Постанова № 3330236, 24.02.2009, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

24.02.09 Справа № 4/125

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу ДПІ у Миколавському районі

на ухвалу господарського суду Львівської області від 24.12.2008р.

у справі № 4/125

за заявою ДПІ у Миколаївському районі, м.Миколаїв

до ВАТ «Новороздільський завод складних мінеральних добрив», м.Новий Розділ

про визнання банкрутом,

з участю представників :

від скаржника –Яцук Г.М.; Лотоцький Я.І.

від боржника –Якубовський Й.Й.

В ході судового засідання сторонам права і обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України роз”яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 24.12.2008р. у справі № 4/125 (суддя Гриців В.М.) про банкрутство ВАТ «Новороздільський завод складних мінеральних добрив», м.Новий Розділ відмовлено ДПІ у Миколаївському районі у визнанні її конкурсним кредитором на суму 4 366 238,60 грн.

Не погоджуючись з даною ухвалою скаржник – ДПІ у Миколаївському районі подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадану ухвалу, посилаючись, зокрема, на те, що в порушення статті 43 ГПК України господарський суд не вжив заходів, спрямованих на всебічне, повне і об»єктивне встановлення всіх обставин справи, а саме судом не враховано, що заявлені вимоги, на думку скаржника, виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виходячи з аналізу норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»при зверненні до суду із заявою про грошові вимоги до боржника в порядку статті 14 вказаного Закону кредитор не повинен надавати докази безспірного характеру грошових вимог.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

В провадженні господарського суду Львівської області знаходиться справа № 4/125 про банкрутство ВАТ «Новороздільський завод складних мінеральних добрив», м.Новий Розділ, порушена за заявою ДПІ у Миколаївському районі, м.Миколаїв в порядку передбаченому статтею 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство опубліковано в газеті «Голос України»від 26.07.2008р.

Ухвалою підготовчого засідання від 24.07.2008р. суд визначив розмір безспірних вимог ініціюючого кредитора державної податкової інспекції у Миколаївському районі в сумі 2322937,76 грн

Відповідно до вимог ч.8 ст.11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»кредитор, за заявою якого порушено провадження у справі про банкрутство, має право заявити додаткові майнові вимоги до боржника у межах строку, встановленого у статті 14 цього Закону.

ДПІ у Миколаївському районі звернулась до господарського суду із заявою про додаткові грошові вимоги до боржника, оскільки станом на 19.08.2008р. податкова заборгованість боржника складає 6689176,36 грн., що включає в себе розмір безспірних кредиторських вимог ДПІ у сумі 2322937,76 грн. та заборгованість в сумі 4366238,60 грн., що виникла у зв»язку із збільшенням основної заборгованості та нарахуванням штрафних санкцій та пені.

Розглянувши подану заяву суд підставно відмовив у визнанні ДПІ у Миколаївському районі конкурсним кредитором на суму заявлених додаткових грошових вимог виходячи з наступного.

Провадження у справах про банкрутство регулюється спеціальним законом –Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Тому при розгляді справ про банкрутство пріоритет має власне спеціальний закон, оскільки одним із принципів вирішення конкуренції правових норм є перевага спеціального закону щодо загального.

Стаття 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” тлумачить вжиті у ньому терміни. Для цілей цього Закону термін „кредитор” вживаються у такому значенні:

1) юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника,

2) а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов’зкових платежів).

Закон класифікує кредиторів на дві категорії:

- конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника;

- поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Закон також визначає поняття „безспірні вимоги кредиторів”, а саме - це вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до вимог ст. 14 Закону у судовій процедурі розпорядження майном боржника саме конкурсні кредитори, за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обгрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд. У випадку спору щодо невизнання конкурсних вимог їх розглядає суд, що порушив провадження у справі про банкрутство. За наслідками розгляду визнані господарським судом вимоги включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів

З урахуванням наведених положень Закону завданням суду у судовій процедурі розпорядження майном боржника є розгляд заявлених в порядку ст. 14 Закону вимог кредиторів (щодо яких є спір) з приводу їх підставності. Суд повинен встановити чи є заявлені вимоги кредиторів:

1) обгунтовані, тобто чи наявний у боржника обов’язок оплатити грошову вимогу кредитора;

2) конкурсні, тобто виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство.

