електрощитом (1 шт.), технологічні піддони (5 штук), та стягнути суму збитків у розмірі 42 000,00 грн., в т. ч. ПДВ, за пошкодження обладнання; або стягнути з ТОВ “Техностар” на користь ТОВ “Лізингова компанія - Гарант" суму вартості втраченого Обладнання у розмірі - 345 000,00 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з ТОВ “Техностар” та ТОВ “Атос Інвестгруп” суму збитків у розмірі - 33 286,74 грн., в т. ч. ПДВ - 657.38 грн. (упущена вигода). Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем неналежним чином виконувались умови договору фінансового лізингу № 1507-08/162Ф, поручителем по якому виступило ТОВ "Атос Інвестгруп".

Представник позивача в судовому засіданні 10.02.2009 року надавав суду заяву про уточнення позовних вимог, в який прохав вилучити у ТОВ “Неоліт” для повернення ТОВ “Лізингова компанія - Гарант" обладнання, яке знаходиться за адресою 65031, м. Одеса, вул. Промислова, 33, а саме: вібропрес для виробництва плитки тротуарної ПВ-01М наступної комплектації: двохбункерний вібропрес (1шт.), пристрій подачі технологічних піддонів (1 шт.), роликові направляючі виходу готової продукції (1 шт.), гідростанція з електрощитом (1 шт.), технологічні піддони (5 штук). Також позивач просить суд стягнути з ТОВ “Техностар”на користь ТОВ “Лізингова компанія - Гарант" суму збитків, на яку знизилася вартість обладнання у розмірі 42 000,00 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з ТОВ “Техностар” та ТОВ “Атос Інвестгруп” на користь ТОВ “Лізингова компанія - Гарант” суму збитків у розмірі 33 286,74 грн. в т.ч.ПДВ 657,38 грн. (упущена вигода). Заяву було прийнято до розгляду та продовжений розгляд справи з її урахуванням.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.02.2009 року до участі у справі було залучено у якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Неоліт".

В судовому засіданні 25.03.2009 року позивач надав суду клопотання про уточнення та доповнення позовних вимог, в якому просить суд вилучити у ТОВ “Техностар”обладнання, яке знаходиться за адресою: 65031, м. Одеса, вул. Промислова, 33, а саме: вібропрес для виробництва плитки тротуарної ПВ-01М наступної комплектації: двохбункерний вібропрес (1 шт.), пристрій подачі технологічних піддонів (1 шт.), роликові направляючі виходу готової продукції (1 шт.), гідростанція з електрощитом (1 шт.), технологічні піддони (5 шт.) та передати його ТОВ “Лізингова компанія - Гарант”. Також в наданих уточненнях позивач просить суд накласти арешт на обладнання, яке знаходиться за адресою: 65031, м. Одеса, вул. Промислова, 33, а саме: вібропрес для виробництва плитки тротуарної ПВ-01М наступної комплектації: двохбункерний вібропрес (1 шт.), пристрій подачі технологічних піддонів (1 шт.), роликові направляючі виходу готової продукції (1 шт.), гідростанція з електрощитом (1 шт.), технологічні піддони (5 шт.). Решту позовних вимог, в частині: стягнення з ТОВ “Техностар”на користь ТОВ “Лізингова компанія - Гарант”суму збитків, на яку знизилася вартість Обладнання у розмірі - 42 000,00 грн., в т. ч. ПДВ; стягнення з ТОВ “Техностар”та ТОВ “Атос Інвестгруп”на користь ТОВ “Лізингова компанія - Гарант”суму збитків у розмірі - 33 286,74 грн. в т. ч. ПДВ - 657,38 грн. (упущена вигода), а також щодо стягнення з відповідачів витрат зі сплати державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, - позивач залишив без змін.

Враховуючи що у відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог і це не суперечить законодавству та не порушує чиїх - небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд вважає можливим прийняти клопотання про уточнення позовних вимог до розгляду та продовжити розгляд справи з його урахуванням.

Крім того, в судовому засіданні 25.03.2009 року позивач надав суду письмові пояснення щодо обґрунтування вимоги про стягнення збитків, які були залучені судом до матеріалів справи.

