Рішення № 33299580, 21.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12603/13 21.08.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Ритм»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «АВАЛОН»

про стягнення 111 964,07 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Волохов Д.А.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Ритм» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «АВАЛОН» про стягнення 111 964,07 грн. за договором 6/м від 15.02.2013р., з яких: 89 855,12 грн. - борг за поставлений товар, 702,33 грн. - 3% річних, 179,71 грн. - інфляційні збитки, 3 255,82 грн. - пені та 17 971,02 грн. - 20% штрафу. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2013р. порушено провадження у справі № 910/12603/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 31.07.2013р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

30.07.2013р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду даної справи у зв'язку з тим, що представник відповідача знаходиться на лікарняному.

У даному судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу: 01004, м. Київ, вул. Крутий узвіз, 6/2 та отримані представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «АВАЛОН», про що свідчить його підпис на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 21.08.2013р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.02.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Ритм» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АВАЛОН» укладено договір № 6/м, за умовами якого позивач зобов'язується передавати, а відповідач - приймати у власність м'ясо яловичини, свинини та м'ясопродукти українського виробництва в кількості, асортименті і за ціною згідно рахунків-фактур та товарно-транспортних накладних, які є невід'ємною частиною договору, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовами договору.

Відповідно до п. 3.2. договору загальна сума договору складає сукупність загальних вартостей поставок партій товару.

Згідно з п. 3.3 договору, кількість ціна і асортимент кожної партії товару визначається за взаємною згодою сторін і вказується в накладній, підписаної сторонами, яка є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що за вищезазначеним договором розрахунок здійснюється в українських гривнях та безготівковим розрахунком - шляхом перерахування покупцем вартості товару на поточний рахунок продавця або шляхом внесення відповідних грошових коштів в касу продавця на ступних умовах: оплата за фактом поставки (отримання, відпустки) товару, за погодженням сторін можлива передоплата.

Перехід права власності на товар і всіх ризиків, які можуть вплинути на товар, відбувається в момент підписання покупцем або його уповноваженим представником відповідних накладних та відпуск товару продавцем, що підтверджує факт кількості та вартості товару (п. 5.3. договору).

У разі неотримання від покупця повної плати за відвантажений товар протягом строку згідно п. 4.1. договору продавець має право нарахувати, а покупець зобов'язується сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент виставлення претензії, від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення. Пеня нараховується на суму, що підлягає сплаті, за весь період прострочення (п. 6.2. договору).

При прострочення оплати понад 30 календарних днів покупець додатково оплачує штраф у розмірі 20 % несплаченої вчасно суми.

Договір, відповідно до п. 10.1., набирає чинності з моменту його підписання та до 31.12.2013р., а в частині взаєморозрахунків до повного їх виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору № 6/м від 15.02.2013р. поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 96 635,12 грн. що підтверджується видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах даної справи.

Крім того, в матеріалах справи містяться докази часткової оплати відповідачем вартості товару, отриманого за договором на суму 6 780,00 грн., що підтверджується банківською випискою № 166 від 26.02.2013р.

06.06.2013р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 472 від 03.06.2013р. про стягнення заборгованості за отриманий товар на суму 89 855,12 грн.

При цьому, суд відзначає, що вищевказана претензія направлена на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Авалон»: 08132, Київська область, м. Вишневе, вул. О.Вишні, 1, була отримана ним 11.06.2013р. та залишена без задоволення та відповіді.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої договірні зобов'язання щодо оплати товару, отриманого за договором 6/м від 15.02.2013р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 89 855,12 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В той же час, відповідачем в порядку ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України заявлені до нього вимоги не спростовано та не надано суду доказів на підтвердження належного виконання зобов'язань за договором № 6/м від 15.02.2013р.

Згідно з умовами договору № 6/м від 15.02.2013р. відповідач зобов'язаний оплатити вартість відповідної партії товару поставленого на виконання умов спірного договору.

Тож, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять докази на підтвердження здійснення Публічним акціонерним товариством «Ритм» поставки товару за договором № 6/м від 15.02.2013р., а відповідачем не надано суду доказів його оплати у повному обсязі, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення бору у розмірі 89 855,12 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Тож, посилання позивача на наявну заборгованість відповідача в сумі 89 855,12 грн. підтверджується матеріалами справи, а відтак - вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 255,82 грн. - пені, 702,33 грн. - 3% річних та 179,71 грн. - інфляційних збитків та 17 971,02 грн. - 20% штрафу.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Перевіривши правильність нарахування позивачем заявлених до стягнення 3 % річних, інфляційних втрат та пені, судом встановлено, що Публічним акціонерним товариством «Ритм» допущено помилку в методиці визначення втрат від інфляційних процесів, у зв'язку з чим нерівно визначено їх розмір.

Згідно розрахунку суду розмір інфляційних втрат позивача за період прострочення відповідачем грошового зобов'язання - з 26.02.2013р. (дата виникнення заборгованості) до 19.06.2013р. (дата, визначена позивачем самостійно), становить 89,88 грн.

При цьому, пеню за час прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, 20% штрафу та 3 % річних від простроченої суми за вищевказаний період позивачем розраховано вірно.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в часині стягнення заборгованості у розмірі - 89 855,12 грн., а також 3 255,82 грн. - пені, 3 % річних від простроченої суми - 702,33 грн., 20 % штрафу - 17 971,02 грн. та інфляційних втрат - 89,88 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Ритм» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Авалон» (01004, м. Київ, вул. Крутий узвіз, 6/2, літера «А», код ЄДРПОУ 35264915), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Ритм» (14021, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Старобілоруська, 71, код ЄДРПОУ 05507152) 89 855 (вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 12 коп. - основного боргу, 702 (сімсот дві) грн. 33 коп. - 3% річних, 89 (вісімдесят дев'ять) грн. 88 коп., 3 255 (три тисячі двісті п'ятдесят п'ять) грн. 82 коп. - пені та 17 971 (сімнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят одна) грн. 02 коп. - 20 % штрафу та 2 237,48 грн. судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.08.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.