Рішення № 3329674, 26.03.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2009 р. Справа № 29/628-08

вх. № 9590/5-29

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Лобода Л.Г. першого відповідача - не з"явився

другого відповідача - Медведева О.В.

розглянувши справу за позовом ПФ "Орнатус" м. Харків

до ВАТ "Ольга" м. Харків

та до ЗАТ "Альфа-банк", м. Київ

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд визнати недійсним договір про відкриття кредитноїлінії № 238-МВ/07 від 31.07.2007 року, який укладено між Відповідачами, недійсним. Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що договір про відкриття кредитної лінії № 238 – МВ/07 від 31.07.2007 року не містить всіх істотних умов, а саме умови про збереження банківської таємниці та відповідальність за її розголошення у зв’язку з чим договір про відкриття кредитної лінії № 238-МВ/07 від 31.07.2007 року не відповідає ч.1 ст.203, ст.215, ст.638 ЦК України та ст.61 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та є недійсним. Крім цього, обґрунтовуючи порушення своїх прав Позивач також зазначає, що між ним та Відповідачем-2 укладено договір поруки № 321-П/07 від 31.07.2007 року, згідно якого Позивач поручається за виконання Боржником – Відповідачем-1 своїх зобов’язань по договору про відкриття кредитної лінії № 238-МВ/07 від 31.07.2007 року та на те, що відсутність умов щодо збереження банківської таємниці може призвести до дій від третіх осіб, які вплинуть на фінансовий стан Позивача та на його ділову репутацію.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.02.2009р., впорядку статті 24 Господарського процесуального кодексу України, до участі у справі в якості другого відповідача було залучено ЗАТ "Альфа - Банк" (код 23494714, 01025 м. Київ, вул. Десятинна, 4/6).

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі, змін не має; надав 18.03.2009р. через канцелярію суду докази надсилання на адресу другого відповідача копії позовної заяви та доданих до неї матеріалів.

Представник другого відповідача 19.03.2009р. надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву (вх. №2164), в якому проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в позові.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

31.07.07 р. між ЗАТ «Альфа-Банк» (Відповідач-2) та ВАТ «Ольга» (Відповідач-1) було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 238 – МВ/07 від 31.07.2007 року з лімітом кредитної лінії 50 000 000,00 гривень та строком дії, що закінчується 31.07.2009 року.

В забезпечення виконання ВАТ «Ольга» (Відповідач-1) договору про відкриття кредитної лінії № 238 – МВ/07 від 31.07.2007 року між ПФ «Орнатус» (Позивач) та ЗАТ «Альфа-Банк» (Відповідач-2) було укладено договір поруки № 321-П/07 від 31.07.2007 р., за яким ПФ „Орнатус” (Позивач) та ВАТ «Ольга» (Відповідач-1) відповідають перед ЗАТ «Альфа-Банк» (Відповідач-2) за порушення зобов’язань, які виникають з договору про відкриття кредитної лінії № 238 – МВ/07 від 31.07.2007 року, як солідарні боржники.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Як було вказане вище, Позивач вказує на недійсність договору про відкриття кредитної лінії у зв’язку з тим, що він суперечить ч.1 ст.203, ст.215, ст.638 ЦК України та ст.61 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Суд доходить висновку про необґрунтованість вимог Позивача, виходячи з наступного:

Закон України «Про банки та банківську діяльність», Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України не містять положень про те, що договір про відкриття кредитної лінії може бути визнано недійсним, якщо в ньому не буде передбачено застереження збереження банківської таємниці. Само по собі застереження про збереження банківської таємниці не створює правових наслідків, оскільки, правові наслідки та порядок збереження банківської таємниці регламентовано безпосередньо Законом України «Про банки та банківську діяльність» та Правилами зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006 р. N 267.

В п.3 Інформаційного листу Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. N 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України», Вищий господарський суд України роз’яснив: Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У статті 203 ЦК України зазначається, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Таким чином, в даній статті мова йде про відповідність закону саме змісту правочину, а не форми.

Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В силу ст. 20 Господарського кодексу України, ст.13, ст.16 Цивільного кодексу України Позивач має право звернутися за захистом своїх порушених прав та /або інтересів.

Позивач не довів порушення його прав за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Діючим законодавством не передбачено, що умови про збереження банківської таємниці є істотними або необхідними умовами договорів про відкриття кредитних ліній.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними та не підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 ГПК України держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу належить покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 13, 16, 203, 204, 215, 638 ЦК України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

В позові ПФ "Орнатус" до ВАТ "Ольга" відмовити повністю.

В позові ПФ "Орнатус" до ЗАТ "Альфа-банк" відмовити повністю.

Рішення підписано 31.03.09

Суддя