Представник 1-го відповідача в судовому засіданні 25.03.2009 року проти позову заперечував, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначив, що об'єкт лізингу в лізингове оплатне користування за договором фінансового лізингу № 1507-08/162Ф від 15 липня 2008 року позивачем до відповідача в натурі згідно умов розділу 3 договору —не передавався та акт його приймання-передачі сторонами не складався. У зв’язку з чим прохав суд відмовити в задоволенні майнових позовних вимог в повному обсязі. За позовною вимогою про повернення обладнання, що є об'єктом лізингу за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд.8, к. 4 прохав суд припинити провадження у справі через відсутність предмету спору з цього приводу. Також в судовому засіданні 1-й відповідач надав письмові пояснення, в яких зазначив, що зважаючи на явні виражені ознаки непрацездатності вібропреса ПВ-01М,- а також понесених значних витрат на підготовку виробництва і доцільності перспектив окупності цих витрат ТОВ “Техностар”було вимушене повернути неякісне устаткування виробнику ТОВ “НЕОЛІТ”за адресою отримання вібропресу м. Одеса, вул. Промислова, 33. Таке повернення, як вказує 1-й відповідач, спричинено суттєвими конструктивними недоліками та невідповідностями фактичних технічних характеристик спірного обладнання —задекларованим на офіційному сайті в Інтернеті тобто вібропрес з програмним управлінням виявився повністю непрацездатним та до експлуатації за цільовим призначенням не придатний взагалі, а надана попередньо ще до придбання цього обладнання в лізингове користування інформація далеко не відповідає дійсним технічно-експлуатаційним його показникам, що відповідно приписам п.п. 1 пункту 7 ст. 15 та п. 2 ст. 16 Закону України "Про захист прав споживачів" надає право відповідачу, як покупцю —споживачу вимагати відшкодування завданих збитків.

Представник 2-го відповідача в призначене судове засідання 25.03.2009 року не з'явився, документів, витребуваних ухвалою суду та відзиву на позов не надав, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник 3-ї особи в призначене судове засідання 25.03.2009 року не з’явився, через канцелярію суду 25.03.2009 року надав заяву в який підтримав обставини, викладені в позовній заяві в повному обсязі, прохав суд розглянути справу у відсутності представника 3-ї особи. Також в заяві ТОВ “Неоліт”зазначив, що 18.07.2008 року у відповідності до п. 5.3. договору поставки №162 ФПС від 18.07.2008 року представники третьої особи прибули на територію відповідача для наладки, пускових - випробувальних робіт обладнання та навчання осіб відповідача, що будуть відповідальними за експлуатацію обладнання. Представником третьої особи було проведено наладку, пускові - випробувальні роботи. Спірне обладнання 18.07.2008 року було у належному технічному стані та готовим до роботи. Крім того 18.07.2008 року з представниками відповідача були проведені навчання, але здати залік останні у відповідності до п. 5.5. договору поставки не змогли, внаслідок чого 1-му відповідачеві не був виданий Гарантійний лист на спірне обладнання. Третя особа вказує, що відповідачі використовували обладнання та проводили продаж виробів, що привело обладнання до виходу з ладу. Актом огляду обладнання від 07.10.2008 року було встановлено про використання спірного обладнання відповідачем та його неправильної експлуатації, внесення відповідачем самостійних змін до конструкції обладнання, а саме ті, що викладені у додатку № 3 до заяви. Відповідачу було надано акт, але від підпису він відмовився, своїх заперечень або пояснень не надав.

Суд в ухвалах від 19.01.2009 року, від 10.02.2009 року та від 03.03.2009 року попереджував учасників судового процесу, що у разі неявки їх представників в призначені судові засідання суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 25.03.2009 року розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 25.03.2009 року було оголошено перерву до 30.03.2009 року об 14:30 години для виготовлення повного тексту рішення.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

15 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія -Гарант”(Лізингодавець, позивач по справі), Товариством з обмеженою відповідальністю “Техностар”(Лізингоотримувач, 1-й відповідач по справі) та ТОВ „Атос Інвестгруп” (Поручитель, 3-я особа по справі) був укладений договір фінансового лізингу (надалі - Договір лізингу) №1507-08/162Ф. Згідно п. 1.1. договору лізингу, позивач зобов’язався придбати та передати в користування 1-му відповідачеві, на умовах фінансового лізингу, майно, згідно з узгодженими з 1-м відповідачем специфікаціями та визначене в замовленні на отримання майна в лізинг, з подальшою передачею права власності на це майно лізингоотримувачу, після повної оплати останнім його вартості на умовах договору. Відповідно п. 1.2. договору його предметом є вібропрес для виготовлення плитки тротуарної ПВ-01 (Предмет лізингу), який надається в лізинг згідно договору, та переданий лізингодавцем лізингоотримувачу по Акту приймання –передачі предмета лізингу. Поручителем лізингоотримувача перед лізингодавцем по всім зобов’язанням за Договором лізингу, у відповідності до п. 1.6. договору, виступило товариство з обмеженою відповідальністю “Атос Інвестгруп”.

