Рішення № 33299452, 27.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14789/13 27.08.13

За позовом Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Будшляхмаш"

Про стягнення 8860,00 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Свистун Ю. Я. (дов. № 556 «д» від 27.12.2012 р.)

Від відповідача Сердюк С. В. (дов. б/н від 13.04.2013 р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 27.08.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Будшляхмаш" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 8 860, 00 грн. як безпідставно отриманих.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.08.13 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.08.13 р.

В судове засідання 27.08.2013 року представники сторін з'явились.

Представником позивача надано усні пояснення по суті позовних вимог, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, надано оригінали документів, копії яких додані до матеріалів справи, для огляду в судовому засіданні та додаткові документи по справі.

Позовні вимоги мотивовані не виконанням з боку відповідача умов спрощеного договору поставки в частині поставки оплаченого товару.

Відповідач проти позову заперечує з підстав проведення між сторонами заліку зустрічних позовних вимог на суму боргу.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

06.02.2013 року платіжним дорученням № 59 філією «Васильківська дорожньо-експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі по тексту - філія позивача) було сплачено відповідачу згідно рахунку - фактури № Счф - 000015 від 21.01.2013 року за запчастини 8 860, 00 грн.

12.03.2013 року начальник філії позивача направив відповідачу лист від 06.03.2013 року вих. № 42, яким просив виконати зобов'язання перед філією позивача та відпустити оплачені запчастини на суму 8 860, 00 грн.

Cудом також встановлено, що 12.03.2013 року філія позивача отримала від Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО НТ «Будшляхмаш» повідомлення вих. № 04/03-45 від 04.03.2013 року, яким Товариство з обмеженою відповідальністю «НПО НТ «Будшляхмаш» доводило до відома філії позивача, що ним згідно договору уступки вимоги (цесії) № 1 від 01.02.2013 року передано відповідачу право вимоги виконання зобов'язань філією позивача, які виникли згідно видаткових накладних №№ РН - 0000541 від 23.09.2008 р., РН - 0000092 від 19.08.2008 року у загальному розмірі 10 470, 00 грн.

У відповідь на вказане вище повідомлення філія позивача направила 28.03.2013 року Товариству з обмеженою відповідальністю «НПО НТ «Будшляхмаш» лист вих. № 67 від 22.03.2013 року (копія якого направлена і відповідачу), яким повідомляло, що з 09.09.2011 року щодо позивача порушено провадження у справі № 44/258-б про банкрутство, і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Вимоги, про стягнення з позивача 10 470, 00 грн. не були заявлені у справі про банкрутство у встановлений строк, і відповідно вважаються погашеними, а договір уступки вимоги (цесії) № 1 від 01.02.2013 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «НПО НТ «Будшляхмаш» та відповідачем по справі є нікчемним.

27.08.2013 року керуючий санацією позивача направив відповідачу вимогу про стягнення заборгованості у розмірі 8 860, 00 грн. від 23.08.2013 року вих. № 09/835, відповідно до якої, в зв'язку з нетриманням запчастин оплачених філією позивача за рахунком - фактурою № Счф - 000015 від 21.01.2013 року, просив погасити заборгованість в розмірі 8 860, 00 грн.

Судом встановлено, що станом на момент винесення рішення по справі грошові кошти сплачені за рахунком № Счф - 000015 від 21.01.2013 року позивачу не повернуті, товар на суму 8 860, 00 грн. відповідачем позивачу не поставлений.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Враховуючи викладені норми чинного законодавства та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що внаслідок оплати позивачем виставленого відповідачем рахунку - фактури № Счф - 000015 від 21.01.2013 року між позивачем та відповідачем було укладено в спрощений спосіб договір поставки диференціалу мосту ТО - 18 та головної пари z-12/32 на загальну суму 8 860, 00 грн. на умовах передплати. При цьому, інші умови договору, зокрема, строки його поставки не були погоджені.

Договір поставки укладений сторонами у спрощений спосіб 01.12.2011 року є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з вимогою про поставку оплаченого товару 12.03.2013 року, проте оплачений товар поставлений позивачу не був, що не заперечується представником відповідача, доказів іншого матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Листом від 23.08.2013 року (направлений 27.08.2013 року) позивач вимагав від позивача повернути сплачені ним 8 860, 00 грн. передплати за запчастини, тобто відмовився від договору поставки, відповідно у покупця виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати, а у постачальника виник обов'язок повернути суму попередньої оплати за товар.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Доказів повернення відповідачем позивачу 8 860, 00 грн. передплати, матеріали справи не містять, як і доказів поставки позивачу товару на 8 860, 00 грн.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 8 860, 00 грн. є обґрунтованими, доведеними і відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача, про відсутність у нього зобов'язання по поверненню позивачу передплати в розмірі 8 860, 00 грн. за запчастини, оскільки ним було проведено залік однорідних зустрічних вимог з позивачем по видаткових накладних №№ РН - 0000541 від 23.09.2008 р., РН - 0000092 від 19.08.2008 року відхиляється судом, оскільки суд не може встановити за наявними в матеріалах справи доказами факт проведення взаємозаліку між сторонами спору та не може встановити, що вимоги сторін були зустрічними однорідними та дійсними на момент направлення заяви про проведення взаємозаліку, що є необхідною умовою для проведення взаємозаліку.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачем у справі не доведено відсутність боргу перед позивачем.

Враховуючи викладене позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Будшляхмаш» (03113, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 68/1, офіс 62; код ЄДРПОУ 32670703; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 11 -А; код ЄДРПОУ 33096517) 8 860 (вісім тисяч вісімсот шістдесят) грн. 00 коп. безпідставно отриманих грошових коштів, та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.09.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко