Ухвала суду № 33300830, 05.09.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Яценко Т.Л.

суддів Русакової І.Ю., Мажари С.Б.

за участю прокурора Самойленко Т.М.

захисників адвоката ОСОБА_1, ОСОБА_2

засудженого ОСОБА_3,

при секретарі Батуринської В.Б.

розглянула 05 вересня 2013 року у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі справу за апеляцією прокурора, який приймав участь при розгляді справи в суді першій інстанції, на вирок Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 червня 2013 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянин України, українець, не судимий,

засуджений за ст.289 ч. 3 КК України із застосуванням ст.69 КК України до 3 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Виправданий у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь Державної організації (установи) НДЕКЦ при ГУМВС України в Дніпропетровській області (поточний рахунок 31250272210050 в УДК України в Дніпропетровській області м.Дніпропетровськ, МФО 805012, код ЄДРПОУ 25575055, призначення платежу - за експертні послуги) судові витрати в розмірі: 294 гривень за висновок експерта №55/01-131 від 16.04.2012р; 294 гривень за висновок експерта №55/03-132 від 19.04.2012р.

Знято арешт з вкладів, цінностей та іншого майна ОСОБА_3, що було накладено постановою слідчого від 19.04.2012р.

Вирішено питання щодо речових доказів у справі.

Вироком суду ОСОБА_3 визнано винним у тому, що він, 19 березня 2012 року, приблизно о 17 годині 00 хвилин, маючи намір на незаконне заволодіння транспортним засобом, знаходячись поблизу зупинки суспільного транспорту по вул.Українська в Центрально-Міському районі міста Кривого Рогу, зупинив таксі марки «Деу ланос» г/н НОМЕР_1, належний ОСОБА_5, що проїздило мимо, під управління ОСОБА_6

Реалізовуючи свій злочинний намір ОСОБА_3 сів до автомобілю і вказав водієві маршрут руху в с. «Вільне» Криворізького району м. Кривого Рогу, з метою в безлюдному місці заволодіти даним автомобілем. ОСОБА_3 приїхавши на вказаному автомобілі до в'їзду до мікрорайону «Союз», який розташований по вул. Цветаєва с.Вільне Криворізького району, де знаходячись на задньому сидінні автомобіля, застосовуючи насильство, небезпечне для життя і здоров'я, що виразилося в тому, що він приставив металевий ніж до горла ОСОБА_6, зажадав покинути приміщення салону автомобіля.

Після чого ОСОБА_6 покинув салон автомобіля На вулиці у ОСОБА_3 і ОСОБА_6 виникла бійка. В результаті вказаного конфлікту ОСОБА_6 були заподіяні пошкодження у вигляді: синяка і садна обличчя; різані рани 3, 4 пальців лівої руки, які згідно висновку судово-медичної експертизи №653 від 11.04.2012 р. по своєму характеру відносяться до легких тілесних ушкоджень, після чого ОСОБА_3 заволодів належним ОСОБА_7 автомобілем «Деу ланос» вартістю 56800 гривень, тим самим незаконно заволодів транспортним засобом і з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ним на свій розсуд, чим заподіяв власникові автомобіля потерпілому ОСОБА_7 матеріальний збиток на вказану суму і потерпілому ОСОБА_6 легкі тілесні ушкодження.

Своїми умисними діями ОСОБА_3 скоїв злочин, передбачений ч.3 ст.289 УК України по ознаках незаконного заволодіння транспортним засобом, поєднаний з насильством, небезпечним для життя або здоров'я потерпілого та з загрозою вживання такого насильства. За ст.185 ч.1 КК України ОСОБА_3 виправданий.

В апеляції прокурор, який приймав участь при розгляді справи в суді першої інстанції, просить вирок скасувати через допущену невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, суттєвим порушенням та неправильним застосуванням кримінального та кримінально-процесуального закону і незаконності виправдання ОСОБА_3 за ст.185 ч.1 КК України, а також у зв'язку з м'якістю призначеного покарання відповідно ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. Пстановити вирок, яким ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.289 ч.3, 185 ч.1 КК України, визначити покарання за ст.289 ч.3 КК України у вигляді 7 років позбавлення волі без конфіскації майна, за ст.185 ч.1 КК України - 1 рік позбавлення волі, на підставі ст.70 ч.1 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити до відбування покарання у вигляді 7 років позбавлення волі без конфіскації майна, з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі закритого типу.