Пунктом 2.1.1. договору позивач зобов’язався придбати предмет лізингу у власність та передати в користування лізингоотримувачу в строки та на умовах договору. А відповідач у відповідності до п. 2.2.1, 2.2.6 договору зобов’язався прийняти та належним чином користуватися предметом лізингу за його прямим призначенням, а також у встановлені в технічному завданні строки підготувати майданчик для встановлення предмету лізингу, а також здійснити підведення комунікацій (електроенергії). Також у відповідності до п. 2.2.7 договору 1-й відповідач зобов’язався здійснювати відповідальне зберігання обладнання до моменту передачі його в лізинг.

18.07.2008 року сторони уклали угоду про зміну договору фінансового лізингу №1507-08/162Ф в якій передбачили, що предмет лізингу повинен бути переданий лізингоотримувачу по акту приймання-передачі предмету лізингу, належним чином укомплектований та в справному технічному стані за адресою: м. Одеса, вул.. Промислова,33. Предмет лізингу повинен бути введений в експлуатацію за адресою:м. Харків, вул.. Диканівська, 50. Перевезення предмету лізингу від місця передачі до місця експлуатації здійснюється лізингоотримувачем самостійно. Введення предмету лізингу в експлуатацію підтверджується актом пуско-налагоджування підписаним сторонами.

18.07.2008 року сторони договору лізингу остаточно узгодили замовлення на отримання майна в лізинг, в якому визначили постачальником предмету лізингу - ТОВ “Неоліт”.

Як свідчать матеріали справи, на виконання п. 2.1.1. вищезазначеного договору лізингу 18.07.2008 року позивачем (Покупцем) був укладений договір поставки № 162 ФПС (надалі - Договір поставки) з товариством з обмеженою відповідальністю “Неоліт”(Постачальник), відповідно до якого постачальник зобов’язувався поставити у власність покупця вібропрес для виготовлення плитки тротуарної ПВ-01М ( відповідно до додатку №1 до договору), а покупець зобов’язаний прийняти обладнання, що придбане для передачі в фінансовий лізинг ТОВ „Техностар”, у власність та сплатити його вартість.

Обладнання було поставлено Постачальником та передано позивачу за видатковою накладною 23.06.2008 року. Згідно п. 5.1. договору поставки, відвантаження обладнання здійснюється на умовах EXW (м. Одеса, вул.. Промислова, 33), визначених правилами “ІНКОТЕРМС-2000”. Завантаження обладнання здійснюється силами та за рахунок Постачальника (3-я особа) на транспорт Користувача/Отримувача (1-й відповідач). Обладнання вважається прийнятим, всі права та ризики переходять до Покупця або іншої особи за дорученням покупця з моменту здійснення завантаження, про що сторонами підписується Акт приймання –передачі обладнання. У відповідності до п. 5.2. договору поставки пробний запуск обладнання здійснюється за рахунок постачальника на території користувача у присутності представника користувача до моменту відвантаження обладнання. Налагодження обладнання представниками постачальника та навчання роботі з обладнанням представниками користувача здійснюється постачальником на території користувача тільки після отримання письмового повідомлення користувача про 100% готовність користувача до навчання та проведенню таких робіт. Налагодження обладнання підтверджується підписанням сторонами Акту про пуско –налагоджуванню обладнання.

Як свідчать матеріали справи, на виконання п. 2.2.7 Договору лізингу та для забезпечення належного зберігання обладнання під час монтажу, 23.07.2008 року обладнання було передано 1-му відповідачу на підставі окремого договору зберігання №08/07-23 від 23.06.2008 року (надалі - Договорі зберігання), укладеного з позивачем. Передача майна підтверджується актом прийому-передачі Обладнання на зберігання №08/07-23, де зазначався його стан при передачі: Обладнання нове, знаходиться у справному стані, зовнішній стан без ушкоджень.

Відповідно до п.3.1 договору зберігання ТОВ „Техностар” зобов’язався забезпечити схоронність та створити умови для зберігання майна на протязі дії договору, в тому числі на час монтажу та встановлення обладнання, забезпечити доступ к майну представникам ТОВ „Неоліт” та створити умови для здійснення монтажу та встановлення майна, повернути майно за першою вимогою поклажодавця та нести матеріальну відповідальність за порчу, знищення, пошкодження та втрату майна, в тому числі, на час монтажу та встановлення майна. ТОВ „Лізингова компанія - Гарант” зобов’язався своєчасно сплачувати послуги зберігання (п. 3.2 договору зберігання).

