Рішення № 3329429, 17.03.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №

за позовом приватного підприємства „Торгівельна компанія „Колор-Юніон”, м. Павлоград, Дніпропетровська область

до товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Київський світ”, м. Київ

про стягнення 66 398,57 грн.

Суддя Копитова О.С.

При секретарі судового засідання Денисенко А.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Рибак М.Ю., предст, дов. б/н від 10.03.2009 року

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство „Торгівельна компанія „Колор-Юніон” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Київський світ” про стягнення 66 398,57 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Київський світ” своїх зобов’язань щодо оплати отриманого від приватного підприємства „Торгівельна компанія „Колор-Юніон” товару в повному обсязі. За невиконання грошового зобов’язання позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 1 617,07 грн. та втрати від інфляції в розмірі 11 022,30 грн.

Ухвалою суду від 22.12.2008 порушено провадження у справі призначено розгляд справи на 20.01.2009.

Розгляд справи відкладався.

Ухвалою заступника голови господарського суду міста Києва від 12.02.2009 року розгляд справи продовжено.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судове засідання не з’явився, причини неявки в судове засідання невідомі.

В судовому засіданні 17.03.2009 року за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Протягом 2005-2007 років позивачем здійснено поставку відповідачеві товару на загальну суму 287 434,23 грн. Факт отримання відповідачем товару підтверджується наступними видатковими накладними:

№

№ видаткової накладної

Дата

Сума поставки

1

РН КиПрмк01231

21.11.2005

46060,25

2

РН КиПрмк01251

24.11.2005

16828,84

3

РН КиПрмк01267

29.11.2005

2589,05

4

РН КиПрмк01275

01.12.2005

9061,68

5

РН КиПрмк01284

07.12.2005

11650,75

6

РН КиПрмк01285

07.12.2005

7052,05

7

РН КиПрмк01295

12.12.2005

32439,62

8

РН КиПрмк0309

19.12.2005

56959,12

9

РН КиПрмк0316

22.12.2005

18739,54

10

РН КиПрмк0318

22.12.2005

58672,43

11

РН КиПрмк000045

23.01.2006

9072,00

12

РН КиПрмк000050

23.01.2006

357,24

13

РН КиПрмк000080

10.02.2006

11515,03

14

РН КиПрмк000324

29.05.2006

2160,00

15

РН КиПрмк000354

13.06.2006

360,00

16

РН ГпОбщп000943

27.07.2006

3916,63

Разом:

287 434,23 грн.

Зазначені видаткові накладні оформлені у відповідності до вимог законодавства України, підписані сторонами та скріплені печатками позивача та відповідача. Також факт отримання відповідачем товару підтверджується довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯЛЖ № 633914 від 20.05.2006 року

Як свідчать матеріали справи, зокрема виписки по банківському рахунку позивача, до 06.08.2007 року відповідачем здійснено часткову оплату вартості отриманого товару на загальну суму 218 675,03 грн.

10.08.2007 року позивач звернувся до відповідача з претензією №09/08/07 від 09.08.2007 року з вимогою погасити існуючу заборгованість у розмірі 68 759,2 грн. Відповідач відповіді на вказану претензію не надав. Разом з тим, платежами від 31.08.2007 року та 04.10.2007 року відповідач сплатив на користь позивача частину існуючої заборгованості в розмірі 15 000 грн.

13.11.2007 року претензія №09/08/07 від 09.08.2007 року була вдруге направлена відповідачеві за вказаною у його свідоцтві про державну реєстрацію адресою. Проте, зазначене поштове відправлення не було вручене відповідачеві у зв’язку з тим, що за зазначеною адресою товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Київський світ” не знаходиться і 16.11.2007 року повернулось на адресу позивача.

24.11.2008 року позивач направив відповідачеві претензію №2411/01 від 24.11.2008 року з вимогою сплатити 66 398,5 грн., у тому числі 53 759,2 заборгованості за поставлений товар, 1 617,07 грн. –3% річних та 11 022,3 грн. втрат від інфляції.

Згідно матеріалів справи відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не погасив.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Стаття 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Наявні матеріали справи свідчать про фактичне виникнення між ТОВ «Торгівеьна компанія «Київський світ»та ПП «Торговельна компанія «Колор –Юніон»цивільно-правових відносин, зокрема двосторонніх зобов’язань щодо передачі ПП «Торговельна компанія «Колор –Юніон»певної продукції у власність відповідача та щодо прийняття ТОВ «Торгівеьна компанія «Київський світ»зазначеної продукції і оплати її вартості.

Таким чином між сторонами фактично було укладено договір поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов‘язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем неодноразово направлялись на адресу відповідача вимоги про погашення заборгованості, зокрема 13.11.2007 року позивач направив відповідачу претензію від 09.08.2007 року, однак відповідач у встановлені строки в повному обсязі не розрахувався.

Суд враховує той факт, що вимога повернулась на адресу позивача без вручення, однак вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців створено Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номера запису про проведення державної реєстрації юридичної особи, дати та номера записів про внесення змін до нього, дати видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, тощо.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості

Таким чином, суд вважає, що позивач направивши вимогу про погашення заборгованості на адресу, яка у державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців значиться як місцезнаходження відповідача, належним чином виконав вимоги ст. 530 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене суд вважає, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 53 759,2 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а тому позовні в цій частині визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків річних та втрат від інфляції є правомірними та підлягають задоволенню, інфляційні втрати за розрахунком позивача в сумі 11 022,30 грн., а 3% річних в зв’язку з невірним розрахунком (невірно визначено кількість днів прострочення в обраному позивачем періоді нарахування) за уточненим розрахунком суду в розмірі 1 484,64 грн.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач в судові засідання не з'явився, доказів, що спростовували б доводи позивача не надав.

Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Київський світ” (03062, м. Київ, вул.. Стрійська, 6, оф. 17, код 33640423, з будь- якого рахунку виявленго державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь приватного підприємства „Торгівельна компанія „Колор-Юніон” (51400, Дніпропетроська область, м. Павлоград, вул.. Горбкого, 130, код 30597517, р/р № 2600430277003 в АКБ «Кредит-Дніпро»м. Дніпропетровська, МФО 305749) основний борг в розмірі в сумі 53 759,3 грн. (п’ятдесят три тисячі сімсот п’ятдесят дев’ять гривень тридцять копійок), 3% річних у розмірі 1 484,64 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят чотири гривні шістдесят чотири копійки), 11 022,3 грн. (одинадцять тисяч двадцять дві гривні тридцять копійок) витрат, пов’язаних з інфляційними процесами, витрати на сплату державного мита в сумі 662,66 (шістсот шістдесят дві гривні шістдесят шість копійок) грн. та 117,76 (сто сімнадцять гривень сімдесят шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя О.С. Копитова

Дата складання та підписання повного тексту рішення 20.03.2009 року.