Рішення № 3329647, 16.03.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №

За позовом

Приватного підприємства «Фірма Грат»

до

1)Товариства з обмеженою відповідальністю «Консент»

2)Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Дімір»

про

розірвання договору

Суддя

Сташків Р.Б.

Представники:

від позивача –

Зубкова Є.М., представник за дов. №2 від 20.01.2009;

від відповідача –1

Дехтяренко С.В., представник за дов. б/н від 07.04.2008;

від відповідача –2

не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Фірма Грат»(далі – Позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консент»(далі –Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Дімір»(далі –Відповідач-2) про розірвання договору про переведення боргу №4 від 22.10.2007 (далі –Договір) в зв’язку з суттєвим порушенням Відповідачами умов Договору

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.12.2008 порушено провадження у справі №34/27 та призначено розгляд справи на 26.01.2009.

Розгляд справи відкладався.

Позовні вимоги мотивовані наступним:

- 23.03.2007 між Позивачем та Відповідачем-2 було укладено договір субпідряду №Г-1 від 23.03.2007 (далі – Договір від 23.03.2007), за яким Позивач зобов’язувався на свій ризик виконати загально будівельні роботи за адресою: Оденська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 17 торгівельного комплексу та митного терміналу «Нове місто»у відповідності з проектною документацією, а Відповідач прийняти та оплатити виконані роботи у строк та на умовах, зазначених у договорі;

- Позивач добросовісно виконував свою роботу згідно з умовами Договору від 23.03.2007, робочими кресленнями, і з дотриманням діючих нормативно-технічних документів. Сума була зафіксована актами виконаних робіт та склала 212 879,50 грн., оплата за виконані роботи згідно договору повинна була бути проведена протягом 15 банківських днів після підписання актів (п.3.6 договору від 23.03.2007) у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позивача;

- 18.09.2007 Відповідач-2 повідомив Позивача про призупинення будівельних робіт за Договором від 23.03.2007;

- 22.10.2007 між Відповідачем-1, Відповідачем-2 та Позивачем було підписано Договір, за яким первісний боржник ТОВ «Компанія Дімір»переводить на нового боржника ТОВ «Консент»суму боргу за умовами якого боргу у сумі 212 789,50 грн. перераховується відповідно до умов Договору;

- проте, до теперішнього часу грошові кошти не були перераховані на розрахунковий рахунок метою Позивача.

Відповідач-1 проти позову не заперечив та пояснив, що існують правові підстави для визнання недійсним у судовому порядку Договору з підстав передбачених ст. 611 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України).

11.02.2009 Позивач подав заяву про змінення предмету позову та уточнення позовних вимог та просив визнати договір недійсним через його фіктивність.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд не прийняв дану заяву про змінення предмету позову в силу того, що Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Однак, як слідує з поданої заяви Позивач просив змінити і предмет, і підставу позову, відтак, подана заява судом до розгляду не прийнята.

Відповідач-2 в судове засідання не з’явився, про дату та час проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвали суду надсилались Відповідачу-2 за адресою: 04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-А.

Юридична адреса Відповідача підтверджується наданим Позивачем Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців від 24.01.2009.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника Відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від Відповідача не надходило.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23.03.2007 між Позивачем (Субпідрядник) та Відповідачем-2 (Генпідрядник) укладеного Договір, відповідно до п.1.1 якого Субпідрядник зобов’язується на свій ризик, виконати загально будівельні роботи по павільонам ТИП 2, будівельна адреса відповідно з Генпланом: №№24-85, 2-86, 24-98 Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 17 торгового комплексу та митного терміналу «Нове місто»у відповідності з проектною документацією. А Генпідрядник зобов’язаний прийняти та сплатити виконані роботи в строки та на умовах, визначених даним договором.

25.06.2007 між Позивачем та Відповідачем-2 підписано Додаткову угоду №1 до Договору від 23.03.2007.

17.09.2007 між Позивачем та Відповідачем-2 підписано Додаткову угоду №2 до Договору від 23.03.2007.

20.09.2007 між Позивачем та Відповідачем-2 підписано Додаткову угоду №3 до Договору від 23.03.2007.

18.09.2007 Відповідач-1 направив на адресу Позивача лист за вих. №132/09 з повідомленням про те, що ТОВ «Компанія Дімір»вирішило призупинити будівельні роботи на території Торгівельного комплексу та митного терміналу «Нове місто» з 18.09.2007 включно.