У запереченні засуджений ОСОБА_3 просить вирок суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вирок суду відповідає вимогам чинного законодавства, і у суду першої інстанції були всі законні підстави для обрання йому покарання із застосуванням вимог ст.69 КК України. Також, просить врахувати думку потерпілих, які просили його не позбавляти волі, оскільки ним в повній мірі відшкодовано завдану їм шкоду.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який просив задовольнити апеляцію прокурора та просив постановити свій вирок, яким ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.289 ч.3, 185 ч.1 КК України, визначити покарання на підставі ст.70 ч.1 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, і остаточно визначити до відбування покарання у вигляді 7 років позбавлення волі без конфіскації майна, з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі закритого тип; засудженого, який наполягав, що він не вчинював злочину, передбаченого ст.185 ч.1 КК України та просив вирок щодо нього залишити без змін; захисників засудженого - ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які заперечували проти задоволення апеляції прокурора; проаналізувавши доводи, що зазначені в апеляції і зіставивши їх з матеріалами, що знаходяться у справі, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Подана апеляція до набрання чинності Кримінального процесуального кодексу України від 13.04.2012 року (далі - КПК України від 13.04.2012 року), розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності КПК України від 13.04.2012 року, відповідно до вимог п.п. 11, 15 Розділу ХІ "Перехідні положення" вказаного кодексу.

Відповідно до вимог ст.365 ч.1 КПК України 1960р. вирок суду першої інстанції перевірявся апеляційним судом в межах апеляцій.

Фактичні обставини справи та кваліфікація дій засудженого ОСОБА_3 за ст.289 ч.3 КК України в апеляції прокурора не оскаржуються.

Що ж стосується призначення засудженому за даний злочин покарання, то колегія суддів вважає, що при призначенні ОСОБА_3 більш м'якого, ніж передбачено законом покарання , судом не виконано вимоги ч.1 ст.69 КК України, яка передбачає, що суд може за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного , умотивувавши своє рішення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України.

Застосовуючи при призначенні покарання ОСОБА_3 за ст.289 ч.3 КК України ст.69 КК України, суд належним чином не вмотивував своє рішення.

При цьому колегія суддів погоджується з доводами, наведеними в апеляції прокурора ,щодо неправильного встановлення мотивів вчинення злочину, передбаченого ст.289 ч.3 КК України для мотивації призначення ст.69 КК України , де судом зазначено, що вказаний злочин ОСОБА_3 вчинив на ґрунті тяжких особисто-сімейних обставин, а не з корисних мотивів. Однак незаконне заволодіння транспортним засобом може вчинятися з будь-якою метою або мотивом, а вказані у вироку доводи з цього приводу для призначення ст.69 КК України не можуть впливати на пом»якшення покарання.

Крім того, судом першої інстанції належним чином не перевірено обставину, що отягчає покарання, - перебування ОСОБА_3 у стані сп'яніння під час вчинення інкримінованого йому злочину.

Так, з матеріалів справи та протоколу судових засідань вбачається, що і під час досудового слідства, і під час судового розгляду, сам засуджений ОСОБА_3 не заперечував, що після вжиття ним 2-3 пляшок пива, він попросив відвезти його до друзів (Т.1 а.с. 31, 55; Т.2 а.с.39 оборот), що в свою чергу виключає відсутність нетверезого стану ОСОБА_3 під час вчинення інкримінованого йому злочину. Наявність нетверезого стану також, підтверджується поясненнями допитаних під час судового засідання свідків ОСОБА_8 (Т.2 а.с.41 оборот - 42) та ОСОБА_9 (Т.2 а.с. 42), які приймали участь в якості понятих під час затримання засудженого, і суду пояснили, що водій перебував у стані алкогольного сп'яніння, що стало зрозуміло з його поведінки та тракторії руху автомобіля, яким керував засуджений; в салоні автомобілю знаходились пусті пляшки з- під спиртного.

