Постанова № 33303958, 22.08.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.1.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2013 року Справа № 812/4755/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кисельової Є.О.,

при секретарі судового засідання Гришиній О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області до колективного підприємства «Сєвєродонецький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій» про накладення арешту на кошти, які знаходяться на рахунках у банках обслуговуючих відповідача

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області (далі - ДПІ у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області, позивач) звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до колективного підприємства «Сєвєродонецький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій» (далі-КП «Сєвєродонецький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій», відповідач), у якому позивач просить наклати арешт на кошти, які знаходяться на рахунках у банках обслуговуючих відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що коммунальне підприємство «Сєвєродонецький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій» зареєстровано як юридична особа в виконавчому комітеті Сєвєродонецької міської ради та зареєхстровано як платник аподатків в державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку від 12.05.1995.

ДПІ у м. Сєвєродонецьку на підставі пп.78.1.7 п 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ у зв'язку з отриманням 18.01.2013 від державного реєстратора Сєвєродонецької міської ради відомостей про внесення судового рішення про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи КП «Сєвєродонецький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій» було прийнято рішення про проведення перевірки, а саме : видано наказ № 140-п від 12.02.2013 «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки у зв'язку з внесенням судового рішення про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи». Початок перевірки було призначено на 14.02.2013 р.

ДПІ у м. Сєвєродонецьку на виконання вищезазначеного наказу було зроблено вихід на КП «Сєвєродонецький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій», розташованого за адресою : м. Сєвєродонецьк, вулиця Силікатна, будинок № 10. В результаті виходу встановлено відсутність посадових осіб на підприємстві за місцезнаходженням. Зателефонувавши головному бухгалтеру підприємства ОСОБА_1, вона повідомила, що без дозволу арбітражного керуючого ОСОБА_2 не буде отримувати копію наказу на перевірку та відмовила у допуску до перевірки. Фахівцями ДПІ у м. Сєвєродонецьку було складено акт № 24/22-01235811 не допуску до виїзної позапланової перевірки колективного підприємства «Сєвєродонецький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій» від 14.02.2013.

Позивач участь у судовому засіданні свого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, від нього на адресу суд надійшло клопотання, де зазначив, що дану адміністративну справу просить розглянути без участі представника ДПІ в м. Сєвєродонецьку.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, від нього на адресу суду надійшо відзив. У відзиві відповідач зазначив, що постановою Господарського суду Луганської області від 03.06.2013 по справі №12б/913/169/13-г КП «Сєвєродонецький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій», розташованого за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Силікатна,10, код ЄДРПОУ 01235811, визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура. Та посилаючись на норми ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Також у відзиві зазначив, що справу просить розглянути у відстуність уповноваженого представника.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Законом України від 04.12.1990 № 509 «Про державну податкову службу України» (із змінами та доповненнями) визначено, що контроль за справлянням податків покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно статтею 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема: рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до пп. 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності)) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом (п. п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України); звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу (п. п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК Україи).

Пунктом 20.1.16 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду, у разі якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом.

За приписами п.81.1, 81.2 ст.81 Податкового кодексу України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, за наявності підстав для їх проведення,визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки,найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Судом встановлено, що колективне підприємство «Сєвєродонецький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій» є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради та є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України.

На підставі п. п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ) та у зв'язку з отриманням 18.01.2013 від державного реєстратора Сєвєродонецької міської ради відомостей про внесення судового рішення про порушення проваження у справі про банкрутство юридичної особи колективного підприємства «Сєвєродонецький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій» видано наказ №140-п від 12.02.2013 про проведення позапланової виїзної документальної перевірки колективного підприємства «Сєвєродонецький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій» з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства (а.с.11).

14 лютого 2013 року ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області, керуючись п.п. 78.1.7 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та згідно наказу на проведення перевірки №140-п від 12 лютого 2013 року, винесено направлення на проведення документальної позапланової виїзної перевірки колективного підприємства «Сєвєродонецький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій» (а.с.12-15).

ДПІ в м. Сєвєродонецьку на виконання вищезазначеного наказу було зроблено вихід на КП «Сєвєродонецький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій», розташованого за адресою : Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Силікатна, 10. Однак в результаті виходу встановлено відсутність посадових осіб КП «Сєвєродонецький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій» за місцезнаходженням, про що уповноваженими представниками ДПІ в м. Сєвєродонецьку складено акт №24/22-01235811 від 14.02.2013 року про не допуск до виїзної позапланової перевірки. В акті також зазначено, що зателефонувавши головному бухгалтеру підприємства ОСОБА_1, вона повідомила, що без дозволу арбітражного керуючого ОСОБА_2 не буде отримувати копію наказу на перевірку та відмовила у допуску до перевірки (а.с.17).

Відповідно до пункту 94. 1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі -арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

- платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

- відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій;

- відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

- платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу (пункт 94.2 статті 94 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 94.1. ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі -арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду з підстав, визначених п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України.

Пункт 94.2.ст. 94 Податкового кодексу України кореспондує із нормами Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 07.11.2011 № 1398, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 січня 2012 за № 9/20322, відповідно до п. 3.1. якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу;

у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 розділу І Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

За наявності однієї із наведених обставин керівник органу державної податкової служби (його заступник) приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

З аналізу наведенного вбачається, що Податковим кодексом України встановлено чіткий перелік підстав застосування адміністративного арешту.

Також судом встановлено, що постановою Господарського суду Луганської області від 03.06.2013 № 913/169/13-г КП «Сєвєродонецький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій», розташоване за адресою: Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Сілікатна,10, визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура (а.с. 33-36).

Відповідно до ст. 38 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

З аналізу наведеної норми вбачається, що накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається, у разі прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Судом вживалися заходи щодо всебічного та об'єктивного розгляду справи, шляхом витребування у позивача ухвалою доказів : наявності податкового боргу у відповідача; акту, який засвідчує факт відмови коммунального підприємства «Сєвєродонецький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій» від отримання наказу та направлення на проведення перевірки.

Проте, позивачем не надано суду належних доказів, які б підтверджували вчинення ним повного переліку дій, встановлених законодавчими актами щодо порядку проведення перевірки, встановлення порушень з боку відповідача, зокрема, доказів наявності податкового боргу у відповідача та доказів складання податковим органом акту, який би засвідчував факт відмови коммунального підприємства «Сєвєродонецький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій» від отримання наказу та направлення на проведення перевірки.

Оскільки чиним законодавством встановлено чіткий перелік підстав застосування адміністративного арешту, який є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, та накладення арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається, у разі прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, а під час розгляду справи достовірно встановлено, що позивачем не надано суду належних доказів, які б підтверджували вчинення ним повного переліку дій, встановлених законодавчими актами щодо порядку проведення перевірки та застосування адміністратвиного арешту, а відтак, мотивація та докази, наведені представником позивача, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростували правову позицію представника відповідача, а останнім не доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області до колективного підприємства «Сєвєродонецький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій» про накладення арешту на кошти, які знаходяться на рахунках у банках обслуговуючих відповідача- відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 27 серпня 2013 року.

Суддя Є.О. Кисельова