При цьому суд не досліджує, чи додатково заявлені кредиторські вимоги є безспірними, оскільки такими повинні бути лише вимоги ініціюючого кредитора.

Порядок виникнення зобов’язань зі сплати податкових платежів регулюється Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Податковий борг (недоїмка) –це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” якщо сума податкового зобов’язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов’язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом. Отже, з моменту прийняття податкового повідомлення-рішення виникає податкове зобов’язання у платника податків, але суми, нараховані за таким податковим повідомленням-рішенням, не є узгодженими. Порядок узгодження сум податкових зобов’язань визначений ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. З аналізу норм п. 1.2 ст. 1, п. 5.1 ст. 5, пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 зазначеного закону випливає, що узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, стає сумою податкового боргу платника податків. Відтак податковим боргом визнається узгоджене платником податків або встановлене судом податкове зобов’язання.

Отже, з моменту прийняття податкового повідомлення-рішення у платника податку виникає податкове зобов’язання. Проте у випадку оскарження такого податкового повідомлення-рішення у платника податку не виникає обов’язку сплатити визначену ним суму податкових платежів до моменту його узгодження, тобто до моменту перетворення податкового зобов’язання в податковий борг.

Відповідно до пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов’язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Відтак закон дає платнику податків десятиденний строк для адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення. А у випадку згоди платника податків із винесеним податковим повідомленням-рішенням, податкове зобов’язання стає податковим боргом.

Згідно із пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами у випадку, коли контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов’язання платника податків за причинами, не пов’язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування. У разі визначення податкового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах „а” –„в” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов’язаний погасити нараховану суму податкового зобов’язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження. Отже, у платника податку виникає обов’язок сплатити заборгованість, визначену податковим повідомленням-рішенням, не з моменту виникнення податкового зобов’язання, а в момент його узгодження, тобто в момент його перетворення у податковий борг. Відтак, відповідно до положень Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” до моменту узгодження податкового зобов’язання у платника податків не виникає обов’язку сплачувати нараховані суми.

Судом першої інстанції встановлено наступні фактичні обставини справи.

ДПІ у Миколаївському районі проведено виїзну планову перевірку ВАТ „Новороздільський завод складних мінеральних добрив” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004р. по 30.07.2007р. (акт від 05.10.2007 № 796-230/31638889).

За результатами перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення: №0001592321/0 від 22.10.2007р., яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 647294 грн. (основний платіж - 431 529 грн., штрафна фінансова санкція - 215765 грн.); №00011602321/0 від 22.10.2007р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1064525 грн. (основний платіж - 709683 грн., штрафна санкція - 354842 грн.); № 0000022400/0 від 22.10.2007р. в розмірі суми відчуження визначеної за звичайними цінами, що складає 1064187, 19 грн. В результаті адміністративного оскарження вищеперелічені податкові повідомлення рішення залишено без змін (рішення від 17.12.2007 № 13944/10/23-088), в результаті чого винесено податкові повідомлення рішення від 17.12.2007р., № 0001592321/1, № 00011602321/1, №0000022400/1.

Постановою господарського суду Львівської області від 04.04.2008р. у справі № 28/12А зазначені вище податкові повідомлення-рішення визнані нечинними повністю. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2008 задоволено апеляційну скаргу ДПІ у Миколаївському районі, скасовано постанову господарського суду Львівської області від 04.04.2008р. у справі № 28/12А, відмовлено в задоволенні адміністративного позову ВАТ „Новороздільський завод складних мінеральних добрив” про визнання нечинними вищеперелічених податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, станом на 23 червня 2008 року податкові зобов’язання на загальну суму 2776006,19 грн., визначені оскаржуваними у судовому порядку податковими повідомленнями-рішеннями не були узгодженими, та відповідно, не набули статусу податкового боргу. Відповідно, в боржника станом на дату порушення провадження у справі про банкрутство в силу положень Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” був відсутній обов’язок зі сплати платежів кредитору, а відтак і підстави для визнання судом таких вимог кредитора як конкурсних. Цей висновок суду додатково підтверджується і тим фактом, що податкові зобов’язання на загальну суму 2776006,19 грн. станом на 23.06.2008р. не обліковувалися в картці обліку платника податків ВАТ „Новороздільський завод складних мінеральних добрив”.

