Ухвала суду № 33301855, 04.09.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2013 р.Справа № 814/706/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Бойко А.В. та Танасогло Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року по справі за адміністративним позовом Приватної Виробничо-комерційної фірми "Нікотерм" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2013 року Приватна Виробничо-комерційна фірма "Нікотерм" (далі ПВКФ "Нікотерм") звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ від 15 жовтня 2012 року за №0015442220.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що висновки податкового органу стосовно заниження позивачем зобов'язань з ПДВ є необґрунтованими, мають упереджений характер та ґрунтуються на припущеннях фахівців відповідача, а укладені позивачем з цим контрагентом правочини не віднесені законом до нікчемних, судові рішення про визнання їх недійсними відсутні. Крім цього, ПВКФ "Нікотерм" належним чином оформлено договірні відносини з ТОВ "БК Київбудмонтаж", а за результатами виконання своїх договірних обов'язків сторонами складено всі необхідні первинні документи.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року позовні вимоги задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ від 15 жовтня 2012 року за №0015442220.

Не погоджуючись з постановою суду, ДПІ була подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі службового посвідчення та в період з 26 по 27 вересня 2012 року фахівцями відповідача проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача, з питань дотримання податкового законодавства з ПДВ щодо відображення правових відносин з контрагентом-постачальником ТОВ "БК Київбудмонтаж" та контрагентами-покупцями за червень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 28 вересня 2012 року за №645/22-200/31498169, яким встановлено порушення ПВКФ "Нікотерм" ст.198.1 та ст.200.1 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було занижено зобов'язання з ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за червень 2011 року в сумі 15352,78 грн..

З урахуванням виявлених порушень та на підставі акту проведеної перевірки ДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 15 жовтня 2012 року за №0015442220, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з ПДВ за основним платежем на суму 15352,78 грн. та штрафними санкціями на суму 1,00 грн..

Винесення зазначеного податкового повідомлення-рішення, а також збільшення грошового зобов'язання з ПДВ і стало підставою для звернення ПВКФ "Нікотерм" до суду.

Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не обґрунтовано і не доведено належним чином та у встановленому законом порядку, що угоди позивача з ТОВ "БК Київбудмонтаж" порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави. Крім того, судом наголошено, що чинним законодавством не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами 1, 2 статті 234 Цивільного кодексу України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Згідно положень ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

З матеріалів справи вбачається, що 17 червня 2011 року між позивачем та ТОВ "БК Київбудмонтаж" укладено договір на виконання підрядних робіт за №09/1, згідно якого контрагент позивача зобов'язувався виконати роботи по газопостачанню зерносушилки. Також матеріали справи містять договір від 22 червня 2011 за №11/1, за яким ТОВ "БК Київбудмонтаж" зобов'язувалось виконати роботи по монтажу системи газопостачання у житловому будинку. Крім того, позивач уклав з ТОВ "БК Київбудмонтаж" договір поставки електромеханічного обладнання на суму 39 780, 00 грн. від 22 червня 2011 року за №12/1.

Наведені договори в установленому законом порядку недійсними не визнавалися, сторони мали на меті створення реальних правових наслідків, а також позивачем належним чином були оформлені договірні правовідносини та фактично виконано умови договорів, а тому підстави вважати, що зазначені правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків - відсутні.

Крім того, реальність укладених позивачем з контрагентом правочинів підтверджується актами виконаних будівельних робіт від 30 червня 2011 року на суму 10 065, 55 грн. та на суму 42 271, 15 грн., а також накладними за №РН-0000032 та №0000034 від 30 червня 2011 року.

Доводи податкового органу стосовно того, що вищенаведені правочини суперечать інтересам держави, суспільства та порушують публічний порядок колегія суддів не приймає до уваги, оскільки на підтвердження наведених висновків відповідачем не було надано жодних доказів в порядку встановленому ст. 71 КАС України, на підставі яких суд міг би встановити наявність обставин, що обґрунтовують позицію ДПІ.

Стосовно завищення ПВКФ "Нікотерм" податкового кредиту колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 198.1. Податкового кодексу (далі ПК) України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, зокрема, придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно статті 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, на ряду з іншим, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Також, статтею 198.6. ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 201.10. ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За наслідками реалізації укладених договорів, на вимогу позивача та для формування податкового кредиту ТОВ "БК Київбудмонтаж" було надано податкові накладні, зокрема, від 30 червня 2011 року за №21, 22 та 23. Вказані накладні видані у відповідності до ст.200.1. ПК України, з зазначенням всіх необхідних реквізитів і даних та в установленому законом порядку недійсними не визнавались, а тому враховуючи, що податкові накладні були надані особі, зареєстрованій як платник податку в порядку, передбаченому чинним податковим законодавством, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем зазначених сум до податкового кредиту.

Отже, постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи ДПІ, викладенні у апеляційній скарзі, за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:А.Г. Федусик Суддя: Суддя: А.В. Бойко Т.М. Танасогло