Крім того , на думку колегії суддів висновок суду щодо виправдання ОСОБА_3 за ч.1 ст.185 КК України є дійсно передчасним і не ґрунтується на законі та матеріалах справи.

Відповідно до ст.323 КПК України 1960р. як обвинувальний, так і виправдувальний вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Як зазначено у ст.334 КПК України 1960р., мотивувальна частина виправдувального вироку, серед іншого, повинна містити підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, із яких суд відкидає докази обвинувачення.

Із цього випливає, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують підсудного, проаналізувати їх та дати оцінку з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності для вирішення питань, зазначених у ст.324 КПК України 1960р.

Виправдовуючи ОСОБА_3 за ст.185 ч.1 КК України, суд не дотримався цих вимог закону.

Аргументуючи висновок про виправдання підсудного, суд послався на відсутність доказів у справі щодо винуватості ОСОБА_3, відкинувши показання останнього, що надавались ним в якості обвинуваченого (протокол від 12.04.2012р. Т.1 а.с.67) та обвинуваченого (протокол допиту обвинуваченого від 19.04.2012р. Т.1 а.с.132); а також на наявність показань, що виключно суперечать одне одному, а саме: показання ОСОБА_3 в якості підсудного та в якості обвинуваченого.

Разом з тим, у порушення вказаних вимог закону, суд не звернув увагу та належно не проаналізував у вироку інші докази, якими орган досудового слідства обґрунтував доведеність обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину, й не навів мотивів, із яких він відкидає їх.

Так, судом не були прийняті до уваги показання свідків ОСОБА_8 (Т.2 а.с.41 оборот - 42) та ОСОБА_9 (Т.2 а.с. 42) про обставини злочину, за який виправдано ОСОБА_3, з яких вбачається що на час затримання, в салоні автомобілю викрадених речей не було виявлено, а потерпілий ОСОБА_7 при додатковому допиті 27.03.2012р. під час досудового слідства пояснював, що після повернення автомобілю, він не знайшов ряду речей в салоні автомобілю та багажнику (Т.1 а.с.34). Під час судового слідства потерпілий ОСОБА_7 пояснював, що йому завдану шкоду відшкодували батьки засудженого ОСОБА_3 та повернули 2500грн. (Т.2 а.с.40 оборот), те саме наведено і у запереченні на апеляцію прокурора, що підписано самим засудженим ОСОБА_3, чим фактично доводиться, що засуджений визнавав факт вчинення крадіжки.

Крім того, судом першої інстанції взагалі не було допитано потерпілого ОСОБА_10 щодо факту крадіжки речей (Т.2 а.с.40 оборот - 41).

Усім цим доказам суд мав дати належну оцінку в сукупності, що зроблено ним не було.

Тому за наведених обставин висновок суду про виправдання ОСОБА_3, у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.1 КК України, є передчасним, зроблений без повного, всебічного та об'єктивного аналізу наявних у справі доказів, а тому не може визнаватися законним та обґрунтованим.

Колегія суддів позбавлена можливості ухвалити новий вирок із-за недостатку доказів у зв»язку з неповнотою судового слідства. Тому колегія вважає, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню , а справа - направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно ретельно дослідити всі докази по справі, дати належну правову оцінку діям ОСОБА_3, перевірити доводи прокурора, які були викладені у апеляції, та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 Розділу ХІ "Перехідні положення " КПК України від 13.04.2012 року, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію прокурора, який приймав участь при розгляді справи в суді першої інстанції, на вирок Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 червня 2013 року, частково задовольнити.

Вирок Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 червня 2013 року у відношенні ОСОБА_3, скасувати.

Кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 - підписка про невиїзд, залишити без зміни.

Судді апеляційного суду

=====

Справа № 11/774/466/к/13 Головуючий у 1-й інстанції Мазурчак В.М.

Категорія ст. 289 ч. 3 КК України Доповідач Яценко Т.Л.