Рішення № 33298348, 04.09.2013, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/6341/13-ц

Провадження № 2/520/3852/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2013 року

Київський районний суд м.Одеси

У складі головуючого судді Калашнікової О.І.

При секретарі Малярчук О.М.

Розглянув у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСТ КО Столиця нерухомості», третя особа без самостійних вимог - Висока Світлана Василівна- про поновлення на роботі, стягнення заробітку за вимушений прогул і відшкодування моральної шкоди,

Встановив:

Позивачка звернулась до суду з вимогами ухвалити рішення, яким визнати недійсним та скасувати наказ про її звільнення з посади директора структурного підрозділу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСТ КО Столиця нерухомості», поновити її на роботі на посаді директора; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути з відповідача нараховану але не виплачену заробітну плату за період з липня місяця 2012 року по січень місяць 2013 року у сумі 7136,47 грн; стягнути з відповідача на її - позивачки- користь моральну шкоду у розмірі 10000 грн. У судовому засіданні позивачка свої вимоги підтримала у повному обсязі.

Директор ТОВ «ЮСТ КО Столиця нерухомості» Висока С.В. позов не визнала.

Суд вислухав сторони, вивчив матеріали по справі і встановив наступне:

Наказом директора ТОВ «ЮСТ КО Столиця нерухомості» з 1 липня 2012 року було утворено структурний підрозділ ТОВ «ЮСТ КО Столиця нерухомості», розташований за адресою м.Одеса пр.-т Ак.Глушка,15\н і цим же наказом ОСОБА_1 призначено на посаду директора цього структурного підрозділу з заробітною платою відповідно до штатного розкладу (наказ без номеру і дати). Наказом директора товариства №2-к від 1 лютого 2013 року ОСОБА_1 була звільнена з посади директора структурного підрозділу з підстав, визначених п.1 ст.41 КЗпП України - одноразове грубе порушення трудових обов»язків. Про звільнення за одноразове грубе порушення трудових обов»язків ОСОБА_1 була повідомлена за телефоном, оскільки з 18 січня 2013 року не з»являлась на роботі, на адресу позивачки були направлені листи з вимогою надати пояснення щодо неявки на роботу у період з 18.01. по 01.02.2013 року, 8.02.2013 року Висока С.В. і працівник товариства ОСОБА_4 відвідали ОСОБА_1 за місцем проживання для вручення наказу про звільнення і трудової книжки. ОСОБА_1 відмовилась отримувати як наказ так і трудову книжку, що підтверджується актом від 8.02.2013 року і поясненнями сторін в судовому засіданні (трудова книжка НОМЕР_1 позивачці була заповнена 11.07.2012 року керівником ТОВ «ЮСТ КО столиця нерухомості»). До суду з позовом про визнання наказу про звільнення недійсним та поновлення на роботі ОСОБА_1 звернулась 21 травня 2013 року. Питання про поновлення строку звернення до суду позивачка не ставила.

Крім вимог про поновлення на роботі і стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на її користь нараховану і не виплачену заробітну плату за період з липня місяця 2012 року по січень місяць 2013 року та відшкодувати на її користь моральну шкоду у розмірі 10000 грн. Моральна шкода для позивачки це є «моральні страждання у зв»язку із незаконним звільненням».

Суд дослідив надані докази і дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з таких правових підстав:

Відповідно до вимог ч.1 ст.233 КЗпП України «працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.» У даному випадку сторони визнали в судовому засіданні, що з 18 січня 2013 року ОСОБА_1 не з»являлась на роботі, про наявність наказу про звільнення була сповіщена за телефоном 1.02.2013 року, а від отримання наказу про звільнення і трудової книжки відмовилась 8 лютого 2013 року. Верховний Суд України у Постанові Пленуму №9 від 6. 11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» (п.4) роз»яснив, що строки звернення до суду, встановлені ст.233 КЗпП, застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов»язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює, або вважає неможливим поновити порушений строк. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. У судовому засіданні позивачева сторона як на поважну причину пропуску строку звернення до суду посилалась на поганий стан здоров»я, але своє твердження позивачка не підтвердила документами: медичне обстеження у зв»язку з вагітністю ОСОБА_1 проходила у квітні місяці 2013 року, а на стаціонарному лікуванні перебувала з 8.05.13 року по 13.05.13 року. З огляду на викладене, суд вважає, що позивачка пропустила місячний строк звернення до суду без поважних причин, тому вимоги ОСОБА_1 в частині скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають у зв»язку з пропуском позивачкою строків, встановлених ч.1 ст.233 КЗпП.

Вимоги позивачки в частині стягнення на її користь нарахованої і не виплаченої заробітної плати в сумі 7136,47 грн за період з липня 2012 року по січень 2013 року підлягають частковому задоволенню - з товариства на користь позивачки підлягають стягненню грошові кошти в сумі 6416,47 грн. Надані суду письмові докази підтверджують, що за зазначений період ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата у розмірі 7136 грн 47 коп. Виплаті підлягала сума 6416 грн 47 коп - за відрахуванням податків. Як вбачається з платіжних відомостей на видачу заробітної плати підпис ОСОБА_1 в отриманні заробітної плати відсутній. Суд критично ставиться до пояснень відповідачевої сторони, що ОСОБА_1 отримувала заробітну плату, але не ставила свій підпис в відомостях, тому як між позивачкою і Високою С.В. існували дружні стосунки.

Вимоги позивачки в частині відшкодування моральної шкоди суд вважає безпідставними і тому не підлягаючими задоволенню.

Відповідно до вимог ст..88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 64,16 грн.

Керуючись ст.213,214,215 ЦПК України, суд

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСТ КО Столиця Нерухомості» (ІН 32509045 адреса м.Одеса вул..Левітана,141) на користь ОСОБА_1 (НОМЕР_2) 6416 грн 47 коп (шість тисяч чотириста шістнадцять грн. 47 коп).

У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСТ КО Столиця Нерухомості» на користь держави судовий збір в сумі 64 грн 16 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м.Одеси протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Калашнікова О. І.