Як свідчать матеріали справи, 18 листопада 2008 року позивач звернувся до 1-го відповідача з листом в якому просив повернути обладнання, що було передано відповідно до договору зберігання №08/07-23 від 23.06.2008 року. Передачу просив провести 20.11.2008 р. за адресою м. Харків, вул.. Диканівська.

Але ТОВ “Техностар”обладнання не повернув, 19.12.2008 року, надіслав позивачу відповідь, в який зазначив, що фактичне зворотне повернення майна не може бути реалізоване через фактичні обставини відсутності зазначеного обладнання за договірною адресою: м. Харків, вул.. Диканівська, 50, оскільки воно через суттєві конструктивні недоліки та невідповідність його технічних характеристик –задекларованим, - відправлено до заводу –виготовлювача ТОВ “Неоліт”за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 33 для усунення недоліків.

Згідно ст. ст. 942, 944, 949 ЦК України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі. Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що 1-им відповідачем були порушені зобов’язання, щодо належного зберігання майна, власником якого є позивач, та вищенаведені вимоги закону, тому суд вважає законною та обґрунтованою вимогу позивача щодо вилучення у ТОВ “Техностар”обладнання, яке знаходиться за адресою: 65031, м. Одеса, вул. Промислова, 33, а саме: вібропресу для виробництва плитки тротуарної ПВ-01М наступної комплектації: двохбункерний вібропрес (1 шт.), пристрій подачі технологічних піддонів (1 шт.), роликові направляючі виходу готової продукції (1 шт.), гідростанція з електрощитом (1 шт.), технологічні піддони (5 шт.) та передачі його ТОВ „Лізингова компанія –Гарант” та задовольняє позов в цій частині.

Щодо вимоги позивача про стягнення з ТОВ “Техностар”на користь ТОВ “Лізингова компанія - Гарант”суми збитків, на яку знизилася вартість обладнання у розмірі - 42 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Позивач вказує, що вартість обладнання внаслідок порушення зобов’язання щодо зберігання майна та неправомірного його використання ТОВ „Техностар” знизилась на 42000,00 грн.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Частиною 1 статті 951 Цивільного кодексу України встановлено, що збитки, завдані поклажодавцеві пошкодженням речі відшкодовуються зберігачем у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Згідно п. 4.2., 4.3 договору зберігання при встановленні факту порчі, знищення, пошкодження, втрати майна сторони складають акт із визначенням завданої шкоди та його вартості. У разі відмови зберігача від підпису акту, поклажодавець має право скласти та підписати вказаний акт разом із незалежною експертною/оціночною організацією, вибраною самостійно. Зберігач зобов’язується на протязі 10 банківських днів з моменту відправлення поклажодавцем письмового повідомлення та копії акту відшкодувати поклажодавцю всю суму завданої шкоди майну в результаті його порчі, знищення, пошкодження або втрати. Доказів виконання зазначених умов договору, складання відповідного акту та надіслання його разом з повідомленням 1-му відповідачу позивач до суду не надав.

В підтвердження фактів розміру збитків позивач посилається на акт огляду обладнання від 07.10.2008 року, відповідно якого під час огляду представниками постачальника та користувача був виявлений ряд недоліків. До матеріалів справи додана копія вказаного акту, яку позивач надавав разом із позовною заявою. На вказаній копії міститься підписи представників ТОВ “Техностар”та ТОВ “Неоліт”, є печатки вказаних підприємств. Згідно вказаного акту вартість робіт, щодо поновлення якісних показників обладнання становить 42000,00 грн. Проте ТОВ “Неоліт”25.03.2009 року також надав суду копію акту огляду обладнання від 07.10.2008 року, яка має інший вигляд ніж копія надана позивачем, а також не містить засвідчувального підпису та печатки ТОВ “Техностар”. Проте мається підпис, що представники ТОВ “Техностар”від підпису відмовилися.

Ухвалою суду від 03.03.2009 року суд витребував у позивача, 1-го відповідача та у 3-ї особи оригінал акту огляду спірного обладнання від 07.10.2008 року. Проте сторони такого акту до матеріалів справи не надали, причин відсутності оригіналу спірного акту суду не повідомили.

Відповідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши надані до матеріалів справи обидві копії акту огляду обладнання від 07.10.2008 року, суд дійшов висновку, що вони містять суперечливі дані, а також складені без дотримання умов договору зберігання, тому не можуть бути прийняті судом та покладені основу рішення, як належні та допустимі докази по справі.

За таких обставин, суд вважає, що позивач не довів суду належних та допустимих доказів в підтвердження розміру понесених збитків, на який знизилась вартість обладнання переданого на зберігання та відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення 42000,00 грн. збитків.

