Рішення № 3330358, 02.03.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №

За позовом селянського (фермерського) господарства «Степок»

до товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВС»

про стягнення 284 964,70 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача Цирик В.С.(дов. від 08.07.2008)

Від відповідача не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги селянського (фермерського) господарства «Степок» (далі-позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВС» (далі - відповідач) про стягнення 284 964,70грн. за неналежне виконання грошового зобов’язання за договором купівлі-продажу цукрових буряків № 60/02 від 02.09.2006.

Ухвалою суду від 21.01.2009 було порушено провадження у справі № 50/52 та призначено її до розгляду на 13.02.2008.

Представник відповідача в судове засідання 13.02.2009 не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи було відкладено на 02.03.2009.

В судове засідання 02.03.2009 прибув представник позивача, дав додаткові пояснення та в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання 02.03.2009 повторно не прибув і не направив своїх повноважних представників, письмових доказів, відзив на позовну заяву не надав, позовну вимогу по суті у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Представник позивача заявив клопотання, відповідно до ст.75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від проведення розрахунків.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.09.2006 селянське (фермерське) господарство «Степок»(далі-позивач, продавець за договором) та товариство з обмеженою відповідальністю «ЮВС»(далі –відповідач, покупець за договором) уклали договір купівлі-продажу цукрових буряків (далі –товар, продукція) № 60/02 (далі договір).

Відповідно до умов п.1.1. зазнаного договору позивач зобов’язався в 2006 році виростити та передати у власність відповідача цукровий буряк, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити товар за встановленими договором цінами.

Відповідно до положень п.. 3.1.2 сторони погодили, що зобов’язання продавця вважаються виконаними в момент передачі покупцю продукції в заліковій вазі на призаводському бурякопункті за адресою: Сумська обл., Білопільський р-н, смт. Жовтневе, вул. Заводська, 26, в період з вересня по листопад 2006 року рівними партіями або за погодженим графіком, про що складається відповідний акт приймання-передачі та накладна на передачу продукції.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що сума договору складає 525 000,00 грн. з розрахунку за 2 500 тон зданого в майбутньому цукрового буряка. Але остаточна сума договору визначається на підставі актів прийому-передачі та/або видаткових накладних на передачу продукції (п.5.3).

Згідно пункту 5.4 договору оплата товару здійснюється в національній валюті України у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, а також допускається інша форми розрахунку, не заборонена чинним законодавством України (вексель, перезалік).

В пункті 5.6 сторони встановили, що кінцевий розрахунок за отриманий товар здійснюється по факту його поставки після підписання акту прийому-передачі товару на протязі одного місяця, але не пізніше 21.12.2006.

Як встановлено судом, на виконання умов договору, позивачем було здійснено поставку продукції відповідачу за довіреністю останнього серії ЯМР №774447 від 31.10.2006 відповідно до накладної № 10 від 31.10.2006 на загальну суму 548 142,42 грн. в кількості 2 610,202тони буряка, що також підтверджується прийомними квитанціями, актами відбору проб, прийомними накладними та товарно-транспортними накладними за період з 4 по 29 жовтня 2006.

Вищевказані накладні приймаються судом у якості належного доказу виконання поставки цукрового буряка відповідачу та прийняття його останнім.

Однак, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов’язання по оплаті поставленого товару, а лише здійснив часткову оплату товару в розмірі 150 000, грн., що підтверджується банківськими квитанціями від 05.09.2009 та від 29.10.2006.(належним чином засвідчені копії долучені до матеріалів справи)

Також відповідно до видаткової накладної № ЮВ 0000539 від 06.04.2007 відповідач передав позивачеві насіння цукрового буряку на суму 57 290,00 грн., яка була зарахована позивачем в рахунок боргу за поставлену продукцію.

Таким чином, на дату звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за вищевказаним договором становила 249 495,35грн.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 249 495,35грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 249 495,35грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за укладеним договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь штраф (пеню) в розмірі 23 637,12грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до умов п. 7.3 вищевказаного договору сторони визначили, що за неналежне виконання своїх обов’язків сторони несуть відповідальність у вигляді подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невиконаних зобов’язань за кожен день такого невиконання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», тому позовні вимоги в частині стягнення пені за період прострочення, вказаний в розрахунку, підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача в розмірі 23 637,12 грн.

Також, за неналежне виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 11 832,23грн. та витрати пов’язані з інфляційними процесами в сумі 52 394,02грн.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВС»(03062, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18а; код ЄДРПОУ 21614404) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь селянського(фермерського)господарства «Степок» (41700, Сумська обл., Буринський р-н, м. Буринь, вул. Калініна, 14; ідентифікаційний код 22594098) основний борг в сумі 249 495 (двісті сорок дев’ять тисяч чотириста дев’ятсот п’ять)грн. 35коп., пеню в розмірі 23 637 (двадцять три тисячі шістсот тридцять сім)грн. 12 коп., 3% річних в сумі 11 832 (одинадцять тисяч вісімсот тридцять дві)грн. 23коп.; індекс інфляції в розмірі 52 394 (п’ятдесят дві тисячі триста дев’яносто чотири)грн. 02коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 2 850 (дві тисячі вісімсот п’ятдесят) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д

Дата підписання рішення 17.03.2009