При цьому слід зазначити, що у зв’язку із прийняттям Львівським апеляційним адміністративним судом 21.08.2008р. постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову ВАТ „Новороздільський завод складних мінеральних добрив” про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень на загальну суму 2776006,19 грн., податкові зобов’язання боржника у сумі 2776006,19 грн. 21 серпня 2008 року набули статусу узгоджених, а отже стали податковим боргом. Тому вимоги державної податкової інспекції у Миколаївському районі у сумі 2776006,19 грн. мають статус поточних кредиторських вимог.

Державною податковою інспекцією у Миколаївському районі після порушення провадження у справі про банкрутство проведено перевірку боржника, за наслідками якої складено акт перевірки від 07.08.2008р. №462/150/31638889 „Про результати перевірки дотримання вимог п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами" ВАТ „Новороздільський завод складних мінеральних добрив” за період з 01.08.2005 по 03.06.2008 року". Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання за платежами: податок на додану вартість, комунальний податок, земельний податок, збір за забруднення навколишнього природного середовища. За результатами перевірки винесено наступні податкові повідомлення-рішення форми „Ш":

- №0001091650/0 від 07.08.2008р. за платежем податок на додану вартість на суму 865217 грн.;

- №0003081511/0 від 07.08.2008р. за платежем комунальний податок на суму 4676,99 грн.;

- №0003091511/0 від 07.08.2008р. за платежем земельний податок з юридичних осіб на суму 65370,05 грн.;

- №0003101511/0 від 07.08.2008р. за платежем інші збори за забруднення навколишнього природного середовища на суму 70,75 грн.;

- №000169170101/0 від 07.08.2008р. за платежем податок з доходів фізичних осіб на суму 49,80 грн.

Оскільки зазначені податкові повідомлення-рішення не оскаржувались в адміністративному та судовому порядку, то відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” дані суми податкового зобов’язання вважаються узгодженими з 18 серпня 2008 року, після порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ „Новороздільський завод складних мінеральних добрив”. Отже, вимоги кредитора за податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими після порушення провадження у справі про банкрутство, є поточними і не підлягають визнанню як конкурсні та включенню до реєстру вимог кредиторів відповідно до вимог ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Також, Державна податкова інспекція у Миколаївському районі просила визнати її конкурсним кредитором згідно поданих боржником податкових декларацій на загальну суму 14944,15 грн. (в тому числі податкова декларація з ПДВ від 21.07.2008р. №14558 на суму 5320 грн., податковий розрахунок земельного податку від 26.01.2008р. №2071 на суму 9256,50 грн. (за період липня-серпня 2008р.), податковий розрахунок комунального податку від 28.08.2008р. №17020 на суму 360,40 грн., податковий розрахунок з плати за забруднення навколишнього середовищ від 08.08.2008р. № 17003 на суму 7,23 грн.). Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Всі перелічені зобов’язання на загальну суму 14944,15 грн. задекларовані боржником та відповідно, узгоджені після порушення провадження у справі про банкрутство. Тому такі є поточними і не підлягають визнанню як конкурсні та включенню до реєстру вимог кредиторів відповідно до вимог ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Державна податкова інспекція у Миколаївському районі також просила визнати її конкурсним кредитором на суму пені в розмірі 639903,69 грн., нараховану у відповідності до статті 16 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" по наступних платежах:

- податок на додану вартість - 609421,61 грн.;

- податок за землю - 28056,02 грн.;

- комунальний податок - 2393,09 грн.;

- збір за забруднення навколишнього середовища - 32,97 грн.

Згадані суми заборгованості відображені в картці обліку платника податку відкритого акціонерного товариства „Новороздільський завод складних мінеральних добрив” після дати порушення провадження у справі про банкрутство, а відтак є поточними і не підлягають визнанню як конкурсні та включенню до реєстру вимог кредиторів відповідно до вимог ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-106 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Львівської області від 24.12.2008р. у справі № 4/125 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Новосад Д.Ф.

суддя Мельник Г.І.