В позовній заяві позивач також просить суд стягнути з відповідача 33286,74 грн. збитків, як упущену вигоду. В обґрунтування такої вимоги позивач зазначає, що відповідно до договору фінансового лізингу № 1507-08/162Ф від 15.07.2008 року (далі –Договір лізингу), за користування предметом лізингу - обладнанням, ТОВ “Техностар”повинно було сплачувати Товариству з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія - Гарант” основні лізингові платежі в розмірі та у строки згідно “Графіку оплати основних лізингових платежів”, до складу яких входить комісія за надання обладнання, нарахована на його вартість. Оскільки, завдяки незаконним діям ТОВ “Техностар”, обладнання не було передано у лізинг, ТОВ “Лізингова компанія - Гарант”було завдано збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 33286,74 грн., що складається із суми не отриманих комісійних платежів за період з серпня 2008 року по грудень 2008 року.

Відповідно до частини 1, 3 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Як вже зазначалось, частиною 1 статті 951 Цивільного кодексу України встановлено, що збитки, завдані поклажодавцеві пошкодженням речі відшкодовуються зберігачем у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Аналіз цієї статті дає підстави стверджувати, що відшкодуванню підлягають тільки реальні збитки, що становлять розмір суми, на яку знизилась вартість речі при її пошкодженні. Право на відшкодування упущеної вигоди, яку міг би одержати поклажодавець у разі належного зберігання майна, ані законом, ані договором не передбачено.

Також позивачем не надано доказів в підтвердження порушення 1-им відповідачем договору лізингу, зокрема, щодо відмови лізингоотримувача прийняти належним чином укомплектований, в справному технічному стані та введений в експлуатацію за адресою м. Харків, вул.. Диканіська, 50 предмет лізингу, та як наслідок неотримання позивачем реальний обсягів доходів, які б особа могла одержати .

З наведених вище підстав, суд вважає вимоги позивача про стягнення з 1-го відповідача збитків у розмірі 33286,74 грн. безпідставними, у зв’язку з чим відмовляє в задоволенні позову і в цій частині.

В уточненнях до позовної заяви від 25.03.2009 р. позивач прохав суд з метою забезпечення позову накласти арешт на обладнання, яке знаходиться за адресою: 65031, м. Одеса, вул. Промислова, 33, а саме: вібропрес для виробництва плитки тротуарної ПВ-01М наступної комплектації: двохбункерний вібропрес (1 шт.), пристрій подачі технологічних піддонів (1 шт.), роликові направляючі виходу готової продукції (1 шт.), гідростанція з електрощитом (1 шт.), технологічні піддони (5 шт.).

Суд, дослідивши матеріали справи, зважаючи на те, що 1-ий відповідач під час розгляду справи не заперечував проти повернення майна, переданого на зберігання та стверджував про відсутність предмета спору, щодо передачі спірного майна, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення наданого клопотання, оскільки позивачем не надано доказів в підтвердження наявності обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду відповідно до ст. 66 ГПК України.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України , у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 85 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн. відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Прийняти клопотання про уточнення позовних вимог до розгляду.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Вилучити у Товариства з обмеженою відповідальністю “Техностар”(адреса: 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 92-А, код ЄДРПОУ 30884393, п/р 260027490 в ХОД ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”м. Харкова, МФО 350589) обладнання, яке знаходиться за адресою: 65031, м. Одеса, вул. Промислова, 33, а саме: вібропрес для виробництва плитки тротуарної ПВ-01М наступної комплектації: двохбункерний вібропрес (1 шт.), пристрій подачі технологічних піддонів (1 шт.), роликові направляючі виходу готової продукції (1 шт.), гідростанція з електрощитом (1 шт.), технологічні піддони (5 шт.) та передати його Товариству з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія - Гарант”(код ЄДРПОУ 31976914, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 8, к. 4) за адресою: 65085 м. Одеса, Тираспольське шосе, буд. 19.

Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Техностар” (адреса: 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 92-А, код ЄДРПОУ 30884393, п/р 260027490 в ХОД ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”м. Харкова, МФО 350589) на користь Товариству з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія - Гарант”(код ЄДРПОУ 31976914, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 8, к. 4, п/р 2650201639124 в філії ВАТ “Державний експортно –імпортний банк України”м. Одеса, МФО 328618) –85 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог про стягнення 42000,00 грн. та 33286,74 грн. збитків .

Відмовити в задоволенні клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на обладнання, яке знаходиться за адресою: 65031, м. Одеса, вул. Промислова, 33, а саме: вібропрес для виробництва плитки тротуарної ПВ-01М.

Повний текст рішення оголошений в судовому засіданні 30.03.2009 року

Суддя