Рішення № 3330274, 11.03.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2009 р. Справа № 37/13-09

вх. № 147/4-37

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився відповідача - Шовков О.С. за довіреністю № 1291/16 від 30.12.2008 р.

розглянувши справу за позовом Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області, м. Харків

до Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева", м. Харків

про стягнення 24454,34 грн.

ВСТАНОВИВ:

Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовної заявою до Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" (відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу - 18874,56 грн., інфляційних - 4624,26 грн., 3% річних - 955,52 грн., що разом складає 24454,34 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг спеціального зв'язку №186 -1343 дп/34 від 01.09.2004 р., відповідно до якого свої обов'язки відповідач виконує не в повному обсязі та порушує строки оплати послуг спеціального зв'язку.

Позивач про судове засідання був повідомлене належним чином, в судове засідання не з'явився, про причини не явки в судове засідання суд не повідомив.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 12.02.2009 р. за вх. № 4021, надав відзив на позовну заяву, який господарським судом залучається до матеріалів справи. У наданому відзиві на позовну заяву відповідач вказує на те, що суму основного боргу він визнає, проти нарахування 3% річних та інфляційних витрат заперечує, посилаючись на те, що ухвалою господарського суду Харківської області по справі № Б-39/161-07 було порушено провадження по справі про банкрутство Державного підприємства "Завод ім. Малишева", у зв’язку з чим був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, в період дії якого забороняється нарахування фінансових санкцій.

Позивач, через канцелярію господарського суду 11.03.2009 р. за вх. № 6638, надав заперечення на відзив відповідача, які господарським судом залучаються до матеріалів справи.

Позивача ухвалою господарського суду Харківської області по справі від 09.02.2009 р. було попереджено про те, що його неявка у призначене судове засідання не є перешкодою для розгляду справи за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, в частині суми основного боргу, в решті позовних вимог заперечував з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, встановив наступне.

Відповідно до п. 2 розділу IX Закону України "Про державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України" Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України є правонаступником Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України.

Між Департаментом спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації СБ України в особі начальника відділу ДСТСЗІ СБ України в Харківській області (виконавець) та Державним підприємством "Завод імені В.О. Малишева" (користувач) був укладений договір №186 -1343 дп/34 від 01.09.2004 р. про надання послуг спеціального зв'язку.

Згідно розділу 1 договору від 01.09.2004 р. виконавець надає послуги спеціального зв'язку відповідно до переліку (урядовий міжміський телефонний зв'язок та урядовий міський телефонний зв'язок), що додається, і забезпечує цілодобову безперервну дію вказаних у переліку видів зв'язку, а користувач здійснює оплату за надані послуги спеціального зв'язку згідно із діючими тарифами, розділом 3 цього договору та чинним законодавством.

Згідно з п. 3.1. договору оплата за надані послуги здійснюється згідно з "Переліком послуг ...", що додається до даного договору.

Відповідно до п. 3.2. договору оплата здійснюється щомісячно. Виконавець подає користувачу рахунки для оплати послуг до 5 числа кожного місяця, наступного за тим, в якому зазначені послуги були надані. Користувач здійснює оплату до 15 числа кожного місяця, наступного за тим, в якому були надані зазначені послуги.

Матеріалами справи встановлено, що позивач належним чином виконував умови договору, протягом травня 2006 року – грудня 2006 року надавав відповідачеві послуги спеціального зв'язку, проте відповідач свої обов’язки щодо сплати вказаних послуг не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 18874,56 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 18874,56 грн. заборгованості є обґрунтованими та вони підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено те, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.2 та ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилання відповідача на неправомірність нарахування інфляційних витрат та трьох процентів річних від простроченої суми у зв'язку з дією мораторію на задоволенні вимог кредиторів господарський суд вважає безпідставними, оскільки за своєю правовою природою передбачені законом такого роду забезпечення не відносяться до неустойки (пені, штрафу) та не є штрафними санкціями за невиконання або неналежне виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення суми інфляційних витрат у розмірі 4624,26 грн. та 3% річних у розмірі 955,52 грн. є обґрунтованими та вони підлягають задоволенню.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України господарській суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 244,54 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 530, 549, 611, 625, 629, Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства „Завод імені В.О. Малишева” (61001, м. Харків, Комінтернівський район, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629, р/р 26008301810089 в ХЦВ Промінвестбанку м. Харкова, МФО 351458) на користь Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області (61002, м. Харків, Київський район, вул. Чернишевська, 21, код ЄДРПОУ 34755762, р/р 35221002004482 в ГУ ДКУ в Харківській області, МФО 851011) – 18874,56 грн. суми основного боргу; 4624,26 грн. суми індексу інфляції; 955,52 грн. суми 3% річних; 244,54 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 16.03.2009 р.

Суддя