22.10.2007 між Позивачем (Кредитор), Відповідачем-1 (Новий боржник) та Відповідачем-2 (Первісний боржник) відповідно до ст. 520-523 ЦК України укладено Договір, відповідно до п.1 якого по даному Договору Первісний боржник переводить на Нового боржника свій борг (грошове зобов’язання) в розмірі 212 897,30 грн., який виник по Договору від 23.03.2007, укладеному між Первісним боржником та Кредитором.

Даний договір вважається укладеним і вступає в силу з моменту його підписання сторонами.

29.01.2008 та 06.03.2008 Позивач надсилав на адресу Відповідача-1 претензію та просив сплати борг з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, також 3% річних від простроченої суми та пеню, а також забезпечити вільний доступ до будівельного майданчика для вивезення з нього належного обладнання.

Дані листи були надіслані Позивачем на адресу Відповідача-1 31.01.2008, та 06.03.2008 відповідно, що підтверджується наявними в матеріалах справи описами вкладення у рекомендовані листи.

Відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Статтею 521 ЦК України передбачено, що форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Згідно з ст. 522 ЦК України передбачено, що новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

Відповідно до п.5 Договору Кредитор не заперечує проти заміни Первісного боржника Новим кредитором по Договору від 23.03.2004, та підписуючи зі своєї сторони даний договір, надає згоду відповідний переказ коштів в порядку та на умовах, визначених даним договором.

Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 173 ГК України встановлює, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 175 ГК України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як слідує з матеріалів справи, строків проплат між сторонами у Договорі не було зазначено.

Разом з тим, пунктом 2 Договору сторони погодили, що Первісний боржник протягом 3-х банківських днів з моменту укладення даного договору перераховує на рахунок Нового боржника суму, яка повністю відповідає сумі боргу, зазначеній в п.1 цього договору.

Пунктом 3 Договору передбачено, що протягом в триденний строк з моменту укладення сторонами даного Договору, Первісний боржник зобов’язаний передати Новому боржнику копії всіх необхідних документів, пов’язаних з переведенням боргу.

Разом з тим, за встановлених обставин, Відповідач-1 не в змозі виконати умови Договору, в зв’язку з чим зазначив, що не заперечує проти розірвання Договору на підставі ст. 611 ЦК України.

Пунктом 1 ст. 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Як слідує з матеріалів справи та підтверджується поясненнями представника Позивача, останній при укладанні Договору розраховував на погашенням Новим боржником грошового зобов’язання в сумі 212 897,30 грн. за Договором від 23.03.2007.

Частиною статті 188 ГК України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Згідно частиною першою статті 11 ГК України підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором.

Як слідує з матеріалів справи, 30.10.2008 Позивачем на адресу Відповідачів було направлено додаткову угоду №1 до Договору, якою Позивач пропонував Відповідачам розірвати Договір.

Факт надсилання такої угоди підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами для запису поштових переказів та рекомендованих поштових відправлень в відміткою органу поштового зв’язку.

Разом з тим, відповідно до п.2 Інформаційного листа від 13.08.2008 №01-8/482 Вищого господарського суду України «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»Верховним Судом України з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі №1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) також зазначалось, що недотримання позивачем вимог ч.2 ст. 188 ГК України щодо обов’язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України (далі –ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Станом на момент звернення Позивачем до суду, Відповідач-1 не сплатив Позивачу грошове зобов’язання за Договором в сумі 212 897,50 грн., що є істотним порушенням умов Договору, зокрема п.1, 2 та норм чинного законодавства.

Факт наявності боргу Відповідача-2 перед Позивачем в сумі 212 897,30 грн. також підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою за підписом Директора та Головного бухгалтера ПП «Фірма Грат».

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

З огляду на викладене, вимоги Позивача розірвати укладений між сторонами Договір визнаються судом обґрунтованими, а обставини, на які посилається останній в обґрунтування вимог в цій частині, такими, що підтверджуються наявними у матеріалах справи документальними доказами.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В зв’язку з тим, що спір у даній справі виник у наслідок неправомірних дій ТОВ «Компанія Дімір»судові витрати понесені Позивачем, у відповідності до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються в повному обсязі на Відповідача-2.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Розірвати договір від 22.10.2007, укладений між Приватним підприємством «Фірма Грат», Товариством з обмеженою відповідальністю «Консент»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Дімір».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Дімір»(04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-А, ідентифікаційний код 33157443, МФО 328823, п/р 26006002066601 в філіалі «Одеське РУ ВАТ «Банк «Фінанси та кредит»м. Одеса) на користь Приватного підприємства «Фірма Грат»(65009, м. Одеса, вул. Сегедська, 18, ідентифікаційний код 31309370, МФО 3288094, п/р 26001301031980 в АБ «Інвестбанк» м. Одеси) 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Суддя

Сташків Р.Б.